​​"У пошуках варварів. Подорож до країв, де починаються й не закінчуються Балкани" Андрія ЛюбкиОцінка: ☀️☀️☀️☀️🌤🙋🏼‍♀️ Найкраще враження про книжку — це коли хочеться переказати й процитувати її всю. Це саме той випадок.Очікувала прочитати про Балкани, а отримала набагато більше: роздуми про “варварів” як про свого/чужого, про мультикультурність Закарпаття, про географічні та ментальні кордони, які існують лише в головах людей, про подорожі як шлях до себе.А ще — пригоди, кухні, традиції, архітектуру, природу й культуру в найрізноманітніших проявах.Окрема сила книги — боротьба зі стереотипами.Я ж залишився самотньо стояти біля карти. Розглядав її, думаючи про те, як вона визначає нашу долю. Ти можеш нести на собі тавро тільки за те, що ти з тієї чи іншої частини світу. Байдуже насправді, де ця частина світу розташована і як виглядає. Всім керують стереотипи. І водночас тут дуже багато гумору.Вона спитала, звідки я, почула про Україну і ще з більшою недовірою почала розглядати мене й машину. Воно й не дивно: стоїть авто зі словацькими номерами, з нього виходить українець і говорить сербською мовою. Від такого — та ще й на липневій спеці — очманіти можна. Також є твердження, які спонукають подумати та зробити власний аналіз.Не стверджую, що існує якийсь магічний зв'язок між абеткою й технічним прогресом, але констатую факт: жодна з "кириличних" країн досі не стала багатою. Ще дуже багато дежавю, наче читаєш про Україну, але це про інші країни. З одного боку, розумієш, що війни були і врешті закінчувалися. З іншого боку, там де є люди, будуть конфлікти та війни.Серби, як, до речі, і всі інші народи нашої частини світу, люблять повторювати, що їхня країна — міст між Сходом і Заходом. Ці чинники спричинили й запізніле національне відродження, адже словенці переважно були селянами без прав і маєтку, в їхніх містах говорилося італійською й німецькою, в школах місцевої мови не вчили, а якщо хтось хотів вибитися в люди, то мусив прибрати нову ідентичність — і ставати, наприклад, тим-таки німцем. Знайомо, правда? Здається, досить замінити кілька слів — і вже читаємо українську історію. Яких тільки конфліктів немає на Землі, ось є й абеткові:Все ще живі рани нещодавньої війни, тому час від часу спалахують абеткові конфлікти, зокрема в сильно зруйнованому сербами хорватському місті Вуковар. Тут проти використання кирилиці відбуваються мітинґи, а кириличні написи на дорожніх вказівниках негайно замальовують. Інша ситуація в Боснії Герцеґовині а Чорногорії, де абетки співіснують мирно. І дуже цікавий літературний момент:Є навіть письменник, який написав блискучий роман одночасно двома абетками: Владимир Баяц. У його книжці "Хамам Балканія" історичні та сучасні розділи чергуються, і написані вони, відповідно, кирилицею й латинкою. А ще мені сподобалося, як автор готується до подорожей.Більш-менш викристалізувавши свої географічні бажання, переходжу до наступного етапу — підбираю книжки про ці регіони, читаю письменників, що народилися й жили в цих місцях, шукаю фільми з тамтешніми краєвидами. Це і є моє основне приготування, головний багаж, який я можу пакувати кілька місяців. Загалом я отримала величезне читацьке й культурне задоволення. Якщо вам хочеться книгу про подорожі — це гарний варіант.#відгук ✅🙋🏼‍♀️