Про американську ідеологіюІдеологія не керує світом. Світом керують інтереси, а ідеологія лише робить їх законними та звичними.Лібералізм не вигадали в Америці. Він існує майже стільки ж, скільки й капіталізм.Прижився він у більшій частині світу тому, що США перемогли СРСР у холодній війні та закріпили світове панування.Після 1991 року так чи інакше обирати ідеологію було неможливо — принаймні антиамериканську.Як винятки існують, наприклад, Іран і Куба, але у світі глобального капіталізму з гегемонією Штатів їхній розвиток обмежений.Існує теорія, що для глобального домінування ідеологія має бути «адаптованою» для всього світу.Ідеологія нікому нічого не винна.У глобальному світі будь-який претендент на панування має глобальну ідеологію, адже сфери його інтересів — уся земна куля.Теза про те, що у світі існує лише дві ідеології, які можна експортувати до третіх країн, є хибною.Існують ісламська ідеологія Туреччини та російська ідеологія, скомпільована з культурних уламків СРСР, Російської імперії та «дикого російського капіталізму».Усе це — інструменти для просування інтересів правлячих еліт відповідних держав.Ідеологія існує завжди й у всіх — прогресивна або убога. Це залежить від того, який економічний устрій має держава.Держава — це правлячі еліти з певними інтересами. Якщо інтереси полягають у вивезенні сировини за кордон і передачі внутрішнього ринку на відкуп іноземцям, ідеологія продаватиме саме це.Прибутково для еліти, убого за суттю.Еліта — це гроші, а гроші — це влада. Влада — це право нав’язувати свою волю іншим.Така еліта нав’язуватиме убогу ідеологію, бо вона їй вигідна.Звідси висновок: ідеологія — це набір шаблонів, вигідний правлячій еліті.Саме тому ідеології не адаптують.Американський лібералізм після поразки Радянського Союзу сам по собі став універсальним.Це вільний ринок і свобода особистості як основа для вільного ринку.Працює він у різних місцях по-різному. США та Європі вільний ринок вигідний — вони мають тотальну технологічну й промислову перевагу.Їхні товари завойовують ринки більшості країн, залишаючи на місцях лише сировинні або прості виробництва.Тому одна й та сама «ідеологія» свободи для одних є способом підтримання панування, а для інших — консервацією бідності.Успіх США та тотальне інформаційне домінування перетворили ідею «вільного підприємця» на об’єкт бажання по всьому світу — від Африки й Латинської Америки до Азії та уламків Союзу.Криза американської гегемонії призвела й до кризи американського лібералізму.Економічна стагнація та зростання боргового навантаження на тлі посилення Китаю підірвали позиції США.Цьому сприяє й накопичення протиріч на периферіях: такі країни, як Росія, Іран, Колумбія, невдоволені гегемонією Штатів, орієнтують торгівлю на Китай, укладають союзи, зокрема військові, з метою переділу активів і ринків гегемона.Після краху Радянського Союзу ідеологи Заходу були впевнені у «кінці історії». Капіталізм остаточно переміг, і здавалося, що далі буде лише зростання.Однак криза 2008 року призвела до уповільнення, а згодом і до стагнації світової економіки, особливо розвинених країн, що вийшли на пік розвитку.На тлі цієї стагнації Китай лише підбирається до піку, перерозподіляючи світову економіку на свою користь.Це визначає поточне протистояння за світове панування між Америкою та Китаєм і посилює ідейну, культурну й економічну кризу.Шаблони претендентів відрізняються лише косметично. У центрі стоїть особисте благополуччя.І хоча принципової різниці немає, світ занурений у проксі-війни, що ще більше загострює економічну й особливо ідейну кризу людства.Кінець «кінця історії» показав просту річ: ідеології змінюються, а боротьба за владу — ні.