Telegram statistics channel - @textyorgua

​На початку ви бачите лише нашу планету посеред темного космосу. Потім довкола Землі з'являться блакитні точки. Це 150 нових супутників, які Росія вивела на низьку орбіту від початку повномасштабного вторгнення.І це ще не всі - загалом їх більше двох з половиною сотень. За допомогою частини з цих супутників Росія стежить за Україною з низької навколоземної орбіти.У цьому матеріалі ми показуємо, якою є траєкторія російських супутників і чому у них майже немає сліпих зон. Ми також пояснюємо, яке призначення мають супутники-шпигуни: радіотехнічна та оптична розвідка, військовий зв'язок, технологічні експерименти тощо. Ви можете натискати на точки, щоб побачити назви і призначення апаратів. Разом з нами ви побачите модель ситуації для періоду з 10 по 17 січня. А в кінці на вас чекає "сюрприз" - ми покажемо ще й китайські низькоорбітальні супутники. Частина з них може допомагати Росії.Чи все так страшно? Ні. Ми з'ясували, до яких засобів протидії стеженню може вдаватися Україна. Читайте і дивіться

Цей маленький літачок зробив те, що "технарі" згодом назвали справжнім дивом. Українське розвідувальне крило "Фурія" під Покровськом втрапило під дію російського РЕБу і втратило зв'язок зі своїми операторами - екіпажем ДПСУ "Фенікс". А щойно зв'язок відновився - росіяни завдали по крилу удару своїм дроном-камікадзе.Ошелешений екіпаж спостерігав, як "Фурія" робить "бочечку". На мить подумали - все, пропало крило. Але ні. Літак вирівнявся і пролетів ще 30 км "додому" - до точки запуску. При цьому ще й передавав розвіддані. Як він летів - окрема історія. А коли долетів, оператори побачили, що дрон серйозно "поранений" - зі зламаною зовнішньою антеною, відламаною пелюсткою гвинта, пошкодженим електричним конденсатором, що призвело до втрати половини потужності двигуна. Саме на цьому моменті "технарі", побачивши фото, сказали, що це диво. А через дві години полагоджений літачок знову став до роботи.Цей кейс став переможцем на конкурсі бойових місій "Фурії", організованому компанією-виробником "Атлон Авіа". Це перший подібний конкурс у країні. Виробники певні: такі ініціативи варто впроваджувати й іншим виробникам безпілотних літальних апаратів. Чому це важливо - розповідаємо в нашому матеріалі

Надмірні емоції прем'єра Угорщини Віктора Орбана, який на тлі наближення виборів і припинення транспортування нафти по нафтопроводу "Дружба" погрожував припинити постачання Україні електроенергії, можливо, й здавалися смішними. Втім, саме Угорщина була найбільшим постачальником у найгірші моменти цієї зими. Коли на тлі критичного дефіциту Україна черпала енергію з Європейської мережі операторів системи передачі електроенергії (ENTSO-E) - Угорщина забезпечувала 45% українського імпорту.Можливість імпорту стала стратегічним чинником нашої стійкості, каже Ольга Буславець, яка очолювала Міністерство енергетики в 2020 році. Втім, демонструвати дива стійкості, можливо, й не знадобилося б, якби була готовність до найгіршого. "Планування мало б виходити з найгірших варіантів, а не з обережного оптимізму", - пояснює Буславець. Вона детально розповідає про те, що і як необхідно було зробити, щоб уникнути тієї велетенської кризи, якої ми зазнали цієї зими. Підготовка, про яку вона говорить, буде актуальною й надалі. Читайте докладно

Коли Іран почав бити по Еміратах, українці діяли по-іншому, ніж місцеві. Багато з них уже знав, що таке війна. Вони перейшли в "зосереджений режим": закупили їжу і воду, облаштували місця для сну в ваннах і коридорах, використовуючи "правило двох стін".Олена з Миколаєва має двох маленьких синів. Коли виїжджала в Емірати, вони були ще зовсім малюками, і жінка сказала їм, що їдуть у відпустку. Згодом пояснила, що йде війна, а потім, коли Іран почав атаки, розповіла, що війна дісталась і сюди. Тоді старший, Дамір, взяв у руки іграшкового меча і сказав: "Буду захищати Україну!"Місцеві більше думають про власну безпеку. Вони збентежені: війна застала їх в священний місяць Рамадан, тож мусульмани, які і так багато молилися, тепер моляться ще більше. Ховатися від обстрілів доводиться на паркінгах: будинки тут висотні, люди бояться залишатися в своїх квартирах, які розташовані вище, а на нижніх поверхах - магазини та ресторани. Укриття в будинках не передбачені, адже велика кількість солоних грунтових вод не дозволяє робити приміщення під землею. Чимало людей хочуть виїхати. Потрапити на літак важко, дістатися до сусідніх країн на таксі - дуже дорого, тисячі доларів. А Олена з синами та мамою виїжджати наразі не думає. "Ми бачимо, що ситуація під контролем держави. Хочеться стабільності, але її немає ніде в світі", - міркує жінка. Українки, з якими ми поговорили, докладно розповіли нам, як зараз усе працює в Еміратах. Читайте в нашому матеріалі

Навчання Hedgehog, на яких українські військові за пів дня дезорганізували і вивели з бою два батальйони, уже стали легендою. Участь у тих навчаннях брали військовослужбовці з 16 країн. Українські бійці разом з естонськими стояли в обороні. Ми поговорили з інсайдером - командиром взводу безпілотників 412-ї бригади Nemesis з позивним Нік. Він розповідає, як вдалося зробити те, через що неназваний генерал НАТО матюкнувся: We’re fucked (Ми облажались).Ключова теза, яка пояснює, чому умовний противник зазнав фіаско: так уже ніхто не воює. Хоч світом розповзається війна, яку вже називають "першою дроновою" - в НАТО досі тримаються за старі доктрини. Для українців 5–7 броньованих машин, які йдуть на штурм відкритою місцевістю - це щось, що лишилося в далекому минулому. Як і паперові мапи, на заміну яким вже давно прийшла "Дельта". Як і скупчення військових, які й не думають розосереджуватися попри купу дронів у небі.Наша команда їхала на навчання для того, щоб передати досвід. "Вони хочуть вчитися. Але якщо не побути в реальних бойових умовах, ти не можеш це навіть зімітувати і бути готовим", - каже Нік.Звідси - його "рецепт", як західним військовим насправді, а не в своїй уяві підготуватися до нинішнього різновиду війни. Поодинокими навчаннями раз на рік тут, звісно, не зарадиш. Як наш співрозмовник бачить належну підготовку - читайте в його розповіді

Пам'ятаєте відому пісню "Полковник із ОТУ"? Вона з'явилася не без причин. Як пояснює автор цього матеріалу, одна з причин появи таких полковників - короткі строки вислуги військового звання в тилових частинах. Як і військові, які працюють в зоні бойових дій, військовослужбовці з тилових частин від початку повномасштабки швидше отримували підвищення у званні. Звання не означає помітно більшої зарплатні, але дає статус - і владу. Деякі військові були схильні зловживати владою, яка зненацька на них звалилася: наприклад, приїжджаючи в зону бойових дій і не маючи відповідного бойового досвіду, могли роздавати неадекватні накази. Пісня "Полковник із ОТУ" є ілюстрацією до таких ситуацій.Віднедавна це змінилося. Військові, які працюють у зоні бойових дій, і далі мають змогу отримувати підвищення в званнях пришвидшено. Натомість для тих, хто працює в тилу, знову працює процедура мирного часу (за деякими винятками).Ці зміни в середині лютого були внесені Указом президента до Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних силах України. Є й інші важливі зміни - вони стосуються, зокрема, унормування служби для військових 60+ та з обмеженнями придатності, нових гарантій для контрактників, а також переведень між ЗСУ та іншими військовими формуваннями (НГУ, ДПСУ і т. д.).Докладно про ці зміни - в нашому матеріалі

"У цій війні фронт проходить не лише через окопи, а й через месенджери наших дітей".Так каже один із коментаторів в цій статті, генерал-майор запасу СБУ Віктор Ягун, розповідаючи про полювання російських вербувальників на українських дітей та підлітків.У цього полювання тисячі мішеней, а якщо відсоток тих, хто згодився співпрацювати з ворогом, сягає 0,1 - це вважається успіхом. Вербувальники не "винаходять велосипед" щоразу: у них є чіткий алгоритм дій на всі випадки життя. Це простий алгоритм, схожий на команду "Якщо... то..." в мовах програмування. Коли дитину або підлітка вербують і залучають до співпраці, відпрацьовуються кілька "левелів" - вони дуже схожі на рівні в грі, і діти часто й сприймають це як щось на кшталт гри. Саме такі методики дозволяють легше втягнути їх у співпрацю.Перший рівень, вже описаний вище - знайти ціль. Другий - встановити довіру. Третій - спіймати жертву на гачок. Четвертий - змусити вчинити злочин. П'ятий - компромат та ізоляція. Шостий, заключний - це game over.Про те, що відбувається на кожному з цих рівнів на практиці, докладно розповідаємо в цьому матеріалі. Читайте, бережіть своїх дітей і пояснюйте, як не потрапити в цю "гру", і що робити, якщо вже потрапили - про це теж є у статті.Публікацію створено за підтримки Фонду "Аскольд і Дір", що адмініструється ІСАР Єднання за фінансування Норвегії та Швеції

"Кампанія 2022 року на сьогодні є найуспішнішою для Сил оборони України". Такою є одна з ключових думок автора цієї статті, старшого аналітика Фонду "Повернись живим" Миколи Бєлєскова. Ця думка - не така оптимістична, як може здатися на перший погляд. Адже є протилежний бік: це означає, що більше подібних успіхів не було.Чому кампанія 2022 року склалася так, а не інакше? Автор наводить низку причин. Насамперед, це прорахунки та недоліки РФ. Також Україна мала асиметричні переваги: серед них і готовність ЗСУ, і національний підйом, і шок міжнародних партнерів від того, що зробив Путін, і їхня готовність допомагати нашій країні, і новизна західних зразків озброєння, яким попервах Росія не мала чого протиставити.Однак усі ці фактори - мінливі. І хоч у сукупності вони дали Україні перший успіх, у подальшому вони розмилися, видозмінилися, а Росія адаптувалася. Натомість Україна зіткнулася з тим, що для того, аби встояти у війні на виснаження, потрібна системна політика, стратегія і стала зовнішня підтримка. Наприкінці цієї статті є розділ "Замість висновків". У ньому - про виклики, які постали перед Україною після перших вдалих дій у 2022-му. Значною мірою вони стоять перед нами і зараз. Як їм протистояти? Читайте, і робіть власні висновки

На тлі закінчення четвертого року війни прозвучало стільки захоплених відгуків про "Україну, яка все ще бореться" - що виникає враження, ніби ми вже перемогли. Насправді ні, і шкідливо було б викреслити думку, що ми вже ніколи не зазнаємо поразки. Бо дуже навіть можемо. Особливо, якщо в деяких моментах все піде так, як іде зараз.У нашому свіжому редакційному матеріалі про війну на виснаження йдеться про те, що головний принцип цієї війни простий: хто встоїть останнім, той переміг. Із цього випливає єдина стратегічна формула: зменшувати власні втрати і швидко відновлюватися після них, одночасно збільшуючи втрати ворога.Системно проблема розкладається на три взаємопов’язані блоки: особовий склад і відновлення підрозділів, організаційна адаптивність та промислово-логістична база. Вони не існують окремо, провал у будь-якому з них каскадно руйнує решту.Але в кожному з цих блоків, хоч і є деякі здобутки, у нас є й дуже помітні провали. Про них, про те, що зробити, аби в кожному з цих блоків усе працювало краще, і як варто змінювати свій підхід прямо зараз, щоб не зазнати поразки згодом - читайте в цьому ґрунтовному матеріалі

Тепер, коли кілька днів поспіль на вулиці плюсова температура, і тануть масиви льоду та снігу, і все частіше визирає тепле сонечко, всі труднощі цієї зими відступають у минуле. Вона, ця зима, точно залишиться в історії. Як спогад про терор проти цивільного населення, терор, за який будь-яке покарання буде замалим. І як спогад про стійкість людей, українців, яким вдалося витримати в дуже важких умовах.Холод, темрява, відсутність опалення, відсутність гарячої води. Каналізаційні мережі, що замерзають, труби, що рвуться. Майстри, які намагаються всюди встигнути, та заледве встигають. І удари, які повторюються знову і знову, цілячись в те, що залишилося у людей - надію.Таке багатьох може зламати. Але не киян. В нашому матеріалі "Хроніки київського колапсу" багато людського тепла, багато світла, хоч обставини дійсності зовсім протилежні. Ми зібрали історії киян, які залишилися без тепла і світла у 20-градусні морози. Ці історії багато розкажуть про те, які ми, хто ми. Про те, чому Україна вистоїть, а удари Росії не зможуть досягти своєї мети.Одна з киянок пише: "Є такий термін - "боротьба за живучість корабля". Коли корабель пошкоджений, але команда бореться за те, щоби він залишився на плаву. Попри все".Почитайте ці історії. Вони чудові