Клієнтка каже, що їй по щасливому збігу обставин підвернувся вигідний проєкт: «Подруга була на заході, де шукали фотографа і вона дала організаторам мій контакт…». Хіба це випадковість? Чому мені не підвертаються проєкти по фотографії? Можливо тому, що я не маю камери? Не вмію фотографувати? Дуже мало знаю про роботу зі світлом та ще менше про кольорокорекцію при обробці? У мене немає друзів, які впевнені у моєму таланті фотографа і, зрештою, я не фотограф? Розумієте, аби «підвернулася випадкова удача» – до неї треба бути готовим. Інакше її не побачити, навіть дивлячись впритул.Я ж теж можу сказати, що людина записалась на консультацію, бо алгоритми випадково порекомендували їй моє відео. Але чи можна сказати, що освіту, роки практики, розробку сайту, вміння монтувати, знання ютубу, досвід комунікацій, поставлену вимову, написання сценарію, прочитані книжки, пройдені курси і т.д., було здобуто випадково?Посилання на випадковість та удачу – перший маркер синдрому самозванця. З цим треба боротись, детально розглядаючи усі свої навики та досвід, які допомогли щасливу випадковість впіймати за пʼяту.