​​Впевненість свідка має термін придатності

Ненадійний свідок · 3/4

Впевненість свідка — придатний доказ, але рівно один раз. Зафіксована одразу після першого чесного фотомасиву, вона добре передбачає точність: за словами Лори Мікес, дослідниці пам'яті з Бристольського університету, ті, хто вибирає обличчя впевнено, помиляються рідше за тих, хто вибирає невпевнено. До суду цей показник доходить уже зіпсованим.

Джон Вікстед, дослідник пам'яті з Каліфорнійського університету в Сан-Дієго, описує типову послідовність. Після пограбування поліція привозить свідкові одного затриманого в наручниках — таку процедуру називають showup. Свідок не певен і каже, що чоловік схожий. Через тиждень той самий свідок розглядає фотомасив із шести облич, і одне з них відгукується. Відгукується воно тому, що свідок бачив його на showup, а не на місці злочину. Впевненість зростає, хоча жодної нової підстави для неї не з'явилося.

Висновок звідси інший, ніж «не вірити свідкам». Впевненість треба не ігнорувати, а знімати вчасно: дослідники радять поліції питати не лише про те, кого свідок вибрав, а й про те, наскільки він у цьому певен, — у момент вибору. Заднім числом цю величину відновити неможливо, бо вона встигає вирости.

Мікес і Вікстед знайшли в справах про виправдання повторюваний сценарій: свідок вагався і сперечався сам із собою на першому фотомасиві, а через місяці впізнавав ту саму людину в суді без тіні сумніву.

Далі: доказ, який дає свідок, коли не впізнає нікого.

@ohliad @svitohliad @enfol