Пішли на концерт — потрапили на показ модХочу розповісти вам цікаву й трішки дивну історію.Учора майже все свято я провела в ліжку через погане самопочуття. І лише ввечері вибралася з чоловіком на подію, квитки на яку ми купили заздалегідь. Це мав бути концерт BanduraGirl.Я обрала його, бо мені страшенно кортіло нарешті почути бандуру наживо. Не в записі — побачити, послухати й відчути, як вона звучить поруч із тобою.Приїжджаємо на локацію — LEM Station. Колись тут було старе трамвайне депо, а тепер концертний простір із невеликою площею для подій, фудмаркетом та ресторанчиком.Ми тут уперше, тому зацікавлено все розглядаємо й нарешті знаходимо вхід на нашу подію.А поруч — величезна афіша Ethno Fashion Show.Ми кілька разів перевіряємо квитки. Локацію. Час. Назву. Здається, все, що тільки можна перевірити.Нас запрошують усередину.А там — два подіуми. VIP-місця в перших рядах. Оператори. Камери. Яскраве світло.І раптом із колонок:— За три хвилини розпочинаємо перший показ.Я дивлюся на чоловіка. Чоловік дивиться на мене.Обоє знизуємо плечима.Ну а що вже робити? Сидимо.Вмикається гучна етно-сучасна музика, і на подіуми виходять перші моделі.Божечки, та все як по телевізору!І тут мене накриває спогадами з дитинства. Літня спека, УТ-1, і я заворожено дивлюся покази мод. А тепер сиджу просто біля подіуму й спостерігаю за цими рівними спинами, поглядами лише вперед і одягом, який можна роздивитися зовсім зблизька.Перша колекція складалася переважно із шовкових костюмів. У силуетах мені ввижалося щось від японського кімоно, але на тканинах проступали українські орнаменти. Потім були сучасні інтерпретації вишивки — на костюмах, сукнях і навіть взутті.Під час перерви ми знову обійшли територію.BanduraGirl немає.Ну добре.І лише коли нас запросили на останній показ, нарешті повідомили: після нього буде виступ бандуристки.Тож ми подивилися ще одну колекцію, дізналися, що кошти від квитків передадуть на потреби війська, а представлені колекції українського одягу поїдуть до Торонто на показ.І нарешті — приблизно на годину пізніше, ніж ми очікували, — на сцену вийшла Анастасія Войтюк, BanduraGirl.І ось заради цього я й приїхала.Анастасія знайомить слухачів із сучасним і старосвітським звучанням бандури, поєднує традиційні мотиви з іншими музичними стилями. І це було чудово.Бандура в аранжуванні, яке мені нагадувало джаз. Щемка пісня, присвячена військовим. Веселі українські композиції. І навіть «Ніч яка місячна».Я досі не знаю, що саме сталося: накладка в часі, не зовсім зрозумілий опис події чи показ мод справді мав бути таким собі величезним бонусом перед концертом.Але в результаті ми прийшли послухати бандуру, випадково потрапили на Ethno Fashion Show, подивилися показ українських дизайнерів, а потім таки почули бандуру наживо.І я абсолютно задоволена цією плутаниною.Бо якби мені заздалегідь запропонували купити квиток на показ мод, я, найімовірніше, не пішла б. А тепер маю ще один абсолютно випадковий досвід, який виявився значно цікавішим, ніж я могла очікувати.І бандуру я таки почула. ❤️