Українська правда

У російському місті Ржев Тверської області безпілотник звалився за кілька кілометрів від об'єктів оборонної промисловості: АТ "Електромеханіка" та 55-й арсеналу головного ракетно-артилерійського управління Міноборони РФ.АТ "Електромеханіка" - підприємство, що випускає спеціалізоване обладнання для авіаційної, ракетно-космічної та енергетичної галузей. Зокрема, завод виробляє вакуумні ливарні установки та системи електронно-променевого зварювання, що використовуються при створенні авіаційних двигунів та ракетної техніки. Підприємство співпрацює з найбільшими оборонними холдингами Росії та працює у системі держоборонзамовлення.55-й арсенал ГРАУ (в/ч 86286) у Ржеві - режимний об'єкт Міноборони РФ, пов'язаний із зберіганням озброєння та військової техніки. На його базі діє АТ "55 Арсенал", що займається ремонтом і сервісним обслуговуванням військової техніки, включаючи комплекси артилерійської розвідки. Територія об'єкта є великою закритою зоною зі складськими приміщеннями та ремонтною інфраструктурою📰 підписатися

​​💔 39-річний солдат Олександр Гончаренко, псевдо Шумахер, поліг 19 липня 2025 року під час бойового завдання в місті Покровськ на Донеччині. У бою проти ворожої ДРГ він до останнього відстрілювався з автомата, прикриваючи побратимів. Але зазнав смертельного поранення від вибуху ворожої гранати.Олександр народився 26 березня 1986 року в селі Костянтинівка Черкаської області. Працював водієм у ПАТ "Смілянське АТП 17128". Любив автомобілі та швидкість. На початку повномасштабної війни, в березні 2022 року, Олександр став до лав Збройних сил України. Пройшов курси оператора БпЛА в ГО "SKY SPIES UA". Воював у Харківській, Сумській і Чернігівській областях. З березня 2025 року служив оператором БпЛА в реактивній артилерійській батареї 32-ї окремої механізованої бригади. "Олександр був найкращим у світі батьком і чоловіком. Такого сім’янина більше немає. Він обожнював своїх дітей. І пішов на війну заради них. Казав: "На моїх дітей ніхто пальцями показувати не буде, що їхній батько заховався або втік від війни", – сказала дружина Вікторія. Поховали Олександра Гончаренка в рідній Костянтинівці. У нього залишилися дружина, син, донька, батьки та сестра.Українська правда спільно з платформою Меморіал вшановують пам’ять полеглих військових

​​💔 50-річний Володимир Большак загинув на світанку о 4 годині 13 березня 2022-го. Тоді російський літак скинув бомбу на гуртожиток у мікрорайоні ЗАЗ у Чернігові.Володимир народився у місті Бахмач. Після школи навчався в училищі на кухаря-кондитера у місті Шостка. Потім служив строкову службу. На весіллі колишньої однокурсниці познайомився з майбутньою дружиною Іриною, вона була сестрою нареченої.У 1992 році переїхав до дружини в Чернігів. Працював на автозаводі слюсарем механоскладальних робіт. Цій праці віддав майже 30 років.13 березня 2022-го Володимир та Ірина були разом у помешканні на шостому поверсі"Син спав із чоловіком на одному дивані, я лежала з собакою на іншому. Була моторошна тиша, незвична. Я не спала. Раптом почула гул літака, звук вибуху. Потім я подумала, що померла... Я летіла вниз, мене крутило, тиснули шматки бетону. Я летіла вниз із будівельним сміттям і не розуміла, що відбувається", – пригадала Ірина.У жінки були зламані руки та ноги, вона мала численні поранення, але змогла вибратися назовні. Потім до неї підбіг син, тоді йому було 12. Він дивом вижив. Матір із дитиною відвезли до лікарні.Тіло Володимира знайшов у їхній квартирі знайомий ще до приїзду рятувальників. Осколок завдав Володимиру смертельного поранення. Його поховали на старому кладовищі Коти у Чернігові. Дружині про трагедію повідомили за кілька днів."Мій чоловік захоплювався автомобілями. Вони з синами їздили на гонки. Він був прекрасним батьком, прикладом: спокійний, урівноважений, зосереджений. На роботі його цінували, він мав багато відзнак, грамот. Друзів було небагато, але вони справжні. Мені дуже важко без коханого. Після цієї трагедії наше життя розділилося на до та після", – говорить Ірина.У Володимира Большака залишилися дружина і двоє синів.Українська правда спільно з платформою Меморіал вшановують пам’ять загиблих українців

До 26-річчя "Української правди" УП разом із художником Нікітою Каданом та дизайнеркою Ксенією Шнайдер випустили лімітовану колекцію футболок та шоперів "ПРАВДА".Ця колекція – про людей, які присвятили своє життя захисту правди у журналістиці, мистецтві та документуванні війни. Одним з облич дропу стала Севгіль Мусаєва, головна редакторка “Української правди”.Історія Мусаєвої — це один із прикладів того, як правда стає не лише професійним принципом, а й особистим вибором. Журналістка в професії з 2007 року, у 2011-2013 роках працювала у Forbes Ukraine. Спеціалізувалась на нафтогазовій тематиці та паливно-енергетичному комплексі. У Forbes журналістка розслідувала бізнес Сергія Курченка, нафтогазові справи Нестора Шуфрича і Миколи Рудьковського та джерела доходів Юрія Іванющенка. Звільнилася з Forbes після купівлі медіа Сергієм Курченком.У 2013 році Мусаєва заснувала медіа Hubs, яке спочатку фокусувалося на висвітленні подій Майдану через соціальні мережі, а у лютому 2014 року журналістка запустила його як окреме ділове інтернет-видання. У 2014 році під час окупації та анексії Криму Росією стала співзасновницею проєкту “КримSOS”, який допомагав людям в окупації. З 2014 року на запрошення Олени Притули, співзасновниці УП, Севгіль Мусаєва займає посаду головної редакторки “Української правди”. Журналістка навчалася в Оксфорді та Гарварді. У 2022 році увійшла у список сотні найвпливовіших людей у світі за версією видання Time та отримала Міжнародну премію за свободу преси.“ПРАВДА – це про сміливість подивитися в очі власним упередженням і страхам”, – пише Мусаєва для кампейну колекції "ПРАВДА". Колекція – лімітований дроп: футболки (білі та чорні) та шопери (хакі та темно-сірі) з принтами "PRAVDA" та "ПРАВДА". Одна одиниця колекції – донат від 2500 гривень.Усі кошти від продажу будуть спрямовані на підтримку роботи редакції "Української правди".Щоб отримати мерч, потрібно:▪️Перейти на сторінку оплати.▪️Задонатити від 2500 грн та зберегти квитанцію LiqPay.▪️Заповнити форму та прикріпити квитанцію за посиланням.У разі запитань напишіть листа на електронну адресу [email protected]

💰Правоохоронці викрили групу людей, яких підозрюють в організації схеми з виведення майже 580 млн грн з оборонних контрактів через так званий "конвертаційний центр", а також в ухиленні від сплати податків на понад 100 млн грн.Одним із "клієнтів" цієї організації стало приватне підприємство, яке, за даними слідства, у 2023–2025 роках отримало близько 2,5 млрд грн за ремонт і обслуговування військової техніки для Міноборони та Нацгвардії.Як стверджують правоохоронці, частину цих коштів посадовці підприємства разом із учасниками "конвертаційного центру" виводили через мережу фіктивних компаній. Операції оформлювали як закупівлю запчастин та послуг, які фактично не надавалися.Слідчі заявляють, що після оголошення підозр частина фігурантів намагалася вплинути на розслідування. Зокрема, шукала людей, які могли б підпалити автомобіль слідчого, пропонуючи за це $2 тисячі.Семеро людей отримали підозри за створення та участь у злочинній організації, відмивання коштів і ухилення від сплати податків. П'ятьох із них затримали. Суд обрав усім підозрюваним запобіжний захід у вигляді тримання під вартою📰 підписатися

​​💔 48-річний Володимир Шевчук поліг 22 січня 2024 року під час бойового завдання поблизу Авдіївки Донецької області. Володимир народився 10 квітня 1975 року в селі Юр’ївка Дніпропетровської області. Навчався у професійно-технічному училищі, де опанував фах тракториста-машиніста та слюсаря. Згодом проходив строкову службу у Військово-морських силах України. Тривалий час працював у ТОВ "Павлоградзернопродукт" у селі Варварівка, а згодом – на олійниці в селі Новогригорівка.Під час повномасштабної війни, з березня 2022 року, Володимир служив механіком-водієм розвідувального відділення 74-го окремого розвідувального батальйону. "Це справжній патріот, вірний син України", – сказала про захисника односельчанка Ганна Кузьменко. Володимира нагородили медалями "За незламність духу", "Воєнна розвідка України" та "Ветеран війни – учасник бойових дій". Поховали воїна у рідному селі. У нього залишилися дружина, двоє синів, підопічна, брат і сестра.Українська правда спільно з платформою Меморіал вшановують пам’ять полеглих військових

​​💔 22-річний оборонець Василь Лис на псевдо Fox поліг 6 жовтня 2024 року в селі Піщане Харківської області внаслідок осколкового поранення. Василь народився 4 грудня 2001 року в селі Любешка Львівської області. Навчався у Перемишлянському професійному ліцеї (раніше – училище №61), де опанував спеціальність електрозварювальника. У 2024 року став на захист країни та обіймав посаду далекомірника у батальйоні бойового забезпечення 27-ї окремої Печерської бригади Національної гвардії України."Мій братику, твоя загибель – це рана, яка ніколи не загоїться, але я пишаюся тобою, твоєю мужністю і відданістю. Твоя жертва залишиться в серцях усіх, хто знав тебе. Мій біль нескінченний, але любов до тебе ще більша. Ти залишишся зі мною назавжди, у моєму серці, у моїх спогадах. Спи спокійно, моє серденько. Я з тобою. Люблю тебе", – написала рідна сестра Сніжана. Поховали Василя у рідному селі. У нього залишилися батьки, брат і дві сестри.Українська правда спільно з платформою Меморіал вшановують пам’ять полеглих військових

16 квітня, у день народження "Української правди", головного політичного онлайн-медіа країни, ми презентуємо нову колекцію мерча — "ПРАВДА".Натхненням для колекції стали люди, які присвятили своє життя захисту правди — у журналістиці, мистецтві та документуванні війни.Цей дроп — колаборація "Української правди", художника Нікіти Кадана, чия виставка "Нова цілісність" нещодавно відкрилася в Павільйоні Культури на ВДНГ, та українського бренду Ksenia Schnaider. Проєкт присвячений 26-ій річниці створення УП."У час, коли правду намагаються знищити разом із тими, хто її говорить, підтримка стає не жестом, а позицією. Цей дроп – про вибір бути на боці правди. І для нас це особлива колаборація, тому що в ній об'єдналися надзвичайно сильні голоси сучасної України: один із найталановитіших художників країни, відомий у світі Нікіта Кадан, і Ксенія Шнайдер – дизайнерка, яка працює з глобальними брендами. Це про силу правди, яка об'єднує журналістику, мистецтво і моду", — розповідає головна редакторка "Української правди" Севгіль Мусаєва. Обличчями колекції стали:Юлія Кочетова, фотожурналістка, режисерка-документалістка, переможниця World Press Photo Award 2024, Дмитро Хилюк, журналіст інформаційної агенції УНІАН, який проходить реабілітацію після 3,5 років російського полону, Іван Любиш-Кірдей, телевізійний оператор, журналіст інформаційного агентства Reuters, переможець Премії Ґонґадзе 2025 року. Він проходить шлях реабілітації після поранення внаслідок російського удару по готелю "Сапфір" у Краматорську 24 серпня 2024 року.До героїв і героїнь кампанії також долучилися юристка-міжнародниця Катерина Рашевська, яка займається розслідуваннями депортації Росією українських дітей, експертка з міжнародного правосуддя та юридичного аналізу Регіонального центру прав людини, головна редакторка "Української правди" Севгіль Мусаєва та керівник відділу розслідувань "Української правди" Михайло Ткач.Історія створення дропу почалася на початку повномасштабного вторгнення. Севгіль Мусаєва звернулася до Нікіти Кадана з пропозицією створити роботу для редакції УП. Минулого року він прислав графіку – білі аркуші, на яких зображено слово "Правда".Робота Кадана стала натхненням для дизайнерки Ксенії Шнайдер та її бренду."Ця колаборація для нас про правду як цінність, яка об'єднує журналістику, мистецтво і моду.Цей маленький дроп до дня народження УП – це предмети зі змістом, які можна носити як прояв позиції, про сміливість називати речі своїми іменами і підтримувати те, що має значення для українського суспільства", – каже Шнайдер. Лімітована колекція – футболки (білі та чорні) та шопери (хакі та темно-сірі) з роботами "PRAVDA" та "ПРАВДА". Одна одиниця колекції – донат від 2500 гривень.Усі кошти від продажу будуть спрямовані на підтримку роботи редакції "Української правди". Щоб отримати мерч, потрібно:1️⃣ Перейти на сторінку оплати за посиланням2️⃣ Задонатити від 2500 грн та зберегти квитанцію LiqPay.3️⃣ Заповнити форму та прикріпити квитанцію за посиланням📩 В разі запитань напишіть листа на електронну адресу [email protected]

Півтори тисячі худі та футболок продано в межах соціальної ініціативи "Критична інфраструктура" — це спільний проєкт "Української правди", ДТЕК та бренду Damirli, спрямований на підтримку регіональних медіа у прифронтових регіонах.До акції долучилося понад 25 бізнесів та приватні донатори, які допомогли нам дійти до мети збору. За півтори місяці проєкту команди зібрали близько 1,5 мільйона гривень, які допоможуть командам з 5-ти областей.З прибутку кампанії ми підтримаємо діяльність "Кордон.Медіа" з Сум, "Ґвари" з Харкова, "Dnipro. media" з Дніпра, "МикВісті" з Миколаєва та "МОСТ" з Херсону."Коли ми говоримо про критичну інфраструктуру, ми зазвичай уявляємо електрику, воду чи зв'язок, але правда так само тримає країну в моменти найбільшої турбулентності.Для нас дуже важливо, що проєкт "Критична інфраструктура" відгукнувся такій кількості бізнесів і партнерів, завдяки яким ми вже змогли акумулювати значну підтримку для незалежних регіональних медіа.І водночас я дуже хочу, щоб це коло розширювалося – бо кожен новий партнер означає ще один сильніший голос правди там, де він найбільш вразливий", — говорить Севгіль Мусаєва, головна редакторка "Української правди". Долучитися до ініціативи можна через сторінку проєкту на "Українській правді": https://www.pravda.com.ua/events/2026/03/31/8027951/ Представникам бізнесу, які хочуть долучитися, варто написати на електронну пошту [email protected]📰 підписатися

​​💔 70-річна Ольга Риндіна отримала важкі поранення внаслідок російського удару по Києву. Проти ночі 27 грудня 2025 року шахед влучив у квартиру, де вона мешкала. На місці загинув чоловік В'ячеслав. За життя жінки лікарі боролися два місяці. 4 березня 2026 року її серце зупинилося.Ольга народилася в Києві. Працювала в Інституті міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Обіймала посаду старшої лаборантки кафедри міжнародного права. Колеги та студенти згадують її щирою, доброю, надзвичайно відповідальною.Із В’ячеславом Ольга одружилася 30 квітня 1977 року. Згодом у них народилася донечка Аня.На дозвіллі жінка обожнювала власноруч підбирати тканини, кольори, фурнітуру, підкладки до нових речей у гардеробі. Коли народилися онуки – присвячувала весь вільний час їм. "Ольга Анатоліївна безмежно та безумовно любила онуків, доньку та зятя. Онуки бігли на смачну випічку до бабусі, а вся велика родина з нетерпінням щоразу чекала телефонного дзвінка зі словами: "Я зварила холодець, приходьте". Холодець Ольги Анатоліївни за десятки років став справжньою традицією. Саме цю страву вона готувала до всіх свят для всіх рідних", – розповіла сімʼя загиблої.В Ольги Риндіної залишилися донька Анна, зять Володимир, рідна сестра Тетяна з донькою, онук Захар та онучка Ольга.Українська правда спільно з платформою Меморіал вшановують пам’ять загиблих українців