Клуб дослідників Толкіна

👨‍🦳 Ґандальф РізностороннійТі, хто глибоко цікавляться творчістю Професора, знають, що ім'я для чарівника він позичив зі «Старшої Едди», а дехто ще й зауважить, що одним з його прообразів міг слугувати сам Одін, один з германських богів. Однак чи знали ви, що Ґандальф існував не лише в легендах? Це (на жаль) був не чарівник з патерицею та в синьому капелюсі, який міг зайти до вас на чай в середу, а норвезький конунґ Ґандальф, також знаний як Gandálf Álfgeirsson. Цей напівлегендарний конунґ, як каже нам Heimskringla, володів частиною майбутньої Норвегії (на мапі позначена жовтим) та мав трьох синів: Гісінґа, Гельсінґа, Гаке, і дочку, Альфхільду. Ґандальф провів багато часу у війнах з Гальфданом Чорним (прізвисько від кольору його волосся) за територію Vingulmarken, і робив це доволі успішно. Однак згодом він утратив двох синів, які намагались вбити Гальфдана із засідки, а через певний час зазнав поразки від Гаральда Прекрасноволосого, загинувши в бою. ✨️ Полюбляли ж нормани свої зачіски...На картині - Väinämöinen [Вейнемейнен], один з головних героїв фінської «Калевали», який також міг слугувати джерелом натхнення для Мітрандіра. Автор - фінський художник Акселі Галлен-Каллела.#лорВаш Толкініст

😌 Друзі, вітаємо вас із Великоднем!Сьогоднішнє свято є вже майже двотисячолітнім символом тріумфу світла над темрявою, добра над злом, надії над зневірою. Для багатьох з нас (а може й для всіх) творчість Джона Рональда Руела Толкіна стала однією з тих небагатьох затишних гаваней, які допомагають перечекати негоду у ці буревійні часи. На персонажів, яких ми полюбили з перших сторінок, випадали найрізноманітніші та найтяжчі випробування й негаразди. Але все ж надія та віра повели їх у фактично нейздісненну мандрівку від затишних лук Ширу до Мордору, де панує Пітьма. І не лише Братство жертвувало своїми життями. Його на алтар поклали також роганці й гондорці, цивільні та військові мужі, діти й старці, непримітні друедайни, суворі ґноми, граційні ельфи, горді орли, неквапливі енти та спритні коні (і навіть чарівники!) У Середзем'ї ви не знайдете церков чи алтарів, окрім як Морґотових. Однак божественний задум світу пронизує кожну його частинку. У найбільшій безнадії, навіть у час, коли старі вчення занепали, а морок постав навкруги, «А Ельберет Ґілтоніель» прозвучало із гобітських вуст. Завжди є вибір, боротися чи канути в лету. Полишити істину чи пам'ятати Валінор. Нехай у цю добу Леґендаріум допомагає нам залишитися людьми та пройти ці тернисті шляхи! Гарного свята, друзі!Христос Воскрес!☦️Клуб дослідників Толкіна☦️

🎊 6 квітня свій день народження відзначає найкращий садівник Середзем'я - Семвайз Ґрунич! ✨️ Хоч легендаріум наповнений різноманітними персонажами, Семові вдалося стати чи не найбільшим улюбленцем толкіністів. Його образ певно, навічно закріпився як образ істинної дружби, вірності своєму дому (і коханню🫶) 🍻 За пана Семвайза, друзі! 🌳 А ще на додачу 6 квітня - дата ельфійського Нового року, Трандуїл з Келеборном під свято переділили (та перейменували) Морок - Ліс, а у Ширі розквітнув перший Семів МаллорнЦе як у величних оповідях , містере Фродо. Тих , які дійсно мають значення. Тих які сповнені темряви й небезпеки. Іноді ти навіть не хочеш знати, як вони закінчаться — бо як їхній кінець може бути щасливим? Як світ може знову стати таким, яким був, коли сталося стільки поганого? Та зрештою, це лиш минуще, ця тінь, навіть темрява має відійти, настане новий день. І коли сонце засяє — воно засяє ще світліше! Саме такі історії залишаються з тобою, які мають значення. Навіть якщо ти був дуже маленьким, щоб зрозуміти його. Але я, містере Фродо, думаю я зрозумів, тепер зрозумів. Ті, про кого йшлося в оповіданнях, мали багато нагод повернути назад, але вони продовжували йти — бо вони у щось вірили!— І у що лишається вірити нам?— У те, що в цьому світі лишається добро, містере Фродо, і воно варте того, щоб його боронити.«Володар Перснів: Дві Вежі» Арт від Matt Stewart#дата #персона Ваш Толкініст

💨 Чи мають ельфи поняття "ліворуч" та "праворуч", і що вони для них означають 🧝‍♂️Ельдари, та й узагалі будь-які ельфи, не відчували жодної різниці між умовними правою та лівою сторонами. Також, у «лівому» не було нічого дивного, зловісного, страшного, слабкого чи нижчого від «правого», і в «правому» не було нічого більш правильного, належного, добробутного чи почесного (а тепер пригадайте, наскільки сильні відповідні зв'язки у людей). 🌿 Ельдари - амбідекстри, себто однаково добре володіють обома частинами свого тіла. І розподіл різних звичних справ чи обов’язків між правою та лівою стороною є суто індивідуальним уподобанням кожного ельфа, не зумовленим спадковістю чи подібними факторами. Ельда (зазвичай) може писати будь-якою рукою; якщо він пише лівою, то починає з правого боку, а якщо правою - з лівого, оскільки ельдарам здавалося банально зручнішим, щоб рука, якою писали, не затуляла те, що було написано безпосередньо перед попередньою літерою. 🗽Згадаймо ще статуї Арґонату. Одна з їхніх рук, а сама лівиця, повернена долонею до мандрівника. Цей жест - жест суто людський: ліва рука (як-от і в нашій з вами культурі) сприймається як більш ворожа, а також її використання дозволяло тримати в правій руці зброю, у нашому випадку - бойову сокиру, готову до застосування.Також Толкін, вчергове пишучи на улюбленій квеньї, зазначив наступне:Ельфи були амбідекстрами, отже, ліва рука не була для них злою. Навпаки. Бо якщо хтось повертав обличчя на захід, як це часто траплялося, ліва рука вказувала в бік від Мелькора (що на півночі), а якщо на північ, вона вказувала в бік Аману (Землі Благословенної). Арт Janka Latečková#лор #ельфиВаш Толкініст

✍️ Серіал від Amazon пробиває чергове дно (хоча куди вже нижче)...FOF опублікували ексклюзивну статтю про події 3 сезону серіалу, може почитати тут. Так-от, окрім уже звичних приколів як візити Саурона до Морії та можливого перевороту серед гномів один розділ ми знаходимо особливо обурливим. Його переклад наводимо нижче: Ельфи та орки: мінлива динамікаПоява персонажа-орка, який подорожує разом із Ґаладріеллю та Арондіром, знаменує собою черговий крок у розвитку образу уруків у серіалі. Хоча в попередніх сезонах вже почали досліджувати індивідуальність орків, зокрема через персонажа Адара, ця сюжетна лінія ставить цю перспективу в безпосередню близькість до двох головних героїв, що представляють протилежні сторони конфлікту.Ця зміна відбувається у вирішальний момент після подій 2 сезону. Смерть Адара, який раніше виступав визначальною та батьківською фігурою для орків, може сигналізувати про зміну у ставленні до них та їхньому сприйнятті. Хоча Саурон зараз є верховною владою, втрата Адара усуває більш безпосередню та особисту форму лідерства, що потенційно створює розрив між командуванням та тими, хто виконує накази на місцях. Це віддзеркалює моменти у «Володарі Перснів», де орки, такі як Шаграт і Ґорбаг, висловлюють незадоволення своїми лідерами і навіть говорять про відокремлення від їхнього командування.Цей розвиток подій відкриває численні можливості для сюжету. Він ставить окремого орка в орбіту двох центральних персонажів, створюючи простір для більш складного зображення, що виходить за межі образу єдиного ворога.Зокрема, для Ґаладріелі, чиї зустрічі з Адаром уже ускладнили її уявлення про орків, ця динаміка може вплинути на її реакцію. Це відкриває можливість для більш багатогранного погляду на ситуацію, водночас підкреслюючи контраст між ієрархічною моделлю управління Саурона та більш колективною ідентичністю, яку культивував Адар.У цілому ця сюжетна лінія наводить на думку, що контроль Саурона над орками, можливо, ще не повністю встановлений. Еволюційний характер ідентичності орків може вплинути на те, як ці сили діятимуть, особливо з огляду на ескалацію напруги у 3 сезоні. Виявляється, у пані Ґаладріель якісь орочі ускладнення мозку. А орки у нас не такі вже й погані. Ніяк інакше, як плювком усім толкіністам, це не назвати. І так, на жаль, це не першоквітневий жарт. Якось так.«Зло не здатне створити нічого нового. Воно може лише спотворити й знищити те, що було винайдено силами добра»#новинаВаш Толкініст

Пітер Берк про Толкіна: "Найважливішим було те, про що він не говорив"На сторінці Толкінівського Товариства опублікована цитата з інтерв'ю відомого англійського історика Пітера Берка, який згадує про свої враження від "Гобіта" і лекції Толкіна, яку він одного разу відвідав. Читаючи ці спогади приємно співставити свій досвід знайомства з книгою :)«Я прочитав «Гобіта» ще в дитинстві. Це була одна з перших серйозних книг — на відміну від суто дитячих, хоча вона і була почасти для дітей, — яку я прочитав від палітурки до палітурки. Це, мабуть, зайняло в мене місяць, бо мені тоді було років вісім чи близько того.Ще дитиною я помітив, що на форзаці видання у твердій палітурці є руни. Одним із моїх тогочасних захоплень було читання про скандинавську міфологію, і я навіть виписав собі рунічний алфавіт. Мені було цікаво, і з’ясувалося, що всі рунічні написи в «Гобіті» насправді зроблені англійською мовою, просто рунічними літерами. Толкін ніде про це не згадує, і більшість людей цього просто не помічають — очевидно, у нього було чудове почуття гумору». Цікаво, що Берк сприймає "Гобіта" як не "суто дитячу" книгу, хоча перекладачі часто ставилися до неї саме як до казки. Не думаю що Толкін у книзі використав руни як жарт, все-таки ця книга була розрахована на дітей. Це був елемент гри — так само як зображення карти Торіна із "місячними рунами". Толкін навіть хотів щоб ці руни було видно лише на просвіт. Тоді це не зробили, але у деяких сучасних виданнях "місячні руни" з'являються лише під ультрафіолетовим світлом, або світяться у темряві.Скоріше за все, додаючи цей "інтерактив" Толкін надихався написами на давніх мовах на уламку амфори з книжки "Вона" Гаґґарда (цю книгу Толкін точно читав у дитинстві). У інтерв'ю Генрі Резніку він казав, що "уламок амфори... з давньогрецьким написом, ... був своєрідною машиною, що приводила в рух всю оповідь". Ось такою машиною була і карта Торіна. Рунічни написи спонукали читача їх розшифрувати і відчути реальність "вторинного світу". Для мене в дитинстві подібними "машинами" були шифри з книжок Жюля Верна, чи "танцюючі чоловічки" з однойменної оповіді про Шерлока Голмса.Повернімося до спогадів Пітера Берка:Я почав відвідувати лекції з літератури, оскільки Толкін усе ще був професором англійської літератури. ... Я сходив на одну з його лекцій, і найважливішим було радше те, про що він не говорив, аніж те, що він казав. Він викладав так, ніби магія — реальна. Він ніколи не промовляв прямо: «Я вірю в магію» чи «Магія існує», але ви відчували, що він це припускає. Це робилося для того, щоб налаштувати слухачів на потрібний лад для розуміння Середньовіччя. Мені це дуже сподобалося». Тут Берк звертає увагу на важливу річ: за словами Толкіна завжди є щось, що "пропущено" у словах; щось, що подається як самоочевидне, про що можна не згадувати. У даному випадку йшлося про відчуття "магії", яка стоїть за середньовічним сприйняттям світу.Але, окрім "несказаного" є і речі які Толкін не просто "замовчує", а відверто заперечує. Щодо деяких своїх тверджень він з часом змінив свою позицію. Наприклад зв'язок його Легендаріуму із кельтською міфологією він спочатку гаряче відкидав, але з роками погодився із тим, що він існує. Але деякі з його категоричних тверджень залишилися незмінними.При цьому з його листів видно, що на одне і те саме питання він дає різну відповідь: звичайним читачам він пише одне, а колегам, яких він готовий впустити у свою авторську кухню — інше. Показовим прикладом є відповідь про нетрадиційне закінчення у слові dwarves — читачам він писав, що це свідомий спосіб показати "звичайність" гномів. Водночас видавцеві Аллену Анвіну він написав що це "прикра помилка", яка прослизнула з його "особистої" граматики, але тепер доведеться притримуватись саме цього написання.Тому, читаючи навіть "пряму мову" Толкіна, завжди є сенс подумати, чи він справді відвертий, чи, можливо, він хоче зберегти магію "вторинного світу" і не розкривати перед читачем усі свої карти.

✨ Уже завтра, 25 березня, ми святкуватимемо толкіністичний день читання - чудова нагода вкотре поринути у Середзем'я. Для цьогорічного свята наші колеги з Tolkien Society пропонують девіз «Несподівані герої», а також організовує Zoom для усіх охочих, зареєструватися та дізнатися трішки більше можете за оцим посиланнячком.Програма зустрічі:Спершу голова й секретар з питань освіти Tolkien Society проведуть читання, коротку дискусію та вислухають короткі роздуми художниці Міріам Елліс про «Несподіваних героїв» у творах і світах пана Толкіна.Основна частина заходу відбуватиметься у невеличких групах, де учасники зможуть поділитися власними короткими читаннями, що висвітлюють їхніх улюблених та водночас незвичайних героїв. Майбутнім учасникам пропонується підготувати 2-3-хвилинне читання, а також кілька речень, що представляють їхній вибір. Вітаються виступи будь-якими мовами, однак англійська мова забезпечить найширшу залученість та відгук від інших осіб. ✍️ А також можете ділитись своїми версіями "несподіваних героїв" з Професорових творів у коментарях#новина #західВаш Толкініст

💍 Новеньке інтерв'ю пана Говарда Шора про його роботу над музикою для «Володаря Перснів» та трішки про його особистий шляхЧастина ІІнтерв'юер: До того, як ви почали писати музику для кіно, ваша кар’єра охоплювала рок-музику, телебачення та виступи наживо. Чи був якийсь вирішальний момент, що підштовхнув вас до написання музики для кіно?Говард Шор: Я виріс у Торонто, там була чудова бібліотека з відділом музики. Я постійно брав там партитури та записи. Там я відкрив для себе всіх великих композиторів та класиків. Але крім класики там було багато музики з фільмів. Саме там я вперше відкрив для себе музику великого японського композитора Тору Такеміцу, не тільки у відділі класичної музики, а й його роботи у кіно. Тож я слухав його музику, переважно електронну. Він випустив цілу серію записів, які я досі маю, наприклад «Green». Я збирав їх на касетах, які слухав безперервно; але я також слухав Кейджа, Штокгаузена, Гіндеміта, Мінгуса та Коулмана.Мене цікавила музична технологія та те, як її використовували у студії звукозапису. Це було однією з головних причин, чому я зацікавився кіно. Це було можливістю експериментувати з різними техніками запису та працювати з видатними музикантами.І: Хто мав на вас найбільший музичний вплив на початку вашої кар’єри?Г: Чарльз Мінґус, Чарльз Ллойд, Ніна Рота та Тору Такеміцу.І: Дехто, можливо, не знає, що ви були частиною оригінальної творчої команди шоу «Saturday Night Live» як його перший музичний директор. Чи є у вас улюблені спогади з тих ранніх років - зокрема, для наших читачів із Чикаго, пов’язані зі створенням гурту The Blues Brothers, який у своєму найпершому втіленні дебютував під назвою «Howard Shore and His All-Bee Band»?Г: Під час розминки перед шоу я зазвичай представляв Джона та Денні як «тих братів із блюзу, The Blues Brothers».І: Ваші саундтреки варіюються від музики до камерних фільмів, таких як «Філадельфія», до епічних оповідей у «Володарі Перснів». Чи змінюється ваш творчий процес залежно від масштабу фільму?Г: Музика - це мова емоцій. Писати треба від щирого серця. Коли я працюю над фільмом, я завжди починаю з тексту: повертаюся до оригінального роману, якщо він є, або читаю сценарій. Мені подобається спочатку працювати з текстом, читати і мріяти. Потім я, по суті, записую тематичні ідеї, на яких, як я знаю, можу засновувати саундтрек. Пізніше я починаю вплітати ці фрагменти у фільм, щоб зрозуміти, де вони пасують. Я знаю, що вони мають своє місце, просто ще не знаю, де саме. Я ніколи не люблю сидіти перед сценою і намагатися розібратися з нею відразу, мені подобається підходити до неї під іншим кутом.І: У вас тривалі творчі партнерства з такими режисерами, як Девід Кроненберг, Мартін Скорсезе та Пітер Джексон. Чому ці співпраці так добре працюють?Г: Вибір цікавих проектів та наявність хороших співпрацівників - ключ до успіху. Ефективна співпраця постає тоді, коли всі аспекти фільму рівномірно збалансовані: режисура, акторська гра, сценарій, художнє оформлення, костюми, операторська робота, монтаж, музика, звуковий монтаж тощо. Саме такі проекти мене приваблюють, а наявність чудових колег, як ті, що ви згадали, дає дуже цікаві результати. #новина #інтервюВаш Толкініст

💍 Бразильська студія D20 Culture спільно з Warner Bros. готує «Foes of Middle-earth» - настільну гру за мотивами фільмів «Володаря Перснів»! 🌋 Ця гра - dungeon crawler, у якій ви та ваші друзі гратимеме такими легендами, як Фродо, Араґорн, Леґолас та Ґімлі (а також Ґандальфом, якого ранні bakers отримають безкоштовно), стикаючись з наймоторошнішими жахами Арди. ☕️ Гра обіцяє бути багатою на стратегію, співпрацю та занурення, й розділена на три інтенсивні фази: дослідження, виклики міні-босів і захоплива фінальна битва з босом. 🏞 Гра також містить величезну дошку (98x70 см) з 25 тайтлами - регіонами улюбленого Середзем'я. Двошарові панелі для кожного героя і Бальроґа, а також понад 200 карт загроз, подій, навичок, квестів, предмети та усякого іншого. А ще є фігурки, 16 кубиків, жетони та монети, загалом близько 500 предметів. 🍻 Усі візуальні елементи гри були виготовлені вручну. На Kickstarter необхідну суму у $500 000 набрали неймовірно швидко (менш ніж за 15 хвилин) наразі там ≈ $644 000. Реліз заплановано на цей, 2026, рік, вартість мінімального набору - $159.#гра #настолкиВаш Толкініст

🌿 1 березня 2931 року, у перший весняний день, народився Араґорн ІІ Елессар, Король Ґондору та Арнору! ВЕРШИНА ВІТРІВ. ПРОЯВЛЕННЯ «– ...Ще й сьогодні живуть ті, кому Лутієн доводиться праматір’ю, і мовлять, що рід її ніколи не перерветься... – ...від Еарендила походять Королі Нуменору, себто Вестернесу. Доки Бурлака говорив, гобіти стежили за його дивним і палким обличчям, тьмяно освітленим червоними відблисками палаючого хмизу. Очі його сяяли, голос став густим і глибоким. Угорі ж було чорне зоряне небо. Зненацька над маківкою Вершини Вітрів позаду Бурлаки зайнялося тьмяне світло. Молодий місяць спроквола піднімався над пагорбом...»(«Володар Перснів. Кн. 1. Розділ ХІ)Зовсім не корона – просто місяць сходить,Пагорб осяває променем блідим......Ніч, ярок, привал. Осіння прохолода. Від багаття в небо струменіє дим.Залягає темінь, западає тишаВ краї бездоріжжя, на семи вітрах.«Холодно стає і зовсім незатишно –Розкажи нам щось, щоб розігнати страх...»І звучить прадавня сага поетичнаПро відвагу, вірність, зоряну красу....Височіє в тінях, мовби трон величний,Вежа Артедайну, древній Амон-Сул.Плащ старий на плечах – свідок мовчазливийПройдених шляхів, їх спеки і хуртеч....І чекає часу зблиснути сяйливо Ще не перекутий полум’яний меч.Лутієн і Берен... – оповідь лунає,Рід не обірветься, пам'ять не помре....То не діаманти на хоругві сяють,Лише в чорнім небі – зорі Ельберет.Авторка - пані Ірина Гнатюк ⚔️ За Короля!Арт від Anna KuliszВаш Толкініст