Всесвіт у кишені

👍 Принципові оновлення програми Artemis.Зокрема Artemis III на Місяць не полетить. 🔹Artemis II, як і раніше, планується на квітень 2026. Наразі ракета-носій SLS перебуває у будівлі вертикального складання, де інженери працюють над усуненням проблем з подачею гелію у верхній ступінь.🔹Artemis III запланована на 2027 рік, але замість висадки на Місяць буде спрямована на тестування різноманітних систем на низькій навколоземній орбіті. Зокрема передбачатиме зближення та стикування з одним або обома комерційними посадковими модулями від SpaceX та Blue Origin, перевірку систем життєзабезпечення та зв'язку, випробування нових скафандрів для позакорабельної діяльності (xEVA) тощо.🔹Artemis IV планується на 2028 рік. Якщо раніше вона передбачала пілотований політ до місячної орбітальної станції Gateway та висадку двох астронавтів на Місяць, то тепер фактично матиме профіль Artemis III. 🚀 Зміни конфігурації SLS, які мали б бути спрямовані на збільшення потужності та вантажопідйомності, визнані занадто складними.🗓 Після 2027 року планується здійснювати щонайменше 1 висадку на Місяць щорічно.Всесвіт у кишені | FB | Twitter (X)

☄️ Схоже, до нас летить комета з великим ядром. Наразі вона у 9,8 разів далі від Сонця ніж ми, та трохи далі ніж Сатурн. Але, судячи з яскравості, виглядає перспективною.На сторінці підтвердження Центру малих планет нещодавно з'явилася нова комета — A11yzTN. Увагу багатьох спостерігачів привернула її абсолютна зоряна величина: H = 9.4, що вказує на значний розмір ядра — він може виявитися ~40 км. Для порівняння, ядро 67P/Чурюмова—Герасименко не перевищує 5 км, а у знаменитої комети C/1995 O1 (Хейла—Боппа) сягає ~60 км.Однак, варто зважати на те, що розмір ядра може бути завищений, якщо комета вже проявляє певну активність (навряд чи так далеко від Сонця). Alan Hale спостерігав її вчора і не виявив кометної активності. 🔭 A11yzTN відкрили 11 лютого в Обсерваторії Пурпурової Гори, відомої також як Tsuchinshan. Тій самій, де була відкрита комета C/2023 A3 (Tsuchinshan-ATLAS), якою ми насолоджувалися восени 2024-го. 💫 Завдяки архівним спостереженням інших обсерваторій, вдалося простежити рух нової комети аж з 22 грудня 2025 року. Тобто дуга спостережень — не 2 тижні, а більше 2 місяців, що дає більшу впевненість в елементах орбіти. Ексцентриситет оцінюється у 0.9992, тобто це довгоперіодична комета, але не ясно чи наближалася вона до Сонця раніше.На наведеній симуляції видно просторову орієнтацію орбіти. Приблизно 7-8 листопада 2028 року A11yzTN пройде перигелій — на відстані 1,15 а.о. від Сонця. Як завжди, пощастить південним спостерігачам 🙄 Ми же зможемо побачити комету через певний час після перигелію. 👀 Поки не ясно наскільки яскравою вона тоді буде. Навряд чи варто очікувати шоу, яким порадували комети Хейла-Боппа, NEOWISE та Tsuchinshan-ATLAS, але A11yzTN цілком може стати гарним візуальним об'єктом.Всесвіт у кишені | FB | Twitter (X)

Подвійне затемнення — одночасний транзит Фобоса і Деймоса по диску Сонця, знятий з поверхні Марса! 🤯А ще — це фейк 🤷🏻Деякі марсоходи дійсно знімали схожі транзити, але тільки одного із двох супутників за раз. Кілька прикладів з надійних джерел: фото транзитів кожного із супутників від Opportunity, фото і відео від Curiosity, відео та фото від Perseverance.Але чи бувають насправді такі "подвійні затемнення" (одночасні транзити), як на відео?Цим питанням задався Семюель Коді (Samuel Cody). Його допитливість викристалізувалася у наукове дослідження, препринт якого він опублікував кілька днів тому. Йому вдалося виявити 8631 подвійний транзит за 1600 — 2600 роки. Однак під час 8565 із них принаймні один супутник закриває Сонце лише маленьким краєчком, і лише 17 подій (за 1000 років!) виглядали б отак красиво як на відео.Фобос і Деймос обертаються майже точно в екваторіальній площині планети. Але знаходяться значно ближче до Марса, ніж Місяць до Землі — 6000 км та 23460 км над поверхнею відповідно. Ці обставини накладають певні обмеження на смуги затемнень. Теоретичні розрахунки показали, що подвійні транзити можуть спостерігатися не далі ніж за 13.1° від екватора.Найближчий подвійний транзит прогнозується на 17 квітня 2034 року. Цікаво, чи буде кому його спостерігати?..Всесвіт у кишені | FB | Twitter (X)

🌟 "Астросфера": астрономам вперше вдалося роздивитися бульбашку, яку роздуває зоря, схожа на юне Сонце. За допомогою космічного рентгенівського телескопа Chandra навколо зорі HD 61005 вдалося виявити своєрідну бульбашку, створену зоряним вітром. У Сонця теж є така структура, відома як геліосфера. Але бульбашка навколо HD 61005 на декілька мільярдів років молодша, і стала першою, виявленою навколо молодої зорі сонячного типу.Вік зорі HD 61005 оцінюється лише в 100 млн років, а діаметр її астросфери сягає 200 астрономічних одиниць. Попередні спостереження "Хаббла" показали, що речовина поблизу HD 61005 може бути у 1000 разів більш щільною, ніж навколо Сонця. Вражають і характерні "крильця", які в інфрачервоному діапазоні побачив космічний телескоп STIS.Вважається, що вони утворюються з матеріалу, який залишився після формування зорі — подібного до поясу Койпера в Сонячній системі.Астрономи сподіваються, що вивчення зір, подібних до HD 61005, наблизить їх до розуміння яким був сонячний вітер на ранніх етапах еволюції нашої зорі.Всесвіт у кишені | FB | Twitter (X)

☀️ Турбулентність і стабільністьМіжнародна група геліофізиків використала дані про сонячну корону, зібрані зокрема під час повних сонячних затемнень впродовж майже 12 років (трохи більше за 11-річний цикл сонячної активності). Вченим вдалося чітко ідентифікувати турбулентні структури у сонячній короні та показати, що вони можуть існувати на значній відстані від поверхні Сонця.Повні затемнення дозволяють простежити тонкі структури корони, що формуються магнітними полями, на відстанях більших за 10 сонячних радіусів.Серед них особливо цікавими є вихрові кільця, про які доволі мало відомо. Їх джерелом є протуберанці — більш холодні та щільні, ніж оточуюча плазма. На межі цих контрастних областей створюються умови для турбулентного руху. Виявилося, що вихрові кільця мають складну магнітну структуру, і не розсіюються в міру віддалення від Сонця разом із сонячним вітром.P.S.: От те, що зараз можна наукові статті супроводжувати отакими анімаціями, — це прям дуже круто!Всесвіт у кишені | FB | Twitter (X)

Малий Лев цього разу буде героєм нашої регулярної рубрики «Сузір’я місяця». Це непримітне сузір'я містить один з найбільш загадкових об'єктів Всесвіту.Хоча Малий Лев (лат. Leo Minor) у ці дні опівночі опиняється майже у нас над головою, знайти його на небі не так-то й легко. Оскільки в цьому невеличкому сузір'ї немає яскравих зір, то в місті воно фактично виглядає порожньою областю неба між Великою Ведмедицею та Левом. Малого Лева можна віднести до вельми "молодих" сузір'їв. Вперше його виділив Ян Гевелій у 1687-1690 рр. на зоряних картах свого атласу "Уранографія".✨ Цікаві зорі Малого ЛеваІсторично так склалося, що (на відміну від більшості сузір'їв) жодна зоря не позначена грецькою літерою α. Найяскравішою (3.83m) є зоря 46 Малого Лева - оранжевий гігант із власною назвою Преципуа. β Малого Лева - друга за яскравістю у сузір'ї - подвійна зоря, що складається з жовтого гіганта або субгіганта та біло-жовтого субгіганта.🌌 Цікаві об'єкти Малого Лева.Arp 107 - химерна пара взаємодіючих галактик. NGC 3432 - спіральна галактика з перемичкою, орієнтована до нас чітко ребром.Об'єкт Ханні (Hanny's Voorwerp) - загадковий об'єкт, який зараз вважають так званим іонізаційним відлунням квазара. Він виглядає як доволі яскрава пляма волокнистої структури неподалік від галактики IC 2497. Цей об'єкт у 2007 р. відкрила голландська шкільна вчителька Hanny van Arkel в рамках проекту Zooniverse. Зелений колір тут штучний, підкреслює наявність кисню. Об'єкт Ханні майже напевно фізично пов'язаний з галактикою IC 2497. За однією з гіпотез, він може бути залишком зруйнованої галактики, який піддався дії квазару в центрі IC 2497.#constellation_of_the_monthВсесвіт у кишені | FB | Twitter (X)

💫 Меркурій: найближчі кілька днів — найкраща в 2026 році нагода побачити планету на вечірньому небі.19 лютого Меркурій опиниться у максимальній східній елонгації, тобто перебуватиме на вечірньому небі на найбільшій кутовій відстані від Сонця. Через еліптичність (витягнутість) орбіти, це значення у кожній максимальній елонгації різне — коливається між 18° та 28°. В даному випадку планета відійде від Сонця лише на 18°. Однак між заходом Сонця та Меркурія у найближчі три дні проходить ~1 год 40 хв, чого цілком достатньо для спостережень. 🔭 Якщо ви "полюєте" на Меркурій вперше, є ризик сплутати його з Венерою. Однак, вона значно більш яскрава, та буде нижче ніж Меркурій. Наведена карта — для сьогоднішнього вечора (18:00). Зверніть увагу, що між Венерою та Меркурієм розташується тоненький серп молодого Місяця. А завтра Місяць опиниться вище Меркурія.Орієнтовне оптимальне вікно для спостережень — з 18:00 до 18:20. І, звісно, необхідно обирати майданчик з відкритим західним горизонтом.Всесвіт у кишені | FB | Twitter (X)

Вже зібралися, покликали малят — чекаємо...🐧🐥😎 ▶️ Ось тут обіцяють трансляцію (звідки транслюють — не пишуть, і, на жаль, нема гарантії що це все справжнє, але об 11:55 вже шматочок Сонця "відгризений"), а отут можна знайти додаткову інформацію щодо затемнення.А поки що — про те, чому сьогоднішнє затемнення є саме кільцеподібним, а не повним.І повне, і кільцеподібне затемнення відбуваються тоді, коли центр Місяця опиняється між Землею і центром Сонця. Конкретний вигляд залежить від співвідношення двох відстаней: Земля-Сонце та Земля-Місяць. Вони змінюються через еліптичність орбіт, внаслідок чого трошечки змінюються видимі розміри Сонця і Місяця. Ви могли бачити таке пояснення сьогоднішній події: "кільцеподібне затемнення відбувається тоді, коли Місяць знаходиться поблизу апогея — найвіддаленішої точки орбіти. Тому його видимий диск не закриває Сонце повністю". Здебільшого саме так все й працює. Однак цього разу конфігурацію варто уточнити.Місяць пройшов апогей вже тиждень тому — 10 лютого, а до перигею ще 8 днів (25-го). Повне затемнення зазвичай відділено від перигею не більше ніж 4-5 днями. Але різниця видимих розмірів Сонця і Місяця зумовлена ще й тим, що Земля не так давно була в перигелії, відтак Сонце виглядає дещо більшим, ніж в середньому. Є й додатковий "тонкий" ефект. Через кулясту форму Землі, поблизу південного полюсу Місяць виглядає приблизно на 1% меншим, ніж на широті -12°, де він опиняється в зеніті. Таким чином, кільцеподібність затемнення зумовлена аж трьома факторами.📷 Картинки звідси та звідси.Всесвіт у кишені | FB | Twitter (X)

🌑 Сонячне затемнення, яке зможуть побачити здебільшого... пінгвіни! Та й то — низько над горизонтом.17 лютого відбудеться кільцеподібне сонячне затемнення: видимий розмір Місяця буде трохи менший ніж Сонця, тому по контуру залишиться сяючий обідок. З усіх континентів найкращі умови спостережень будуть в Антарктиді. Часткові фази є шанс побачити на самому півдні Південної Америки, південному краєчку Африки, а також на Мадагаскарі та низці інших островів Індійського океану. В літній сезон, як оце зараз, в Антарктиді наповнюються життям не тільки постійні наукові станції, а й тимчасові (сезонні). Загальна населеність континенту може сягати ~5000 осіб із багатьох країн, тоді як чисельність пінгвінів різних видів оцінюється в десятки мільйонів.Найкраще кільцеве затемнення спостерігатиметься мешканцями французько-італійської "Concordia Station" (92.5%). Максимальна фаза розпочнеться об 11:47:37 (UTC) і триватиме 2 хв 5 с. А поточна ХХХ експедиція української станції "Академік Вернадський" побачать лише на 21,7% закритий сонячний диск.🐧 І тепер головне питання: наскільки пінгвіни зацікавлені астрономією, і чи будуть вони спостерігати затемнення? 🤔А, і ще. Якщо буде організовано трансляцію, ми тут обов'язково напишемо. Stay tuned!🌅 Джерело першої картинкиВсесвіт у кишені | FB | Twitter (X)

"Хаббл" повернувся до вивчення знаменитої Крабоподібної туманності (M1)!🌟 Вам, скоріш за все, знайома ця мозаїка — залишок наднової, що спалахнула на земному небі у 1054 році. Зображення, отримане космічним телескопом "Хаббл" у 1999-2000 рр, було на той час найбільш деталізованим, і швидко стало культовим.Тепер же вчені вирішили, що настав час подивитися, як за десятиліття змінилася Крабоподібна туманність. Нову серію спостережень "Хаббл" провів на початку 2024 року, а аналіз отриманих знімків вийшов нещодавно.Крабоподібна туманність — один з небагатьох залишків наднових, динаміку яких цілком можна простежити за десятиліття. Як не дивно, волокна М1 розганяються, а не гальмуються — їх підживлює енергія центрального пульсара. Однак, як зазначають автори, форма волокон та вузлів залишається майже незмінною, на відміну від інших молодих туманностей — таких як залишок Наднової Кеплера та Кассіопея A.Зараз важко спрогнозувати, чи буде офіційний реліз з красивою картинкою. Поки що для анімації ми використали зображення, наведене у статті. Ретельно вирівняли два зображення за фоновими зорями, аби наочно показати вам як розширюється Крабоподібна туманність 😊Всесвіт у кишені | FB | Twitter (X)