ДЕНЬ, КОЛИ МОСКВА ЗГОРІЛА ВСЯ…3 червня — визначний день в українській та кримськотатарській історії: кримський хан Девлет Ґерай дотла спалив Москву. Московський цар Іван IV, отримавши “брехливу грамоту” від Константинополя про те, що Москва стає спадкоємицею Візантії, вирішив не просто проігнорувати клятву на вірність Ґераям свого діда — московського князя Івана ІІІ — та не платити данину Криму, але й захопити Кримське ханство, вторгшись на півострів. Однак тоді увійти в повномасштабне протистояння з кримськими татарами не вдалося, і московити змогли спалити лише кілька поселень Криму.Щоб покарати знахабнілого васала, кримський хан Девлет Ґерай зібрав військо, за різними оцінками, від 40 до 120 тисяч, та рушив на Московію. Перетнувши річку Оку, війська Девлет Ґерая обійшли військо Івана IV та в ніч з 2 на 3 червня 1571 року розгромили московський гарнізон та вторглися в столицю, яку спалили дотла.Британський дипломат Джером Горсей згадував, що сильний вітер розповсюдив пожежу по всій Москві. Вцілів у вогні тоді лише Кремль. Кількість загиблих ніхто порахувати не міг. Відомо, що в пожежі помер командир московитів Іван Бєльський.Війська Девлет Ґерая покинули місто та на зворотному шляху ще зруйнували Кашир і спустошили рязанські землі. Згодом під час перемовин Іван IV не лише переприсягнув своєму суверену Девлет Ґераю, а й відмовився від статусу спадкоємця Візантії та погодився заново платити данину.За літописними спогадами, 3 червня 1571 року стало днем, коли “Москва згоріла вся…”. З кожним українським ударом по Москві та околицях сьогодні очікуємо другого такого дня.
ГОЛОВА УІНП ВЗЯВ УЧАСТЬ У ВШАНУВАННІ ВОЇНІВ АРМІЇ УНР31 травня у Пикуличах (район Перемишля) на Українському військовому цвинтарі вшанували пам’ять військових Армії УНР, захисників України у війні з більшовицькою Росією у 20-х роках минулого століття, учасників україно-польського військового союзу 1920-го року.Участь у заході взяли Голова Українського інституту національної пам’яті Олександр Алфьоров, Посол України в Республіці Польща Василь Боднар, Генеральний консул України в Любліні Олег Куць, Консул України в Жешуві Василь Йордан, представники Почесного Консульства України в Перемишлі, духовенство та українська громада Польщі.В рамках заходу відбулася традиційна хода пам’яті, заупокійна молитва та покладання квітів до пам’ятного знаку, встановленого на честь воїнів Армії УНР. Вшанували й сучасних Героїв - українських воїнів, загиблих у новітній війні, яку Росія розпочала проти України у 2014-му році. Довідково: Український військовий цвинтар у Пикуличах є місцем поховання військовополонених Української Галицької Армії та Армії Української Народної Республіки, які померли в таборі для полонених на початку 1920-х років. Першу панахиду на цьому цвинтарі відслужили 1 листопада 1921 року, за рік місце поховання було впорядковане, а у 1924 році сюди перепоховали останки українських воїнів із навколишніх місцевостей і встановили восьмиметровий пам’ятний хрест із написом «Борцям за волю України» авторства Олени Кульчицької.Щороку, аж до завершення Другої світової війни, 1 листопада на цвинтарі відбувалися панахиди за українськими військовими. У 1946 році цвинтар та пам’ятний хрест були знищені. Некрополь відбудували лише у 1989 році за ініціативою перемишльського підприємця Ярослава Сидора, невдовзі відновили й традицію спільних українсько-польських поминальних заходів.У 1994 році кладовище офіційно отримало назву «Український військовий цвинтар».Фото: Павло Лоза, тижневик «Наше Слово».
«ПАВУТИНА»УКРАЇНСЬКОГО СПРОТИВУ: РІК ТОМУ УКРАЇНА ЗНИЩИЛА ВАГОМУ ЧАСТКУ РОСІЙСЬКОЇ АВІАЦІЇ1 червня 2025 року Служба безпеки України провела одну з наймасштабніших спецоперацій під назвою «Павутина». Українські дрони вдарили по п’яти російських авіабазах дальньої та стратегічної авіації, зокрема на відстані понад 4400 кілометрів від українського кордону. Внаслідок атаки було вражено 41 літак, серед них: Ту-95, Ту-22М3, Ту-160 та А-50. За оцінками, сума завданих збитків перевищила 7 мільярдів доларів.Операція охопила п’ять регіонів Росії у п’яти часових поясах. Літаки загорілися, зокрема, в Мурманській області, поблизу кордону з Норвегією, та в Іркутській області, у Східному Сибіру. Удар по авіабазі «Біла» в Іркутській області став першим випадком від початку повномасштабної війни, коли українські безпілотники вразили ціль у Сибіру. Авіабаза «Оленья» в Мурманській області, яка також зазнала атаки, є одним із ключових стратегічних аеродромів Росії, де розміщені літаки, здатні нести ядерну зброю.В інтерв’ю для The New York Times посадовець СБУ, який побажав залишитися анонімним, заявив, що внаслідок ударів було пошкоджено десятки літаків. За його словами, дрони таємно перевозили територією Росії на вантажівках і запускали з цих транспортних засобів. Безпілотники, які використовувалися під час атак у Мурманській та Іркутській областях, були запущені в безпосередній близькості до аеродромів.Президент України Володимир Зеленський заявив у соціальних мережах, що планування операції розпочалося за півтора року до її реалізації, а причетних до ударів було виведено з Росії ще до початку атаки.Саме масштаб, дальність і синхронність ударів зробили «Павутину» унікальною операцією, яка увійшла в історію українського спротиву.
Пам'яті оператора БПЛА Богдана ШуклінаПішов на фронт у 18 років, загинув на Донеччині.Богдан народився 22 червня 2007 року в селі Попівка на Полтавщині. Крім нього, в родині було ще троє синів. Богдан навчався у Новоаврамівському ліцеї Хорольської міської ради.В школі хлопець захоплювався спортом. Пробував себе в легкій атлетиці, футболі, армреслінгу, тенісі.Після школи Богдан пройшов навчання на тракториста-машиніста та водія. Після чого вирішив пов'язати своє життя з захистом Батьківщини та підписав контракт з ЗСУ. Отримав фах пілота БПЛА, хлопець продовжив службу у батальйоні безпілотних систем 44-ї окремої механізованої бригади. Солдат Шуклін загинув 3 травня 2026 року у Краматорському районі Донецької області внаслідок удару ворожого дрона-камікадзе «Молнія». Похований у рідному селі. Честь і шана Герою!Мирослава ЛипаФото: Хорольська міська рада та надані Іриною ГригорашЗа матеріалами: Хорольська міська радаПідготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform
НАЦІОНАЛЬНИЙ ТИЖДЕНЬ БЕЗБАР’ЄРНОСТІВелика кількість жертв російської агресії серед військових і цивільних викликає суспільний запит на увічнення та збереження пам’яті про учасників, жертв та події Війни за Незалежність України, що активізує створення проєктів меморіалізації на державному, локальному та індивідуальному рівнях. Тому питання увічнення пам’яті про війну теж мають розглядатися з позиції суспільної та громадянської безбар’єрності і базуватися на повазі до особистості.Український інститут національної пам’яті розробив принципи увічнення пам’яті про Війну за Незалежність України, які повною мірою відповідають критеріям Національної стратегії зі створення безбар’єрного простору в Україні на період до 2030 року.Важливо усвідомлювати, що сам процес меморіалізації має допомагати суспільству переосмислити травму війни, подолати її та сприяти національному примиренню і досягненню консенсусу довкола питань пам’яті.Запрошуємо усіх до розмови на ці актуальні теми сьогодення. Це – можливість почути одне одного і бути почутим. Так народжується повага і спільна пам'ять.
120 РОКІВ КИЇВСЬКІЙ «ПРОСВІТІ». УІНП ВІДКРИВ ВИСТАВКУ ДО ДНЯ КИЄВА27 травня у сквері між виходом із метро «Контрактова площа» (вул. Спаська) та памʼятником Григорію Сковороді відкрилася вулична виставка, присвячена 120-річчю Київської «Просвіти». Виставка розповідає історію першої легальної української громадської організації у Києві, яка стала одним із головних осередків формування модерної української нації та підготовки майбутніх творців української державності.Голова Українського інституту національної пам’яті Олександр Алфьоров нагадав, що ідея створення «Просвіти» на теренах Наддніпрянської України, яка перебувала у складі Російської імперії, прийшла з Галичини – перша «Просвіта» була створена у 1868 році у Львові. «Просвіта» в Києві – це був виклик системі, який став можливим завдяки тому, що українська нація була збурена тут, у підросійській частині України. Перенесена «Просвіта» сюди, як ті самі осередки, що відкривалися в Одесі, в Миколаєві, в інших містах, свідчила про те, що Росія вже руйнувалася», – наголосив Олександр Алфьоров.Голова Інституту також додав, що київська спільнота сприйняла появу «Просвіти» як початок радикальних змін у суспільному та державному ладі.Голова Подільської районної в місті Києві державної адміністрації та просвітянин Володимир Наконечний відзначив важливість сьогоднішньої роботи зі збереження національної пам’яті, зокрема перепоховання подружжя Андрія та Софії Мельників, як державний поступ у тих справах, які в умовах бездержавності відстоювала «Просвіта».«Просвіта» – це український бренд, його треба берегти, оновлювати, запрошувати до товариства нових членів, омолоджувати й рухатися вперед згідно з викликами третього тисячоліття», – додав Володимир Наконечний. Голова Київського міського осередку «Просвіти» Кирило Стеценко зазначив, що нинішні просвітяни – нащадки великих провідників та засновників: Миколи Лисенка, Бориса Грінченка, Модеста Левицького, Лесі Українки. «Метою «Просвіти» була фактично українізація українців. І це завдання досі перед нами стоїть. Нашій країні важливо бути сильною економічно і військово, та надважливо – бути при цьому українською Україною. В цьому є величезне покликання «Просвіти», – наголосив Кирило Стеценко.Модератор заходу, голова Київського обласного об’єднання «Просвіти» Євген Букет відзначив важливість архівної роботи при оформленні виставки, зокрема оцифрування всіх документів стосовно діяльності організації з Державного архіву Київської області. Своєю чергою очільниця архіву Соф’я Каменєва розповіла про те, як відбувалася ця масштабна та клопітка робота. «Я думаю, що ця виставка – це перевірка того, що гасла «Просвіти» мають відгукуватися в душах і серцях наших співвітчизників», – завершила свій виступ Соф’я Каменєва. Директор Національної історичної бібліотеки України Тарас Боровський відзначив, що був дуже радий долучитися до створення виставки, адже НІБУ на сьогодні володіє найбільшим депозитарієм книг про діяльність Київської «Просвіти».Директорка Музею Бориса Грінченка Київського столичного університету імені Бориса Грінченка Юлія Голубнича-Шленчак розповіла про унікальну участь відомого українського мовознавця у створенні Київської «Просвіти».«Борис Грінченко – це дійсно недооцінена постать у нашій історії. Кожен із нас робить усе можливе, щоб історія оживала на вулицях нашого міста, тому що я поки чекала зібрання, звернула увагу, як люди підходять і питають: «а що це за виставка?» Читають, ознайомлюються з цим, тому видимість цієї роботи – це те, що закладав Борис Грінченко, коли створював Київську «Просвіту».Організатори виставки: Український інститут національної пам’яті, Київське міське об’єднання Громадської організації «Всеукраїнське товариство «Просвіта» імені Тараса Шевченка», Київське обласне об’єднання «Просвіта» імені Тараса Шевченка, Благодійний фонд імені Івана та Юрія Лип.
ДЕНЬ СИЛ СПЕЦІАЛЬНИХ ОПЕРАЦІЙ 26 травня 2025 року Президент України Володимир Зеленський своїм указом № 346/2025, з метою започаткування нових військових традицій, встановив 27 травня Днем Сил спеціальних операцій ЗСУ.Саме 27 травня 2014 року воїни полків спецпризначення – майбутніх ССО – разом із побратимами з інших підрозділів Сил оборони провели операцію зі звільнення нового терміналу Донецького аеропорту та встановили там прапор України.Як окремий рід сил ССО були створені у 2016 році й залишалися наймолодшим родом військ у ЗСУ аж до створення Сил безпілотних систем у 2024-му.Їхня участь у Битві за Київ, обороні Чернігівської та Сумської областей, у звільненні острова Зміїний у Чорному морі, блискавичному контрнаступі на Харківщині, у визволенні Херсона, битві за Бахмут, обороні Авдіївки, Часового Яру та Вовчанська, в операції в Курській області РФ та багатьох інших – майстерний приклад дій сучасних, професійних та результативних воїнів.Воїни ССО воюють найсучаснішою зброєю, спорядженням, технікою, застосовуючи найновіші воєнні технології. Ключовими завданнями Сил спеціальних операцій ЗС України є заходи правового режиму воєнного і надзвичайного стану, проведення військових інформаційно-психологічних операцій, організація та підтримання дій руху опору, захист життя громадян та об’єктів держвласності за межами України, участь у боротьбі з незаконним обігом зброї та наркотиків, боротьба з тероризмом і піратством, безпека морського судноплавства України та міжнародне військове співробітництво.Воїни ССО – ті, хто діють в тіні, але змінюють хід війни на передовій, у ворожому тилу, в інформаційних боях і кіберпросторі. Їхня збро я – майстерність, раптовість і точність, а бойове гасло «Іду на ви!» змушує ворогів тремтіти від страху так само, як це було в часи князя Святослава Хороброго, а емблемою є зображення крокуючого вовка срібного кольору, підперезаного золотим поясом-наузом, яке накладене на вінок з лаврового листя срібного кольору.Нині воїни ССО продовжують нищити ворога без жалю й страху, наближаючи Перемогу України.
ДОСЛІДНИК НЕБЕС ТА РЯТІВНИК ЛЮДЕЙ: 130 РОКІВ З ДНЯ НАРОДЖЕННЯ ЮРІЯ СОКОЛОВАЦього дня минає 130 років з дня народження видатного фізика та математика, а також Праведника народів світу Юрія Соколова. Юрій Соколов народився 1896 року на Кубані. Батько був офіцером у козачому полку, а мати викладала у гімназії. Після закінчення Лабинської чоловічої гімназії майбутній науковець перебрався до Києва, де вступив на фізико-математичний факультет Київського університету. Соколов був учнем найкращих умів того часу — Олександра Котельнікова, Бориса Букреєва, Георгія Пфейфера та Роберта Фогеля. Але найбільший вплив на Соколова справив академік Дмитро Граве, який схилив фізика до дослідження класичної проблеми небесної механіки — способів розрахунку точних траєкторій руху трьох об'єктів (наприклад, Сонця, Землі та Місяця), які взаємодіють за законом всесвітнього тяжіння Ньютона. З 1921 року Юрій Соколов розпочав роботу в Академії наук УРСР. У 1929 році захистив докторську дисертацію, присвячену проблемам небесної механіки. У 1933 році Юрій Соколов стає одним зі співзасновників Інституту математики при Академії наук УРСР. Паралельно з цим працював завідувачем кафедри математики в низці київських навчальних закладів: вечірнього робітничого математичного інституту, інституту шкіряної промисловості, інженерно-будівельного інституту, індустріального інституту (так тоді називався КПІ). У 1930-ті роки Юрій Соколов активно співпрацював з академіком Михайлом Кравчуком. Після репресій Кравчука у 1938 році, Соколов разом з учнями Кравчука Смогоржевським, Демаховською, Зморовичем, Гольдбаумом підписали лист з вимогою звільнити професора. Після нацистської окупації Києва, Соколов залишився у місті через хвору матір. Працював очільником Київської астрономічної обсерваторії. Вчений намагався влаштовувати на роботу людей, яким загрожувала висилка до Німеччини. Переховував на території Інституту математики свого учня — єврейського математика Соломона Зуховицького та його дружину Марилю. У 1993 році Юрія Соколова посмертно визнали Праведником народів світу. Коли нацисти втікали з Києва, то планували вивезти майно обсерваторії. Юрій Соколов завантажив у пакувальні ящики цеглу, металобрухт та макулатуру, щоб врятувати майно наукової установи. За це у 1968 році відзначений медаллю “За оборону Києва”.У 1960-х роках Соколов був одним із небагатьох математиків з академічним званням, який виступав відкрито проти судів над правозахисниками. Помер 1971 року. Похований на Байковому цвинтарі у Києві.
АНДРІЯ МЕЛЬНИКА ПЕРЕПОХОВАЛИ НА НАЦІОНАЛЬНОМУ ВІЙСЬКОВОМУ МЕМОРІАЛЬНОМУ КЛАДОВИЩІПолковника Армії УНР, голову ОУН Андрія Мельника та його дружину Софію Мельник (Федак) перепоховали на Національному військовому меморіальному кладовищі (НВМК) – з належними військовими почестями, відповідно до військового церемоніалу.На церемонії перепоховання були присутні Президент України Володимир Зеленський, третій Президент України Віктор Ющенко, Голова Верховної Ради Руслан Стефанчук, Прем'єр-міністерка Юлія Свириденко, Керівник Офісу Президента Кирило Буданов, заступниця керівника Офісу Президента України Ірина Верещук, міністерка Міністерства у справах ветеранів Наталія Калмикова, міністр закордонних справ Андрій Сибіга, Голова Українського інституту Національної пам’яті Олександр Алфьоров.Ця історична подія відбулася з ініціативи Президента України та зусиллями багатьох державних інституцій, зокрема Офісу Президента України, Верховної Ради України, Українського інституту національної памʼяті, Міністерства закордонних справ, Міністерства у справах ветеранів України, Держприкордонслужби.19 травня прах Андрія Мельника та його дружини Софії Мельник (Федак) було ексгумовано з цвинтаря Боневуа у Люксембурзі та перевезено в Україну – 21 травня їх урочисто зустрічали на кордоні, у пункті пропуску «Ужгород».23 травня у Патріаршому соборі Української греко-католицької церкви у Києві відслужили панахиду за Андрієм і Софією Мельниками, і сьогодні, 25 травня, вони перепоховані на Національному військовому меморіальному кладовищі. На честь провідника ОУН прозвучала «Молитва українського націоналіста» та гімн «Зродились ми великої години»; до місць поховання Андрія та Софії Мельників було додано землю, привезену з їхніх могил у Люксембурзі.Невдовзі до України перевезуть і прах Марії Федак (Січинської), тещі Мельника, – вона буде перепохована на Личаківському цвинтарі у Львові, де спочиває вся родина Федаків.Крім того, до України доправлять надгробок з люксембурзької могили голови ОУН – він зберігатиметься у музеї Мельника у його рідному селі Воля Якубова на Львівщині.Повернення Андрія Мельника в Україну – символ історичної справедливості та визнання Незалежною Українською Державою його заслуг. Він став першим із провідників українського державницького руху, чий прах перепоховали на Батьківщині. Але не останнім.Наразі триває процес повернення в Україну Євгена Коновальця та інших історичних діячів, які присвятили своє життя служінню українській ідеї та становленню української державності.
ВШАНОВУЄМО СВОЇХ! СЬОГОДНІ 85-ТА РІЧНИЦЯ ДНЯ ГЕРОЇВ УКРАЇНИІсторія свята у 2026 році нараховує 85 років. У квітні 1941 року на ІІ Великому Зборі Організації Українських Націоналістів у Кракові було проголошено три обов’язкові свята: свято Соборності 22 січня, свято Героїв революції дня 23 травня і День боротьби 31 серпня. День 23 травня був обраний неспроста, адже травень став «чорним місяцем» для українських державників та військовиків.3 травня 1924 року за суперечливих обставин помер ідеолог українського самостійництва, організатор українського війська, прихильник дерусифікації та автокефалії Православної церкви в Україні Микола Міхновський.25 травня 1926 року в Парижі анархо-комуністом та ймовірним чекістським агентом Самуїлом Шварцбардом був застрелений очільник Директорії Української Народної Республіки та Головний отаман Армії УНР, один із батьків української державності на початку ХХ століття - Симон Петлюра.23 травня 1938 року внаслідок теракту, підготовленого російським агентом Павлом Судоплатовим, у Роттердамі був убитий засновник Української Військової Організації та Організації Українських Націоналістів, один з ідеологів українського націоналізму, полковник Армії Української Народної Республіки Євген Коновалець.На пошанування трьох видатних діячів української державності ОУН і проголосила День Героїв. Згодом в еміграції та українській діаспорі це свято набуло ширшого сенсу вшанування усіх Героїв України на різних етапах її існування - від часів середньовічної держави Русь до сьогодення.«Убив ворог наших Вождів, але вбив тільки тіло, бо дух Їх живе і житиме з нами. Кров Їхня марно не пропала, як не пропадає кров жодного Героя. З тої Крові зродилися нові лави Героїв, які завзято мстять за минуле і борються за краще майбутнє», - писали у часописі крайового Проводу ОУН «Пробоєм» у травні 1948 року. Сьогодні, коли Україна знову стоїть у Війні за Незалежність зі своїм екзистенційним ворогом - Росією, тяглість та пам’ять про Героїв минулих поколінь особливо важливі для нашого суспільства. День Героїв - це той вектор, який вказує на тяглість української мілітарної традиції від руських дружинників до сьогоднішніх воїнів Сил оборони, які як тоді, так і сьогодні стоять на варті не лише власної Батьківщини, а й усього цивілізованого світу від загрози російської навали зі Сходу.
TGLIST.COM.UA
