УП. Кляті питання

Що нам розповів детектив НАБУ Руслан Магамедрасулов?В інтерв'ю УП Магамедрасулов уперше детально розповідає про обставини затримання, майже п'ять місяців в СІЗО, роботу над операцією "Мідас", тиск з боку силових структур. Словом, історію про те, як детектив може стати об'єктом переслідування швидше, ніж фігурант справи – об'єктом судового вироку. Дуже радимо дивитися або читати повну версію, а ось – тезово: Про причини обшуків СБУ: По-перше, я багато працював і багато людей були об'єктами моєї зацікавленості з боку документування. Плюс вони сформували собі таку якусь картину, що я начебто маю безпосередній контакт з керівництвом НАБУ і САП. Тобто в межах своєї діяльності я з ними постійно комунікую. І вони вважали, що я – якийсь такий центр впливу: вони мене затримають, на мене натиснуть, і я дам якісь начебто викривальні покази. Я не був кінцевою метою. Головні цілі були Семен Кривонос і Олександр Клименко.Про участь в операції "Мідас": Я виконував вузьке коло задач, які я саме міг виконати. Я не був старшим слідчим групи, я взагалі не здійснював слідчої діяльності. Моя задача була реалізувати певні заходи щодо конкретних осіб.Про звинувачення щодо контактів з РФ: Звісно, це неправда, тому що комунікація з Рашкою в мене взагалі відсутня будь-яка. І якщо вона була б, я думаю, що вони б це показали. Але її не показали, тому що її не існує в принципі. Моя позиція щодо України зрозуміла, чітка, прозора. В 2022 році я охороняв Офіс президенті (...). А надалі ми були і в Мощуні, і в Бучі були в перші дні після звільнення, виконували завдання певні в межах співпраці з СБУ Києва і Київської області.Про звинувачення щодо батька: Для того щоб підтягнути цю історію ще якось, вони зробили штучне листування батька в Телеграмі – стандартна історія взагалі, вже навіть смішно. Тому що під час отримання негласних слідчих розшукових дій ти отримуєш доступ до безпосередньо самого акаунту і в принципі можеш з нього уже листуватися. Батьку моєму 65 років, він в Телеграмі здебільшого зідзвонюється, він майже ніколи не пише, короткі слова. А тут прямо така розмова змістовна, де моє ім'я повторюється рази 3 чи 4. Про історію з "гаманцем" Клименка: Під час обшуків вони бачили і квартиру моєї нареченої, і мою квартиру. Там немає жодних статків. Квартира, куплена за програмою "єОселя" в 2024 році. Старе житло без ремонту. У Дніпрі знайшли 2,5 тисячі євро, і вони просто зникли. Це були всі мої заощадження на той момент. Ці уявлення – про "общаки", чорну готівку – це проєкція їхнього власного досвіду. (...) З Клименком ми знайомі багато років, ще з першого набору НАБУ. Комунікували в межах роботи, не більше. Про перспективи цієї справи: Це виглядає як радянський принцип: "була б людина – стаття знайдеться". І це страшно. Бо якщо так працюють щодо працівників НАБУ, людей, які розуміють право і процедури, то що тоді відбувається зі звичайними громадянами чи журналістами?Про Єрмака: У "Мідасі" є серйозні речові докази, і я сподіваюся, що детективи НАБУ доведуть справу до кінця в межах закону.Про те, чи можемо ми побачити в матеріалах справи представників вищого керівництва держави: Я сподіваюся, що так. Але є стара й дуже точна фраза: головне не те, що ми знаємо, а те, що ми можемо довести.Про те, скільки обшуків проведено у межах справи проти Магамедрасулова: Більше 100. Вони фактично йшли по моїй телефонній книжці: контакти, джерела інформації. Були зафіксовані випадки побиття людей, людей утримували по кілька днів, вимагали покази проти мене. Це була репресивна машина.

Складний вибір Зеленського. Хто може замінити Єрмака на Банковій?Між ким і ким обирає президент, що означатиме можливе призначення кожного з кандидатів на посаду глави Офісу та чи справді старий глава ОП натоптує нову стежку до президента? Розповідаємо:1. Відомих наразі кандидатів лишається двоє: Федоров і Буданов. Призначення Федорова ілюструватиме віру Зеленського в те, що він ще зможе виграти наступні президентські вибори. Очільник Мінцифри уже тривалий час "веде" президента і "Слугу народу" в політтехнологічному сенсі – залучає технологів, шукає стратегії, обдумує ребрендинг тощо. 2. Єдиний "недолік" Федорова – він надто радикально налаштований на швидкі реформи: від заміни кадрів в ОП, найперше Олега Татарова і людей Єрмака в системі, до заміни Сирського та реформи ДБР тощо. Власне, саме після оголошення "списку реформ" Федорова на початку грудня президент взяв паузу в розмовах про призначення глави ОП, пославшись на активізацію мирних переговорів.3. Буданов, на відміну від глави Мінцифри, навряд чи буде ламати політичну систему Зеленського чи вдаватись до шокової кадрової терапії. Навпаки, Буданов якраз та людина, яка в очах Зеленського здатна забезпечити стратегічний статус-кво. І йдеться не про стабілізацію системи на кілька місяців, а про речі куди більш масштабні, аж до забезпечення мирної передачі влади і гарантій персональної безпеки в разі, якщо Зеленський вирішить не балотуватись вдруге.4. Для керівника ГУР перехід на Банкову цікавий кількома речами. По-перше, це може стати його першою чисто політичною посадою. По-друге, статус глави ОП автоматично дасть йому якщо не формальний, то фактичний контроль над перебігом мирних переговорів. І керівник ГУРу може використати це як трамплін для політичного старту.5. Країна уже третій тиждень живе без глави ОП, і ще жодна інституція не завалилась. Щоправда, і надмірно затягувати з призначенням керівника своєї канцелярії президент не може. Кожен наступний день зволікань породжує нову хвилю поки кулуарних пересудів про те, що насправді Єрмак нікуди не зник.6. За даними УП, минулого тижня Зеленський поновив своє телефонне спілкування з колишнім главою ОП. За деякою інформацією, Єрмака навіть бачили на в'їзді до резиденції президента. Активність ексглави ОП та його часті візити в одну зі спецслужб створюють жахливий інформаційний фон для президента.7. Якщо чутки, що Єрмака звільнили тільки про людське око, а він і надалі зберігає вплив на систему, отримають хоч якісь підтвердження, то Зеленський ризикує втратити головну підвалину суспільної підтримки – віру в те, що він здатен виправити ситуацію, позбутися свого токсичного оточення і зосередитись на порятунку країни.

Як ЄС розблокував рух України до вступу та що буде далі?Новина, що прийшла у четвер зі Львова, пролунала справжньою сенсацією. Хоча сама по собі ідея про те, щоб в обхід угорського вето розблокувати рух України до вступу, точно не є несподіванкою. У чому полягає новий план, і чи не зможе Орбан його знову заблокувати? Пояснюємо:1. Суть у тому, що вирішили обійтися взагалі без формальних рішень Ради ЄС. Лише одноосібне рішення данського головування, підтримане Єврокомісією. А щоб офіційно повідомити про нього усім іншим державам, Данія скликала неформальну зустріч Ради у Львові. Нова схема для України стала результатом дискусій з усіма членами ЄС, і навіть Угорщина про неї знала – але була нездатна заблокувати. 2. Отже, головуюча країна разом з Єврокомісією повідомили усіх, що беруть на озброєння нову систему, що отримала у Брюсселі назву "фронтлоудинг" (Frontloading). У рамках цього "фронтлоудингу" Україні передають всі дані, які необхідні Києву для подальших технічних переговорів з Комісією відразу по трьох кластерах: "Основи", "Внутрішній ринок" та "Зовнішні справи". 3. Зокрема, Україні передали критичний для переговорів документ – переговорні позиції ЄС по кожному з цих кластерів (Draft common position). Досі у ЄС діяла жорстка заборона на те, щоб комунікувати державам-кандидатам європейські DCP до того, як переговори за відповідними кластерами офіційно розпочнуться. Тепер, за наполяганням данців, це табу зламане.4. Тепер в Угорщини немає можливості блокувати переговорний процес. Навіть якщо формально кластер все ще заблокований, ми можемо продовжувати технічну роботу, яку необхідно виконати у рамках переговорів. Є перелік реформ і ніхто не може накласти вето на проведення Україною цих реформ.5. Вже є неформальна домовленість із кіпрським головуванням про те, що вони на початку року аналогічним чином передадуть Україні DCP за рештою трьома секторами. 6. З одного боку, Київ і сам прагнув перевести переговори на суто технічний рівень, без політичного впливу та постійної "угорської загрози". З іншого боку, Києву тепер немає на кого кивати, якщо Україна не зможе виконати необхідний перелік задач. Тепер усе залежить від України. 7. Втім, закрити очі на існування Орбана також не вийде. Норма про те, що розширення ЄС потребує одностайності – лишається у договорі ЄС. Понад те, відкриття і закриття глав теж потребує одностайних голосувань. Таким чином данська схема передбачає не поблажки, а пришвидшення. Щоби не втрачати час Україна і Єврокомісія вже зараз, поки Орбан формально зберігає своє вето – хочуть довести переговорний процес хоч до завершення. А коли угорське вето впаде – на одному засіданні відкрити переговори і закрити їх.

Друга спроба знайти гроші для України: які шанси у нової ідеї ЄС щодо заморожених активів?Новий механізм відходить від хиткої залежності від окремих держав та інституцій і перетворюється на інструмент, у якому члени ЄС беруть відповідальність на себе. Як це виглядатиме на практиці у разі його затвердження? Пояснюємо: 1. Відповідно до нової пропозиції, ЄС відмовився від ідеї перетворювати знерухомлені активи РФ на джерело готівки. Тепер гроші для України надходитимуть з ринку, через традиційний механізм розміщення європейських облігацій. ЄС виходить до інвесторів, продає їм боргові інструменти і отримує кошти, не потребуючи ані участі ЄЦБ, ані втручання Euroclear.2. Російські активи при цьому нікуди не зникають, а стають політико-юридичною заставою. Вони просто лежать, і їхня знерухомленість стає гарантією того, що коли Росія таки опиниться в юридичному режимі міжнародних репараційних зобов’язань, ці активи будуть використані для погашення кредиту. Уся логіка інструменту переноситься на майбутнє, але без шкоди для України, яка отримує необхідне фінансування вже зараз. 3. У цьому новому механізмі важливу роль відіграють фінансові гарантії країн-членів, які розподілені пропорційно до їхнього ВВП. Німеччина, яка, за оцінками, може покривати понад чверть цього "страхового поліса", забезпечує політико-фінансову вагу всієї конструкції. Натомість Бельгія отримує необхідну страховку від ризиків, пов’язаних зі зберіганням активів РФ, і таким чином усуває власне вето, яке раніше блокувало будь-які кроки вперед.4. Окремим важливим аспектом, який радикально змінює політичну логіку процесу, є те, що для ухвалення цієї моделі більше не потрібна одностайність країн ЄС. Це дозволяє ЄС обійти залежність від Угорщини та будь-яких інших держав, які традиційно користувалися правом вето як інструментом геополітичної гри. Так само не виключено, що до конструкції приєднаються країни, які формально не входять до ЄС, наприклад Норвегія.5. Проте ризики все одно зберігаються. Найважливіший із них пов’язаний зі старим регулюванням щодо знерухомлення заморожених активів. Їхній статус і надалі потребує одностайності всіх країн-членів, і саме тут повертається фактор Угорщини.6. Друга зона невизначеності – це позиція США. У медіа вже лунали припущення, що Вашингтон може послаблювати підтримку "репараційного кредиту" через дружні європейські уряди, створюючи для себе додаткові можливості геополітичного впливу.

Як Сухопутні війська ризикують втратити іноземців? У військовому та навколовійськовому середовищі прокотилася хвиля обурення щодо розформування інтернаціональних легіонів. Ми поговорили з заступником командира з артилерії 2-го Інтернаціонального легіону, підполковником Андрієм Співаком, і він розповів, як до такого рішення ставляться в самому легіоні. Якщо коротко: Про участь легіону в експерименті: За рішенням головнокомандувача ЗСУ ми пілотуємо одну інновацію. Разом із командуванням підготовки Сухопутних військ ми розробили її концепцію, програму підготовки, успішно проводили апробацію, наближалися до її кінця, я почав готувати звіт головкому, і тут… Як проєкт, який започаткував сам головком, згортається до того, як прозвітовано про його результат?Про те, в чому суть інновації: Ми ніколи не будемо атакувати позицію з одного боку. Ми забезпечимо командиру батальйону можливість підійти до цієї позиції з кількох боків. Відволічемо на одному, заведемо механізовані підрозділи і вдаримо на іншому. Або, наприклад, знищимо важливий для противника об'єкт на відволікаючому напрямку, що змусить його порушити свої плани, застосувати там резерви, підкріпити себе в тому місці. І поки він це робитиме, ми цим скористаємося. Ми – скальпель, який робить боляче противнику. Ми відволікаємо на себе його увагу, поки командир може застосовувати свій основний "кулак".Про ефективність нової тактики: Під Покровськом було кілька комісій, які розглядали наші дії, вони всі визнали, що наш експеримент має право на життя і наші дії успішні. Також хочу сказати, що до іноземців потрібен дещо особливий підхід. Є мовний і культурний бар'єри, їм треба добре роз'яснити задачу, ми завжди закладаємо на це час.Про те, до яких задач залучають іноземців: У нас приблизно 50 на 50 українців та іноземців. Іноземці в основному – це піхотинці, які виконують завдання, українці – пілоти. Чому так? Наші іноземці – це зазвичай люди з військовим або поліцейським бекграундом, і вони прибули в Україну саме для того, щоб брати участь у бойових діях. Їхня мотивація може бути різною, але вони заточені на активні дії – і це саме те, що нам потрібно. Ми їх навчаємо нашій тактиці, а потім злагоджуємо їх із екіпажами БПЛА.Про те, куди можуть потрапити люди, якщо легіон таки ліквідують: Не знаю, але можу сказати, що іноземці, які прийшли до нас, прийшли саме в Сухопутні війська й на наші умови. Вони знають, як ми застосовуємо піхоту. У нас усі добровольці. Я кажу, що наш легіон – це ІТ-компанія, яка пішла на фронт. Культура управління, планування, застосування – ми в усьому трохи не такі, як усі. У нас високий показник людей з освітою, зі знанням мов.Про те, як ліквідація може позначитися на рекрутингу іноземців в українську армію: Це зменшить, а в перспективі може взагалі знищити саму ідею прибуття іноземців для служби в Сухопутних військах. Адже інтернаціональних, спеціалізованих підрозділів для них просто не буде. Ми повинні заохочувати іноземців воювати за нас – це критично. Ми маємо робити все, щоб вони опинилися в Збройних силах України, а не в армії ворога. А відбувається щось абсолютно протилежне. І мені особисто це прикро. Що мені сказати своїм людям?

Мобілізація навиворіт: кому потрібна армія з непридатних?Ця колонка Аліни Михайлової – це абсолютний крик душі. Від бардаку, що відбувається, де командири і медики стають заручниками системи, яка жене в армію всіх підряд (точніше тих, хто не має можливостей/звʼязків відкупитися), а потім сама не знає, що з ними робити. Отже:1. Як зараз працює схема: чоловіків забирають на вулиці ТЦК і БЕЗ РЕАЛЬНОГО ВЛК їх ВСІХ направляють одразу в частину ЯК ПРИДАТНИХ, де вони починають проходити БЗВП. З останніх перлів придатних за версією ВЛК в ТЦК – два чоловіки з шизофренією, які на психотропній терапії роками; чоловік з пухлиною мозку; чоловік, який потребує заміни кульшових суглобів); двоє з вродженою глухотою;один з відкритою формою туберкульозу; і… ДУЖЕ ДУЖЕ ДУЖЕ багато людей з алкогольним делірієм.2. Комусь пощастить і вдасться відмовитися від відверто непридатного, а комусь навпаки – "впарять" найважчий випадок, бо ж план треба виконати, а людину вже привезли, і вона "обліковується". І підрозділи між собою змушені змагатися не за кращих бійців, а за те, щоб не отримати на шию чергового важкохворого, який завтра ляже в медчастину і почне сипатися.3. Окрема цікавинка – загравання з ТЦК в беру/не беру. Бо якщо зараз не візьмеш оцих – тобі потім х** дадуть взагалі людей на бригаду. Тому маєш брати зараз "доходяг" з умовою, що наступного разу ТЦК на нас дасть хоч трошки "рексів". 4. Підрозділи тріщать по швах, медики перетворюються не на військових фахівців, а на няньок для важкохворих, яких ніколи й близько не мали б мобілізувати. І це все за ЗП в 20 тисяч грн (бо це ж ПЄПЄДЄ), без вихідних!, без нормального забезпечення й без реальної підтримки (…). У підсумку держава отримує не боєздатних бійців, а колосальні витрати на лікування, реабілітацію, оформлення інвалідності – і паралельно втрачає ресурс, час та людей, які могли б реально посилити оборону. 5. Всі програють: армія, медики, суспільство, сама система. І доки це триватиме, питання "нах**" буде звучати з кожного підрозділу, кожної медчастини та кожного окопу. Бо це не просто бюрократичні прорахунки – це свідомий пізд*ц, який нищить те, що ще тримається на ентузіазмі й людяності тих, хто на місцях реально працює. Якщо це не змінити, то жодна мобілізація не буде ефективною – вона просто сама себе зжере.

Виплати від ООН: хто може отримати та як не натрапити на шахраїв?Шахраї маскуються під "офіційні програми виплат від ООН" та поширюють фейкові повідомлення, обіцяючи "виплатити 10 тисяч гривень" в обмін на банківські реквізити і коди з смс. А от як діє справжня програма, і як не потрапити на шахраїв? Розповідаємо: 1. Що передбачає програма від ООН? У рамках цієї програми українці можуть отримати 10,8 тис. грн на три місяці (3,6 тис. грн щомісяця). Насамперед – програма стосується внутрішньо переміщених осіб (ВПО), які отримали такий статус упродовж останніх шести місяців. Також програма поширюється на людей, які після вимушеного переміщення повернулися з-за кордону в Україну.2. Хто зможе отримати виплати? Людина зможе отримати виплати, якщо належить до однієї з таких родин: родина, яка має лише одного з батьків, неповнолітню дитину (або дітей) та людину, старшу за 55 років; родина з однією або кількома особами похилого віку або людина похилого віку та дитина; родина з однією або кількома особами з особливими потребами (інвалідність, хронічні захворювання). 3. Крім соціальних критеріїв, потрібно відповідати економічним умовам: родина протягом останніх трьох місяців не отримувала грошову допомогу від УВКБ ООН або інших організацій. Крім того, дохід родини на одного члена сім'ї має бути менше 6,3 тис. грн на місяць.4. Як подати заявку на виплати від ООН? Зробити це можна в пунктах збору даних, які розташовані у 12 областях. У Донецькій та Херсонській областях реєстрацію проводять лише мобільні групи. Заявку на виплату має подати голова домогосподарства – людина, яка представляє всіх членів сім'ї. Під час подання заявки мають бути присутні всі члени родини. Виняток – якщо в родині є маломобільні люди і вони мають медичну довідку, яка це підтверджує.5. Куди прийдуть кошти? Кошти для всієї родини за три місяці мають прийти одним платежем на рахунок голови домогосподарства. Є кілька варіантів отримання коштів: на банківський рахунок, готівкою та на цифровий гаманець.6. Як не потрапити на гачок шахраїв? Час від часу шахраї використовують тему гуманітарних виплат, зокрема від ООН, щоб виманити в людей гроші або особисті дані. Часто вони поширюють фейкові оголошення в соцмережах, підробляють сайти для "реєстрації заявок" або пропонують "допомогу в оформленні" за гроші. Один з типових гачків шахраїв – терміновість. Зловмисники наголошують, що "зареєструватися" для виплат потрібно якнайшвидше, "поки ще діє програма".

Що не так з "мирним планом" Трампа? І Колонка Тімоті СнайдераЗаповітне бажання Трампа отримати Нобелівську премію миру призвело до непродуманої спроби мирного врегулювання, яка – у разі реалізації – гарантує майбутній конфлікт. Чому? Коротко переказуємо колонку Снайдера: 1. Він підвищує ризик ядерної війни. Якщо на Україну будуть тиснути, вимагаючи змусити її прийняти умови, рівносильні поразці, решта світу дійде висновку, що для стримування майбутнього вторгнення Росії, Китаю або будь-якої іншої ядерної держави потрібно володіти ядерною зброєю. Вимушена капітуляція України веде до ядерного поширення і значно підвищує ймовірність ядерної Третьої світової війни.2. У нинішньому вигляді пакт Віткоффа-Дмитрієва загрожує створити світ, у якому вторгнення і війни стануть звичайною рутиною. Світовий порядок заснований на принципі непорушності державних кордонів. Так, порушення трапляються, але це винятки, а не норма. Схвалення такої поведінки (а Трамп зробить це, нагородивши Росію за вторгнення в Україну) настільки сильно виходить за межі допустимого, що потрясе всю систему.3. Поступка давнім вимогам Кремля підірве мир і стабільність у регіоні. Якщо за умовами врегулювання Росія залишиться сильнішою за Україну, Путін буде всіляко – юридично, морально, психологічно та економічно – натхнений на продовження війни в Європі.4. План Трампа не містить переконливих механізмів контролю. З огляду на те, що Росія порушила всі угоди з Україною, які вона коли-небудь з нею укладала, запевнення Кремля, що він не спробує продовжити захоплення українських територій, не мають жодного сенсу. 5. Американським гарантіям безпеки теж бракує змістовності, особливо коли їх дає адміністрація, яку мало турбує чесність і справедливість. Єдиний значущий інструмент стримування нової російської агресії – це вступ України до НАТО, але в пропонованому плані врегулювання він категорично заборонений.6. План Трампа уникає теми післявоєнної відбудови країни. Мир – це не просто тимчасова відсутність бойових дій. Я впевнений, що Росія погодиться на припинення вогню на кілька днів (можливо, навіть тижнів) в обмін на подальшу капітуляцію України. Однак реальний мир означає гарантію збереження суверенітету України та її здатності захищатися, вступати в альянси і, що найголовніше, відновлюватися. Пропоноване врегулювання про це замовчує, але союзники України висунули абсолютно розумні (і навіть прибуткові) плани відновлення країни і залучення іноземних інвестицій.7. Остання (і, напевно, найфундаментальніша) проблема – це сам процес. Досягнення міцного мирного врегулювання вимагає участі всіх сторін, що зачіпаються. У нинішньому випадку з жертвами агресії, українцями, ніхто не консультувався, готуючи цей мирний план, який виглядає так, ніби його продиктували росіяни, а американці переклали англійською. Наступна за важливістю зацікавлена сторона – європейські союзники України – теж виявилася захопленою зненацька таємною угодою Трампа.

Що відбувається на Донеччині, поки Трамп і Путін хочуть примусити Україну до "миру"?Імовірно, найтяжчі битви на фронті в 2026 році будуть на Донеччині. За найоптимістичнішим сценарієм, Сили оборони битимуться за Лиман, Сіверськ, Костянтинівку, Дружківку, Мирноград та Добропілля. За більш песимістичним – за Краматорськ і Слов'янськ. Окреслимо обстановку навколо ключових міст Донецької області – таких залишилося 9:1. Покровськ – великою мірою втрачений. Лінія бойового зіткнення, за інформацією УП, проходить ледь не по північній околиці міста. Свіжа заява 7-го корпусу Десантно-штурмових військ щодо зачистки центру Покровська, за даними УП, не відображає реальний стан справ. Покровськ став першим містом цієї війни, яке Україна втратила не на землі, а в небі. Приблизно в серпні цього року росіяни встановили дроновий контроль над повітряним простором Покровська, зокрема силами одного з їхніх найефективніших підрозділів БПЛА "Рубікон". Відповідно це унеможливило логістику та заміну людей на позиціях.2. Мирноград, місто-супутник Покровська – під контролем Сил оборони. Однак окупанти регулярно намагаються зайти в місто з різних боків, зокрема зі сторони Покровська. Найбільший ризик Мирнограда – втратити останні дороги до міста, що означатиме "закриття" вже сформованого напівоточення. "У нас по маршруту заходу в Мирноград уже скрізь фактично "сіра зона". Але замість відводу ми отримуємо накази завести в місто для оборони ще більше людей. Це виглядає абсурдно, м'яко кажучи", – ділиться з УП один із офіцерів-морпіхів.3. Костянтинівка – у місто вже понад місяць проникає противник, регулярно спалахують стрілецькі бої. І це вже не ДРГ. "Констаха" повністю проглядається противником з дрона, росіяни регулярно її обстрілюють. Окупанти, як розповідають УП в 19-му корпусі, дотримуються своєї ідеї не штурмувати Костянтинівку, а обійти її щонайменше по Дружківці. Тобто захопити одразу два міста. Саме тому вони продовжують старатися "наростити" свої клешні: східну – з боку Часового Яру, західну – з боку Добропільського виступу.4. Сіверськ. Натиск окупантів на це місто посилився після весняного падіння Білогорівки. Станом на кінець осені Сили оборони повністю або частково втратили ще три села західніше від Білогорівки: Григорівку, Серебрянку та Дронівку. Це оголило Сіверськ з півночі, а також, враховуючи втрату Серебрянського лісництва, створило росіянам суцільний коридор від окупованої Білогорівки, Верхньокам'янського до лісу та зрештою Лимана. Захоплення Сіверська відкриє росіянам дорогу до Слов'янська. 5. Лиман. В історії з пожвавленням російського наступу на Лиман є деталь, яка не вийшла за межі військових кіл – це остаточна втрата Серебрянського лісництва наприкінці вересня цього року. Це був густий лісовий масив на 8–10 тисяч гектарів, який разом із Сіверським Дінцем прикривав собою велику частину півночі Донецької області. Після витіснення українських підрозділів з лісництва окупанти сміливо пішли на Ямпіль, біля якого вже утворилася широчезна "сіра зона", а звідти – на околиці колись деокупованого Лимана. Сам Лиман, за даними УП, росіяни планують обходити – як і всі великі міста в останні роки. Захоплення Лимана відкриє противнику ще одну дорогу на Слов'янськ – пряму і коротшу за ту, що веде із Сіверська, але з подоланням водної перешкоди, Сіверського Дінця.6. Добропілля, Дружківка, Краматорськ, Слов'янськ – повністю під контролем Сил оборони, розташовані за 10–20 км від ЛБЗ, регулярно зазнають атак російськими дронами та КАБами. Добропілля та Дружківка щодня стають усе менш придатними для життя. В обох містах з літа проходить евакуація цивільних громадян. Краматорськ і Слов'янськ лишаються останнім бастіоном великої цивілізації на Донеччині – як для цивільних, так і для військових. Втім, і їхня перспектива, на жаль, сумнівна.

Чи зможе зовнішня загроза стабілізувати розхитану вертикаль Єрмака – Зеленського?Головним рятівником Єрмака, як не дивно, став Трамп. Привезений у Київ його емісарами "мирний план" виявився настільки обурливим і неприйнятним, що на його тлі доля глави ОП виглядала чимось другорядним. Тож Зеленський не просто не звільнив Єрмака, а ще й призначив його главою делегації на переговорах зі США. Проте чи справді керівник ОП може видихнути з полегкістю? Розповідаємо:1. Чи фігурує на неопублікованих плівках Єрмак, і якщо так, то як саме, ніхто у владі не знає. А втім, ні в кого з опитаних УП високопосадовців не було і хвилинного сумніву, що він там є. І що, як в усіх інших сферах, там його партія поміж "перших скрипок". Може, не так поетично, однак по факту те саме президенту озвучили минулого тижня і його силовики, і дипломати, і урядовці, і в приватних розмовах депутати.2. Кілька днів міжнародних поїздок дали главі ОП час і місце, щоб запропонувати Зеленському "правильний" погляд на ситуацію. Головну роль "політичного диверсанта і зрадника" було відписано главі фракції "Слуга народу" Давиду Арахамії. Тому, коли 20 листопада депутати готувались зустрічатись із президентом, в ОП абсолютно серйозно мали намір вручати главі власної фракції підозру в держзраді. 3. Враховуючи той факт, що з часів перших стамбульських мирних перемовин Арахамія підтримує контакти з довіреною особою керманича Кремля Путіна – олігархом Романом Абрамовичем, картинка російського сліду в спробі "дестабілізувати систему" виглядала для технологів в ОП майже довершеною.4. І тут з'ясувалось цікаве. Ні керівник СБУ Василь Малюк, ні навіть "повністю свій" генпрокурор Руслан Кравченко гратись у подібну історію не виявили ні найменшого азарту. Попри погрози відставок і навіть реальну підготовку до втілення цих погроз.5. На зустрічі з фракцією прізвище Єрмака насмілилась озвучити тільки наділена "гамлетівським" статусом нардепка Мар'яна Безугла. На її питання про відставку глави ОП було отримано невиразну відповідь, що це повноваження президента і він сам собі вирішить. Про секретаря РНБО Рустема Умєрова, якого теж постійно згадують у контексті "плівок Міндіча", у президента ніхто навіть не спитав.6. Водночас, за інформацією джерел УП, упродовж останніх двох тижнів Зеленський зробив чимало спроб дізнатися, наскільки реальною є підозра Єрмаку в рамках операції "Мідас". Наприкінці першого тижня операції президент покликав на зустріч керівників НАБУ і САП. Втім, "розмова не пішла". Одразу після спроби поговорити, як стверджують співрозмовники в правоохоронних органах, Єрмак вкотре поставив задачу силовикам готувати підозру керівникові САП Олександру Клименку.7. Тим часом 22 листопада Зеленський демонстративно призначив Єрмака керівником делегації для переговорів зі США та іншими міжнародними партнерами. З одного боку, президент боїться віддати тему переговорів кому-будь новому. З іншого боку, головування на критичних переговорах має хоч на якийсь час уберегти керівника ОП від претензій НАБУ / САП. Мовляв, хто буде підозрювати людину, яка представляє державу на ключових перемовинах.