In the eye of the beholderЄ дві концептуальні теорії краси. Одна стверджує, що краса — категорія суб’єктивна. Вона, мовляв, в очах того, хто дивиться. Друга стверджує, що краса — це властивість самого об’єкту. Як, наприклад, вага або колір.Я прихильник другої теорії. На користь нашої партії свідчить самé існування музики. Музики як такої: є акорди апріорі приємні для вуха, а є апріорі неприємні. Іншими словами, комбінація звуків приємна або неприємна для вуха незалежно від того, кому вухо належить і як воно чує. З цього випливають далекосяжні висновки про людину і світ. Те, який ви паркан на дачі збудуєте, залежить від того, на яку теорію краси ви підписалися, навіть якщо ви слів «краса» і «теорія» ніколи не чули. Ось вам приклад з книжки Джозефа Кемпбела, ідейного отця сучасної голівудської сценаристики. Теракотова фігурка. Єгипет додинастичного періоду. 4000 років до н. е. Прописом: чотири тисячі років до нашої ери. Поставте дизлайк, якщо ця фігурка не здається вам пронизливо, божественно красивою.