Прим. пер.

Три кроки в нічЗненацька ми закохалися — нестямно, незграбно, нестерпно, безсоромно. І, мушу додати, безнадійно, адже таке шалене бажання володіти іншим можна вгамувати тільки всотавши й засвоївши кожну частинку його тіла і душі, — а ми навіть не могли знайти місця, щоб віддатися одне одному, як легко знаходять його діти бідняків. Після невдалого нічного побачення в її саду (про це в наступному розділі) нам не дозволяли іншого усамітнення, крім як лежати в тій частині пляжу, де назбиралося найбільше людей, і де нас, якщо ніхто й не чув, то кожен бачив. Там, на м’якому піску, за кілька кроків від дорослих, ми лежали цілий ранок, заворожені божевільною пристрастю, і користалися благословенними вирізами в часі і просторі, щоби торкнутися одне до одного. Її рука підкрадалася до мене, крізь пісок, короткими кроками тонких загорілих пальців, а потім у довгу обережну подорож вирушало перламутрове коліно. Іноді нам щастило піймати мить для солоного поцілунку, сховавшись за випадковими лаштунками ігор менших дітей. Ці зникомі доторки так роз’ятрювали наші здорові й недосвідчені тіла, що навіть блакитна прохолодь води, під якою тривала наша пригода, не повертала нам спокою.Без гугля. Тому, хто перший угадає книжку в коментах — особливий приз від дорогої редакції

Два мушкетериБуває, автор, якого перекладаєш ти, цитує автора, якого переклав хтось. Тут є два ходи: 1) взяти прецедентний переклад або 2) перекласти самому. Треба зважувати позицію. Все залежить від того, наскільки чужий переклад впізнаваний, контекстуально важливий, легкодоступний і т. ін. Тонкість у тому, щоб відрізняти можливий хід від обов’язкового.У кожному разі, цитуючи чужий переклад, незайве переконатися, що не підхоплюєш чужих помилок. От вам забавний приклад: персонаж хоче вкоротити собі віку і сидить, поклавши голову на кермо, у сповненому чадом передмісті з поетичною назвою Шевальє Мушкетерів. Пропоную знайти помилку як вправу. Фокус у тому, що ніякого передмістя тут немає: персонаж сидить in a fume-filled Cavalier Musketeer Estate. Сцена відбувається в автомобілі марки Cavalier Musketeer — персонаж у салон гази з глушника пускає і голову на кермо кладе. А слово estate, яке завело перекладача аж у передмістя, — це тип автомобільного кузова — по-нашому універсал.#пропереклад

I want to believeЗабавний приклад анахронізму трапився в сучукрперекладі вікторіанської класики: в англійському пейзажі з’являються чоловіки, схожі на прибульців. Чудово, агент Малдер їх бачив. Тільки-от надворі 1861 рік — до прибульців ще далеко. Автор мав на увазі людей дивних, нетутешніх на вигляд, якихось чужих (alien-looking). Автору вони нагадують remnants of a disinherited race, а перекладачу — останніх представників раси. І слово раса вступає в порочний зв’язок з прибульцями. Автор так далеко в космос не залітає: чужинці (alien-looking men) цілком по-вікторіанському нагадують йому рештки якогось звироднілого племені (disinherited race).Треба пам’ятати, що у слів є хронологічний вимір. Слово, яке в одній мові старе, в іншій буде новим і створюватиме анахронічну ноту. Найпростіший приклад — дизайн. Він з’явився в українській вже на моїй пам’яті, а в англійській був ще в ХІХ столітті. Неможливо описувати дизайн квартири на Бейкер-стріт, навіть якщо автор вживає слово design.#пропереклад

ПравознавствоТрапилася в інтернеті афіша історичної виставки зі знаменитими словами в назві. Те, як ці слова перекладено англійською, — добра нагода показати, що таке переклад і скільки кроків треба зробити, щоби перевести смисл з однієї мови в іншу.«През шаблі маєм права» — виставка зброї. Як це написати англійською? Для початку треба розуміти, що означають ці слова і звідки взялися.Це мандрівний риторичний зворот. Так Богдан Хмельницький (і не тільки він) нібито відповів, коли «польсько-шляхетські загарбники» вкотре поцікавилися, за яким правом він те-то і те-то робить. Скільки в цих словах історичної правди, а скільки легендарного — хай скажуть історики. У кожному разі сказано красиво, і афористичність будується на тому, що це відповідь на питання.Згодом ці слова вжив Іван Мазепа у вірші «Дума»:А за віру хоч умрітеІ вольностей бороніте!Нехай вічна буде слава,Же през шаблю маєм права!Завважте, що вся ця констатація існує в минулому часі: історичні герої говорять про доконану річ — права у них уже є.Отже, це не просто якісь слова — це особливі слова. Місце в назві виставки вони заслужили. Перший крок ми зробили, коріння бачимо. Далі — і від цього принципово залежить наш переклад — треба зрозуміти, що шабля тут — не рубальна зброя з односторонньо загостреним лезом завдовжки 80–110 см, вигнутим у бік обуха.Шабля — метафора. Означає вона по праву сильного. Тобто йдеться не про предмет, а про джерело легітимності влади. Права, в яких сумніваються наші вороги, ми завоювали. Взяли зброю в руки і самі здобули собі права (через двісті років цей мотив відлунить в «Інтернаціоналі»).Ейнштейн казав: те, що ви побачите в експерименті, і те, чого не побачите, залежить від теорії, якою ви користуєтеся. Так і в перекладі: те, що в тебе вийде, залежить від того, що саме ти перекладаєш — слово «шабля» чи сумарний смисл фрази в контексті.Ми натрапили на різницю між прямим і переносним значенням, яке поведе нас зовсім в іншому напрямку. Смисл, який ми видобули, ідіоматично перекладається іншим англійським словом — не saber, а sword.І канцелярська фраза Our rights are protected by sabers перетворюється на елегантне We are entitled by the sword.Feel, як то кажуть в Одесі, штат Флорида, the difference. Далі наш переклад потрапляє в позатекстуальну реальність. Що ми перекладаємо? Назву виставки. Ця обставина дає можливість спокійно обійтися без підмета і присудка: Entitled by the Sword. Як Gone with the Wind.Аж тепер можна кинути оком стомленим на відстань між «було» і «стало». Всі ці спостереження, ясна річ, працюють в обидва боки: переклад — дорога з двостороннім рухом.#пропереклад

2024 · Музичні підсумки Відколи почалася повномасштабна війна, на кіно-й-літературу немає ні часу, ні душевних сил. Культурний вітамін дорога редакція надолужувала музикою. За 2024 рік я ще раз переслухав сімдесяті — все те, що становило нерв епохи: King Crimson, Deep Purple, Led Zeppelin, Френк Заппа — оце от усе. І ще раз переконався, що рок-н-рол — це музика для одного покоління, вона закінчилася.Я навіть завдав собі клопоту послухати Білі Айліш і Тейлор Свіфт — це дуже добре зроблено, просто не моє.Так от, з усього прослуханого в 2024-му найкращим дорога редакція проголошує альбом групи Vivienne Mort «Фата». Не знаю, як цей жанр називається правильно, але я би його назвав dark pop, як ото є dark academy в літературі. Драматургічно продуманий альбом старої школи зі старих часів — не набір принагідних пісень, а одне наскрізне висловлювання. Не побоюся сказати, що «Фата» стоїть на тій самій концептуальній полиці, що й пінкфлойдівський The Wall — вона, очевидно, поступається в масштабі, але не в підході. Vivienne Mort помітно виросла і в саунді — він став набагато жирніший, — і в глибині, і в чуттєвості. Інджой.https://music.youtube.com/watch?v=q7htVxeVNY0&si=Lp1umnAbUTO0qssf#музична_пауза

Муфаса: Король Лев (Mufasa: The Lion King)#кінопанорамаУ моєму батьківському досвіді перший «Король Лев» — центральний мультик. Архетипна історія, правильно розказана і зрозуміла навіть дорослим. Вона забезпечила нам з донькою добрий рік рольових ігор: неслухняна дитина випробовує правила на міцність і йде на Слоняче кладовище, а потім репетирує символічне батьковбивство підлітковий вік і волає на всю хату «Тепер я тут король!». На жаль, взяти планку «Термінатора 2» і перевершити початок творцям не вдалося. Це все ще пристойний мультик — намальований на всі гроші. Але в мультиках головне — історія, а не якість картинки. А історія провисає — вона затягнута і глевкувата. В ній забагато героїв, забагато посередніх пісень і хвилин двадцять зайвого хронометражу. Словом, на другому відрі попкорну дитина явно занудьгувала. Ми дізналися, як Шрам отримав таке прізвисько, і чому в Муфасі немає токсичної маскулінності (його виховувала левиця), але проілюструвати для дітей ніцшеанське «Де я батько — там моя батьківщина» можна було ефектніше.Вердикт: сходити, щоб закрити мультиплікаційний гештальт, але не чекати катарсису. Якщо особливої любові з левами у вас немає, то можна не йти, не боячись, що пропустиш видатне явище поп-культури. 6/10

Поцілуйте мене в уста, та не в ті, що говорять по-фламандськомуТексти про секс і тіло — окремий перекладацький жанр. Лінії там тонкі, і м’яч частіше вилітає в аут. Ерос — бог примхливий.Перегорнімо наш адвент-календар на ще один день. Коли авторка спускається нижче пояса, переклад остаточно переходить у стан вільного падіння і перестає триматися купи. Сцена лесбійського сексу. Героїня дивиться на рожевий шок губ коханки. Формально авторка справді пише про губи, тільки про інші, цікавіші: pink shock of her labia. А через кому починається дивний поцілунок: я цілувала її рот так, що її дух тис на мої гальма. Дух тис на гальма? Про що це?Авторка вживає цікаве, осмислене, художньо вмотивоване порівняння: kiss her mouth in a way that sent quakes straight to my fault linesFault line — це геологічний розлам на поверхні землі, який і нагадує labia. Хороші ходи тут є. Наприклад, я цілувала її так, що вулкан у вульві прокидався. І дух перекладача одразу перестає тиснути читачу на гальма.#пропереклад

Гештальт у редактуріСлово гештальт у повсякденній мові зазвичай іде в парі з дієсловом закрити і прикметником незакритий. Так називають психологічний епізод, який все ще викликає емоцію, зазвичай дискомфортну. У когнітивних науках гештальтом називають загальні патерни сприймання, розпізнавання і т. ін. Там є надійно встановлені закони — закони гештальту. Скажімо, об’єкти розташовані поруч, сприймаються як пов’язані між собою. Ось найпростіший приклад:* * * Ігнорувати закони гештальту можна, це не другий закон термодинаміки, але за це доведеться заплатити ціну. Який усе це має стосунок до редактури? Прямий. Як сприймуть сигнал, скільки зусиль витратять на інтерпретацію сигналу і скільки помилок буде зроблено в процесі його інтерпретації, залежить від того як сигнал сформульовано. Так от, редакторські правки в макеті слід формулювати а) коротко, б) через дієслово в імперативі. Якщо в макеті є слово, яке слід дати курсивом, то написати верстальнику треба не курсив, а закурсивити.Правка повинна відповідати на питання «Що зробити?». Редактор, який це розуміє, переходить на наступний рівень гри.

За 20 років у ремеслі я дійшов єретичної думки, що найкраща примітка — відсутність примітки. Самодостатньому і самототожному перекладу примітка не потрібна. Думка ця, ясна річ, не має універсального характеру. Ніщо не має універсального характеру, бо навіть субота для людини, а не людина для суботи. Second best — якнайкоротша примітка. Так от, дуже часто перекладачі докладають зайве зусилля, і виходить overkill — шум, а не сигнал. От, наприклад, нам повідомляють, що відтінок блакитного названо на честь доньки Теодора Рузвельта, 26-го президента США. Як переконатися, що його номер у цьому контексті нічого не значить? Дуже просто: поставити подумки 25 або 27. Що помінялося по суті?Буває, номери президентів справді важливі, і просто так викинути їх не можна. Але це, як і все інше в перекладі, залежить від контексту. Уявімо жінку, яка була замужем 12 разів. Якщо абстрагуватися від нюансів, то значення матимуть перші три і, скажімо, останні два. Щоб відрізняти сьомого від восьмого потрібна причина.

In the eye of the beholderЄ дві концептуальні теорії краси. Одна стверджує, що краса — категорія суб’єктивна. Вона, мовляв, в очах того, хто дивиться. Друга стверджує, що краса — це властивість самого об’єкту. Як, наприклад, вага або колір.Я прихильник другої теорії. На користь нашої партії свідчить самé існування музики. Музики як такої: є акорди апріорі приємні для вуха, а є апріорі неприємні. Іншими словами, комбінація звуків приємна або неприємна для вуха незалежно від того, кому вухо належить і як воно чує. З цього випливають далекосяжні висновки про людину і світ. Те, який ви паркан на дачі збудуєте, залежить від того, на яку теорію краси ви підписалися, навіть якщо ви слів «краса» і «теорія» ніколи не чули. Ось вам приклад з книжки Джозефа Кемпбела, ідейного отця сучасної голівудської сценаристики. Теракотова фігурка. Єгипет додинастичного періоду. 4000 років до н. е. Прописом: чотири тисячі років до нашої ери. Поставте дизлайк, якщо ця фігурка не здається вам пронизливо, божественно красивою.