Всесвіт у кишені

У складі астероїда Рюгу виявлено усі 5 нуклеотидних основ генетичного коду — пурини (аденін і гуанін) та піримідини (цитозин, тимін та урацил) 🧬Зразки Рюгу були доставлені на Землю у 2020 році, і все ще триває їх вивчення. Раніше в них вже вдавалося виявити урацил. Але нові аналізи зразків A0480 та C0370 (на фото) більш чутливими методами показали значно багатший набір молекул. Цікавий факт: у зразках Рюгу пурини та піримідини присутні приблизно в рівних кількостях. У той же час, в Мерчисонському метеориті (Murchison) переважають пурини, а у зразках астероїда Бенну — піримідини. Такі відмінності можуть бути пов'язані з хімічними умовами всередині "батьківських" тіл астероїдів.Ці результати натякають на те, що ключові «будівельні блоки» генетичних молекул можуть формуватися природним шляхом в астероїдах, і, ймовірно, були поширені в ранній Сонячній системі. Це підтримує гіпотезу, що принаймні частина органічних молекул, необхідних для виникнення життя, могла бути доставлена ​​на молоду Землю астероїдами.Всесвіт у кишені | FB | Twitter (X)

Вперше в планетарній туманності був виявлений "сухий лід". І не просто в якійсь безвісній туманності, а в культовій NGC 6302, відомій як Метелик (Butterfly Nebula)!NGC 6302 — біполярна планетарна туманність, утворена сонцеподібною зорею наприкінці її життя. В середині туманності, де сходяться "крильця", центральна зоря оточена масивним пиловим тором. І от саме в спектрі тора, отриманому на "Веббі", й були виявлені лінії поглинання, характерні для кристалічного CO₂ (хоча й сам вуглекислий газ там теж лишає свій слід). Ця знахідка — перше виявлення в планетарній туманності льоду більш леткого за водяний. І насправді знахідка вельми дивна. Такі крихкі льоди зустрічаються в холодних молекулярних хмарах та протопланетних дисках. А в планетарних туманностях мають швидко руйнуватися ультрафіолетовим випромінюванням зорі.Співвідношення газу і льоду в "Метелику" сильно відрізняється від того, що спостерігається у молодих зір. На думку вчених, це може вказувати на особливі механізми утворення та переробки льодів в оболонках зір, які вмирають.Всесвіт у кишені | FB | Twitter (X)

Із днем числа π усіх нас! 🥂Здається, цікавих фактів про число π і способів застосування цієї математичної константи стільки ж, скільки і знаків після коми в ній — нескінченно багато. В астрономії і космонавтиці π буквально всюди: сферичні планети і зорі, еліптичні орбіти, траєкторії космічних апаратів... Виникає π і в задачах обробки сигналів радіотелескопів та при аналізі шуму в астрономічних даних.І ось кілька фактів, про які ви, ймовірно, не знали:⭕️ На сьогоднішній день відомо більше 200 трильйонів знаків числа π після коми. Але для найбільш ретельних розрахунків NASA використовує не більше 15. Це дає змогу обчислити траєкторію руху навіть найбільш віддалених Voyager'ів з точністю до сантиметру.⭕️ Космічний апарат Cassini працював на орбіті Сатурна 13 років, і за цей час його орбіту двічі переорієнтовували на 180º (π радіан), і називається такий маневр пі-перенесенням (pi transfer).⭕️ Число π використовується для визначення параметрів далеких екзопланет за формою кривої блиску під час транзиту.⭕️ Радіус видимого Всесвіту — 46 мільярдів світлових років. Аби обчислити довжину кола такого радіусу з точністю до розміру атома водню, достатньо... лише 37 знаків числа π!Всесвіт у кишені | FB | Twitter (X)

☄️Вчорашнім болідом закономірно зацікавилося і Європейське космічне агентство. Явище потрапило щонайменше на одну спеціалізовану метеорну камеру європейської мережі AllSky7. Відео вище — з камери AMS76 неподалік від Кельна.Основна перевага моніторингових камер в тому, що вони можуть показати подію від самого початку, у той час як любительська зйомка зазвичай підключається ближче до середини чи кінця короткочасного явища.Завдяки AllSky7 вдалося встановити, що болід горів приблизно 6 секунд перед першим спалахом, і ще десь 7-8 секунд після початку фрагментації. А помітили який яскравий слід залишився в атмосфері на місці найбільш потужного вибуху?Загалом висновки ESA узгоджуються з нашими:🔹Системи планетарного захисту не помітили це тіло через близькість до Сонця.🔹Розмір метеороїда не перевищує кількох метрів. Такі об'єкти стикаються із Землею із частотою від разу на кілька років до разу на кілька тижнів.🔹ESA також підтверджує пошкодження метеоритом принаймні одного будинку.Всесвіт у кишені | FB | Twitter (X)

🧐 Є в астрономії речі, які просто необхідно знати. Так, наприклад, вам абсолютно необхідно знати, що існує пара транснептунових об'єктів з назвами ǂKá̦gára та ǃHãunu.До транснептунових відносяться усі об'єкти, орбіти яких розташовані переважно за орбітою Нептуна. Далекі й дуже слабкі, вони є складними об'єктами досліджень. Однак, телескопу Hubble виявилося під силу роздивитися окремо ǂKá̦gára (138 км) та ǃHãunu (105 км).Майже рівно 21 рік тому — 11 березня 2005 — відкрили транснептуновий об'єкт 2005 EF298, а про його подвійну природу дізналися в 2009. Ну а постійні назви ǂKá̦gára та ǃHãunu були зафіксовані за парою аж в 2021.Тіла обертаються навколо спільного центру мас витягнутими орбітами під кутом 10º до площини екліптики. Лише приблизно раз на 145 років, впродовж ~13 років, можна бачити серію взаємних затемнень ǂKá̦gára та ǃHãunu. Кілька днів тому як раз вийшла стаття, в якій зокрема показано, що наразі триває період затемнень — з 2025 до 2038 р. Спостереження затемнень можуть допомогти вченим дізнатися більше про форму цих далеких малих тіл. Всесвіт у кишені | FB | Twitter (X)

✨ Крихітна «зірочка» майже в центрі кадру — Венера! Саме так сьогодні виглядало вечірнє небо над Куяльницьким лиманом в Одеській області.Мета сьогоднішніх спостережень — перевірити на практиці що і як видно під час поточного сполучення Венери, Сатурна та Нептуна.🪐 З Венерою, звісно, немає жодних проблем. Із зоряною величиною -3.9m, це дуже яскравий об’єкт, який легко знайти після заходу Сонця. А от Сатурн… його вдалося знайти неозброєним оком аж о 18:35, коли планета була на висоті 4°56ʼ над горизонтом, а Сонце опустилося нижче 8° під горизонт. 🔭 Щодо Нептуна, то його не вдалося впевнено побачити навіть у 200-мм телескоп, навіть знаючи достатньо точно де має знаходитися планета 🤷🏻 Занадто слабкий об'єкт на занадто світлому небі.Завтра ввечері Венера та Сатурн будуть ще ближче, а от на Нептун розраховувати зовсім не варто.P.S.: У якості "бонуса" мені сьогодні ще дістався Юпітер, усі 4 великі супутники якого опинилися по один бік від нього. А от комету C/2024 E1 (Wierzchos) роздивитися за тих умов не вдалося. Всесвіт у кишені | FB | Twitter (X)

✨ Прямо зараз Венера та Нептун наблизилися на найменшу відстань. І лише за 1,5° від них розташувався Сатурн.Рідкісне тісне сполучення планет: кутова відстань між Венерою та Нептуном становить 3' 53", а це лише десь 1/8 діаметра повного Місяця. Тож обидва тіла легко влізуть в поле зору навіть великого аматорського телескопа. Увечері відстань між ними вже буде дещо більшою: Венера потроху наближається до Сатурна. Але варто пам'ятати, що Венера — значно яскравіша за Сатурн, тож вона стане видимою суттєво раніше.Хоча Венеру іноді можна побачити вдень неозброєним оком, ми в жодному разі не закликаємо це робити зараз. Планета перебуває занадто близько до Сонця, тож це небезпечно.👀 Натомість можна спробувати знайти Венеру + Сатурн сьогодні та завтра (7-8 березня) низько на заході майже відразу після заходу Сонця. Завтра увечері відстань між Венерою і Сатурном зменшиться до 0,9º.🔭 Нептун — занадто тьмяна планета, але за наявності телескопа/бінокля можна спробувати її знайти десь за 30-35 хвилин після заходу Сонця.Всесвіт у кишені | FB | Twitter (X)

Шоу скасовується: астероїд 2024 YR4 промаже не тільки по Землі, а й по Місяцю 🤷🏻Використовуючи спостереження космічного телескопа ім. Джеймса Вебба від 18 та 26 лютого, спеціалісти Лабораторії реактивного руху уточнили траєкторію астероїда 2024 YR4. Нові моделі зводять до 0% ймовірність зіткнення з Місяцем 22 грудня 2032 року: астероїд пройде повз поверхню нашого супутника за ~21 200 км.Астероїд 2024 YR4 відкрили наприкінці 2024 року і певний час вважалося, що він має (невеличкий) шанс зіткнутися з Землею. Додаткові дані минулого року дозволили знизити цю загрозу до 0%, але залишався ~4,3% шанс, що астероїд вріжеться в Місяць. Ми навіть бачили прогнозовану смугу падіння — на видимому боці Місяця.З одного боку, дуже шкода, що таки не вріжеться, бо падіння на Місяць булижника розміром ~60 м ми б побачили навіть неозброєним оком. І це був би шанс для вчених дослідити свіжу речовину глибоко під шаром реголіту, а також перевірити моделі утворення кратерів.З іншого боку, вибиті уламки не втримаються місячною гравітацією. Вони можуть становити загрозу для апаратів як на орбіті Місяця, так і навколо Землі.Всесвіт у кишені | FB | Twitter (X)

🌑 Затемнення сонячне —> затемнення місячне. І з жодним із них нам цього разу не пощастило.Виявляється, максимальна фаза кільцеподібного сонячного затемнення 17 лютого таки спостерігалася - її змогли побачити мешканці антарктичної станції "Конкордія" (перше зображення). Найближчі один до одного сонячне й місячне затемнення розділені приблизно двома тижнями — час між фазами молодика та повні. Тож вже завтра, 3 березня, відбудеться повне місячне затемнення. На доданій мапі чим темніший колір, тим більше фаз затемнення можна буде побачити. Отже, оптимальні умови десь посеред Тихого океану 🤷🏻Місячне затемнення відбувається виключно під час повні, коли Сонце, Земля та Місяць опиняються на одній прямій, причому саме с такому порядку. Через прецесію місячної орбіти, затемнення спостерігаються не кожної повні, а лише тоді, коли Місяць потрапляє в конус тіні нашої планети.⏰ Місячне затемнення видно всім, кому в цей час видно Місяць — орієнтовно половина земної кулі. Середина завтрашнього затемнення припадає на 13:34, коли у нас Сонце височіє над горизонтом, а Місяць, напроти, глибоко під ним.Але сподіваємося на круті фоточки, наприклад, з Австралії та Нової Зеландії! 🤞🏼 Всесвіт у кишені | FB | Twitter (X)

☄️ Наслідки потужного зіткнення 6 млн років тому.В Бразилії нарешті вперше виявлено поле тектитів — природного скла (на першому зображенні), що утворюється при потужному ударі космічного тіла об поверхню Землі. Зразки, знайдені в штатах Мінас-Жерайс, Баїя та Піауї, отримали назву "жераїзити", і загалом їх налічується більше 600.До цього часу було відомо лише 5 тектитових полів: Австралазійське, Центрально-Європейське, Івуарійське, Північноамериканське та Белізське. А от у Південній Америці — жодного.Протяжність бразильського поля тектитів перевищує 900 км, що можна порівняти з великими відомими полями світу. Радіометричне датування (по співвідношенню ізотопів аргону ⁴⁰Ar/³⁹Ar) вказує на єдину подію зіткнення близько 6,3 млн років тому — кінець міоцену.Кратер, який міг би були пов'язаний з цими тектитами, наразі не виявлений. Якщо його вдастся знайти, це допоможе уточнити масштаб зіткнення. Хоча вже зараз ясно, що йдеться про значну, хоч і не глобальну подію.Всесвіт у кишені | FB | Twitter (X)