— Дякую, — гучним голосом сказала я. — Але чесно, Раффо, я не можу прийняти навіть половину цього. Я просто не зможу тобі повернути гроші.— І не треба, — просто сказав він, опускаючи руку. Він відступив, і я відчула водночас полегшення та роздратування від цієї дистанції.— Ти сам казав, що мій батько мудрий чоловік, бо вчив мене не мати боргів, — нагадала я.— Si, certo, — погодився він. — Але я мав на увазі, що ти повернеш мені борг не чимось таким безглуздим, як євро.Я вперла руки в боки й кинула на нього холодний погляд.— Я не повія.Стримана посмішка торкнулася його губ.— Не ображай нас обох. Я мав на увазі лише те, що наступної п’ятниці в палаццо Пітті я проводжу благодійний вечір, і в мене немає пари. Якщо ти готова витерпіти цю нудьгу, це й буде платою — твоє товариство.Я пирхнула, забувши про нерви й потяг через абсурдність його прохання.— Ой, та годі тобі. Ти — це ти. Впевнена, ти можеш отримати будь-яку дівчину в Тоскані за одним клацанням пальців.Він повільно підняв руку між нами й клацнув пальцями.— О, дивись. Це єдина дівчина в Тоскані, яку я хочу."Моя темна казка" - Джиана Дарлінг ♥️перекладаєтьсяНа публікацію книги ✨