Особисті кордони – це аж ніяк не невисловлені правила.Невисловлені особисті кордони невидимі. Їх часто виправдовують фразами на кшталт: «Мали б самі розуміти!» або «Виходячи зі здорового глузду, це очевидно». Утім, здоровий глузд ґрунтується на нашому життєвому досвіді, він не однаковий для всіх. Саме тому так важливо говорити, а не виходити з того, що люди усвідомлюють наші очікування від стосунків. Ми маємо доносити до інших наші межі прийнятного і брати на себе відповідальність за їх дотримання.Стосунки, які могли б бути здоровими, часто стають нездоровими через пористі або жорсткі особисті кордони. Ми або занадто суворо ставимося до інших, або даємо іншим повну свободу дій, не встановлюючи жодні межі прийнятного. Такі сценарії призводять до однобоких стосунків, у яких лише одна людина бере на себе більшу частину роботи над стосунками.А от здорові стосунки формуються між двома людьми, які обопільно підтримують одне одного. (Стосунки між батьками та дітьми — це єдиний випадок, коли однобокі стосунки доречні.)Власне, стосунки без особистих кордонів — дисфункціональні, суперечать вимогам розуму, і їх важко підтримувати. Зазвичай вони ґрунтуються на припущенні, що станеться щось «чарівне», що все змінить. Проте надія на те, що наші стосунки раптом самі собою поліпшаться, мʼяко кажучи, примарна."Особисті кордони" Недра Ґловер Тавваб