Telegram statistics channel - @universeinthepocket

☄️ Комета 220P/McNaught раптово збільшила яскравість у тисячі разів! 🤯За даними cobs.si, буквально впродовж кількох днів блиск комети змінився орієнтовно з +17,6m до +8,3m, тобто більше ніж у 5000 разів! 😳Ймовірно, першим про спалах повідомив Mike Kelley — вже 1-го червня за даними ZTF комета досягнула +11,3m. З того часу його вже підтвердили різні спостерігачі. І сьогоднішні виміри дають орієнтовно +8,3m.Знімки, який ви бачите вище, сьогодні (кольоровий) і вчора (ч-б) вранці зробив Gerald Rhemann. 220P/McNaught — періодична комета сімейства Юпітера, що робить повний оберт орієнтовно за 5,5 років, рухаючись між орбітами Марса і Юпітера. Однак, схоже, за всю історію спостережень (з 2004 року) 220P/McNaught такої поведінки не проявляла. Тож, це шанс побачити унікальну подію на власні очі! 🔭 Комета наразі в сузір'ї Риб; її можна упіймати перед світанком, неподалік від Нептуна. Для об'єкта 8-ї зоряної величини вам знадобиться телескоп або потужний астрономічний бінокль.📆 14-го червня вона опиниться у перигелії. Але не варто очікувати цієї дати — висока яскравість після спалаху зазвичай тримається недовго.P.S.: Дякуємо всім, хто звернув нашу увагу на спалах! 🤗Всесвіт у кишені | FB | Twitter (X)

💫 "Неможлива" галактична структура молодого Всесвіту змушує переглянути існуючі моделі еволюції галактик.Далеку галактику G20 "Джеймс Вебб" бачить такою, якою вона була вже через ~1,5 млрд років після Великого Вибуху. І у неї виявили потужну зоряну перемичку — бар протяжністю майже 23 тисячі світлових років. Знахідку підтвердив і інший інструмент — радіотелескоп NOEMA.Згідно із сучасними моделями, бар (тим більше — такий великий) формується доволі повільно, впродовж мільярдів років. Ранні галактики багаті на вільний газ, і це вважається фактором стримування формування бару. ✨ Галактика G20 справді містить багато газу й пилу, але при тому має розвинений бар. Він спрямовує газ у центр галактики, підтримуючи шалений темп народження нових зір — понад тисячу сонячних мас на рік — і, ймовірно, підживлює центральну надмасивну чорну діру. Якщо такі структури були поширені в молодому Всесвіті, вони можуть допомогти пояснити, як деякі галактики так швидко виросли, а потім рано припинили утворювати нові зорі.Всесвіт у кишені | FB | Twitter (X)

✨ Небо червня: яскраві планети подарують яскраві враження Червень порадує доволі тісним сполученням Венери з Юпітером. Крім того ви вже можете спробувати побачити Меркурій — цього місяця він опиниться у найбільшій східній елонгації. А ще ось-ось має розпочатися сезон сріблястих хмар! 😍☄️ 7 червня - максимум метеорного потоку Денні Арієтиди (ZHR = 60, але спостерігати складно, літають безпосередньо перед світанком).⭐️ 9 червня - сполучення Венери з Юпітером.✨ 13 червня - перед сходом Сонця старий Місяць буде поруч з Марсом та Плеядами.🌑 15 червня - молодик.💫 15 червня - Меркурій у максимальній східній елонгації.🌙 17–18 червня - на заході видовищно виглядатимуть Венера, Місяць, Юпітер і Меркурій.🌸 21 червня - літнє сонцестояння (об 11:25 за Києвом), початок астрономічного літа.☄️ 22 червня - максимум активності метеорного потоку Червневі Боотиди (змінна активність, може бути пару метеорів за годину, а може бути рясний як Персеїди). На цей рік шоу не прогнозується.🌕 30 червня - повня.Підтримати канал (Моно)Всесвіт у кишені | FB | Twitter (X)

Первинні чорні діри таки реальні? 🤔Міжнародна група астрофізиків припускає, що їм таки пощастило побачити первинну чорну діру. Інструмент DECam на 4-метровому телескопі Віктора М. Бланко зафіксував раптовий сплеск яскравості слабкої зорі на околицях Великої Магелланової Хмари у 2019 р. Подія тривала орієнтовно годину, і більше не повторювалася. Проаналізувавши альтернативні гіпотези, зокрема ймовірність такої поведінки самої зорі, вчені дійшли висновку, що спалах являв собою подію мікролінзування. Деякий масивний невидимий об'єкт — в Магеллановій Хмарі або в гало нашої Галактики — пройшов між тією зорею і Землею. Цей об'єкт вчені охрестили Фебою (Phoebe).Завдяки мікролінзуванню астрономи вже неодноразово відкривали планети у інших зір, або взагалі такі що вільно блукають. Однак, в даному випадку маса об'єкта занадто мала — лише близько 3 мас Місяця! Оцінивши ймовірності різних сценаріїв, вчені заключають, що Феба є первинною чорною дірою нашої Галактики, тобто такою, що утворилась на найбільш ранніх етапах існування Всесвіту. Ці об'єкти тривалий час залишалися виключно гіпотетичними. Тепер же науковці припускають, що в гало Галактики існує ціла популяція, яку зможуть виявити регулярні спостереження нових обсерваторій — імені Вери Рубін (наземна) та імені Ненсі Грейс Роман (космічна).📹 NASA Ames/JPL-Caltech/T. PyleВсесвіт у кишені | FB | Twitter (X)

🌕 Once in a blue moon — ніколи; рідко; вже завтра.Ця англійська ідіома виглядає значно менш "фаталістичною", ніж, наприклад, її аналог про рака. Той ані на гору не хоче підніматися, ані нормально свистіти не вміє. А от "блакитна повня" припадає орієнтовно раз на пару років. І найближча — вже завтра, 31 травня, об 11:45, коли для нас Місяць перебуватиме під горизонтом. Відтак, знімати/спостерігати можна і сьогодні ввечері, і завтра. До того ж, ця повня стане найвіддаленішою у поточному році. Через це іноді можна зустріти назву "мікромісяць" або "мікроповня" — Місяць виглядатиме на ~7% меншим, ніж в середньому. ✍️ Сама назва не є астрономічним терміном, її використовують виключно у популяризаторських цілях. Ймовірно, "блакитна повня" походить з "Альманаху фермерів штату Мен", де так називали третю повню астрономічного сезону, на який припадало 4 повні, а не 3. Принаймні так було щонайменше у 1819 — 1962 рр.Однак, в 1943 р. у своїй статті в журналі Sky & Telescope астро-аматор Джеймс Х'ю Пруетт випадково неправильно витлумачив це поняття як "друга повня за календарний місяць". Що ж, як він і зазначив, таке буває 7 разів за 19 років. Альтернативне позначення потроху закріпилося.Ну а детальніше про початкове походження ідіоми "Once in a blue moon" ми писали отут пару років тому. І там же припускали, що тема блакитної повні спливе і інфопросторі наприкінці травня 2026 року. До речі, приблизно те ж саме на нас очікує 20 травня 2027 р (сезонна блакитна повня) та в останній день 2028 року — 31 грудня. А чи виглядав хоч колись Місяць реально блакитним? Таке дійсно було. В результаті катастрофічного виверження вулкану Кракатау (Індонезія) в 1883 році, у верхні шари атмосфери потрапила величезна кількість крихітних частинок попелу та пилу. Через це червона частина спектру розсіювалася, а більш короткохвильова блакитна — пропускалася. Тож так, деякий час у Місяця був трохи блакитний відтінок.📷 NASA's center in Silicon ValleyВсесвіт у кишені | FB | Twitter (X)

☀️ Рідкісна удача: вченим пощастило побачити, що передувало найпотужнішому спалаху поточного сонячного циклу.3 жовтні 2024 р, відбувся спалах класу X9.05. — найбільш потужний у 25-му циклі сонячної активності. Незважаючи на доволі тривалу історію вивчення, геліофізики поки що не можуть спрогнозувати такі події. Оскільки 1/2 жовтня в цій же області вже відбувся майже такий же потужний спалах (X7.15), то низка телескопів продовжувала відстежувати процеси в активному регіоні AR 3842. Зокрема — за допомогою космічного сонячного спектрографа Interface Region Imaging Spectrograph (IRIS).Група вчених відстежила рух плазми та зміну її яскравості, що спостерігалися впродовж кількох годин перед спалахом. Їм вдалося виявити коливання з періодами 7–10 та 18–21 хв поблизу межі областей з протилежними магнітними полярностями. Безпосередньо перед спалахом (за ~15 хв) турбулентність підсилилася, а речовина активного регіону почала віддалятися від Сонця. Ці процеси кульмінували вибуховим магнітним перез'єднанням та потужним спалахом. Поки що невідомо, чи усі потужні спалахи розвиваються подібним чином. Але це дослідження може стати першим кроком до більш точного прогнозування.Всесвіт у кишені | FB | Twitter (X)

🛰 Супутник Sentinel-6 Michael Freilich показав наближення Ель-Ніньйо Sentinel-6, оснащений дуже точним альтиметром, спостерігав хвилю теплої води (хвилю Кельвіна), що рухалася на схід в екваторіальній частині Тихого океану і цього місяця досягла узбережжя Південної Америки. Хвилі Кельвіна шириною в сотні кілометрів часто передують явищам Ель-Ніньйо.Феномен Ель-Ніньйо спостерігається раз на 2—7 років, і полягає в тимчасовому (на кілька місяців) підвищенні температури води на 5—9°C у тропічній частині Тихого океану. Тепла вода накопичується близ берегів Колумбії, Еквадору і Перу. Оскільки вода розширюється при нагріванні, підвищення її рівня у певній області океану вказує на збільшення температури.🌬 Таке масштабне явище як Ель-Ніньйо, керуючи атмосферною циркуляцією, впливає на погоду ледь не на всій планеті. Воно може призвести до спеки і посухи в одних районах та викликати сильні дощі й снігопади в інших. Очікується що Ель-Ніньйо з'явиться наприкінці цього року.Всесвіт у кишені | FB | Twitter (X)

🌌 "Що було раніше: галактика чи її центральна чорна діра?" — питання таке ж важливе в астрофізиці, як питання про курку і яйце у філософії. І, схоже, "Джеймс Вебб" знаходить відповідь на нього... у "скриньці Пандори".Далеко за скупченням галактик Abell 2744 (на знімку), відомим також як Скупчення Пандори, космічний телескоп ім. Джеймса Вебба (JWST) бачить "маленьку червону цяточку" QSO1. Світло йшло від цієї галактики не менше 13 млрд років. Причому, завдяки гравітаційному лінзуванню, QSO1 спостерігається відразу в трьох положеннях.Детальне вивчення QSO1 за допомогою спектрографа NIRSpec на JWST показало, що в центрі галактики знаходиться чорна діра масою в 50 мільйонів сонячних (для порівняння, у нашій Галактиці — лише ~4,3 млн). До того ж ця маса становить абсолютно фантастичні 2/3 маси усієї галактики! 🤯 Це в тисячі разів більше, ніж у сучасних галактиках!Така масивна чорна діра не могла утворитися настільки рано ані із масивних зір, ані шляхом злиття. Вчені вважають, що центральний монстр у QSO1 є свідченням первинних чорних дір, або чорних дір прямого колапсу (безпосередньо з газової хмари). До цього часу їх існування у ранньому Всесвіті лише припускалося моделями, але не було виявлено у спостереженнях.Всесвіт у кишені | FB | Twitter (X)

Що як космічні промені аномально високих енергії самі по собі є дуже важкими частинками? 🤔Частинка "Аматерасу", зареєстрована проектом Telescope Array (штат Юта) в 2021р, а також частинка "OMG", що врізалася в земну атмосферу в 1991 р, продовжують хвилювати астрофізиків. Адже енергія цих частинок в мільйони (!) разів перевищує досягнену на Великому адронному колайдері. А звідки вони беруться — ніхто толком не знає.Подібні субатомні частинки — розігнані майже до швидкості світла протони чи атомні ядра — називають космічними променями надвисоких енергій. Коли така частинка врізається в атмосферу Землі, вона породжує цілу "зливу" вторинних частинок, які й реєструють наземні детектори. Вчені вміють вимірювати їх енергію, але мало що можуть сказати про їх природу. До того ж міжгалактичні магнітні поля змінюють траєкторію космічних променів, тому навіть напрямок визначити дуже складно.💥 Тепер же група астрофізиків припускає, що найбільш екстремальні події можуть бути пов’язані не з протонами, а з "ультраважкими" атомними ядрами — важчими за залізо. Втім, це припущення поки не дає остаточного уявлення про походження таких частинок. Зрозуміло лише, що вони розганяються у потужних космічних катастрофах — таких як народження магнетарів або злиття нейтронних зір.Всесвіт у кишені | FB | Twitter (X)

Сформований, зруйнований, і знову відтворений: зіткнення з іншою галактикою могло повністю знищити структуру диску Чумацького Шляху.💫 Більшість зір нашої Галактики обертаються в гігантському диску. Але наскільки старою є ця структура — вчені точно не знають. Деякі підказки дають інші спіральні галактики та їх взаємодії. Чумацький Шлях теж формувався не в ізоляції. І, як ми вже бачили сьогодні, приблизно 10 млрд років тому, відбулося надзвичайно масштабне зіткнення з галактикою, відомою зараз як Gaia–Sausage–Enceladus (GSE). Наскільки руйнівним було це зіткнення? Автори нещодавнього дослідження обрахували низку моделей, аби дізнатися що відбувається під час подібних зіткнень з масивними дисковими галактиками, схожими на Чумацький Шлях за різноманітних сценаріїв. Вони виявили, що зіткнення з достатньо масивними галактиками можуть порушити чи навіть повністю зруйнувати диск. Однак, у певних випадках диск може відновитися.✨ Згідно з моделями, зіткнення із галактикою GSE, ймовірно, відбулося ~11 млрд років тому — дещо раніше, ніж вважалося. І цей період співпадає з різким збільшенням кількості зоряних скупчень в Чумацькому Шляху. Власне, зіткнення галактик часто асоціюють з інтенсивним зореутворенням, і дослідження підкреслює цей зв'язок.📷 NGC4568 та NGC4567, телескоп Gemini North.Всесвіт у кишені | FB | Twitter (X)