#я_пишуЧому я пишу? Писати я хотіла завжди. Проте завжди було багато «але»: немає часу, якось потім, у мене вже є основна робота, яка забирає майже весь день… Це лише частина мого списку. Але з початком повномасштабної війни щось змінилося в моїй голові. Я зрозуміла, що «потім» може ніколи не настати. І ось — я вже пишу четвертий рік. Написала цю цифру й усвідомила: ого, як багато часу минуло з тієї першої лекції про письмо. Я пишу, бо зараз — той момент, коли я нарешті готова реалізувати те, що довго називала «забаганкою». А насправді — важливу частину себе. У мене є різні типи письма. Колись я несвідомо практикувала терапевтичні тексти. А тепер — кожна написана думка звільняє й наповнює одночасно. Це як потік: варто було дозволити собі в нього увійти — і більше не хочеться зупинятись. Мене все ще відвідують думки, що те, що я пишу — це якась “недостатньо важлива” справа. Бо воно мені дається легко. Бо я люблю це. А я звикла: результат має даватися через труднощі. Але, може, річ у тому, що це справді моє? У цьому я ще розбираюсь. Але точно знаю:я пишу, бо мені це потрібно. І мені це подобається.