Telegram statistics channel - @solovei_ihor

❗️Z-пропаганда запустила одразу п’ять брехливих версій з виправданням удару по СумахУ результаті російського удару балістикою — десятки загиблих цивільних. Проте російська пропаганда миттєво запустила хвилю фейків. Центр стратегічних комунікацій виділяє основні з них:🚫 Брехня 1: «Били по промисловому об’єкту» ✅ Насправді: Один з ударів припав на центр міста — поблизу Конгрес-центру. Постраждали цивільні: згорілі машини, тролейбус, десятки жертв.🚫 Брехня 2: «Удар по скупченню військових» ✅ Насправді: Конгрес-центр — це цивільна будівля. Жодних підтверджень присутності військових там немає.🚫 Брехня 3: «Це не ми, це українська ППО» ✅ Насправді: росія нанесла два удари, один з яких призвів до загибелі цивільних. Характер пошкоджень свідчить про пряме влучання ракети, а не уламків ППО.🚫 Брехня 4: «Зеленський сам збиває ракети над людьми» ✅ Насправді: Це абсурдна й цинічна конспірологія без жодного доказу. Мета — зняти відповідальність із росії.🚫 Брехня 5: «Це вигідно Зеленському, бо піар» ✅ Насправді: Говорити про вигоду в контексті масової загибелі цивільних — аморально, але властиво для росіян. Це типова спроба виправдати терор.❌Російська пропаганда одразу запускає кілька суперечливих версій, аби заплутати й відвернути увагу від головного — росія вчинила черговий воєнний злочин.✅ Підписатись на Spravdi у Telegram

Переговори в Джидді були одними з найцікавіших із тих, в яких доводилося брати участь. Саме з точки зору мистецтва дипломатії, стратегічного мислення, пошуку нестандартних рішень, грамотного балансу гнучкості та твердості, вміння йти на тактичні кроки заради кінцевої мети. Все це вчора продемонструвала українська делегація та насамперед Президент України, який в дистанційному режимі скеровував її дії.Звісно, всі подробиці можна буде розкрити лише за багато років. Але кількома нюансами, які не нашкодять, поділюся.По-перше, тривалість. Переговори тривали загалом понад вісім годин — майже безперервно, якщо не враховувати обід, під час якого загалом теж йшла робота. Про враження від такої тривалості можу сказати лише одне: історики недооцінюють роль людського виснаження в ухваленні історичних рішень. Саме в ці останні години ендшпілю, коли втома вже дається взнаки, раптом стає можливим вихід з глухого кута та навіть важкі компроміси. Коротше кажучи, гору бере той, хто здатен витягнути останні півтора кілометри на голій силі волі та характеру. А ще — контролювати емоції. Власне, у дні, що передували зустрічі, це було ключове завдання, з яким ми всі, вважаю, загалом впоралися.По-друге, важливим нюансом було емоційне та інформаційне тло зустрічі. Воно визначало межі простору для компромісів і впливало на переговорні позиції. Зустріч відбувалася під прицілом сотень телекамер з усього світу та в густій хмарі «обізнаних джерел». Надвечір перед зустріччю інфопростір був просто-таки вщент забитий статтями з неназваних джерел. Така собі форма анонімного спілкування ключових гравців між собою. Очікування, спроби сприяти процесу чи зірвати його, просто випадкові вислови чи інтерпретації. Тому настільки важливими були перебування ЗМІ на місці та професійна робота з ними. Я вдячний українським медіа, які добралися до Джидди — Олені Черняковій та Максиму Хлопотову з «Ми Україна», Валерії Пашко з «Суспільного». Завдяки ним ви дізнавалися найсвіжіші новини про перебіг переговорів, а ми мали можливість комунікувати з українською аудиторією напряму, а не через міжнародні шпальти. Попри дрібні казуси (хто знає, той знає), вважаю, нам це вдалося. Хочу окремо подякувати своїй колезі, речниці Держдепартаменту США Теммі Брюс та її чудовій команді. Цей день ми пропрацювали пліч-о-пліч у професійній та дружній атмосфері.По-третє, особиста роль переговорників колосально важлива. В українській делегації був представлений і дипломатичний, і військовий блок, усі проявили себе максимально фахово, принципово та мудро. Памʼятаю, як в один з найбільш важких моментів уже під кінець міністр Andrij Sybiha глянув на мене у півоберта і в його виразі обличчя читалося «ну і ну», але також спокійне «все буде гуд». На фінальних стадіях роботи над драфтом спільної заяви, яка тривала кілька годин, ключову роль відіграв особисто Президент України Володимир Зеленський. Саме він спрямував дії делегації на залізобетонний захист низки принципових позицій і мудру гнучкість щодо інших, що дозволило вийти на фінальний позитивний результат.В деталі спільної заяви та рішень, яких вдалося досягнути, вдаватися не буду. Ви всі все бачили та читали в заявах і коментарях. Скажу лише, що немає кращої нагороди за такий шалений день, ніж уже сидячи в літаку дізнатися коротке сухе підтвердження від наших дипломатів у Польщі про те, що всі процеси в Жешуві щойно було відновлено. Ну а також дивитися на те, як в російському інфопросторі «пожарки їздять і люди суєтяться». Бо побачили, що Україна щойно повністю перехопила стратегічну дипломатичну ініціативу та змінила хід гри.@Георгій Тихий, речник МЗС України

Украина и США перед переговорами в Джидде: ключевые моменты из западных источников.Чего ожидают США от Украины? Вашингтон настаивает, чтобы Киев отказался от концепции "справедливого мира" и перешел к риторике "реалистичного мира", – сообщает Reuters."Нельзя заявлять, что хочешь мира, и при этом исключать любые компромиссы. Мы хотим видеть, что Украина заинтересована не в справедливом мире, а в реалистичном. Если Киев настаивает на границах 2014 или 2022 года, это будет показательным сигналом", – цитируют источники. Чего требует от США Москва? Россия настаивает на том, чтобы Украина объявила о нейтральном статусе. Также Кремль выступает против ввода миротворцев, – The Economist. Какие уступки Украина постарается избежать? По данным The Economist, главная задача Киева – убедить США, что в рамках мирного соглашения он не может согласиться на: ▪️ любые ограничения по перевооружению; ▪️ признание захваченных территорий российскими; ▪️ вмешательство во внутреннюю политику, включая требование о выборах до отмены военного положения. Что Киев хочет предложить Трампу? Украина поддерживает так называемый "план Макрона", предусматривающий прекращение огня в воздухе и на море, а также мораторий на удары по энергетической инфраструктуре. Киев рассчитывает, что если Трамп возьмет этот план на вооружение, это позволит: 1) заставить его впервые выдвинуть требования к России; 2) возложить на Кремль ответственность за возможный срыв компромисса. В чем сложности? Трамп не склонен давить на Россию. Как отмечает бывший спецпосланник по Украине Курт Волкер, ему проще удерживать Киев в подчиненном положении. Путин, в свою очередь, избежит категорического "нет" и предложит Трампу что-то взамен, что тот воспримет как компромисс. Это создаст условия для новых уступок со стороны Украины, – The Economist.На что может рассчитывать Украина? Трамп намекнул, что готов отменить запрет на обмен разведданными с Киевом – вероятно, это способ подтолкнуть Украину к уступкам. Однако CBS News утверждает, что признаков возобновления военной помощи со стороны США нет. На данный момент речь идет только о разведданных. Британия активно готовила Киев к переговорам. Советник по нацбезопасности Джонатан Пауэлл консультировал Зеленского в последние дни, – The Times. Лондон также выразил готовность отправить представителей в Джидду для поддержки Украины, хотя участвовать в переговорах напрямую не планирует. Британский премьер Кир Стармер пытается убедить Трампа восстановить обмен разведданными. Его советник Пауэлл лично поднимал этот вопрос перед коллегой из США Майком Уолтцем. Генсек НАТО Марк Рютте также посетит Вашингтон, чтобы обсудить этот вопрос. Какая атмосфера в Киеве перед переговорами? Мнения расходятся. Часть украинских чиновников надеется, что США не откажутся от поддержки, а возможное прекращение огня поможет выстроить более рациональные отношения с Вашингтоном. Другие опасаются, что в случае провала переговоров США начнут оказывать еще большее давление на Украину, и ей придется выживать в условиях, когда Вашингтон и Москва будут навязывать ей свои условия, – The Economist.

«росіяни скрізь поширюють пропаганду». Головне зі звернення президента Франції Еммануеля Макрона до нації• Загроза з боку росії поширюється на всю Європу. Це не просто російсько-український конфлікт, це міжнародний конфлікт.• Наразі нам потрібні безпрецедентні рішення — такі, які ми не ухвалювали протягом останніх десятиліть. Рішучі кроки, які стосуються нашої промисловості, сільського господарства, державної політики. Ми не можемо існувати надалі в тому контексті, як раніше.• росія уже користується іранським обладнанням та запрошує брати участь у війні північнокорейських солдатів. Вона втручається до наших виборів та отруює своїх опозиціонерів. Вони поширюють скрізь пропаганду. Ця агресивність здається далекою, але вона дуже близько.• Наша співпраця з США — це важливо, але нам потрібно підсилювати нашу незалежність, особливо ту, яка стосується нашої безпеки. Ми повинні збільшити наші внески в оборону, і ми ухвалили рішення збільшити фінансування для виробництва танків та гелікоптерів на території Європи.✅ Підписатись на Spravdi у Telegram

Україна справді має значні поклади рідкоземельних металів, які важливі для високотехнологічної промисловості, і ідея економічного партнерства не нова — Зеленський сам пропонував співпрацю в цьому напрямі. Але пропозиція Трампа виглядає як спроба перетворити допомогу на транзакцію, що суперечить попередній політиці США, де підтримка України розглядалася як інвестиція в глобальну безпеку, а не комерційна угода.Загальний висновокТрамп у своїх заявах про Україну часто спирається на спрощені або перекручені факти, ігноруючи ширший контекст російської агресії та складність ситуації. Його позиція здається прагматичною з точки зору американських інтересів (припинення війни, зменшення витрат), але вона не враховує реальних причин конфлікту та потреб України як суверенної держави. У деяких моментах (наприклад, складність вступу до НАТО під час війни) він частково правий, але в інших (звинувачення України, рейтинги Зеленського) його слова не підтверджуються фактами.Чи правий він у цілому? Це залежить від того, з чиєї перспективи дивитися. З точки зору України, його підхід виглядає несправедливим і навіть зрадницьким. З точки зору частини американців, які хочуть "припинити витрачати гроші", він може здаватися раціональним. Але об’єктивно його заяви часто більше відображають політичну риторику, ніж реальність. Що думаєте ви?

Все четверть века у власти Путин предлагал США победить какого-нибудь общего врага — исламских террористов, сомалийских пиратов, COVID и даже глобальное потепление. Такая общая победа сблизила бы Москву и Вашингтон поверх политических и идеологических барьеров, поверх разницы между сменяемой и несменяемой властью, как Сталина и Рузвельта, поделивших мир.Парадоксальным образом Путину это удаётся, когда таким общим врагом Запада стал он сам и, казалось бы, должен быть предельно далёк от этой цели. Однако в отчёте Трампа о разговоре с Путиным война выглядит именно таким общим врагом, вроде COVID или исламского терроризма, которого надо совместно победить. Правда, для этого сама американская политика должна была начать стремительно меняться. В этом отношении оправдался тезис Путина, похожий на тезис Франко времён выхода из международной изоляции: мы несгибаемо останемся стоять там, где были, а они прогнутся под нас.Тактика — «применить силу, а потом стать необходимым для урегулирования последствий». Но никогда этот приём не применялся так грубо, так откровенно, под прикрытием собственного ядерного оружия, и не был принят с такой готовностью.@Александр Баунов

🤥 «USAID платив зіркам за поїздки в Україну», а «по Києву мав прилетіти «Орєшнік, але не зміг». Топ-5 фейків, спростованих минулого тижня Центр стратегічних комунікацій зібрав найгучніші спростування фейків росіян, що вийшли з 3 по 9 лютого. ▶️ «Командування ЗСУ відправляє на забій підрозділи з російськомовних українців у пріоритетному порядку». Це – відверта маячня у виконанні нової «героїні» російської пропаганди та колишньої української чемпіонки з академічного веслування лариси жалінської.▶️ «росія могла запустити «орєшнік» по Києву 6 лютого, але ракета вибухнула на території рф». Матеріал американського видання Forbes побудований лише на припущеннях українського блогера Сазонова, а не на фактичних даних.▶️ «Зеленському ядерна зброя потрібна для шантажу». Реальними ядерними шантажистами є саме росія та її керівництво. Президент України лиш висловив міркування, що ядерна зброя може захистити Україну.▶️ «USAID платив голлівудським зіркам мільйони доларів за поїздки в Україну. Анджеліна Джолі отримала за свій візит $20 млн, а Орландо Блум – $8 млн». Голлівудські зірки відвідували Україну, щоби підтримати людей, які страждають від війни, а не заробити. Джолі приїжджала з особистої ініціативи, а Блум бував в Україні як посол доброї волі UNICEF. Бен Стіллер також їздив в Україну власним коштом, а не за рахунок агентства. Він назвав російську «новину» абсолютною брехнею.▶️ «2 лютого у Харкові близько сотні підлітків вийшли на акцію протесту проти ТЦК і поліції». У центрі Харкова сталася масова бійка, яка не носила протестний характер.✅ Підписатись на Spravdi у Telegram

⛔️ Брехня: «USAID платив голлівудським зіркам мільйони доларів за поїздки в Україну. Анджеліна Джолі отримала за свій візит $20 млн, а Орландо Блум – $8 млн». Про це пишуть російські Telegram-канали з посиланням на сюжет американського видання E! News.✅ Насправді: відео, яке поширюють пропагандисти, – фейкове. Ні на сайті, ні у соцмережах E! News немає ніякого сюжету про фінансування поїздок зірок до України агентством USAID. Підроблений ролик поширюють лише російські Telegram-канали та пропагандистські ЗМІ.Голлівудські зірки відвідували Україну, щоби підтримати людей, які страждають від війни, а не заробити. Так, Джолі приїжджала з особистої ініціативи, а Орландо Блум бував в Україні як посол доброї волі UNICEF.Бен Стіллер також їздив в Україну власним коштом, а не за рахунок агентства. Він назвав російську «новину» абсолютною брехнею.росіяни активно поширюють фейки про USAID, оскільки це одна з ключових структур, які підтримували Україну. Так ворог намагається посіяти сумніви щодо прозорості роботи USAID і західної допомоги загалом. Це вкладається в загальний кремлівський наратив «Україна — лише інструмент у руках США».Також через фейкові «викриття» росіяни прагнуть показати, що допомога Україні нібито корумпована і використовується не за призначенням.#спростуванняЦентру✅ Підписатись на Spravdi у Telegram

Як Москва здолала УПА. Повчальна історія. СРСР від самих початків мав всього значно більше ніж повстанці: зброї, людей, будь-яких інших ресурсів. Тривалий спротив УПА опирався на найважливішому ресурсі, яким володіла саме підпільна армія і якого не було в совєтів - довіра між вояками та цивільним населенням. Повстанці для місцевих були «нашими хлопцями», своїми. Бо справді більшість із них ще вчора були їх сусідами, родичами, які жили поруч, перш ніж їм довелося взяти до рук зброю вони разом працювали, святкували, часом сварилися, потім мирилися. Той хто воював мав мати зброю, набої, їжу, інформацію. Все це він отримував від тих, хто не пішов «у ліс». Тому, що ці останні, яких звісно було і мало бути більше (для забезпечення одного партизана потрібно близько 8 цивільних) вірили, поважали і шанували кожного, хто відважився захищати їх, ризикуючи життям. Вояки теж довіряли тим від кого отримували життєво важливі ресурси, не лише тому що ними були їх близькі та родичі, а й тому що розуміли від них залежить чи збережеться потенціал для боротьби, усвідомлювали, щоб без підтримки «села» не стане «лісу». Але дуже швидко це усвідомили і совєти. Тому спрямували свої зусилля на те аби знищити взаємну довіру між повстанцями і населенням. Для цього, використовуючи залякування чи підкуп, вербували агентуру серед місцевих мешканців, які почали здавати підпільників. Це було не просто в середовищі, де всі про всіх все знали (бо жили поруч і все бачили), але чекісти мали час і натхнення тому продовжували тиснути. А ще - поширювати брехню про масові зради, про те, що вже кожен другий на селі співпрацює з ними. Спершу вербовка здійснювалася таємно, аби ніхто не бачив навіть, що відбувся контакт. Потім у відділення НКВД стали викликати майже кожного, робили це публічно щоб бачили інші. Через це перейшло сотні мешканців кожного села. Хтось справді погодився на співпрацю, більшість - ні. Але ніхто крім чекістів не знав, хто саме став агентом. Тому почали підозрювати кожного. Недовіра ширилася як вірус між тими, хто вчора разом працював і допомагав підпіллю. Страх допомагав поширенню. Ціна зради була дуже висока. Для тих хто допомагав УПА вона могла означати вислання на Сибір усієї сім’ї, для повстанців - просто смерть. Тому зрадників підпільники жорстоко карали - страчували, аби інші не відважувалися на таке. З часом почала зростати кількість тих, хто став жертвою помсти незаслужено, кого успішно підставили під удар підпілля. «Хлопців з лісу» почали боятися на селі. Тим паче, що часто ті, хто вбивали справді були не «нашими», а перевдягнутими чекістами, які свідомо робили брутальні злочини проти місцевого населення дискредитуючи УПА. Поступово параноя паралізувала нормальний звʼязок між мешканцям одного села та між селом і лісом. Вона як іржа розʼїдала єдність, яка була фундаментом боротьби. Ніхто вже не знав хто свій, а хто зрадник. Своїх перестали бачити, зрадників помічали всюди. Підпілля втратило базу, яка живила його і почало згасати. Чекістам залишилося провести остаточну зачистку. Памʼятаймо: Москва вміє ділити, щоб нищити.@Володимир Вятрович

є в мене відчуття, що ми знову стаємо архіпелагом островів, радше ніж континентомострови подрібнених ідентичностей, острови різного досвіду. це теж наслідок поранення. Ніби тіло твоєї спільноти розпадається після вибуху на безліч частин, а ті своєю чергою розпадаються на менші й меншіу мене було таке відчуття десь 2018-2019-2020 року. Поступовий розпад єдності 2013-2015 років. Ті процеси робили нас слабшими й слабшими, а хижак вичікував. Він вважав, що 2022 року ми досягли піку розпаду. Але 2022 року нам вдалося різко зібратися знову в одне тіло. Про те героїчне зусилля варто завжди памʼятати - але також варто розуміти, що не факт, що нам вдаватиметься це щоразу є відчуття, що україномовні знову віддаляються від неукраїномовних (чи не-зовсім-україномовних), тил віддаляється від війська, "закордон" віддаляється віж життя-тут. І проблема в тому, що ми, як космічні частинки після вибуху, летимо одне від одного на дедалі більші дистанціїя думаю, що це дуже небезпечно. Що якщо ми перетворимося на архіпелаг островів, ми станемо легкою жертвою хижака. Бо з нами це вже було. І в 1240, і в Руїну, і в 1709, і в 1920 - you name it. Насправді, чого нам досі так і не вдавалося до кінця - це узгодити свою різнокольорову множинність з екзистенційною потребою зберегти обʼєднане політичне тіло. І велике завдання теперішнього і майбутнього - все ж цього досягти, нарешті. це завжди складна рівновага: як берегти ядро ідентичності і все ж бути інклюзивним. Як бути принциповим, але не бути занадто радикальним. Як бути твердим, але не бути жорстоким до своїхна ці всі питання ніколи нема стовідсотково правильної відповіді. Ми всі будемо їх довго шукати і, можливо, сваритися. Але важливо, щоб у наших незгодах і наших сварках ми розуміли, що є головною внутрішньою небезпекою:стати архіпелагом із тисячі островів, які легко завоюють, один за одним. як нам цього уникнути?я би починав з обережності одне до одного. Не плутати ворога з опонентом. Не плутати незгоди з ворожнечею. Не плутати іншої перспективи з брехнею та зрадоюсвіт і так занадто цікавий і занадто трагічний, щоб робити його ще жорстокішим.@Володимир Єрмоленко