Що робить нас людьми?Зі старого Прим. пер.Прочитав я колись книжку «Світ позавчора» Джареда Даймонда. (Офіційно заявляю, що його книжка «Зброя, мікроби і харч» — це найкращий нон-фікшн сучасності. Це навіть краще, ніж «Чорний лебідь» Талеба. За пояснювальною силою «Зброя» змагається з «Походженням видів» Дарвіна. Дорога редакція дуже рекомендує — це непересічна книжка, із тих, що з’являються раз на десятиліття.)«Світ позавчора» — про те, чого сучасний світ може навчитися у своїх палеолітичних предків. Уявлення про них антропологи отримують, вивчаючи дикі племена в загумінках світу. Так от, востаннє сучасні люди знаходили досучасних людей у 1930-х роках в горах Нової Гвінеї. Там жили племена, які не те що про європейців, про існування океану не знали. Відтоді всі людські створіння, навіть найвідсталіші, ходять у футболках «Адідас» і носять воду в пластмасових каністрах, романтика закінчилася.Побачивши білих європейців, нові гвінейці дуже злякалися: у них вважалося, що після смерті люди стають білими (за винятком великих грішників). І от білі (читай мертві) люди приходять, стають табором, якісь дивні маніпуляції дивними предметами роблять і йдуть собі геть. Слів «геодезія» і «картографія» тубільці, звісно, не знали.Що це було? І от старійшини племені відправляють кількох сміливців дослідити рештки життєдіяльності гостей. Треба з’ясувати найголовніше: по якій графі класифікувати прибульців — «люди» чи «інше».Врешті-решт нові гвінейці постановили, що білі таки люди. Бо емпірична перевірка з’ясувала, що їхні екскременти нічим не відрізняються від тубільних.