Застій російської економіки в межах циклічностіУ 2023–2024 роках економіка РФ увійшла в цикл підйому та зросла на 9–10% відносно довоєнного рівня.Основні інструменти досягнення зростання — низька реальна ставка в поєднанні з державними витратами.До середини 2024 року економіка вийшла на плато екстенсивного зростання. Подальший розвиток без підвищення продуктивності праці став неможливим.Високі державні витрати та монетарна стимуляція призвели до максимальної завантаженості потужностей і дефіциту кадрів.Військові витрати формують широкий платоспроможний попит, який не покривається пропозицією в цивільному секторі.М’яка грошово-кредитна політика в умовах дефіциту кадрів посилює інфляцію. База для розширення виробництва за рахунок кредитних коштів відсутня, гроші витрачаються на ринку праці. Це ще більше загострює проблему структурного дефіциту кадрів і прискорює інфляцію за механізмом «зарплати–ціни».У підсумку реальна ключова ставка в Росії понад рік становить близько 10%, попри її стабільне зниження, оскільки паралельно з нею знижується й інфляція.Це новий структурний стан російської монетарної політики, довгостроковий тренд.Очікувати запуску нового циклу розширення та QE не доводиться.Попри те, що реальна ставка є найвищою серед великих країн, бізнес задушений жорсткою грошово-кредитною політикою, а інфляція наближається до цільового рівня.Інфляційний імпульс у РФ — це відставання пропозиції від попиту. Розв’язання проблеми лежить виключно в площині якісного збільшення виробництва, тобто підвищення продуктивності праці.Щоб забезпечити зростання продуктивності праці, необхідно запустити інвестиції, новий цикл розширення. Але інвестиції задушені жорсткою грошово-кредитною політикою.Держава теоретично здатна провести технічне переоснащення, але бюджет Росії перевантажений військовими витратами. І, судячи з усього, надовго: Мінфін планує дефіцит на наступні 17 років.Тому наразі будь-яке пом’якшення грошово-кредитної політики призведе до прискорення інфляції, а згодом — до жорсткішого циклу її стримування.Це означає, що жорстка монетарна політика в Росії надовго, а отже наступний ривок у нинішній економічній конфігурації неможливий.Армії праці, профіциту робочої сили, в РФ немає і не буде ще тривалий час з огляду на негативний демографічний тренд.Залишаються технологічні обмеження через санкції. Крім того, внутрішні ресурси перетікають у державний сектор і ВПК, через що страждають цивільні галузі.Головне обмеження — технологічне. Для інтенсивного зростання, за рахунок більш продуктивного використання землі, праці та капіталу, Росії потрібні західні технології, особливо в передових сферах чипобудування та ШІ.Водночас рівень промисловості РФ не досягає навіть передостаннього технологічного рівня, як у Німеччині.І знову ж таки, інвестиції в науку придушуються високою ключовою ставкою, тоді як доступ до західного ринку закритий.У підсумку Росія після «розширення» 2023–2024 років надовго застрягла в зоні економічного й технологічного плато.З одного боку, це стримує її потенціал, з іншого — економічна криза завжди загострює суперечності й підштовхує до війни, що важливо в контексті протистояння з НАТО.