Світ довкола буяв собі літом, вибухав грозами і таємничими пожежами, відсвіт яких було видно вночі. Люди сварились, ворогували, присягались у вічній дружбі, й тут же зраджували. То було справді незвичайне літо. Багато дощу, багато сонця спричинили до небаченої пишноти різного зілля, що заглушувало збіжжя та городину, та до появи розмаїтого гаддя — у воді, на луках у нескошеній траві. Мав би бути добрий урожай, однак людям у тих часах кожен дарунок видавався підозрілим. Дехто вважав, що та буває перед великою війною. Буде кому сіяти, та не буде кому жати.✍️📚 Галина Пагутяк «Зачаровані музиканти», 2010Вже не можу більше терпіти, бо придумав цей допис доволі давно. Давайте зробимо вигляд, що літо вже настало, тим паче, що все інше у цьому тексті — дивовижно суголосно нашому теперішньому життю. У прозі Галини Пагутяк багато такого. У неділю авторка буде на Арсеналі, не впустіть цю рідкісну можливість! 👩‍🎨🎨 Ігор Мосійчук «Літо», 2022Акварелі Мосійчука — завжди неможливо прекрасні, а цю роботу, попри пейзажну форму, я вважаю однією великою метафорою війни.