Якщо тіло — це храм, а нині у ньому — ти,І якщо відштовхнути диктоване нарцисизмом,То що ж це виходить, ти зичиш його у Бога?То що ж це, кожен із нас уже дійсно             боржник?Маючи борг у Бога, ти смієш просити далі, небого,Ти смієш просити знову і знову,Не дякуючи за ноги,За руки, за все, що колись Таки прийдеться повернути,І якби ж то таке, як було —Рум'яне, із запахом молочка,Ні!У шрамах та синяках,Що в'ються в усіх кутках,Мов згини зачитаних до дірок книг,Мов речі з корзинки             "Вживане".Ти смієш палити легені, бо легіню Мінздрави не писані.Ти смієш прикладатися до пляшки, бо юнка ще юна, а далі?Коли ще, як не зараз?Робота-сім'я-дім за рогом неначе чекає,Як можна можливість зробити сьогодні,Не завтра,            Втрачати?Несемо у храм недопалки!Несемо у храм недопитки!Несемо у храм недогризки!Орендодавець за кордоном вічності,То ж хто перевірить, чи договір виконується?Викохується єдиноправна мить,Допоки оренда закінчиться,Допоки не заболить,Допоки орендодавець не скаже:"А поверни..."Допоки нащадки остачуНе візьмуть у борг,            Як ти.Якщо тіло — це храм, а нині у ньому — ти,Чи впевнений ти, що надовгоЛишишся у стінах святих?Якщо його паства — ти,Якщо настоятель — ти,Якщо сам             храм — ти. @zapyskyneofitky#неофітка