Чому Південний міст у Києві, який був закритим для приватних автівок кілька років від початку повномасштабного вторгнення, одразу після відкриття знову ремонтують?Невже не можна було відремонтувати, поки діяли обмеження? Чому цей міст постійно зазнає ушкоджень і потребує ремонту?Є кілька відповідей. По-перше, сама конструкція мосту. Радянські інженери, які проєктували його у 1980 роках, вирішили робити частину мосту на основі тонкої сталевої плити, яку накрили асфальтом. Мабуть, нікому не спало на думку, що в майбутньому машин буде більше і вони стануть важчими. Зараз міст вже не витримує навантаження сучасного автотранспорту.По-друге, від 1991 по 2010 рік на утримання мосту майже не виділяли коштів. Думали, міст новий, якось простоїть. Але без капітального ремонту він зношується швидше.По-третє, цей міст є на балансі Києва - але сполучення ним важливе для всієї України, зокрема, ним рухається транспорт зі сходу на захід. Тож, мабуть, утримання та ремонт мосту слід було б здійснювати якось по-іншому, аніж бюджетом Києва.В Євросоюзі є рішення для утримання таких стратегічно важливих доріг. Які проблеми Південного мосту досі лишаються невирішеними, і які механізми наповнення фонду утримання мостів працюють в ЄС - дивіться в нашому новому відео
"Ця зима буде найважчою!", "Цьогоріч росіяни доб'ють українську енергетику, яку добряче побили в попередні", "Не буде ні світла, ні тепла, ні газу", "Всі, хто може, їдьте у село". Такі віщування цієї осені лунають чи не з кожної праски. Росіяни охоче підкріплюють зливу тривожних наративів своїм ІПСО, спрямованим не тільки на українців, а й на власне населення - зайдіть в будь-який російський паблік і побачите: прості росіяни пожадливо чекають, поки ми тут усі замерзнемо при світлі каганців.Чи можна з великою впевненістю спрогнозувати, якою буде ця зима? Вочевидь, це залежить від фактів, якими оперує такий прогнозист. Чи є доступ до всієї сукупності фактів у тих, хто береться прогнозувати - велике запитання.У нас цього доступу немає. А втім, ми можемо оцінити стратегію, яку зараз застосовують росіяни, удари, яких вони вже встигли завдати, та зміни, яких останнім часом зазнала їхня зброя.Що й робимо в цьому матеріалі - і показуємо на інфографіці.Спойлер: вже можна констатувати, що першу фазу накату ми витрималиНасамкінець про приємне. У нашому магазині є кілька цікавих новинок. Подивіться, а як сподобається - придбайте, це допоможе редакціїНАШ МЕРЧ
Українські підлітки під час війни є особливо вразливими: вони втрачають близьких і друзів, переживають переїзди, мусять адаптуватися до нових місць і шкіл. Ті, що залишаються в Україні, живуть в умовах постійних російських атак на тилові міста. Цими вразливостями намагаються скористатися російські спецслужби та пропагандисти для вербування.Як нам на рівні держави системно залучати підлітків до життя громади, як виховувати відповідальних громадян? Російські методи з "юнармією", "орлятами" та іншими мілітарними організаціями годяться лише для тоталітарних країн. Ми поцікавилися, як це відбувається у Фінляндії - країні, що лідирує і за рівнем демократії, і за рівнем ВВП на душу населення.Своїми спостереженнями поділилася Галина Сєргєєва - багатодітна мама (у тому числі мама підлітків), що мешкає з родиною у Фінляндії. Звісно, Україні далеко не все те по кишені, але важливо запозичити підходи - далеко не всі вимагають великих коштів, при цьому можуть бути ефективними. Читайте докладноСтаттю створили ТЕКСТИ за підтримки Фонду Аскольд і Дір, що адмініструється ІСАР Єднання за фінансування Норвегії та Швеції
Сьогодні вони - солдати російської армії. Якщо зайдуть на територію України зі зброєю в руках - мають бути ліквідовані. Бо окупанти мають гинути. А вчора вони були українськими дітьми, сиротами, яких Росія "евакуювала" з окупованих територій. У цій статті мова про двох хлопців, які й досі мають українське громадянство. За яких обставин вони втратили батьків - невідомо. Втім відомо, що це сталося, коли частина Донеччини вже була під російською окупацією. В одному випадку, можливо, батьки були колаборантами російських військ. Відтак ще дітьми вони потрапили до Харцизького притулку для сиріт. Вже звідти у 2022 році були "евакуйовані" до РФ - під приводом того, що "Україна збирається напасти". Насправді ж Росія готувала вторгнення.Спливло кілька років - і Коля Сєдих зі Слов’янська та Стас Балицький з Горлівки вже в лавах російської армії. Цілком можливо, завтра вони прийдуть до України як окупанти.І водночас вони є жертвами воєнних злочинів. А саме: стирання національної ідентичності, примусової депортації дітей з окупованих територій та їх подальшої мілітаризації.Хто їх такими зробив? Які імена й прізвища у людей, які доклалися до стирання ідентичності, примусової депортації та мілітаризації? Хто зробив із них ворогів України і перекрутив їхні життя так, що тепер держава, громадянами якої вони є, за умови їхньої участі у війні муситиме їх знищити?Читайте в нашому розслідуванні
На цій світлині - Алія Роза. Зараз вона мешкає в Лос-Анджелесі, а раніше, за її власним зізнанням, працювала як російська сексуальна шпигунка в Європі та Великій Британії. Розповісти про свою попередню роботу на спецслужби РФ вирішила за порадою адвоката - щоб здобути легальний статус у США.Алія Роза каже, що секс-шпигунки діють за детально розробленим сценарієм, щоб зламати психологічний захист жертви ще до того, як та усвідомить, що стала об’єктом полювання.Спочатку такі шпигунки, яких ще називають "медовими пастками", кілька разів "випадково" з'являються в житті жертви - просто попадаються на очі в кав'ярні, спортзалі тощо. Потім зав'язують знайомство і починають "любовне бомбардування". Коли жертва на гачку - нею починають маніпулювати.Алія Роза каже, що російські оперативники почали навчати її цим прийомам ще коли вона була підлітком. Ексшпигунка розповіла виданю New York Post, як секс-агентки Кремля спокушають фахівців Кремнієвої долини - увесь перелік способів "психологічної обробки" читайте в її розповіді
Вуличне освітлення, місцеві перевезення, пішохідні та велодоріжки, автошляхи. Кожне українське містечко та село має потреби, але місцева влада може їх не помічати або свідомо ігнорувати. Щоб достукатися до влади, існують петиції: за законом, якщо вони набрали достатньо голосів, влада має почати працювати над вирішенням проблеми. На рівні президента, обласних центрів та об'єднаних територіальних громад це працює. А от на рівні областей, де за допомогою петицій можна було б вирішувати проблеми сіл або їх "кластерів", система ламається. Чому так, і що можна змінити? Автор цього матеріалу стикнувся з цим особисто. Його родичі живуть в селі на Прикарпатті. Там запустили сучасну лікарню, набрали колектив молодих авторів. Але медики не можуть нормально дістатися на виклики до сусідніх сіл: дороги розбиті, їхати ними дуже довго, а везти дороге обладнання шкода, бо воно може зламатися.Автор запустив обласну петицію, аби добитись ремонту доріг - і побачив перешкоди, які заважають набрати достатню підтримку. Про його досвід і про те, як можна було б виправити ситуацію з обласними петиціями - читайте, і дивіться на інфографіці
Як там справи у дамби Білгородського водосховища? Те, що вона не дуже добре тримається, уже відомо. Наскільки великий пролом - з наявних відео оцінити важко. Зате можна оцінити, наскільки сильно "підтікає".Для цього ТЕКСТИ вирішили скористатися супутниковими знімками.26 жовтня небо над Бєлгородським водосховищем було в хмарах. Тож ми взяли знімки супутників Європейського космічного агентства Sentinel-1 SAR (Synthetic-aperture radar). Це радари із синтезованою апертурою, які, на відміну від оптичних супутників, не залежать від сонячного освітлення і "бачать" крізь хмари та темряву. Вони надсилають власні мікрохвильові сигнали та реєструють енергію, що відбивається від поверхні.На знімках від 26 жовтня помітне досить велике плесо, яке утворилося нижче від Білгородського водосховища. 10 жовтня кількість води на цьому самому місці була значно меншою.Більше про те, що відомо про цей удар 14-го полку СБС та ракетних військ, а також про те, яке російське угрупування військ зазнає наслідків, читайте в нашому матеріалі
Безкоштовна школа журналістики даних — для журналістів та активістів, які прагнуть покращити свої навички роботи з даними. Texty.org.ua запрошують на комплексний навчальний курс “Робота з даними для місцевих розслідувань”.У фокусі програми — сфера аналізу видатків місцевих бюджетів, використання коштів на відновлення та питань місцевого розвитку загалом.Якщо ви маєте плани розслідувань і публікацій на теми аналізу місцевих бюджетів, ухвалення рішень органами державної влади або місцевого самоврядування, земельних відносин, освіти та медицини, публічних закупівель, витрат на відновлення, цивільного захисту, подолання наслідків війни, то ця програма для вас!Навчальна програма складається з трьох компонентів, перший відбудеться у листопаді, другий — у січні-лютому. За умови участі принаймні в одному з компонентів, можна долучитися до третього, який передбачає консультації та стипендії.Докладно про навчальну програму — за посиланням: https://texty.org.ua/fragments/116157/Ця ініціатива стала можливою у співпраці з IWPR (iwpr.net) завдяки фінансуванню Норвегії
Просочування замість м'ясних штурмів. На перших етапах Росія без зайвих сентиментів кидала в м'ясорубку війни тисячі штурмовиків. Здавалося, "людський ресурс" у них безкінечний - і от ми на етапі, коли з'ясовується, що це не так. Воювати м'ясними штурмами для росіян дедалі дорожче. Тож вони перейшли до нової тактики - просочування.Ця тактика відома з давніх давен. Вона означає просування невеликими групами через позиції противника без безпосереднього контакту. Це схоже з висуванням розвідувальних груп без вступу в бій на передових позиціях.Просочування використовується, коли війська не в змозі здійснити прорив великими силами.Чому їм вдається просочуватися? Дві відповіді: велика сіра зона, яка сягає 10-20 кілометрів в ширину, і брак української піхоти на передових позиціях. Крім того, раніше росіяни висувалися групами до відділення, а зараз ходять по двоє-троє і навіть по одному. Виявити одне "тіло", яке кудись шкандибає посередині такої широкої сірої зони - непросте завдання.Але, звичайно ж, на будь-яку дію можна знайти протидію. Наш автор побував у в бригаді, яка знайшла успішні тактики протидії російському просочуванню. Як це працює - розповідаємо
У Києві - нова тенденція в продажах ресторанів. Заклади, виставлені на продаж, найчастіше розташовані на території закритих житлових комплексів.Закритість ЖК грає злий жарт із власниками ресторанів: сторонні на територію таких комплексів заходять рідко, а самим мешканцям не хочеться постійно їсти в одному й тому самому місці.Зазначається, що навіть авторські проєкти з цікавою концепцією змушені йти з ринку, якщо не забезпечують постійний приплив нових клієнтів або не встигають адаптуватися.За словами аналітиків, у столиці вже почалась хвиля закриттів, і з кожних десяти нових ресторанів лише два показують стабільний прибуток. Решта або балансує на межі, або йде з ринку протягом року. І навіть прибуткові заклади все частіше шукають нового власника як спосіб врятувати вкладення й уникнути глибшої кризи.Ресторани, виставлені на продаж, часто пропонують покупцям на диво цікаві умови: як от супровід покупця в наступні пів року після купівлі, повний пакет техніки, меблі, обладнання і навіть персонал. Чи може це стати вдалим придбанням - коментують аналітики
We and selected third parties use cookies or similar technologies for technical purposes and, with your consent, for other purposes (“basic interactions & functionalities” and “measurement”) as specified in the Cookie policy.
You can freely give, deny, or withdraw your consent at any time.
You can consent to the use of such technologies by using the “Accept” button. By closing this notice, you continue without accepting.