Telegram statistics channel - @universeinthepocket

Сьогодні — день протистояння Юпітера! Це означає, що Юпітер, Земля і Сонце вишикуються майже рівно вздовж однієї прямої. Хоча явище й не назвеш рідкісним, воно відбувається лише раз на 399 днів.За відсутності Венери, Юпітер поступається яскравістю на нічному небі хіба що Місяцю. До того ж в дні протистояння планету видно усю ніч, а її кутовий розмір близький до максимального, тож це найкращий період року, аби роздивитися дрібні деталі атмосфери гіганта. Ви легко знайдете Юпітер навіть на міському небі — зараз вона "гостює" в Близнятах.І ще одне цікаве явище спостерігається в найближчі до протистояння дні. Якщо супутник проходить по диску планети, то і його тінь буде поруч. Хоча в інші сезони вони зазвичай спостерігаються далеко один від одного. Так, наприклад, на цьому знімку, який 4 січня отримав Mike Gent, Іо лише трошки випереджає свою тінь. Подібний ефект можна буде спостерігати вже завтра, на прикладі Європи. Транзит супутника розпочнеться о 19:54, а вже за 3-4 хвилини по диску планети почне повзти і тінь.Всесвіт у кишені | FB | Twitter (X)

"Сапфірова Діадема" Кассіопеї і нове відкриття астрономів-аматорів ❤️‍🔥Давньогрецька міфологія розповідає про царицю Кассіопею, яка за її гординю і зарозумілість була навічно прикована до небесного трону. А ось чого не знали греки — в цьому сузір'ї є протяжний, розміром більш ніж в 1 градус, залишок наднової (чи радше її ударна хвиля), яка вибухнула, ймовірно, близько 200 тисяч років тому. Слабка волокниста туманність блакитного кольору була відкрита в 1979 р. і позначена G126.2+01.6. Маючи на меті показати цей об'єкт в усій красі, група астрофотографів приватної обсерваторії Starfront назбирала понад 1000 годин сумарної експозиції, зокрема у вузькосмугових фільтрах. Так з'явилося надзвичайно деталізоване зображення, яке автори назвали "Сапфірова Діадема Кассіопеї".Однак, на фотографів очікувала ще одна винагорода. Незліченна кількість годин вивчення та обробки знімків призвела до відкриття примарної оболонки навколо зорі IRAS 01342+6358 (нижня панель). Ймовірно, це планетарна туманність, але точна класифікація потребує додаткових досліджень. Новий об'єкт зареєстрований як BKDWMAH-1 — за першими літерами прізвищ відкривачів. Але вони пропонують більш поетичну назву — "Опал Кассіопеї".📷 Julien De Winter, Jonathan Hill, Nick Ambrose, Max Kuster, Joydeep Biswas, Jamie MoonВсесвіт у кишені | FB | Twitter (X)

✨ Астрофізикам вдалося напряму відстежити як молоде зоряне скупчення "видуває" потік заряджених частинок в оточуючий простір. Масштаби виявилися приголомшливими!Скупчення Westerlund 1 — цінна космічна лабораторія. Воно є відносно близьким (лише за 12 тисяч світлових років), найбільш масивним і найбільш яскравим з усіх відомих, та містить тисячі надзвичайно масивних зір. І лише щільний пил Галактики не дозволяє нашим очам побачити Westerlund 1 в усій його красі. Крізь пил, однак, можуть пробитися космічні телескопи James Webb (інфрачервоний) та Fermi (гамма-діапазон).Зокрема Westerlund 1 є джерелом високоенергетичних космічних променів, швидкість яких наближається до світлової. Близько 90% космічних променів представлені протонами, а решта — електронами та ядрами більш важких елементів. Ці частинки складно відстежити напряму, але при зіткненні з міжзоряним газом вони породжують гамма-випромінювання — своєрідний "слід", який і фіксує Fermi. Майже два десятиліття спостережень Fermi та ретельна чистка даних від сторонніх джерел показали: від скупчення тягнеться гігантська асиметрична гамма-бульбашка довжиною близько 650 світлових років. Бульбашка приблизно в 200 разів перевищує скупчення і є ранньою стадією відтоку речовини — потік ще не встиг вирватися за межі галактичного диска, але згодом поповнить гарячий газ гало Чумацького Шляху.Всесвіт у кишені | FB | Twitter (X)

🌌 Небо січня 2026 року: що спостерігаємо? 🔭У фокусі уваги в цьому місяці буде Юпітер. Оскільки він у протистоянні, то спостерігати планету можна усю ніч. Яскравий гігант прикрашає сузір'я Близнят, і його легко знайти навіть у великому місті. А в телескоп можна буде простежити рідкісний транзити Каллісто по диску Юпітера — сприятливий сезон розпочався лише нещодавно. А от з одним із найпотужніших метеорних потоків — Квадрантиди — цього року не пощастило: максимум припадає на повню.🌕 3 січня - повня.💫 3 січня - Земля проходить перигелій (найближчу до Сонця точку орбіти).☄️ 3/4 січня - максимум метеорного потоку Квадрантиди, ZHR = 80, але повня істотно знизить кількість видимих метеорів.🪐 9 січня - транзит Титана по диску Сатурна, початок о 19:01 (останній сприятливий для спостережень транзит в серії).🪐 10 січня - протистояння Юпітера.🌑 18 січня - молодик.🪐 26/27 січня — транзит Каллісто (23:28 - 02:56) та тіні (з 03:20) по диску Юпітера.[уточнення: Stellarium показує, відповідно, 23:08-03:05 та 03:02]✨ 27/28 січня — часткове покриття Місяцем (69%) скупчення Плеяди (низько над західним горизонтом).🌔 31 січня — сполучення Місяця (95%) з Юпітером (на найменшій відстані ~3° опиняться безпосередньо перед світанком).Підтримати канал (Моно)Всесвіт у кишені | FB | Twitter (X)

☄️ Великий розмір ще не обов'язково означає високу яскравістьПеред вами знімок Тараса Приставського, і центральним об'єктом на ньому є комета Бернардінеллі — Бернштейна (C/2014 UN271 Bernardinelli-Bernstein), ядро якої вважається найбільшим з усіх відомих. За різними оцінками воно сягає від 110 до 137 км, тоді як у добре вивчених 1P/Галлея та 67P/Чурюмова-Герасименко ці значення не перевищують 15.3 км та 5 км, відповідно.Дивне позначення у цієї величезної комети, чи не так? "C/2014 UN271 Bernardinelli-Bernstein" виглядає як суміш астероїдної і кометної номенклатури. Цей об'єкт був вперше виявлений на знімках 2014 року проекту Dark Energy Survey, коли відстань до нього становила 29 астрономічних одиниць. І тоді ця брила виглядала як астероїд, тож отримала позначення 2014 UN 271.Аж у червні 2021 року виявилося, що об'єкт 2014 UN 271 проявляє кометну активність і є значно яскравішим, ніж передбачалося. Тоді й перекласифікували об'єкт в комети, залишивши при цьому в назві й початкове позначення.З моменту відкриття комета Бернардінеллі — Бернштейна поволі наближається до Сонця. У січні 2031 р. вона пройде перигелій, залишаючись при цьому на відстані 10,95 а.о. — далі ніж Сатурн.Всесвіт у кишені | FB | Twitter (X)

☄️ Крихітний "прибулець" з іншої зоряної системи?На перший погляд, метеор, зафіксований камерами японського астронома-аматора Даїчі Фуджі 27 грудня о 01:13:38, нічим особливим не вирізнявся. Так, він доволі яскравий, довго згорав та залишив слід. Але тривалість явища здебільшого пояснюється тим, що метеороїд увійшов в атмосферу під кутом лише 8°. Тобто це майже грейзер. А от що дійсно цікаво, так це ексцентриситет його орбіти, який, за даними Даїчі, становить 1,05. Таке значення вказує на гіперболічну орбіту і може означати міжзоряне походження метеороїда.Маючи дві камери, рознесені на десятки кілометрів, і спеціальне програмне забезпечення, астрономи відновлюють траєкторії руху космічних порошинок. Найчастіше вони еліптичні (ексцентриситет менший за 1), а метеори з якогось одного потоку мають близькі характеристики орбіт. Метеор, зафіксований Даїчі, не відносився до жодного відомого потоку. Такі називаються спорадичними.Звичайно, значення е = 1,05 занадто близьке до 1, тож не може однозначно вказувати на те, що метеороїд прилетів з іншої зоряної системи. Однак, це не перший подібний випадок. У міжзоряному походженні "підозрювалися", наприклад, метеори CNEOS 2014-01-08 та CNEOS 2017-03-09. На жаль, на відміну від макроскопічних міжзоряних об'єктів, таких як 1I/ʻOumuamua, 2I/Borisov та 3I/ATLAS, метеори є занадто короткочасними явищами, що не залишають шансів на їх достатньо детальне вивчення іншими науковцями. Тим не менш, з високою ймовірністю можна стверджувати, що подібних "прибульців" у Сонячній системі доволі багато. Таку впевненість дає зокрема дослідження, проведене космічним апаратом Stardust, що збирав пил комети 81P/Wild. Ловушка з аерогелем, яку він доставив на Землю, містила не лише кометну речовину, а й декілька зерняток міжзоряного походження.Всесвіт у кишені | FB | Twitter (X)

Загадка подвійного ядра галактики NGC 4486B.NGC 4486B — невеличка еліптична галактика у Скупченні Діви, розташована поблизу знаменитої гігантської галактики M87. Тривалий час NGC 4486B вважалася своєрідним рекордсменом: маса її центральної надмасивної чорної діри сягає аж ~10% маси усієї галактики, і майже у 100 разів перевищує надмасивну чорну діру Чумацького Шляху. А спостереження "Хаббла" показали, що галактика має подвійне ядро.Подібно до того, як концентричні хвилі на воді свідчать про нещодавнє падіння в неї якогось тіла, подвійне ядро галактики NGC 4486B розповідає вченим про її недавнє минуле. Міжнародна група астрофізиків залучила до спостережень космічний телескоп ім. Джеймса Вебба.З'ясувалося, що надмасивна чорна діра віддалена від центра галактики на 19,5 світлових років. Навколо неї обертається асиметричний витягнутий зоряний диск, який ми бачимо майже з ребра. Через специфіку орієнтації та розподілу зір він виглядає як два окремих ядра, розділених 39 світловими роками.Перевіривши низку гіпотез, вчені дійшли висновку, що усі особливості центру NGC 4486B можна пояснити нещодавнім злиттям надмасивних чорних дір. Чорна діра при цьому зазнала "віддачі" зі швидкістю ~340 км/с. Однак, симуляція показує, що приблизно через 30 млн років вона знову займе своє місце у центрі галактики.Всесвіт у кишені | FB | Twitter (X)

Вперше підтверджено систему з трьох галактик, що знаходяться у процесі злиття, і в яких усі три ядра є активними — інтенсивно випромінюють в радіодіапазоні. Тільки нещодавно ми говорили про злиття пар галактик та мінливу активність їх чорних дір. Але група американських астрофізиків сфокусувалася на ще більш рідкісному явищі — потрійному злитті. Вони виявили, що в системі WISEJ1218/J1219+1035, ідентифікованій спочатку як пара взаємодіючих галактик, насправді три ядра, що одночасно проявляють активність. А це три надмасивні чорні діри, які швидко поглинають речовину, і врешті решт зіллються в іще більшого монстра.Астрофізики задіяли справді потужні інструменти з високою роздільною здатністю — радіотелескопи Very Large Array (VLA) та Very Long Baseline Array (VLBA). Спостереження показали активність усіх трьох центрів галактик та підтвердили, що вони являють собою взаємодіючу систему. Перші два ядра розділяє лише 22,5 кілопарсека, тоді як третє знаходиться дещо далі — за 97 кпк. З великою ймовірністю кожне з них запускає в космічний простір надзвичайно швидкі джети.Це відкриття є рідкісним підтвердженням давньої гіпотези про ієрархічну еволюцію галактик: найбільш масивні чорні діри є результатом злиття менших. А у випадку WISEJ1218/J1219+1035 має місце злиття спочатку двох надмасивних чорних дір, до яких невдовзі приєднається і третя.Всесвіт у кишені | FB | Twitter (X)

🔭 Ймовірно, у переважної більшості астрономів Різдво останні роки асоціюється з однією визначною подією. Рівно 4 роки тому, 25 грудня 2021 р., був запущений флагман сучасної інфрачервоної астрономії — Космічний Телескоп ім. Джеймса Вебба (JWST).JWST — не просто вражаючі деталізовані знімки, на які із захопленням дивляться навіть далекі від астрономії люди. JWST — це десятки років розробки і робота тисяч спеціалістів різних профілів.JWST — це місяці тонких налаштувань його сегментованого збірного 6,5-метрового дзеркала.JWST — це сотні наукових досліджень щорічно, які без нього були б принципово неможливі. Це рекордні 2900+ заявок на його час на наступний (5-й) цикл, з яких лише ~8% будуть реалізовані."Вебб" зазирнув значно далі у просторі та в часі, ніж сподівалися його творці. Але фактично це лише початок його шляху — телескоп може працювати до 20+ років. Так, спостереження "Вебба" нерідко ставлять більше питань, ніж дають відповідей. Однак, ми щиро сподіваємося, що йому ще вистачить часу відповісти і на них.Всесвіт у кишені | FB | Twitter (X)

🪐 Під поверхнею Титана може не бути глобального океану. Замість нього — "снігова каша".Титан сьогодні в центрі нашої уваги, адже трохи більше ніж за пів години розпочнеться рідкісний транзит по диску Сатурна.Обертання витягнутою (еліптичною) орбітою призводить до припливної деформації та розігріву надр найбільшого супутника Сатурна. Ця обставина та дані космічного апарату Cassini дозволили у 2008 році припустити наявність глобального рідкого океану солоної води під поверхнею Титана. Хоча така можливість дуже надихає астробіологів, нове дослідження показує, що аж такої величезної маси рідкої води там, скоріш за все, немає.Група вчених змоделювала супутник з глобальним підповерхневим океаном, однак результати не відповідали радіометричним даним Cassini. Нова модель зокрема враховує затримку максимуму деформації, що сягає 15 годин відносно максимальної гравітаційної взаємодії із Сатурном. Кількість енергії, яка при цьому розсіюється в надрах, дозволила оцінити в'язкість, і вона не узгоджується з гіпотезою глобального океану.Замість цього, на думку вчених, під поверхнею Титана, в умовах високого тиску, переважає щось на кшталт "крижаної каші" — густої суміші води та льоду. Втім, дослідники припускають й існування окремих "кишеньок" прісної води, де температура може сягати 20°С.Всесвіт у кишені | FB | Twitter (X)