​​Свідок, який нікого не впізнав, теж дає доказ

Ненадійний свідок · 4/4

Найкорисніша інформація іноді з'являється тоді, коли свідок не вказує нікого. Ендрю Сміт, психолог з Університету штату Айова, вивчає саме такі випадки — коли фотомасив не дає впізнання. Запитання про те, наскільки свідок певен у своєму «ні», часто дає більше, ніж сам вибір. Свідок може бути цілком упевнений, що підозрюваного серед показаних облич немає, і така відповідь інформативна не менше за впізнання.

Сміт перевіряє й інші ознаки надійності. Значення має не тільки відповідь, а й шлях до неї: наскільки швидко свідок вказав на обличчя, чи користувався методом виключення, скільки сперечався сам із собою. Комбінація цих ознак дає чіткішу картину, ніж будь-яка окрема.

Практика підтягується повільно. 2020 року фахівці узгодили дев'ять процедур чесного впізнання: серед них добір учасників за описом підозрюваного, один-єдиний показ масиву свідкові та фіксація впевненості одразу після рішення. Проводити впізнання має поліціянт, який не знає, хто в масиві підозрюваний. Але поліція підпорядкована місцевій владі, тож правила різняться: у США федеральні рекомендації 2017 року радять збирати дані про впевненість свідка, у Британії такої вимоги немає.

Кінець серії «Ненадійний свідок».
Джерело: scientificamerican.com

@ohliad @svitohliad @enfol