На днях мені прислали відео, де хлопчина в стилі моїх рілсів розповідав про дифузію - взаємопроникнення молекул.

А сьогодні я думала над постом про переконання - і мені оця дифузія згадалась як ідеальна метафора)

Я - людина дуже вперта. Щоб змінити думку про щось, мене треба переконати. При цьому я скептична. Але якщо довгий час підбирати різні аргументи, є всі шанси змінити мою думку з часом категорично.

Схожий ефект у проповідей - з року в рік священники говорять про ті самі заповіді через сотні історій, поки не клацне "ось воно!"

І я особисто не вірю, що є якась одна проривна промова, що змінює життя. А це результат результату по типу дифузії.

Уявімо, у нас є 100 клітинок, з яких формується думка. Хтось каже нам щось - ми готові взяти з його промови лише 2 клітинки, інші 98 нам не близькі. Ще розмова - 3 клітинки. І приходить момент, коли мозаїка збирається.

• Ми змінюємо життя не від "проривного вебінару", а бо мозаїка зібралась і ми готові
• На навчання йдем не тому що краще воно, а бо якраз мозаїка зібралась
• Починаємо вірити в Бога, бо назбирались мікрозерна віри

І з результатами так само - коли заповнюється 100 мікроперемог, світ матеріалізує там якийсь "артефакт"

І тому якщо ви щось робите, і думаєте що нема результату, не опускайте руки. Клітиночки заповнюються ✨