Видавництво «Темпора»

Дим - Міла СмоляроваЗбірка оповідань Міли Смолярової має дуже влучну назву, що чітко передає суть творів: вони дійсно як дим. Деколи це тонка димка, через яку наша реальність здається химерною й якоюсь неправильною; іноді це дим від сигарет, яким затягуєшся до кашлю після того, як виходиш покурити й переварити все те, що тобі розповіли; іноді це дим на попелищі, бо події оповідання залишили за собою пустку; а іноді це дим кільцями, який випускає твій дідусь, щоб повеселити тебе малу в перервах між розповідями якоїсь байки.Але в мене не одразу склалось з цією книгою. Перший підхід до неї був невдалий: за анотацією я чекала викрученої на максимум містики, повного нерозуміння того, що відбувається, та магічного реалізму. Але перші оповідання аж занадто життєві, проблеми героїв оголені, як нерв, бʼють своєю відвертістю, а іноді навіть викликають неймовірну огиду. Тому я трошки відклала читання, бо мені дуже сподобалося, як пише авторка, і не хотілося псувати враження про текст через свої хибні очікування. І це було дуже правильне рішення, бо наступна спроба була успішнішою. Я вже знала, чого очікувати від книги, мене не збивали думки про те, чому ж Ріана — фантом і що таке IVibe, хоча якраз у другій половині збірки містицизму й магічного реалізму побільшало, і саме там нам дають відповіді на ці питання.Історії в книзі дуже різнопланові за змістом, тональністю, емоціями й обʼємом. Але мені сподобалося, що жодна з них не залишає байдужим: немає такого, що після перегортання сторінки вже й не дуже памʼятаєш, про що читав. І це показник чудової авторської роботи.Від мене книга отримує чотири задумливі лисички 🤔🤔🤔🤔 з пʼяти. Це гарна книга, якщо хочеться почитати щось на злобу дня й пережити різноманітній спектр емоцій й трошки порефлексувати над життям.#Redfox_прочитане📚 Ната в книжкових світах | Підписатись

✅Ви знаєте, що таке безмежна материнська любов? А що таке повне емоційне виснаження?✅21 січня запрошуємо на презентацію роману «Мамуся» Роксолани Сьомої – проникливої історії про материнство, інакшість та межі надії.Це не просто історія про розлад аутичного спектра (РАС). Це жива, щира розповідь про жінку, яка втратила майже все, але знайшла надлюдську силу у боротьбі за свою «іншу» дитину.Поговоримо про те, як література може говорити про РАС без стереотипів і прикрас, як біль перетворюється на текст, а віра – на єдину опору.✅Спікери зустрічі:Роксолана Сьома – авторка книги, українська письменниця, журналістка.Артем Скорина – редактор видавничих проєктів видавництва «Темпора».Олена Пшенична – письменниця, громадська діячка, амбасадорка інклюзії та консультантка програм для дітей з РАС у благодійному фонді «Голоси дітей».Анна Бородіна – психологиня, фасилітаторка, тренерка, яка підтримує батьків і жінок у складних періодах життя, працюючи з кризами та емоціями.✅Ця розмова для тих, хто не відвертається від складних історій і готовий дивитися на них уважно та чесно.✅Коли: 21 січня о 19:00✅Де: «Книгарня «Є», вул. Лисенка, 3✅Вхід вільний

Поліна Кулакова - «Фінальний драфт»🏠 Герметичний трилер в будиночку серед зимових безлюдних Карпатських гір, що ввесь час тримає в напрузі.✨ По-перше, маю відзначити те, як легко читалася кожна сторіночка, неймовірний темп, з кожним розділом розкривається все більше деталей та цікавість не покидає до останнього рядка.🌲Авторка настільки детально передала красу засніженої гірської місцевості, що було легко уявити локацію і з задоволенням зануритися в текст.✨ Неймовірно сподобався Зеник з його гуцульською гостинністю та притаманною місцевим говіркою, а також розвиток їх стосунків. ✨ Страви, які він їм готував наганяли апетит у найбільш тривожні моменти. І поміж хвилюванням за головних персонажів, хотілося звичайного людського — поїсти тих дерунів зі сметанкою і назбираними грибочками, баноша та млинців, і вже най буде той узвар, хоч я його і не дуже люблю.🎬 Головна героїня, Олеся — сценаристка. Щоб встигнути до дедлайну в пошуках комфортного робочого місця та натхнення на майбутній трилер, вона їде з чоловіком на віддалену мальовничу локацію в горах, навіть не підозрюючи, що знайомий до болю сценарій може стати реальністю, а вона зіграє в ньому далеко не другорядну роль. Доволі іронічно, чи не так?💡 Не обійшлося і без гумору: вона аналізувала себе, свій стан та дії, стібалась над тим, як би вона написала цю історію, і як глядач на неї зреагував. І все ж, реальні події значно відрізняються від того, що показує нам кінематограф.✨ Також, я зацінила відсилки до українських авторів та їх книжок. Події відбуваються в сьогоденні, під час повномасштабного вторгнення, що додає історії надійності та змушує повірити в її реальність.✨ Головній героїні досить легко співпереживати — нестабільна та крихка психіка, що сформувалася внаслідок травматичного досвіду (описані сцени абʼюзивних стосунків можуть стати тригером для читача) зробила її вразливою до подій, однак і достатньо сильною, щоб нею захоплюватись.🔪 Хотіла б я сказати, що вгадала винних одразу, але насправді, хоч авторка і натякала, я відчувала все так само, як і головна героїня — з сумнівами та роздумами. Тож все-таки вдалося втримати інтригу.😎 Я в принципі зрозуміла, чому Поліну називають тою самою жорстокою авторкою — так закінчувати книги просто незаконно. Але мені подобається, коли мене дивують, тому, як казав один письменник: «Якщо книжка викликає сильні емоції — це вже хороша книжка».#OwlsBookWhispers

📚 51/60Сама того не знаючи, я ідеально взяла книжку на читання, бо історія закінчувалася якраз під Різдво, і до речі, авторка також цю історію писала в 20-х числах грудня, виходить символічно.Ця історія видалась мені такою знайомою, спочатку я думала, що це через велику кількість згадок різних письменників і їхніх творів, бо тут і там у мене виринали думки про Доктора Серафікуса, як уособлення головного героя — Шмуля, він такий самий дивакуватий та асексуальний, немає друзів, складно будує стосунки і тд. Потім почала згадувати Кундеру та його Нестерпну легкість буття, в якій сон перетинався із реальністю, і ми втрачали відчуття часу, на мою скромну думку, Анці це вдалось краще передати у своєму тексті цей прийом, бо у кінці, ми трохи сходимо з розуму разом із головним героєм, і не розуміємо, що йому сниться, а що відбувається у реальності. Мати головного героя — деспотична, але в той же час дуже ексцентрична жінка, яка у свою чергу мені нагадувала Люсі із Три любові Кроніна, та її таку дивну любов до сина, яка по факту його калічила, а не робила окремою особистістю.А потім в одні героїні я побачила свою подругу студентський часів, і тут все стало на свої місця. Ця історія була мені знайомою, бо я бачила себе в ній, і знов-таки, на свою скромну думку подумала, якби я писала книгу — це була вона б — Шмуль і Марта.Я бачила себе в головній героїні, я бачила своїх друзів в друзях головних героїв, я відчувала цей запах дощової осені, коли тобі так не хочеться, але треба в універ. Думки, жарти, розмови, діалоги — це все вже було. І це таке знаойоме.І коли вже здалось, що авторці не вдасться мене здивувати фінальний епізод: ого, я в шоці, він такий неочікуваний, що навіть трохи протверезює.Мені сподобалось! Однозначно лайк! Якщо полюбляєте дивних персонажів та вайби академ містечка, читайте роман Анки Вознюк!

📖 Афера. І нічого зайвого✍️ Автор: Альона Рязанцева📝 @tempora_publishing🖤жанр: кримінальний роман🔖 Про сюжетМарта тікає з Дніпра до Києва, залишаючи там колишнього хлопця-наркодилера. І як виявляється Марта зовсім не проста дівчина, вона має план здійснити наймасштабніше пограбування в історії України. Її приймають в місцеву банду, де вона ділиться своїм планом щодо пограбування. Та що ближче вона знайомиться з ватажком банди, то важче їй стає чітко й холоднокровно слідувати власному плану.💡 Мої враженняКнига починається із пограбування банку в Києві. Як вам таке?)Це моя друга книга авторки і схоже, що Альона Рязанцева стає авторкою книги, якої автоматично мені треба)Сюжет так затягує, що від книги не можливо відірватись - прочитала книгу за 2 вечоро-ночі. Це кримінальний роман в якому зустрічаються небезпека, інтриги та кохання. А якщо додати до цього ще влучний гумор пані Альони — виходить ідеальне поєднання.Марта - приклад дівчини, яка поставила себе на перше місце. І хай моє романтичне серденько було розбите фінальною сценою, після неї всі пазлики в моїй голові нарешті зійшлися. 🧩Я знала, що вчиняю зло, але я мала мету - врятувати подругу. Кохання в цій книзі було настільки, наскільки це взагалі можливо в такому сетингу 🖤Присягаюся, ні я, ні Кит не хотіли, аби між нами щось з'являлося, але почуття — хай їм грець — почали вилазити, як перші прищі на шкірі підлітка. Мені дуже сподобалося, як авторка пропрацювала «кримінальні» моменти в книзі. Наприклад:✨ пограбовані гроші спершу потрібно перевірити — чи немає на них поміток, і лише тоді використовувати;✨ інкасатори не повинні покидати салон авто.Разом із основним сюжетом авторка піднімає декілька важливих тем - аб'юзивні стосунки, адреналінова та інші залежностіКінцівка історії залишила у мене легке розчарування, бо здавалось би от він - той момент заради якого все починалось, але якось все сталось дуже швидко. Сюжетна лінія з колишнім хлопцем здалася мені трохи незавершеною, залишивши відчуття недомовленості.Загалом мені дуже сподобалось і я б дуже хотіла продовження цієї історії. Хто зна, можливо пані авторка колись його напише.⭐️ Моя оцінка: 9/10#Читацькі_нотатки_відгук

🥂 НАЙКРАЩЕ З УКРЛІТ за 2025 рік: ▫️ це я починаю серію підсумкових річних дописів ▫️1️⃣ "ШЕПТУХА" Тамара Горіха Зернявидавництво "Білка", 368 стор. Читала двічі, буду читати ще. Це неймовірної теплоти, гумору, надії та світла книга, яку, навіть якщо вивчити напам'ять, все одно буде нескучно перечитувати і насолоджуватися. 2️⃣ "ПІСНЯ ВІДКРИТОГО ШЛЯХУ" Артем Чехвидавництво Meridian Czernowitz, 504 стор.Якби не клуб, я б могла пропустити одну з найкращих книжок року — +1 фобія вам, між іншим. Повільна меланхолійна оповідь із несподіваними паралелями. Дуже сподобалося. 3️⃣ "МУЗИКАНТИ: ЧЕТВЕРТИЙ ДАРУНОК" Володимир АренєвВСЛ, 104 стор. Це злочин — випускати такі книги таким обсягом! Але якщо шукати в цьому позитив, то це приємний перечит на дуже короткий строк, буквально на чашку чаю. Дуже добра, світла та одночасно й смішна, й сумна історія. 4️⃣ "ДІМ З ВЕЖЕЮ ЧЕРЕЗ ДОРОГУ" Катерина Зинов'євавидавництво Yakaboo Publishing, 352 стор.Прекрасна проза (не без мінусів, але все одно прекрасна). Напрочуд київський і сучасний текст. 5️⃣ "СТАХАНОВСЬКИЙ РУХ" Роман Будановвидавництво Темпора, 496 стор.Бадьорий жанровий горор, який все-таки трішки більше, ніж просто для "розважити". 6️⃣ "КІМНАТИ ЕСТЕР" Марія Олексавидавництво Віхола, 328 стор.Про травмованість та зцілення, про мрійливість та безпорадність, про буденне й надзвичайне. Дуже ліричний тест про геть неліричні речі та неприглядних персонажів. 7️⃣ "НАМУЛ" Юлія Медвідь-Гнепавидавництво Темпора, 296 стор.Дуже добре зроблена історія про тяглість родинних травм та важливість бути людиною.

🏘Київ! Нагадуємо, що вже сьогодні наша передріздвяна подія!Що буде, якщо змішати надію, уяву та чистий аркуш паперу? А якщо додати ще й голоси сучасних українських авторів?Запрошуємо на особливий вечір, присвячений літературній програмі «Гарний день, аби жити» – проєкту видавництва «Темпора», який об'єднав талановитих українських письменників в єдину спільноту. Книжки проєкту збирають різні голоси, ідеї та стилі, створюючи унікальне полотно сучасної української літератури.Під час зустрічі учасники проєкту візьмуть участь у творчому експерименті. Вони випадково оберуть назву та жанр і просто на очах у глядачів напишуть коротке оповідання. Без підготовки, лише імпровізація та живе слово.Між рядками говоритимемо про:підсумки року, що змінює нас;плани та мрії на наступний;майбутнє проєкту та нову збірку.Модератор події: Артем Скорина.Учасники: сучасні українські письменники, автори програми «Гарний день, аби жити».Наприкінці зустрічі послухаємо тексти, які народяться на ваших очах.Це буде вечір живої літератури. Бо гарний день, аби жити, починається з уяви.✅Коли: 23 грудня о 18:30✅Де: «Книгарня «Є», вул. Лисенка, 3.✅Вхід вільний

Йосиф Опатошу «У польських лісах», видавництво Темпора 🌟Це читання не з легких, але саме в цьому сила книги. Роман поділено на три частини, є кілька сюжетних ліній. Усі лінії тримаються купи завдяки фігурі парубка Мордхе."«У польських лісах» — зразок їдишомовного модернізму, історичний роман про дорослішання і шлях від міфологізованого простору липовецьких лісів до широкого світу 1860‑х років. Юний Мордхе мандрує з рідного села до Коцька, спостерігає за двором хасидського ребе, закохується, переживає містичні одкровення й зрештою приєднується до повстання. Він — символ польського єврейства й один із перших у їдишській літературі героїв волі, готовий вирішувати й діяти в буремні часи." 🌲Спершу дія справді відбувається в лісі — і ліс тут не просто тло, а повноцінний герой. Мені дуже сподобалось, як майстерно автор його описує. Та згодом головний герой залишає рідний край і переїжджає до міста — і разом із цим ліс ніби зникає з тексту, поступаючись іншим, складнішим сенсам.Роман густо насичений єврейськими традиціями, віруваннями, релігійними й філософськими суперечками. Тут є маскіли, кабалісти, хасиди — і герої постійно розмірковують над тим, що ж є істинною вірою.Іноді ці розмірковування були для мене цікавими, а іноді — занадто складними.Недарма роман вписують у контекст їдишського модернізму з його апокаліптизмом та месіанськими очікуваннями. А ще — експресіоністськими вкрапленнями: видіннями, мареннями, відчуттям кінця і перелому 🔚Зрештою, це історія про родину, релігію, пошук себе й власної ідентичності. Про те, як переконання євреїв еволюціонують і розходяться: хтось обирає інтеграцію в ширше суспільство, хтось — збереження відокремленості єврейської спільноти. Простих відповідей тут немає — і, мабуть, не може бути."Він бачив, що люди зазвичай знають, чого хочуть, відчувають ґрунт під ногами, поважають себе і завжди домагаються того, чого прагнуть. І тільки він вічно невпевнений у собі, погоджується на все, що бовкне йому інша людина, — так, наче своєї голови на плечах не має. Справді, бракує йому сміливості лишатися непохитно впевненим у власній думці; замість цього має вічне відчуття, ніби завис у повітрі, безсилля смикається, метляє кінцівками, та зробити нічого не може." "Ривкеле вірила, що кожна людина мусить щось створити, адже життя — то не забавка й не випадковість. І вона, шістнадцятирічна, майже неписьменна дівчина, чекала свого моменту творення — коли зможе подарувати життя, пожертвувати собою, щоби протягнути ниточку роду якомога далі." "І тоді він зрозумів: Ривкеле — всього-на-всього пір’їнка, що прагне опуститися на нього, розлоскотати й збудити від сну. Ця пір’їнка — м’якенька й легка, та має в собі силу вирвати людину з її звичного світу, віднести далеко-далеко, туди, де ніщо не нагадуватиме про минуле, туди, де всі нитки, що пов’язували з минулим, обірвуться. Мордхе відчув, що занадто втомлений і знесилений, аби починати життя з нової сторінки. І він здмухнув із себе пір’їнку, що прагнула підхопити його, — перестав навідуватися у двір ребе." Отже, ця книга вимагає зусиль, повільного читання й готовності не все зрозуміти одразу. Але якщо прийняти ці правила гри, «У польських лісах» відкривається як глибокий і багатошаровий роман.#кт_відгукКниготерапія📗Підписатись

🏘Київ!Що буде, якщо змішати надію, уяву та чистий аркуш паперу? А якщо додати ще й голоси сучасних українських авторів?Запрошуємо на особливий вечір, присвячений літературній програмі «Гарний день, аби жити» – проєкту видавництва «Темпора», який об'єднав талановитих українських письменників в єдину спільноту. Книжки проєкту збирають різні голоси, ідеї та стилі, створюючи унікальне полотно сучасної української літератури.Під час зустрічі учасники проєкту візьмуть участь у творчому експерименті. Вони випадково оберуть назву та жанр і просто на очах у глядачів напишуть коротке оповідання. Без підготовки, лише імпровізація та живе слово.Між рядками говоритимемо про:підсумки року, що змінює нас;плани та мрії на наступний;майбутнє проєкту та нову збірку.Модератор події: Артем Скорина.Учасники: сучасні українські письменники, автори програми «Гарний день, аби жити».Наприкінці зустрічі послухаємо тексти, які народяться на ваших очах.Це буде вечір живої літератури. Бо гарний день, аби жити, починається з уяви.✅Коли: 23 грудня о 18:30✅Де: «Книгарня «Є», вул. Лисенка, 3.✅Вхід вільний

Юрій Сущ - «Оскома»✨ Збірка з шести антиутопічних оповідань, де грань між абсурдом і реальністю настільки тонка, що мимоволі починаєш вірити в можливість такого розвитку подій. Why not? А ми в такий час живем, що вже й нічим не здивуєш. BTW, але автору і це вдалось. 🎬 Він майстерно з іронією та сатирою демонструє сучасне суспільство, підкреслює та підсилює його недосконалості, щоб показати до чого може призвести людська зверхність та відсутність критичного мислення, наскільки страх осуду та насмішок може довести ситуацію до безглуздя та як легко керувати «стадом», маючи в озброєнні елементарні знання з маркетингу. 💡Кожна історія має своїх окремих персонажів, антураж і реальність, в якій здається, ніби жарт зайшов занадто далеко і привів до невиправних наслідків, а деколи і перевернув світоустрій з ніг на голову. 💀 Найяскравіше оповідання — «Заповіт».Чоловік складає заповіт, за яким жінка після його смерті має востаннє отримати від нього задоволення, поки тіло ще не охололо.Масштаб подій далі сягнув максимумального рівня абсурду. А коли вкінці дізнаєшся, хто оповідач цієї чудо-історії — щелепа мимоволі відпадає. 👠 Це доволі провокативна збірка, але мені неймовірно сподобалась — хочу більше прози автора і не відмовилась би від помідорів сорту «волове серце».#OwlsBookWhispers