Однієї ночі під час обстрілів мене так попаяло, що я пообіцяла собі прочитати всього Манна німецькою, перш ніж ґиґнути 🤣 Моя німецька бідніша, ніж бюджет Замбії, але я виконую обіцянку. Сьогодні взялась за новелу «Маленький пан Фрідеман». Тут я іноді ділитимусь моментами, які найсильніше зачіпають. Це можна читати, як уроки з креативного письма; літературознавчі записки; або як милу схибленість на чомусь прекрасному, чим ці нотатки власне і є. Отож. Найперша (і для мене основна) сильна особливість Маннового письма: він ніколи не розказує, а завжди показує. І робить це так, що розжовувати більше не треба. Тобто ви не отримуєте готову картинку. Натомість ваша фантазія дістає задані умови і сама продукує цю картинку. Це вже не просто читання, це внутрішня робота під керівництвом автора. Музика ваша, але він диригує.Наприклад.Новела «Маленький пан Фрідеман» починається з твердження: «У всьому винна няня». Дарма дружина консула закривала очі на те, що вона підкріплювалася пивом і дозволяла собі ще келих червоного. Одного дня, доки матір з трьома доньками-підлітками поїхала в справах, няня вижирає трохи спирту. І коли одномісячний Йоганнес брикнувся з пеленального столика, осоловіло втикає за жалібними скигленням немовляти, яке корчиться на підлозі.Далі сцена, через яку я пишу цей допис. Приходить лікар і оглядає суглоби дитини. Звичайний смертний автор описував би реакцію лікаря. Може, написав би, що лікар жахнувся. Чи навіть щось там про безнадію в очах. Але Томас Манн хоче, щоб ми самі уявили реакцію лікаря. Він пише, шо оглянувши суглоби немовляти, лікар був такий збентежений, що 🔴три сестрички, схлипуючи забились в куток, а матір з розбитим серцем голосно молилась.Це жорстокий епізод. Але це ще й майстерно написаний епізод.Ви собі уявляйте, що казав чи робив лікар, як хочете. Щоб допомогти вам, Манн не буде це описувати, а краще зобразить, як подіяла лікарева реакція на жінку з доньками.Це тяжка сцена, занадто реалістична і безжальна. Але хороша література не мусить робити нам добре. Іноді вона робить нам погано. І в цьому є сенс, катарсис. Емоційний атракціон, який робить нас глибшими людьми. У Т. Манна багато круто виписаних, потужних сцен. Ставте ❤️ якщо вам цікаво, щоб я ними ділилась.