Що для кожного з нас є 4 роки великої війни, 12 останніх років боротьби, століття історичного протистояння з ворогом? Наше сприйняття залежить від конкретного моменту і точки перебування у просторі, тому цифри мають не більше, аніж символічне значення. 4 роки для українця за кордоном, для українця в тилу, для українця на фронті та українця в полоні — це абсолютно різні чотири роки. Ми існуємо в часі. Час розширюється, стискається, він невблаганно повільний і заразом швидкоплинний. Час грає за нас, грає проти нас. Він байдужий, невпинний і всевладний.І те, що ми можемо про це міркувати — вже великий здобуток, бо ми живі. На жаль, далеко не усі — і це найбільша трагедія. Скільки би слів не було сказано, ніщо і ніхто вже не поверне з того світу наших друзів та близьких, яких забрала війна. Можна бути скільки завгодно вдячним тим, хто живим щитом зупиняє хаос, даруючи шанс на ще один день. Однак навряд чи розуміння про справжню цінність і вагу самопожертви прийде, поки кожен сам не замарає рукі у крові, не вистраждає кожну втрату, не опиниться на зламі світогляду.Ніщо не розрадить вдову, сироту, побратима, вбитих горем батьків, що змушені ховати єдину дитину. Не існує перемоги і справедливості, яка би втішила цих людей. Для них життя стає безбарвним, якщо не беззмістовним. З часом тільки приходить усвідомлення абсурдності, неминучості та безальтернативності того, що відбувається насправді. Цинізм у тому, що одні мають помирати, аби жили інші. Однак іншого шляху просто не існує. Інакше задушать усіх — і це теж лише питання часу.Найстрашніше раптом опинитися в двох паралельних вимірах: в одному війна — це лише незручний фон, в іншому — болюча реальність, яка ламає і слабких, і сильних. Divide et impera. Якщо не хочемо програти і втратити себе, людську подобу, совість та гідність, маємо пам'ятати тих, хто вигризав безцінний час, чесно щодня відповідаючи собі ж на питання: хто ми, навіщо ми тут і задля чого досі дихаємо? Якщо робити усе від нас залежне, можливо, тоді перестане бути соромно перед мертвими, у яких ми у вічному боргу.