Сьогодні в книзі «Із ким я живу» Оксани Галан прочитала цікаве: «Є деякі види метеликів, які п’ють сльози у черепах. Таким чином вони задовольняють потребу в натрії та інших мінералах. Своєю чергою черепахи отримують регулярний догляд за очима». Скільки ж ми знаємо прикладів такого дивовижного симбіозу в природі! І ще - про те, як близькість до людини змінювала собак. У книзі є факт: «Для того, щоб було простіше виживати поруч із людиною, собака розвинув у себе новий м’яз, який підіймає внутрішній куточок брови і робить вираз морди таким, що ймовірність отримання того, що йому потрібно в цей момент, зростає в рази». Уявіть: у процесі одомашнення, коли собаки у відповідь на поведінку отримували більше уваги, турботи чи смаколиків, поступово закріплювалися навіть анатомічні зміни. Мордочка змінювалася. На відміну від вовків, у собак став більш розвиненим м’яз, завдяки якому вираз мордочки стає більш милим, схожим на дитячий, і викликає у нас трохи дурацьку усмішку й бажання піклуватися. Милота за допомогою однієї брови – як еволюційна стратегія 😊

Дивовижно, як стосунки здатні змінювати всіх, хто в них перебуває. Доброї безпечної ночі! З милими усмішками ❤️ #роздуми@stijkist Світлана Ройз