Книга "Країна Мумі-тролів", том 3Оцінка: 4 ☁️ / 5Видавництво: ВСЛ Завершальний томик оповідань про моїх улюблених мумі-тролів. Я відкладала його до весни, бо читати книжку в цю пору вже стало традицією. Але цього разу я точно не очікувала на те, що там мене зустріне... І це зі мною, тією, яка щодня переживає кінець світу, однак, незважаючи ні на що, уранці одягається, а ввечері роздягається, їсть і миє посуд, приймає гостей, ніби нічого й не трапилося Якщо дві попередні книги можна порівняти з весною та радощами життя, то ця - похмура осінь, вечірній морський пляж, який окутує тебе прохолодним бризом. Уже перші оповідання швидко змінюють свій настрій, піднімаючи питання переживання персонажів, роздуми про самотність, їхнє місце в житті та страхи 💭Чудовим прикладом слугує оповідання "Чепуруля, яка вірила в катастрофи" - головна героїня буквально мала панічні атаки, щоразу боючись, що за її спиною от-от станеться щось лихе. І її в цих переживаннях ніхто навіть не хоче зрозуміти. Все це відбувається рівно до моменту, коли трапляється дійсно страшний шторм, під час якого Чепуруля нарешті відчуває спокій, адже хто, як не вона, був до цього готовий. Можна так багато говорити і нічого не сказати Історії мають повільний темп, їм нема куди спішити. Багато основних героїв відходять на задній план і їх частіше просто згадують у розмові, аніж ми їх бачимо. Ознайомившись трохи з біографією Туве Янссон, можна зрозуміти, чому завершення історії про мумі-тролів таке меланхолічне - авторка переживала важкі часи через хворобу та смерть близьких людей.Цей том - чудово підійде до читань у пізню осінь, коли за вікном іде дощ, а ти сидиш у пледику з чашкою чогось тепленького в лапці. Ці оповідання про те, щоб подумати та переосмислити, прийняти персонажів із нової для себе сторони (наприклад, Мумі-Мама навіть дозволила собі лайливі слова!). Рекомендую для фінального та повного розуміння всієї історії мумі-тролів, а також відчути повний спектр письменництва Туве Янссон. Книга просякнута роздумами та непоспішним темпом, і цю меланхолію я відчула сповна 🩵- Вечір, немов пісня, - подумав Нюхмумрик. - Нова пісня, у якій трохи сподівань, ще трішки весняної меланхолії, а решта - нестримне щастя від подорожі, самотності та злагоди із самим собою #bib_reads