Недавно активно мусували тему неправдивих доповідей в армії. Навіть президент виступив, що ай-ай-ай, не можна так, треба доповідати як є!Зараз, правда, трохи забули. Як і про виплати для військових чи строки служби. Не до армії — треба політику робити, ніколи з цими лохами возитись.Це лірика, до доповідей.Звичайно, я обома руками за максимальну відкритість. Інформація має доповідатися як вона є, інакше ефективно воювати не вийде.Але завжди є «але».Ви — уявний комбат на уявній ділянці фронту. Ситуація пішла не так, як планувалось.Можна доповісти як є — і тоді ймовірним буде наступний розвиток подій:- вас виєбуть на нараді при всіх;- наказ на відновлення положення з чіткими часовими рамками;- єбуть на кожній нараді;- догана / сувора догана;- людей доводиться штовхати без підготовки, тих, хто залишився, — зі зрозумілим результатом;- службове розслідування;- зняття з посади, на ваше місце ставлять «досвідченого офіцера зі штабу ОТУ», який гробить батальйон за тиждень;- суд.Не факт, що саме так і в такій послідовності, але нічого приємного.Є інший варіант — не доповідати і намагатися розпетляти ситуацію власними силами. Якщо вона вирішиться — то добре. Ну ні, то ні, доповісти ніколи не пізно.А поки ми приховували ситуацію, могло посипатись взагалі все. І тоді всім буде не до нас. Пам’ятаєте гру «Музичні стільці»? Винуватим стане той, хто потрапить під роздачу останнім.Погано для фронту, але ви змогли якось пропетляти і зберегли хоча б частину людей.Очевидно, що варіант «не доповідати» є більш привабливим.Неправдиві доповіді — це якби тільки верхівка айсберга, наслідок, а не причина. Покарання за такі доповіді — чергове перекладання відповідальності на нижчі рівні, на терпіл-комбатів, що й так білого світу не бачать і тягнуть на собі цю війну.Рішення проблеми — реальні реформи в армійській системі керування. І перестати нарешті воювати лініями на карті. Але про це мова навіть не йде.