Думки інших про нас – не наша справа. Часто ми хвилюємось про думку інших щодо нас, підлаштовуємось під їхні уявні очікування.Але ж ми не знаємо і не можемо знати що насправді про нас думають. Це прояв гордині – вважати, що вміємо вгадувати думки інших та гадати, що можемо змусити когось думати про нас так, як нам хочеться. А саме це ми намагаємось зробити, коли умисно намагаємось подобатись усім людям.Та це право іншої людини – мати власну думку про нас, якою б вона не була. До того ж насправді більшість людей не думає про нас, або думає набагато менше, ніж ми... думаємо 😅 Більшість людей зайняті собою та своїми проблемами.Інша справа, коли цю думку висловлюють (що відбувається вкрай рідко). Тоді вже ми можемо якось на це реагувати (або не реагувати). Або якщо нас зʼїдає цікавість – ми можемо попросити висловити думку людини про нас.Тож живімо наші автентичні життя відповідно до цінностей, цілей та мрій, знаючи що насправді важливою є думка про нас лиш Бога та невеликої купки найближчих людей.