Сила Слова

Доброта - це форма егоїзмуОтак от 😁Коли ми «добрі», бо хочемо бути хорошими в очах інших або просто щоб нас не чіпали — це непогана гра у зручність, виправдана совістю. Ми «підіймаємо ручки» вгору, демонструючи свою м’якість, і чекаємо на схвалення. Але в той момент, коли ця доброта перетворюється на силу — у вас починає летіти каміння. І злих людей, і добрих хто розчарувався в доброті або боїться бути сильним.Так от.Справжня доброта народжується тоді, коли ви ЗАРАДИ КОГОСЬ ЧИ ЧОГОСЬ вирішуєте не «підіймати ручки» в знак здачі, а тримати удар. ✨Це вибір цілі: Коли ви витримуєте потік каміння не тому, що ви «терпила», а тому, що ви знаєте, навіщо ви це робите. Ви захищаєте свою справу, своїх людей або свої принципи.✨Це прояв витримки (grit): Як доводять дослідження, справжня сила не в агресії, а у вмінні продовжувати рух, коли в тебе летить усе підряд. ✨Це антикрихкість: Ви стаєте «добрими і сильними». Ви не ламаєтеся, бо ваша доброта більше не є слабкістю. Це ваш маяк, заради чого ви боретесь. Бути просто добрим — це розкіш, яку дозволяють собі ті, хто ще не зустрічав реальних випробувань. А от бути добрим і сильним — це вибір.Вибір триматися, коли світ намагається вас збити з ніг, і залишитися при цьому людиною.Кому не дослала посилання на лекцію, відправлю в дірект. І гарного всім дня!

Щоб бути щасливими, вчитися не обов*язково. Але є нюанс)))Тварини мають сильний інстинктивний мозок (рептилоїдний) і лімбічну систему (емоції), але неокортекс (мислення) у них розвинений слабко. Тобто вони живуть в моменті, розмножуються, шукають їжу. Але думати і еволюціонувати можуть слабко.Але є певні винятки.Вищі ссавці з розвиненим неокортексом (дельфіни, кити, примати, слони) обходять цю систему. Вони мають самосвідомість (впізнають себе в дзеркалі), складні соціальні зв'язки, мову та здатність до абстрактного планування.Дельфіни вчать своїх дітей використовувати морські губки, щоб захистити носи під час полювання на морському дні. Вони не чекають, поки у них відросте міцніша шкіра — вони просто вигадали «інструмент» і передали це знання далі. Старі слонихи-матріархи пам'ятають місця водопоїв, де вони були 40 років тому під час попередньої засухи. Вони рятують усе стадо, просто ділячись своєю пам'яттю.Це дає їм неймовірну гнучкість. Вони можуть змінювати свою поведінку за одне покоління.Але!Це надзвичайно «дорого» з погляду еволюції.Оскільки мозок має бути великим і складним, його неможливо повністю сформувати в утробі (інакше мати просто не зможе народити). Тому діти приматів, дельфінів та слонів народжуються абсолютно безпорадними. Слоненя вчиться користуватися хоботом кілька років, а людська дитина чи дитинча шимпанзе роками залежить від матері.А ще мозок споживає величезну кількість калорій. Тварині з великим мозком потрібно значно більше якісної їжі, ніж тварині аналогічного розміру з маленьким мозком.Висновок - розумним важче жить 😂 Але й інша новина — і меж у нас немає. Можна розвиватися і рости наскільки розуму вистачить ❤️❤️❤️І навіть якщо геть розвиватися не хочеться, є план Б.Спростити свої очікування, абміції і жити в момент, спираючись не рептильний і лімбічний мозок.Повна свобода дій))

Люди не йдуть за сильними - вони ідуть за схожимиНічого не наближує нас до людини настільки сильно, як вдячність за те що нас розуміють. І з вдячності вони готові пробачати трешакиГітлер возвеличував сприйняття простих солдатів. Він не був старшим офіцером — за чотири роки війни він доріс лише до звання капрала. Він не мав ані формальної освіти, ані професійних умінь чи політичного походження. Він не був успішним бізнесменом чи активістом профспілки, у нього не було друзів або родичів на високих посадах, не було й грошей, якими можна скористатися. А перш за все, він навіть не мав німецького громадянства. Він був іммігрантом. Причому бідним.Коли Гітлер звертався до німецьких виборців і просив їх про довіру, він міг наводити на свою користь лише один аргумент: його досвід, набутий у траншеях, навчив його того, чого не навчиться ніхто в університеті, головній штаб-квартирі чи урядовому міністерстві. Люди йшли за ним і голосували за нього, бо ідентифікували себе з ним і вірили, що світ — це джунглі, й те, що нас не вбиває, робить нас сильнішими.І от що я подумалаВ нас є багато виражених частин. Ми можемо тягнутися до людей зі схожими слабкостями, нетерпимостями, злістю, відчуттям несправедливості.А можемо тягнутися до людей зі схожими цінностями, мріями, рівнем розуму і чистотою мислення.І як на мене, коли у всьому світу буде перехід від першого до другого, світ отримає свою еталонну форму, а ми - рай на землі. Ну не ми... Наші нащадки. Але до цього треба прагнути ❤️❤️❤️

Чому важливо не зупинятисяОдин із архітекторів сінгапурського «економічного дива» Лі Куан Ю, перед тим як піти в засвіти на 92-му році життя, залишив нам суперечливі, але цікаві життєві уроки та спостереження. «Я знаю, що якщо я зменшу оберти й буду відпочивати, то швидко втрачу форму, — писав Лі Куан Ю. — Усе моє життя — це реакція на щоденний виклик. Якщо я раптом від нього відмовлюся, буду грати в гольф, гуляти, дивитися на заходи сонця, читати романи, я миттєво постарію».І це не справа в трудоголізмі, де треба пожертвувати життям заради роботи.Це закон енергії: чим більше потреба, тим більше її продукується. Моя прабабця ходила з палкою дуже довго. А потім сказала: "Буду опиратися на стільчика"А лікар їй: "Не треба, почнете зі стільчиком ходити - скоро взагалі перестанете ходити". Так і сталося. У тіла зникла потреба берегти сили.Відпочинок аби набратися сил - топ! Відпочинок бо можна собі дозволити - небезпечненько.І коли я стану заможньою і раптом захочу ніжитись на сонці і нічого не робить, пніть мене цим постом))))Будьте енергійними і гарного дня!)

Хочете знати, як розбити серце Бога? Просто не любити когосьКрасиво, скажіть?)Сьогодні дивилася відео, як донор кісткового мозку зустрівся з хлопцем, якому той мозок віддав. І каже: "Недарма життя прожив"І я згадала про дерева.Дерева у лісі створюють складну підземну систему взаємодопомоги за допомогою розгалуженої мережі мікоризних грибів, яка об'єднує їхнє коріння у єдиний організм. Дорослі й сильні дерева діляться цукрами, водою та поживними речовинами зі слабкими, хворими або молодими саджанцями, що ростуть у тіні. За допомогою хімічних сигналів через коріння та грибницю вони здатні попереджати сусідів про напад шкідників або засуху, дозволяючи іншим деревам заздалегідь активувати свої захисні механізми. Так формується ліс.Дерево могло б рости одне десь і прожити своє життя "для себе". Але ж ні.Круто відчувати себе частиною людського лісу, де кожен годує іншого. Люблю вас, мої хвойні сестри і брати 😊❤️P.S. І ще ловлю себе на думці, що як би не ріс мій Інстаграм, такої глибини як тут там не буде. І це теж класно

Буду раніше, бо сьогодні повернусь пізно. А ви ляжете спати. Зразу відстріляюсь)Як казав мій викладач Григорій Петрович Кривошея, "факт стає новиною лише коли про нього дізнаються". Людина тежТе, чого не можна побачити, не має цінності. І я вирішила зробити лекцію, яка допоможе нам не губитись в натовпі.*** Соціальний магнетизм: Як говорити, щоб слухали, і виглядати, щоб помічали— Ефект «7 секунд без звуку»: як ще до першого слова пройти перевірку на авторитет.— Синдром «дорогих серветок»: чому натягнута посмішка зчитується за 17 мілісекунд— Launch Stance (Позиція старту): як налаштувати тіло, щоб випромінювати Silent Luxury статусу і змушувати людей фізично звільняти вам простір.— 3 питання-тригери які миттєво викликають у співрозмовника ментальний кайф.— Теорія ниток (Thread Theory): покроковий алгоритм, як зв'язати міцний рапорт із будь-яким незнайомцем — Комунікаційний Boomerang: магічна фраза, яка миттєво рятує розмову, якщо людину перебили Понеділок 20:00Вартість, як і раніше, 100 грн на картку 4441111078181025. Запис входить у вартість для онлайн-учасників.Якщо ви не онлайн, зразу можна купити запис за 200 грн. Всім гарної суботи!

Чому тварини не можуть привести себе до вимирання, а люди можуть?Цікаве прочитала. Розкажу.Тварини взаємодіють із реальним світом напряму: через інстинкти, генетичні програми та закони природи. Їхнє середовище фізичне. Вони не можуть вигадати «помилкову теорію» і через неї загинути.Людство ж створило штучне середовище — світ ідей, законів та доктрин. Якщо наша ключова ідея виявляється хибною, але ми продовжуємо сліпо в неї вірити й діяти відповідно до неї, ми руйнуємо людство. Простіше кажучи: Тварин може знищити лише зміна фізичного світу (катастрофа, голод, хижаки). Людей же може погубити власна вигадка, в яку вони повірили. Наприклад — ми можемо робити злі треш, прикриваючись, наприклад, самопошуком чи законом справедливості. Або можна вбивати себе, "домовляючись". Типу цей тиждень ше курю, а потім ні. Або тут я роблю добру річ, значить тут можу зробити злу.Мораль — жити по совісті.Не ускладнюючи життя виправданнями і пошуком миттєвих яскравих емоцій, щоб потішити его.Треба бути людьми, по п**дець. Гарного дня)

Чому ми не помічаємо дрібних змін (і як мозок тримає нас у заручниках)Уявіть, що ви сидите в кімнаті, де горить 100 свічок. Якщо запалити ще одну — ви навряд чи помітите різницю. А якщо горить 1000 свічок, то щоб око зафіксувало бодай якусь зміну, треба занести одразу 10 нових свічок. Одну — око просто проігнорує.Це психологічний закон Вебера — Фехнера. Наш мозок бачить світ через контрасти. Щоб не зійти з розуму від мільярдів сигналів, він групує інформацію в умовні «бали чутливості». І в кожного органу чуття свій поріг.Там складні бали і відсотки, але для нас з вами уявімо бігунок у 10 балів. 👁 Око: Суперчутливе. Йому достатньо зміни в 1 бал, щоб помітити світло. Ми заточені бачити найменші спалахи в темряві.👂 Вухо: Середня чутливість. Зреагує, якщо звук стрибне одразу на 3 бали (наприклад, коли пульт телевізора зробили гучнішим на дві-три позначки). Менші коливання мозок зітре, як білий шум.🫳 Шкіра: Груба чутливість. Бігунок має зміститися аж на 5 балів. Шкіра моментально зреагує на важку сумку чи міцне рукостискання, але повністю проігнорує тертя власного одягу або муху, яка сіла на футболку. Тому, якщо ми хочемо значних і відчутних змін у своєму житті, потрібно робити істотні, масштабні дії — тільки тоді мозок проб'є свій поріг чутливості й зафіксує реальний результат.Маленькі наші потуги він зітре як білий шум :))***Друзі, щодо вчорашньої лекції. Я дуже прислухаюсь до відчуттів в моменті. Рішення не продавати запис прийшло вже перед лекцією.Гарна новина — за проханням Мар'яни я ввечері у дописі дам вам кілька лайфхаків щодо алгоритмів. Впевнена: це для вас буде ультра-корисно. Прям дуже.Повірте, мені не жаль того відео. Але якщо ця думка прийшла, то в ній є сенс. І я думала який.По-перше, по собі знаю, що коли думаєш "ой ще буде, ой встигну", багато провтикуєш. Як в роботі, так і в сім'ї навіть. І для когось така дрібниця, як лекція, дасть поштовх наступного разу діяти. І слава Богу, що дрібниця. Для мене уроком діяти став день татової смерті, коли він попросив оладки, а я сказала "завтра"По-друге, мені часто траплялися люди, які дуже підтримували і заохочували, коли я за поштовхом йшла. Я блін розпаковки робила за донат, поки не сказали що це цінно і чек з часом не піднявся до 1000 євро. Тому мені особисто дуже важливо підтримати тих, хто вчора прийшов. Не тому що інші гірші. А тому що попри всі прокрастинації і сумніви вони прийшли. І мені важливо стати підкріпленням у цьому їхньому бажанні діяти. Щоб вони розуміли, що через активну позицію виграли це життя.Всі люблю по-особливому, нема у мене любимчиків. Корисне про алгоритми чекайте ввечері❤️

Навіщо людям стрес?Здавалося б, жити без турбот — мрія. Але в реальності хронічна нудьга та затяжне перебування в зоні комфорту мають зворотний бік: ✨Деградація мозку: Без нових викликів мозок оптимізує ресурси й буквально «всихає» — нейронні зв'язки еволюціонують лише тоді, коли ми долаємо труднощі.✨Емоційне болото: Коли немає легкого дофамінового драйву від перемог, починається апатія, втрата сенсів і навіть депресивні стани.✨Ілюзія безпеки: Зона комфорту не захищає від криз, вона просто робить нас безпорадними перед ними, коли вони стаються. Тому важливо виходити з зони комфорту - як тілом (спорт, чи обливання), так і мозком (навчання, читання), так і емоціями (наприклад, перемагати страх).Тому так***Чекаю на вас о 20:00. Нагадую: буде не саморозвиток.Буду ділитися особистими інсайтами росту блогу в інстаграм. За 4 місяці я виросла з 800 людей до 13000 і помітила кілька речей, які не чула на жодних курсах.А вам за 100 грн розкажу 😄 Хочу щоб ви теж знали.Наступного тижня — знов вернемся до саморозвиткуКарта 4441111078181025. Запис для тих, хто не прийде онлайн - 200 грн

Привіт, друзі ❤️ Запит сьогодні прилетів цікавий - "допоможи знайти авторський підхід в експертний блог, подачу в Інстаграм"Інструкція як писати хуки (перші фрази що чіпляють) є (я їх давала вам у блозі), а от розуміння щодо власного стилю - ще нема. Копіювати інших не хочеться.І я хочу видати вам усім неприємну базу.По-перше, чула в бізнесі класну думку "Якщо чогось ще нема, є вірогідність що хтось пробував і воно не спрацювало". З контентом в більшості випадків те ж саме.По-друге, хто ходив на мої лекції, знає. Геніальні ідеї ЗАВЖДИ побічний продукт знань. Як і інтуїція. Ми збираємо інформацію, досвід, мозок обробляє інформацію і видає рішення.І кожному, хто продає експертність, треба дивитися конкурентів, робити як вони, покращувати їх ідеї. І лише потім, коли досвіду накопичиться, прийде осяяння і авторський стиль.Як мінімум, "ця ідея в мене виходить гірше, це краще". Ми звужуємо пошук. Потім крутимо підтеми в темі - дивимось що виходить, а що ні.І авторське сформується. Не забувайте що все нове - це нові комбінації старого.Ніхто вам цього не скаже, а мені нежалко. Я скажу 😂 Люблю вас і мрію, щоб ви досягли успіху в усіх своїх починаннях!