Telegram statistics channel - @slytherynka

Традиційно відповідаю на ваші запитання про останнє інтервʼю. Це було відео з шеф-кухарем Євгеном Клопотенком і запитання, які ви поставили в інстаграмі.🫀Як давно ви товаришуєте? З чого почалась ваша дружба?Ми з Євгеном знайомі ще з часів моєї роботи на Вікнах. Після інтервʼю для «Палає» ми почали переписуватись, а потім іноді їсти разом.🫀Ви з Євгеном зробили так, щоб усі вважали вас парою або ви є парою?Під час інтервʼю ми спілкувались у кадрі так само, як і за кадром. Це відео бачив мій бойфренд. І у нього не склалося враження, що ми з Євгеном пара 😂🫀Чи важко було?Ні, я чесно насолоджувалася процесом. Дуже-дуже!!!🫀Чому не було жодного незручного питання? Це компліментарне інтервʼю?Коли я записую хардтоки або ставлю складні запитання, мені пишуть «чому така зверхня і токсична?» Коли я записую комфортні портретні інтервʼю, мені пишуть про «теплу ванну». Повірте, не існує відео, яке влаштує всіх. Тому я записую такі, що влаштовують мене. 🫀Він не був проти, що ви як подруга скористались інсайдами і здали якісь мрії/плани?Повірте, я не настільки відбита, щоб розкривати особисті речі на камеру без згоди людини. 🙈 Перед інтервʼю я перепитала: «Женю, я можу говорити про…» І лише отримавши згоду, я включила деякі теми до нашої бесіди. 🫀Він в житті інакший, ніж на відео?Для мене - так. 🫀Ти їла косулю і севіче?Так.🫀У вас ще будуть спільні проєкти?Хочу взяти участь у благодійному гесті у барі Євгена. Може, колись ще щось придумаємо. Людям подобається наш спільний вайб і я це дуже ціную. 🔥Дякую за ваші теплі слова про це відео. Я прочитала всі-всі. І дуже пишаюсь, що показала вам ту грань Жені, яку найбільше люблю сама. ❤️ Наступне інтервʼю вийде 1 квітня зі стендап-комікесою Ганною Кочегурою.

Увага, любителі магії та чаклунства (та контрнаступу 🫶)Ви всі дуже багато донатите і ми вдячні вам за це.Маємо для вас один особливий збір на розвідку, що рухається трохи повільно і потребує бусту з заохоченнями, адже часу обмаль. 🪖 Кому та на що збираємо:41 Окрема Механізована, розвідзагін, Куп-Дворіч напрямок.Тачки та амуніція (саме той ресурс, що у розвідки повсякчас потребує відновлення)➡️Скільки збираємо?310.000 грн🔮 А яке заохочення?Розігрується ТРИ чарівні палички від майстерні Marvelowls з останнього тиражу під гаслом "Parabellum, heroes!".Дизайн була розроблено та запущено на благодійні майданчики минулого року, щоб спонукати світову спільноту надати Україні озброєння. Паличка "Parabellum" зроблена з карпатського буку, має гравіювання guarding the light, та 9мм гільзу на торці.(Нагадуємо, що ця модель не продається, її можливо отримати лише якщо ти активно донатиш на ЗСУ!)   🔗 Для того, щоб взяти участь:          1. Донатите від 200 грн на МоноБанку.           https://send.monobank.ua/jar/92XR8Jb3nJРозіграш проводитиметься рандомайзером всередині застосунку mono.2. Більше донат - більше шансів виграти. Система порахує донат в 1000 грн як 200 х 5 шансів. 3. Ми оголосимо результати розіграшу у неділю 12 листопада о 20:00. Всі донатери від зараз і до того моменту автоматично приймають участь!4. Бонус: дві палички будуть розіграні випадковим чином, а от третю отримає чарівник, що зробить найбільший донат! 👁Надсилайте збір своїм друзям, палички вже лежать в подарункових боксах і чекають своїх нових хазяїв.Ворог не пройде. Protego Maxima!✨

Як людина, яка мала досвід особистого спілкування з пані Фаріон, поділюся з вами простою відповіддю, чому Ірина Дмитрівна дозволила собі крити останніми дефініціями військових, завдяки яким вона і ми досі живі.Усе так просто, що аж нудно🤣Ірина Фаріон публічно обзивала «виродками» дітей з Пласту за яскраві і сповнені любові ілюстрації Тараса Шевченка. Ірина Фаріон обзивала «гендернутими» жінок, які висловлюються проти домашнього насильства та дискримінації на робочому місці.Ірина Фаріон називала «хворими» людей, які кохають не тих, кого дозволила кохати Ірина Фаріон.І мене завжди дивувало, чому Ірина Дмитрівна миттєво забувала свою манеру обзиватись і хамити, коли сідала в кадр з журналістками, які роками ігнорували війну росії проти України, висловлювали проросійські наративи, рекламували росіян чи вперто створювали в Україні контент російською. Здавалося б, якщо її темперамент дозволяє в грубіянській манері звертатись до патріотичних дітей, активісток чи просто інакших від неї громадян, то де ця пристрасть до безцеремонних дефініцій щодо людей, які шкодили країні ідеологічно та ціннісно? Ви не побачите цих нищівних монологів ні із Влащенко, ні з Раміною. З ними все гаразд, а з азовці та пластуни - «виродки» та «сміття»? (Господи, вона навіть за Бобула вписалась, назвавши його «козаком», попри його багаторічну підтримку партії Регіонів, Попова, Пшонки та решти українофобів)У чому секрет, знаєте? Я знаю.Наше інтервʼю з пані Іриною складно назвати комфортним. Чи не вперше з нею не погоджувались, підважували її позицію з багатьох питань і не дозволяли, щоб сексизм чи гомофобія просто собі звучали в етері, наче це нормально. І знаєте що? А нічого. Після інтервʼю ми з пані Іриною взаємно подякували одна одній за складну розмову. Ввічливо поговорили про погоду, останні новини, навіть роботу львівських таксистів)) Потисли одна одній руки і попрощались. Вже за кілька днів я прочитала на її сторінці «закомплексована баба» у свій бік. Віч-на-віч я залишалася для Ірини Фаріон «пані Еммою», навіть із вимкненими камерами.Я довго думала, про що ця історія. Доки не побачила відео, де режисер Юрій Двіжон, який знімав про Фаріон документалку, робить перед нею камінг-аут. А пані Ірина відповідає йому ввічливо та лагідно, щось на кшталт «Агатангел Кримський один з вас, поцікавтесь, що зробили із ним росіяни». Я очманіла. Ні тобі «хворих», ні «збоченців». Вловили суть? Орлиця зазвичай лає опонентів позаочі. І опонентами стають не люди, які не люблять Україну, а люди, які не люблять Орлицю. І якби конкретний пластун, азовець чи феміністка стояли навпроти і дивилися у вічі, радикальна правдорубка не дозволила б собі карнавальної істерики.Ніколи не думала, що скажу таке, але їй Богу, навіть Бобул, і той сміливіший 🤣

Це шо прощальна пісня 95-го кварталу?А чи не заплуталися ми, рідні, у термінах???Після цих приколів складається враження, що у Бабкіна нема рідних, а є радниє. А чи не зазираємо таким чином у темряву???Краще б цікавились пітьмою😉 Чи не надто забагато сил Іде заради зради???Якщо не реагувати на російські наративи і не боротись з дерусифікацію, сили на боротьбу з агресором йтимуть і в наступних поколінь, Сєрьожа.Чи не стаємо ми нацією, схожою на стадо??? ЗрадаНація, схожа на стадо, на нас напала. Ми - нація, схожа на нормальну єврорейську демократію, якій не пощастило з сусідом. Коли топиш у лайні рідного брата — ЗрадаКоли тобі чхати на маму і тата — ЗрадаНе погоджуватись із руснявими ідаями - нормально. Навіть, якщо їх плекають деякі українці.Коли вчиш своїх дітей пишатися матом — ЗрадаБінго! Тут тобі в одній пісні і дойоби до україномовних за те, що мають мовні потреби, і критика мату. Гімн товаріщечкого суду. Далі - моє улюблене: Коли кладеш собі в кишеню донатиЗРАДАЦе вам після мови і вишиванки. Бо «корупція, вона тільки патріотична, всім порядним людям байдуже на мову та історію». Загалом текст пісні тяжіє до такого висновку. І це не зрада, це зросійщена тупість.

Я нарешті знайшла свій жанр. Я придумала власний формат і пишаюсь тим, який він неповторний і зухвалий!⠀Навіть, якщо він не збере переглядів і не завіруситься, я робитиму його, доки є вільне місце на моїй руці для майбутніх випусків 😉⠀Розповідаю🔥⠀У ЦЕ НІХТО НЕ БУДЕ ДИВИТИСЬ щойно стартував новий проєкт, у якому зірки та академічні критики говоритимуть про улюблені книжки. Кожен випуск - окрема книжка і нове тату на моїй правій руці, присвячене тексту.⠀Називається цей проєкт ПІД ШКІРОЮ, бо він про літературу, яка у нас глибоко під шкірою.Перший випуск присвячений серії романів про Гаррі Поттера.⠀Цей проєкт найгармонійніше місце моїй фанатичній вірі і зацикленості на своїх ідеях.Книжки це сексі! Книжки це яскраво і зухвало! Книжки це про драматичне, комічне і життєво важливе. Саме такий вайб після перегляду буде і в постійних читачів і у тих, хто прийшов з цікавості, але залип на обговоренні літератури.⠀Я щаслива, що це нарешті трапилось.Далі буде Жадан і Забужко (я дуже сподіваюсь) Стус і Манн. Усі, без кого я не я і ви не ви!⠀Дивіться, пишіть коментарі і поширюйте, якщо ви також вважаєте, що це крутий продукт!https://youtu.be/irGFjKxbriA?si=QzvgFIfrPneYoimG

Я обіцяла ділитись у цьому блозі історіями про залаштунки своїх інтервʼю. Тож сьогодні розкажу про бесіду з Антоном Тимошенком, яка за лічені дні набрала більше ста тисяч переглядів і продовжує дивувати мене цифрами.Чому дивувати? Бо по суті, ми всю бесіду кружляли навколо книжкових цитат. А це, як ми памʼятаємо, ніхто не буде дивитись 🤣 Я прочитала коментарі і зараз відповім на найбільш популярні зауваження, запитання та відгуки.📍Новий формат……не такий вже й новий. Будувати інтервʼю навколо цитат з улюблених книжок спікерів я почала ще у рубриці «Книжка від зірки» на «Вікнах». Відтоді я багато експериментувала, вчилась, помилялась і випробовувала різні способи розкриття героїв. І у новому сезоні на «Це ніхто не буде дивитись» повернулась до такого формату, але вже з новим рівнем впевненості і бачення кінцевого продукту.📍 Колір відео та ракурс зйомкиЦе була третя і остання зйомка з оператором, завдяки якому ви змогли порахувати кількість наших підборідь. Режмонт також у нашій команді новенький. Я згодна, що він не впорався із фарбуванням відео, але і з ним ми вже не працюємо. Минуло більше року, відколи я не знімаю інтервʼю на айфон. І надалі з особливою уважністю запарюватимусь якістю звуку і картинки.📍Чому на «ви»Бо ми ніколи не взаємодіяли в приватній площині і мали єдину ділову зустріч (власне запис). Ми просто не мали контексту перейти на «ти». Необхідність «ви»-звертання до малознайомих людей в діловому спілкуванні проговоювати не буду, вона для мене очевидна.📍Які мої враження від Антона?Тут мало інтриги, моє ставлення до співрозмовника зрозуміле з самого відео. Я не у всьому згодна з Антоном, що ясно з інтервʼю. І вважаю його талановитим та працьовитим перфекціоністом. Я знаю, як складно визнавати свої провтики, маючи такий склад характеру. І вважаю, що Антон крутий у тому, як він приймає критику і реагує на неї. 📍Чи будуть в майбутньому стендап-коміки?Колись на Палає ще на айфон я писала інтервʼю з Настею Зухвалою. Досить посереднє, як на мене. Я велика Настіна шанувальниця і хотіла б ще раз із нею попрацювати, щоб краще зробити свою роботу. Також я запрошувала на інтервʼю свого улюбленого стендап-коміка Єгора Шатайла, але він не мешкає в Києві, принаймні на цю причину він послався, в нашій переписці. Моє серце і мій ефір завжди відкриті, якщо Єгор передумає. 🫶 В майбутньому я сподіваюсь записати Байдака, Кочегуру та Гіль. Вранці написала Амілю Насірову. І взагалі я з величезним захватом спостерігаю за українським стендапом! 💪 Сьогодні придбала два квитки на виступ Антона Тимошенка в Палаці Україна. ❤️ Нехай квітне український стендап!

Складно знайомити когось вперше з людиною, яку любиш. Ще й без її згоди. Останню добу ходжу і думаю, що ви ж не знайомі з Максом, а вам треба познайомитись із Максом. І чи не був би проти сам Макс, інроверт без жодної сторінки в соцмережах? Але сьогодні його фото на всіх новинних сайтах з підписом «герої не вмирають». Такого б він точно не зацінив. Тому я вас буду знайомити делікатно, бо Макс дуже делікатна людина. Макс любить сидр, принаймні десять років тому любив. Ми пили його на Трояндовій у Чернівцях. Він -фантастичний сторітелер і ми постійно придумували абсурдистські історії, яким би позаздрив Беккет. Макс носить трушну косуху. Макс любить говорити про роботу, бо він любить свою роботу. Він оператор, який подумки виставляє кадр, коли дивиться на щось красиве. І я завжди гнівалася, чому у нього так непропорційно багато таланту і мало амбіцій.Макс добрий друг. Він якось неочікувано поетично на все реагує і неможливо позбутися відчуття, що поруч з ним інакше відчувається світ. Поговорити з ним кілька хвилин за відчуттями порівнюється до прочитання кількох сторінок «Ночі лагідної» Фіцджеральда. Зі мною тут погодилися б не всі, а лиш ті, хто його справді знав. Макс добрий і лагідний, випромінює вайб тихої впевненості. Таке неможливо зімітувати. Я ще не розгадала, як це працює і чому поруч з ним завжди так безпечно. Останню добу я прочитала багато теплих слів про Макса від людей, які його люблять. Коли військовий описує, як Макс, наче поранений Лев, до хрипоти і останнього подиху називає його з побратимом за іменами, аби проконтролювати, чи вони при свідомості, я згадую того Макса, якого знаю і люблю. Це дуже схоже на людину з фото. Мені пощастило знати Макса і не пощастило втратити з ним спілкування задовго до новини з підписом «герої не вмирають». Але любов має багато видів і іноді це просто розуміння, що дорога людина десь є, десь сміється, десь любить і пʼє свій сидр з доброю книжкою. Я чула від спільних знайомих, яким класним батьком він став. Під час нашої (тепер вже точно) останньої бесіди, він порівнював батьківство із днем народження кожного дня. «Ти маєш дуже багато виснажливих організаційних обовʼязків та відповідальності, - казав він, - але зрештою це все одно супроводжується відчуттям свята» Він якось краще це формулював, але час - ворог достовірності. Я ще у стані заперечення і поступово переходжу до гніву. Я хочу, щоб люди, яких я люблю були найнуднішими особами у світі, старіли і не мали вражаючих історій для внуків. Щоб вони робили помилки, кохали, пили сидр і просто десь собі були на відстані регулярного маршруту Укрзалізниці. Щоб з ними можна було неочікувано зустрітись, побачити сивину і ту саму знайому іронічну напів посмішку. Щоб вони не перетворювались на Героїв. Бо герої мають властивість вмирати першими, що б там не писали під їхніми фото. Усе, що ми можемо зробити - це знати їх в обличчя. І не забути. Макса убили росіяни.

Допис-фейспалмНасолоджуюсь фестивалем обурення українських інтелектуалів на спробу письменника Юрія Винничука щось там придбати у московської бібліотеки. Така пістрява палітра роздратування та осуду. Ті, хто ще вчора респектували і не гребували видатним автором, сьогодні закликають аж до скасування клієнта московської книгозбірні. Був у мене друг колись, який палко любив Винничука. Щоразу, коли він рекомендував мені почитати котрусь із Винничукових книг, я виконувала драматичний фейспалм. Ну, ви знаєте, ці мої гримаси. Є так багато огидних і принизливих висловлювань Винничука про жінок, що серед усього художнього доробку вітчизняної літератури, я проживу без текстів людини, яка публічно хейтить пів людства. Ось прикріплюю вам реакцію Винничука на флеш-моб «Я не боюсь сказати», в якому відважні жінки ділились досвідом пережитого насилля, зґвалтувань та домагань.Оце трапився мені вчора у ФБ допис мого друга. Що, мовляв, не подавайте руки Винничуку і не лізьте з ним у спільні антології після того, як письменник вирішив купувати щось там у московської бібліотеки, ще й блаженно уточнює у соцмережах, як йому розрахуватися рублями. І я знову корчу свої знамениті гримаси від рівня цього лицемірства. Бо ми живемо у суспільстві, де можна ображати за ознакою статі. Тобто хейтити жінок - це нормально, це просто власна думка, жінки бувають різні, він уже старший чоловік (здрасті, ейджисти) шо ти від нього хочеш. Але ображати за ознакою нації - це вже заборонено. Тут вже і руку подавати непристойно, і в антологіях друкуватись соромно.Я памʼятаю як мене сношали за реакцію на людиноненависницькі ідеї, висловлені Бобулом в інтервʼю. Просто знайте, якби народний артист України сказав те ж саме, але не про жіноцтво, а, скажімо націю, ніхто б не сказав, що українці бувають різними, це його особиста думка, він вже старий, тому має право не розібратись. Усі б прихуїли так само, як прихуїла блогерка, на чий ютуб канал прийшов Іво. Ми живемо у суспільстві, яке здатне засуджувати. Але не за ненависть до жінок. Бо з жінками так можна. Біда не ходить одна. Якшо пан ненавидить жінок, найчастіше там в анамнезі ще багато ціннісних прогалин. Випадок з Винничуком це довів. І мій друг, який його читав і подавав руку, попри махровий сексизм, тепер гидує письменником через гроші для московської бібліотеки. Бо з українцями так не можна. А з українками - інша справа🤦‍♀️ (тут уявіть, будь ласка, асортимент моїх найбільш непрофесійних та токсичних гримас) Дякую.

Однієї ночі під час обстрілів мене так попаяло, що я пообіцяла собі прочитати всього Манна німецькою, перш ніж ґиґнути 🤣 Моя німецька бідніша, ніж бюджет Замбії, але я виконую обіцянку. Сьогодні взялась за новелу «Маленький пан Фрідеман». Тут я іноді ділитимусь моментами, які найсильніше зачіпають. Це можна читати, як уроки з креативного письма; літературознавчі записки; або як милу схибленість на чомусь прекрасному, чим ці нотатки власне і є. Отож. Найперша (і для мене основна) сильна особливість Маннового письма: він ніколи не розказує, а завжди показує. І робить це так, що розжовувати більше не треба. Тобто ви не отримуєте готову картинку. Натомість ваша фантазія дістає задані умови і сама продукує цю картинку. Це вже не просто читання, це внутрішня робота під керівництвом автора. Музика ваша, але він диригує.Наприклад.Новела «Маленький пан Фрідеман» починається з твердження: «У всьому винна няня». Дарма дружина консула закривала очі на те, що вона підкріплювалася пивом і дозволяла собі ще келих червоного. Одного дня, доки матір з трьома доньками-підлітками поїхала в справах, няня вижирає трохи спирту. І коли одномісячний Йоганнес брикнувся з пеленального столика, осоловіло втикає за жалібними скигленням немовляти, яке корчиться на підлозі.Далі сцена, через яку я пишу цей допис. Приходить лікар і оглядає суглоби дитини. Звичайний смертний автор описував би реакцію лікаря. Може, написав би, що лікар жахнувся. Чи навіть щось там про безнадію в очах. Але Томас Манн хоче, щоб ми самі уявили реакцію лікаря. Він пише, шо оглянувши суглоби немовляти, лікар був такий збентежений, що 🔴три сестрички, схлипуючи забились в куток, а матір з розбитим серцем голосно молилась.Це жорстокий епізод. Але це ще й майстерно написаний епізод.Ви собі уявляйте, що казав чи робив лікар, як хочете. Щоб допомогти вам, Манн не буде це описувати, а краще зобразить, як подіяла лікарева реакція на жінку з доньками.Це тяжка сцена, занадто реалістична і безжальна. Але хороша література не мусить робити нам добре. Іноді вона робить нам погано. І в цьому є сенс, катарсис. Емоційний атракціон, який робить нас глибшими людьми. У Т. Манна багато круто виписаних, потужних сцен. Ставте ❤️ якщо вам цікаво, щоб я ними ділилась.

Інстаграм видалив цей пост за мову ворожнечі. Хай живе тут.«Путін - ворог теперішнього України. Російські ліберали - майбутнього». Це сказав український філософ Вахтанґ Кебуладзе.⠀Навіть найлуччіший рускій мислить поневолені народи у складі росії - частиною руского міра. І не бентежиться, чому рускій мір має бути близьким міру бурятському чи ічкерському.Імперія ніколи не стоїть на місці. Вона або руйнується, або розширюється. І сьогодні в рф немає жодного «навального», який би визнав необхідність руйнації росії як імперського утворення. Навіть безстрашний Навальний під час останнього слова в суді висловив острах, що путін доведе росію до розпаду. Перекладаючи з імперської мови на людську, це острах, що умовний дагестанець житиме на власній землі із власною мовою та культурою, а не у складі руского міра.⠀Світ не бачить росію нашими очима. Скільки членів журі Оскара прокидались від вибухів? Чи мають вони екзистенційну необхідність розбиратись, що таке імперія і чому її прояви життєво необхідно кенселювати?⠀Я переконана, що в оскароносному фільмі NAVALNY західна аудиторія побачила лише драматичну історію боротьби харизматичного російського опозиціонера. Вона вражає, я згодна.Я також впевнена, що мало хто поставить собі запитання щодо одного маленького епізоду в цьому кіно. А він якраз розкриває героя і його свиту краще, ніж вся глорифікація, зашита у стрічку.⠀Інтерв’ю з Навальним переривається, камера знімає бекстейдж і схоже, люди в кадрі не відбивають, що зйомка триває. До Навального підходить його соратниця Пєвчіх і каже:⠀- Тебе бісить, що він стільки питає про минуле? Про Радянський Союз, ось це все?⠀Вона розлючена. Вона пропонує Навальному:⠀- Бо я можу це врегулювати. Наскільки ти готовий?⠀У цій пропозиції «порішати» незручні питання і свобода слова, і «європейськість» і відкритість цих російських борців за справедливість. Він мене розсмішив, бо це виглядало так по-рускі.⠀«Усе, що потрібне для перемоги зла - це бездіяльність добрих людей», - сказав Навальний в оскароносній документалці. І я з ним згодна. В рф неможлива перемога добра, бо там нема добрих людей. І навальний не виняток.