ВШАНОВУЄМО СВОЇХ! СЬОГОДНІ 85-ТА РІЧНИЦЯ ДНЯ ГЕРОЇВ УКРАЇНИІсторія свята у 2026 році нараховує 85 років. У квітні 1941 року на ІІ Великому Зборі Організації Українських Націоналістів у Кракові було проголошено три обов’язкові свята: свято Соборності 22 січня, свято Героїв революції дня 23 травня і День боротьби 31 серпня. День 23 травня був обраний неспроста, адже травень став «чорним місяцем» для українських державників та військовиків.3 травня 1924 року за суперечливих обставин помер ідеолог українського самостійництва, організатор українського війська, прихильник дерусифікації та автокефалії Православної церкви в Україні Микола Міхновський.25 травня 1926 року в Парижі анархо-комуністом та ймовірним чекістським агентом Самуїлом Шварцбардом був застрелений очільник Директорії Української Народної Республіки та Головний отаман Армії УНР, один із батьків української державності на початку ХХ століття - Симон Петлюра.23 травня 1938 року внаслідок теракту, підготовленого російським агентом Павлом Судоплатовим, у Роттердамі був убитий засновник Української Військової Організації та Організації Українських Націоналістів, один з ідеологів українського націоналізму, полковник Армії Української Народної Республіки Євген Коновалець.На пошанування трьох видатних діячів української державності ОУН і проголосила День Героїв. Згодом в еміграції та українській діаспорі це свято набуло ширшого сенсу вшанування усіх Героїв України на різних етапах її існування - від часів середньовічної держави Русь до сьогодення.«Убив ворог наших Вождів, але вбив тільки тіло, бо дух Їх живе і житиме з нами. Кров Їхня марно не пропала, як не пропадає кров жодного Героя. З тої Крові зродилися нові лави Героїв, які завзято мстять за минуле і борються за краще майбутнє», - писали у часописі крайового Проводу ОУН «Пробоєм» у травні 1948 року. Сьогодні, коли Україна знову стоїть у Війні за Незалежність зі своїм екзистенційним ворогом - Росією, тяглість та пам’ять про Героїв минулих поколінь особливо важливі для нашого суспільства. День Героїв - це той вектор, який вказує на тяглість української мілітарної традиції від руських дружинників до сьогоднішніх воїнів Сил оборони, які як тоді, так і сьогодні стоять на варті не лише власної Батьківщини, а й усього цивілізованого світу від загрози російської навали зі Сходу.