Я_тут_пишу | Продовжую робити фантастичні замальовочки:Сьогодні моя Лівія полетіла ...

Продовжую робити фантастичні замальовочки:Сьогодні моя Лівія полетіла на патрулювання, я достеменно знав її графік, так наче це давало мені змогу бути трішки ближчою до неї. В такі холодні промерзлі дні, як сьогодні, мені завжди хотілося мати можливість поставити руки в боки, так часто робив мій тато, й сказати їй: — Кохана, ти сьогодні нікуди не летиш, залишайся в теплому ліжку до полудня. Але тут на службі я не мав змоги так піклуватися про неї та й Лівія не з тих дівчат хто дозволить, щоб їй ставили межі, бо саме так вона може сприйняти мою турботу. Можливо вона майбутня високопосадовиця.Та все ж дивлячись на кучугури снігу за вікном, мені було неспокійно, як вона там. Якби ж я міг хоч би чашку гарячого, пряного шоколаду з ромом приготувати їй після зміни. Або набрати гарячу ванну з ефірними оліями чи просто зігріти теплом свого тіла. Мрії, які все більше здавалися нереальними. До кінця служби залишалося ще два роки. Два роки я навіть не зможу побачити, яка вона коли просинається поруч. Ці кляті порядки ніяк не для мене. Я сьорбнув свій майже холодний імбирний чай натягнув шапку та теплий кожух і поплентався на склад, взяти трохи продуктів та зайняти руки готуванням вечері. Вихідними, коли не було патрулювання я завжди готував. Це дозволяло мені пришвидшити плин дня та порадувати хлопців чимось смачненьким. Сьогодні я збирався зробити телятину з овочами, цю страву я обов'язково приготую для Лівії коли в нас буде перша нормальна сімейна вечеря. Я на вісімдесят відсотків впевнений, що ми одружимось одразу після служби й втечемо у якийсь затишний куточок Пантії. Так дивно, знати її трохи більше як рік, торкатися до неї лише три місяці, але планувати наше далеке спільне майбутнє. Цікаво, чи вона думає про таке настільки ж часто, як я?Потік моїх солодко-романтичних думок перервала сніжка, що прилетіла мені прямо в спину. Я оглянувся, ну звісно. Хто окрім мого загону міг вирішити пограти в сніжки. Я засміявся, дорослі вже майже чоловіки толочили пухкий сніг та відчайдушно ліпили снігові кульки, які швидко запускали один в одного. Я отримав ще одну прямо по шапці, поставив кошик і приєднався до битви. Й коли мої щоки пашіли теплом, з рота клубочився теплий пар, а по спині текла цівка поту, повітря розрізав сигнал про загальні збори. Мої плечі опустилися разом із серцем, загальні збори завжди про погані новини.