— Ти збираєшся стирчати тут усю ніч? Ти відлякуєш клієнтів.— Невже? — мурчу я. — Скажи мені своє справжнє ім’я, і я піду.— Хочеш дізнатися моє ім’я? — заграє вона, проводячи рукою по моїй долоні на столі. — Навіщо? Щоб вигукувати його?— Плануєш змусити мене кричати? — підхоплюю я гру.— Не в тому сенсі, про який ти думаєш. — Вона невинно кліпає. — І ніякого імені. Я не даю інформацію задарма. Тобі варто було б знати: у цьому світі нічого не буває безкоштовно, а інформація — це влада.— Що ти хочеш натомість? — питаю я. З якоїсь причини мені необхідно це знати — не просто щоб зрозуміти, хто вона така, а щоб мати можливість називати її на ім’я.— Нічого з того, що ти можеш запропонувати, — мурчить вона.— У мене достатньо грошей, щоб купити весь світ десять разів поспіль, більше землі, ніж у Господа Бога, і більше людей, ніж можна порахувати. У мене є все. Назви ціну.— У тебе є все, але не я. — Вона посміхається. — І не моє ім’я. Це єдина річ, яку твій статус, гроші чи влада не можуть купити. Я не продаюся.— Усе продається, — заперечую я. — Різниця лише в ціні. То яка твоя?Діставши револьвер — один із багатьох пістолетів, які вона, безсумнівно, має при собі, — вона кладе його на стіл переді мною.— Ось. Натисни на гачок і перевір, помреш ти чи ні. Якщо виживеш — я назву своє ім’я.Коли я не рухаюся, вона шкіриться.— Я так і думала. Ти готовий ризикувати землею та грошима, але не життям. Як для чоловіка, який виглядає як невдала пародія на «Хрещеного батька» і через два роки почне лисіти, не дивно. Очевидно, у мене в штанах більше яєць, ніж у тебе.Мені доводиться стримувати посмішку. Чому її образи здаються такими достобіса милими?Але я не можу дозволити їй так про мене думати. З якоїсь причини мені хочеться довести, що вона помиляється.Взявши пістолет, я зустрічаюся з нею поглядом і без вагань притискаю його до своєї голови."Карма" - К.А. Найт 🖤перекладаєтьсяНа публікацію ✨