Nachtigall

Україна справді має значні поклади рідкоземельних металів, які важливі для високотехнологічної промисловості, і ідея економічного партнерства не нова — Зеленський сам пропонував співпрацю в цьому напрямі. Але пропозиція Трампа виглядає як спроба перетворити допомогу на транзакцію, що суперечить попередній політиці США, де підтримка України розглядалася як інвестиція в глобальну безпеку, а не комерційна угода.Загальний висновокТрамп у своїх заявах про Україну часто спирається на спрощені або перекручені факти, ігноруючи ширший контекст російської агресії та складність ситуації. Його позиція здається прагматичною з точки зору американських інтересів (припинення війни, зменшення витрат), але вона не враховує реальних причин конфлікту та потреб України як суверенної держави. У деяких моментах (наприклад, складність вступу до НАТО під час війни) він частково правий, але в інших (звинувачення України, рейтинги Зеленського) його слова не підтверджуються фактами.Чи правий він у цілому? Це залежить від того, з чиєї перспективи дивитися. З точки зору України, його підхід виглядає несправедливим і навіть зрадницьким. З точки зору частини американців, які хочуть "припинити витрачати гроші", він може здаватися раціональним. Але об’єктивно його заяви часто більше відображають політичну риторику, ніж реальність. Що думаєте ви?

Все четверть века у власти Путин предлагал США победить какого-нибудь общего врага — исламских террористов, сомалийских пиратов, COVID и даже глобальное потепление. Такая общая победа сблизила бы Москву и Вашингтон поверх политических и идеологических барьеров, поверх разницы между сменяемой и несменяемой властью, как Сталина и Рузвельта, поделивших мир.Парадоксальным образом Путину это удаётся, когда таким общим врагом Запада стал он сам и, казалось бы, должен быть предельно далёк от этой цели. Однако в отчёте Трампа о разговоре с Путиным война выглядит именно таким общим врагом, вроде COVID или исламского терроризма, которого надо совместно победить. Правда, для этого сама американская политика должна была начать стремительно меняться. В этом отношении оправдался тезис Путина, похожий на тезис Франко времён выхода из международной изоляции: мы несгибаемо останемся стоять там, где были, а они прогнутся под нас.Тактика — «применить силу, а потом стать необходимым для урегулирования последствий». Но никогда этот приём не применялся так грубо, так откровенно, под прикрытием собственного ядерного оружия, и не был принят с такой готовностью.@Александр Баунов

🤥 «USAID платив зіркам за поїздки в Україну», а «по Києву мав прилетіти «Орєшнік, але не зміг». Топ-5 фейків, спростованих минулого тижня Центр стратегічних комунікацій зібрав найгучніші спростування фейків росіян, що вийшли з 3 по 9 лютого. ▶️ «Командування ЗСУ відправляє на забій підрозділи з російськомовних українців у пріоритетному порядку». Це – відверта маячня у виконанні нової «героїні» російської пропаганди та колишньої української чемпіонки з академічного веслування лариси жалінської.▶️ «росія могла запустити «орєшнік» по Києву 6 лютого, але ракета вибухнула на території рф». Матеріал американського видання Forbes побудований лише на припущеннях українського блогера Сазонова, а не на фактичних даних.▶️ «Зеленському ядерна зброя потрібна для шантажу». Реальними ядерними шантажистами є саме росія та її керівництво. Президент України лиш висловив міркування, що ядерна зброя може захистити Україну.▶️ «USAID платив голлівудським зіркам мільйони доларів за поїздки в Україну. Анджеліна Джолі отримала за свій візит $20 млн, а Орландо Блум – $8 млн». Голлівудські зірки відвідували Україну, щоби підтримати людей, які страждають від війни, а не заробити. Джолі приїжджала з особистої ініціативи, а Блум бував в Україні як посол доброї волі UNICEF. Бен Стіллер також їздив в Україну власним коштом, а не за рахунок агентства. Він назвав російську «новину» абсолютною брехнею.▶️ «2 лютого у Харкові близько сотні підлітків вийшли на акцію протесту проти ТЦК і поліції». У центрі Харкова сталася масова бійка, яка не носила протестний характер.✅ Підписатись на Spravdi у Telegram

⛔️ Брехня: «USAID платив голлівудським зіркам мільйони доларів за поїздки в Україну. Анджеліна Джолі отримала за свій візит $20 млн, а Орландо Блум – $8 млн». Про це пишуть російські Telegram-канали з посиланням на сюжет американського видання E! News.✅ Насправді: відео, яке поширюють пропагандисти, – фейкове. Ні на сайті, ні у соцмережах E! News немає ніякого сюжету про фінансування поїздок зірок до України агентством USAID. Підроблений ролик поширюють лише російські Telegram-канали та пропагандистські ЗМІ.Голлівудські зірки відвідували Україну, щоби підтримати людей, які страждають від війни, а не заробити. Так, Джолі приїжджала з особистої ініціативи, а Орландо Блум бував в Україні як посол доброї волі UNICEF.Бен Стіллер також їздив в Україну власним коштом, а не за рахунок агентства. Він назвав російську «новину» абсолютною брехнею.росіяни активно поширюють фейки про USAID, оскільки це одна з ключових структур, які підтримували Україну. Так ворог намагається посіяти сумніви щодо прозорості роботи USAID і західної допомоги загалом. Це вкладається в загальний кремлівський наратив «Україна — лише інструмент у руках США».Також через фейкові «викриття» росіяни прагнуть показати, що допомога Україні нібито корумпована і використовується не за призначенням.#спростуванняЦентру✅ Підписатись на Spravdi у Telegram

Як Москва здолала УПА. Повчальна історія. СРСР від самих початків мав всього значно більше ніж повстанці: зброї, людей, будь-яких інших ресурсів. Тривалий спротив УПА опирався на найважливішому ресурсі, яким володіла саме підпільна армія і якого не було в совєтів - довіра між вояками та цивільним населенням. Повстанці для місцевих були «нашими хлопцями», своїми. Бо справді більшість із них ще вчора були їх сусідами, родичами, які жили поруч, перш ніж їм довелося взяти до рук зброю вони разом працювали, святкували, часом сварилися, потім мирилися. Той хто воював мав мати зброю, набої, їжу, інформацію. Все це він отримував від тих, хто не пішов «у ліс». Тому, що ці останні, яких звісно було і мало бути більше (для забезпечення одного партизана потрібно близько 8 цивільних) вірили, поважали і шанували кожного, хто відважився захищати їх, ризикуючи життям. Вояки теж довіряли тим від кого отримували життєво важливі ресурси, не лише тому що ними були їх близькі та родичі, а й тому що розуміли від них залежить чи збережеться потенціал для боротьби, усвідомлювали, щоб без підтримки «села» не стане «лісу». Але дуже швидко це усвідомили і совєти. Тому спрямували свої зусилля на те аби знищити взаємну довіру між повстанцями і населенням. Для цього, використовуючи залякування чи підкуп, вербували агентуру серед місцевих мешканців, які почали здавати підпільників. Це було не просто в середовищі, де всі про всіх все знали (бо жили поруч і все бачили), але чекісти мали час і натхнення тому продовжували тиснути. А ще - поширювати брехню про масові зради, про те, що вже кожен другий на селі співпрацює з ними. Спершу вербовка здійснювалася таємно, аби ніхто не бачив навіть, що відбувся контакт. Потім у відділення НКВД стали викликати майже кожного, робили це публічно щоб бачили інші. Через це перейшло сотні мешканців кожного села. Хтось справді погодився на співпрацю, більшість - ні. Але ніхто крім чекістів не знав, хто саме став агентом. Тому почали підозрювати кожного. Недовіра ширилася як вірус між тими, хто вчора разом працював і допомагав підпіллю. Страх допомагав поширенню. Ціна зради була дуже висока. Для тих хто допомагав УПА вона могла означати вислання на Сибір усієї сім’ї, для повстанців - просто смерть. Тому зрадників підпільники жорстоко карали - страчували, аби інші не відважувалися на таке. З часом почала зростати кількість тих, хто став жертвою помсти незаслужено, кого успішно підставили під удар підпілля. «Хлопців з лісу» почали боятися на селі. Тим паче, що часто ті, хто вбивали справді були не «нашими», а перевдягнутими чекістами, які свідомо робили брутальні злочини проти місцевого населення дискредитуючи УПА. Поступово параноя паралізувала нормальний звʼязок між мешканцям одного села та між селом і лісом. Вона як іржа розʼїдала єдність, яка була фундаментом боротьби. Ніхто вже не знав хто свій, а хто зрадник. Своїх перестали бачити, зрадників помічали всюди. Підпілля втратило базу, яка живила його і почало згасати. Чекістам залишилося провести остаточну зачистку. Памʼятаймо: Москва вміє ділити, щоб нищити.@Володимир Вятрович

є в мене відчуття, що ми знову стаємо архіпелагом островів, радше ніж континентомострови подрібнених ідентичностей, острови різного досвіду. це теж наслідок поранення. Ніби тіло твоєї спільноти розпадається після вибуху на безліч частин, а ті своєю чергою розпадаються на менші й меншіу мене було таке відчуття десь 2018-2019-2020 року. Поступовий розпад єдності 2013-2015 років. Ті процеси робили нас слабшими й слабшими, а хижак вичікував. Він вважав, що 2022 року ми досягли піку розпаду. Але 2022 року нам вдалося різко зібратися знову в одне тіло. Про те героїчне зусилля варто завжди памʼятати - але також варто розуміти, що не факт, що нам вдаватиметься це щоразу є відчуття, що україномовні знову віддаляються від неукраїномовних (чи не-зовсім-україномовних), тил віддаляється від війська, "закордон" віддаляється віж життя-тут. І проблема в тому, що ми, як космічні частинки після вибуху, летимо одне від одного на дедалі більші дистанціїя думаю, що це дуже небезпечно. Що якщо ми перетворимося на архіпелаг островів, ми станемо легкою жертвою хижака. Бо з нами це вже було. І в 1240, і в Руїну, і в 1709, і в 1920 - you name it. Насправді, чого нам досі так і не вдавалося до кінця - це узгодити свою різнокольорову множинність з екзистенційною потребою зберегти обʼєднане політичне тіло. І велике завдання теперішнього і майбутнього - все ж цього досягти, нарешті. це завжди складна рівновага: як берегти ядро ідентичності і все ж бути інклюзивним. Як бути принциповим, але не бути занадто радикальним. Як бути твердим, але не бути жорстоким до своїхна ці всі питання ніколи нема стовідсотково правильної відповіді. Ми всі будемо їх довго шукати і, можливо, сваритися. Але важливо, щоб у наших незгодах і наших сварках ми розуміли, що є головною внутрішньою небезпекою:стати архіпелагом із тисячі островів, які легко завоюють, один за одним. як нам цього уникнути?я би починав з обережності одне до одного. Не плутати ворога з опонентом. Не плутати незгоди з ворожнечею. Не плутати іншої перспективи з брехнею та зрадоюсвіт і так занадто цікавий і занадто трагічний, щоб робити його ще жорстокішим.@Володимир Єрмоленко

💢Даремно кепкуєте над завданнями російських спецслужб для українських недо-терористів сфотографувати/прислати їм об'єкти, які і так є в загальному доступі (наприклад на гугл картах). Як от в випадку коли затримали дурепу, якій доручили сфотографувати... Кабмін.Справа в тому, що такі легкі завдання переслідують дві цілі:1. Метод поступового втягування: спочатку даються легкі завдання, які можна легко перевірити з інших джерел. І оцінити поведінку та виконавчу дисципліну агента. Щоб потім визначити які завдання йому можна доручати.2. Накопичується компромат - навіть якщо агент потім засумнівається і не захоче йти на ризик до дійсно важливиих об'єктів під охороною, то спецслужбісти використовують ці легкі завдання для шантажу: "якщо не полізеш палити/наводити, то самі здамо тебе СБУ".Тому уважно приглядайтесь до осіб, які роблять фото (особливо приховано) блокпостів, адмінбудівель, мостів і інших важливих об'єктів. Навіть якщо це жінки/підлітки - улюблена категорія вербування російськими спецслужбами.

💢Хронологія здачі росіянами Сирії:О 7 годині 42 хвилини - по телебаченню вони «терористи». О 8.00 - «бойовики». О 8.12 - вже «збройна опозиція». Тобто за 12 хвилин із грязі в князі. О 21.00 прапор «терористів, бойовиків, збройної опозиції» вже висить над консульством Сирії в Пітері».Ще 7 грудня голова МЗС РФ Лавров запевняв: «Наші війська, які базуються в місті Хмеймім, допомагають сирійській армії ліквідувати наступ терористів».А вже днем 8 грудня у заяві зовнішньополітичного відомства РФ йшлося, що: «Російська Федерація контактує з усіма угрупованнями сирійської опозиції».Головні телеканали також, що називається, «на ходу» отримали відповідні вказівки. У перших випусках вони ще повідомляли про «терористів у Дамаску». Однак уже у наступних все вже також було згідно з новою «методичкою про опозицію».А лейтмотив телевізійних пояснень народу РФ, «що ж власне трапилось в Сирії, яку ми так підтримували», – скрізь був один. І його сформулював на «России 1» Кісєльов: «Ми свій обов’язок в Сирії виконали. Те, що в ній відбувається, для нас не байдуже, але головне для нас – безпека самої Росії, тобто те, що зараз відбувається в зоні СВО».На цьому тему Сирії будуть глушити на росТБ. Знову вона вирине (якщо вирине), коли Москва домовиться (якщо домовиться) з новою владою про збереження своїх баз у тому самому Хмеймімі та Тартусі, які їй дуже потрібні.А особисто Асад, скоріш за все, взагалі зникне з інформаційного поля. Путін не збирається зустрічатись з ним. Так само було й з Януковичем, Аскаром Акаєвим і Курманбеком Бакієвим (експрезиденти Киргизстану), які також (принаймні, публічно) не зустрічались з Путіним. І це зрозуміло: він в очах росіян і світу має виглядати «переможцем», а не асоціюватись з тими, на кого він зробив ставку і хто у підсумку програв.

💢Витрати на пропаганду в рф на 2025 рік:– Держфінансування у розмірі 4,5 млрд рублів вперше отримає медіаімперія Соловйова.– Витрати на ВГТРК (де Кисельов регулярно посипає ядерним попелом Захід) – понад 51 млрд рублів.– «Первый канал» (який після теракту в «Крокусі» задався питанням «Чи не було у Абдулло напарника Миколи?»), отримає 15 млрд.– RT (який потроху банять в усьому світі), впродовж трьох наступних років отримає близько 79 млрд. «Россия сегодня», очолювана Симоньян, отримає (зокрема й з кишені сибіряків, на яких вона пропонувала скинути ядерну бомбу) 25 млрд.– Рекордним за обсягом фінансування стане 2025 рік для АНО (автономна некомерційна організація) «ТВ-Новости», на яку буде виділено понад 33 млрд. Улюблена газета Путіна «Комсомольская правда» (яку заслужено не любить Google), отримає 439 млн.– І головна новина: держбюджет РФ вперше фінансуватиме Telegram-канал під назвою Readovka. На цей Z-ресурс витратять 49 млн руб. Ще в січні 2022-го його засновник Костильов запевняв, «що не отримує грошей від Кремля». Але його «російський цивілізаційний контроль» таки, здається, припав до душі Путіну. Такий кошторис чітко доводить, що різноманітні «пєскови» Путіну набагато важливіші, наприклад, за Псков, річний бюджет якого становить лише 7,5 млрд.

кілька думок про наше спілкування зі світом зараз. - нам дуже важливо шукати нових союзників і зберігати старих. Бо кількість союзників меншає. На рівні урядів, на рівні суспільств, на рівні індивідів. Цей пошук непростий і буде ще складнішим. Важливо памʼятати, що знаходити союзників - складна і довга робота, а створювати собі ворогів - річ дуже проста і часом миттєва. - думаю, важливо позбуватися з наївного враження, що "весь світ за нас". Більшість людей у світі до наших страждань і звитяг в гіршому випадку а) байдужі б) ворожі, в кращому випадку в) нам співчувають чи г) нами захоплюються, але не готові робити щось принаймні мале, щоб допомогти. Це реальність, і вона досить цинічна. Ми теж ведемо себе не краще, коли йдеться про страждання інших. Варто про це памʼятати - і розуміти, що кожен новий союзник, якого ми здобудемо, кожна нова дія підтримка - це коштовність. - важливо також забути казку про "весь цивілізований світ", який зараз трохи натисне, і росія розвалиться. Світ давно змінився, це суміш великих і менших агресивних гравців, в якому наші союзники поки (короткозоро) не дуже відчувають себе в небезпеці. І парадокс у тому що ми дивимося з надією на них, а вони на нас. Ми зараз у хвилі слабшання демократій, сильнішання автократій, тому роль України сьогодні для вільного світу - справді величезна- часом зі своїми союзниками варто agree to disagree, погоджуватися на незгоду. Будуть питання, в яких ми будемо розходитися. Головне, щоб ми сходилися в питанні захисту України.- нас ще довго буде травмувати питання російської культури і російської academia на Заході. Ми ще будемо довго доводити нашу позицію, на яку маємо право. Але, мені здається, важливо памʼятати, що наш пріоритет - це розповідати про себе, виводити з темряви українську культуру, показувати, яка вона класна, цікава та значуща. Так, ми (і ще багато інших колонізованих росією націй), можливо, найбільш достовірні критики російської культури, бо бачимо ситуації з іншого боку барикад - але важливо, щоб нас сприймали як носіїв розмаїтої, багатої і цікавезної української культури, а не (тільки) як самотніх воїнів проти культури російської. - культура - це завжди переклад досвідів, а досвіди завжди неперекладні. В цьому парадокс. Це постійно пошук мови про те, що мови уникає. Нам важливо вчитися говорити мовами різних досвідів і шукати ці шляхи перекладу. Бо здебільшого ми живемо в своїй мові і своєму досвіді, який, зрозуміло, затьмарює все інше - і інакше бути не може сьогодні; але дуже часто цього мало. Дуже часто, щоб говорити зі світом, ми маємо намагатися зрозуміти цей світ, до якого ми говоримо - а не лише вимагати розуміння нас. @Володимир Ярмоленко