Я_тут_пишу | Усім привіт, здається насиченість днів у новому році вводить нову рубр...

Усім привіт, здається насиченість днів у новому році вводить нову рубрику на каналі — Текст вихідного дня ❣️Поки я чекаю початку курсу: Як писати фентезі, я вирішила продовжувати писати фантастичні замальовки про моїх драконів:Білий, чистий, незайманий сніг покривав всю землю. Він іскрився під промінням сонця так сильно, що відчинивши двері свого будиночка, я просто змушена була моментально заплющити очі й натягнути льотні затемнені окуляри. Зима була найважчою порою року для мене. Швидкі польоти на драконі в морозному повітрі буквально заковували все моє тіло холодом, якби тепло я не одягалася. Але прекрасне світле творіння природи — сніг, завжди викликав посмішку й замилування у мене, це щось більше ніж опади. Моє дитинство минуло в місці, де жодної зими не випадав сніг. До того моменту поки я пішла служити у наші війська про справжню зиму я читала лише в книжках та бачила у фільмах. То ж тепер бувши тут на континенті я завжди насолоджувалась звуками з під моїх ботинків, відчуттям холоду на обличчі та чарівним світлом, яким світилася вся земля. Часом я думаю, що сніжинки — це насправді турбота неба за землею, так ніби всі ті хмари кохають всі ці пагорби й прикривають їх оголені плечі від холоду пухкою ковдрою.— Гей! Пішли вже, Лівіє! — дівчата з моєї групи окликнули мене. Вони були вже попереду мене на кілька кроків. Я ще раз усміхнулася теплу, що зародилося в моїй душі та покрокувала за ними, натягаючи теплі шкіряні пальчатки підбиті хутром. Попереду нас чекали години патрулювання, замерлі ноги, льодяні руки та задубіле тіло в сідлі. А ще неймовірні краєвиди, на які так важко було не відриватися та пильнувати горизонт. Колір моєї групи зараз особливо контрастував у цій навколишній білизні. Наші дракони, буквально палали своїм насиченим вишневим кольором. Чому Батар, так чи інакше приходить мені в голову, навіть через таке безглузде порівняння, як вишні. Я все одно згадую його, ці його вишневі смаколики та неймовірно пухкі губи. Я важко видихнула наближаючись до Егми. Зима знизила кількість зустрічей з Батаром майже до нуля. Сліди в засніженому лісі легко могла помітити піша патрульна група порядку. То ж наше традиційне місце зустрічі було недоступне й залишалися лише скупі, швидкі та боязкі поцілунки та пристрасні обійми. Це, до речі, ще один мінус цієї краси навколо.Егма обдала мене гарячою парою з носа запрошуючи сідлати її. Я почухала її носик, що був більший за мою голову й з легкістю вмостилася верхи на ній. Як би важко мені не було в тренуваннях в дитинстві, зараз я була вдячна мамі за всі ті вправи та макети, що вона зробила для мене. Вона завжди мені повторювала, що я маю стати леді генералом, бути найкращою. Зараз я очолюю наш загін, я з багряним волоссям і я віддаю накази. Я оглянулася, перевірила чи всі запрягачки вже на місцях й махнула рукою — Полетіли.Егма взяла розгін утворивши справжню сніжну бурю розмахом своїх крил. І пекуче морозне повітря почало просочуватися у всі мої неутеплені шпаринки костюма. По переду жеврів горизонт.