«Якими б не були мої справжні проблеми, я не хотів, щоб вони були вирішені». Чак Поланік «Вцілілий», 1999 (видання 2025) Книжки Поланіка — хороше мірило внутрішніх змін. Я читав «Вцілілого» 20 років тому, це був взагалі мій улюблений письменник. 🙃 Зараз мені було так само весело, так само я приємно дивувався безкінечній вигадливості автора, але мене це вже не так вражає. Його провокативні спостереження, якими всипані сторінки, так само актуальні, але я вже бачу в них констатацію, а не виклик. 📺 Роман, написаний 1999 року, грубо стібеться з культури нав’язування і споживання, яку тоді транслювали медіа і ТБ. А в результаті — багато з того, що автор тут зневажливо висміює, заклало основи соціальних мереж і культивується досі. Здається, це ознака антиутопії. 😉🤌 Отже, що це? Посібник з бренд-маркетингу для релігійних культів, драма про спойлер, фірмовий солодкий вайб саморуйнування, висміювання сучасного світу без жодних кордонів і табу. Навіть попри те, що часом здається, що сюжет провисає — це тут зовсім не головне. У Чака Поланіка невичерпна фантазія. 🤘 Все ще думаю, що це дуже круте читання для читачів-новачків, відкритих для експериментів і для молодих людей. Їм і #раджу_почитати. Або, таким ветеранам, як я — аби порівняти себе з собою колишнім. Поланіка люблю, дякую КСД за перевидання.🫶 У коментарях будуть мої улюблені цитати, їх багацько! 👇