Сьогодні я готувала матеріали для одного з проєктів і вперше зустріла такий термін: «Синдром дефіциту природи», введений американським журналістом і автором книг Річардом Лувом у його книзі «Last Child in the Woods» (2005). Він описує явище, коли діти проводять менше часу на природі. І це має серйозні наслідки - позначається на розвитку, когнітивних здібностях та психічному здоров'ї. Діти, які проводять менше часу на природі, частіше стикаються з тривожністю, гіперактивністю та порушеннями уваги. Проведення часу на природі – парках, лісах, просто поряд з деревами - допомагає зменшити стрес, оскільки знижує активність амигдали. Автор пропонує навіть такий варіант – оточити дитину рослинами вдома, використовувати природні матеріали в інтер'єрі. Впевнена, що дорослим теж потрібна профілактика «синдрому дефіциту природи» :-) Я накупила квітів, поставила у робочого столу і частіше дивлюсь у вікно - бо на вулиці бррррр😊 А завтра - гуляти! Доброго безпечного вечора та ночі. #роздуми@stijkist Світлана Ройз