Місце: фоє львівського басейнаДійові особи: (М) - мужик(П) - прибиральниця(Г) - гардеробниця ***М: погода така гарна, а більше й нічого і не треба, решта все, як Бог дасть, правда?П: звичайно, так і єГ: цілий день +22, без хмар, нарешті дочекалися!М: а моїй жінці за оце «Як Бог дасть» прилетіло, уявляєте?П: та шо ви кажете?Г: це як?М: аво була на роботі, вона лікарка, та й відконсультувала жінку й закінчила словами «Ну а буде вже, як Бог дасть». А та пішла додому і листа написала в МОЗ! Купа проблем тепер, чуть не розслідування!П: йой, не може бути?!Г: певно атеїстка чи шо, зараз таких повно! А ваша жінка терапевтка?М: ні, вона по цим жіночим органам статевим… Написала в скарзі, що моя дружина чинила на неї психологічний тиск і мало не застосовувала в лікуванні релігію! П: перший раз таке чую!Г: ото понавикручувала! І оце має час таким займатися дома… це все від дурості! М: та ж так, то вислів просто такий: «Як Бог дасть», ну хіба це злочин? Вона ж її оглянула, все як по книжціП: най би її шлях трафивГ: та й шо за це може зараз бути? Штраф? М: та не дай Бог від роботи відсторонять… розбираємось. Ну, я побіг, дівчата!П: бувайте!Г: гарного дня!
По індусах. Одразу цей топік здався сумнівним, бо клієнт-бізнесмен запевнив, що завезти іноземця для роботи в Україну майже нереально: видають дуже мало дозволів, ніяк особливо не пояснюючи відмови. Але в інтернетах вже неслось🤩То що змушує навіть адекватних людей вірити в казки й ставати силою, що їх розповсюджує? 1. Евристика доступності – когнітивне викривлення і головна рушійна сила пропаганди та фейків. Чим частіше людина про щось чує, тим це здається їй більш правдивим та ймовірним. Тобто, річ не у фактах та статистиці, а саме а частоті отримання інформації. «Дайте мені доступ до ЗМІ і будь-який народ я перетворю на стадо свиней» Геббельс. 2. Вибіркове сприйняття – купуєш жовтий мінікупер і на дорогах одразу зʼявляється безліч жовтих мінікуперів.Якщо хтось увірував в індусів, то він справді почне помічати їх на вулицях. Не через те, що їх стало більше, а через фільтр уваги, заточений на пошук. Звідси безліч відео, де люди справді в шоці від того, скільки на вулицях іноземців. (а студенти медичних інститутів в шоці від уваги, різко на них зверненої)3. Підтверджувальне упередження – ми схильні бачити те, що грає на користь переконанню, усе сумнівне підганяти під переконання, а усе суперечливе відкидувати. Тому узбеки, турки, сирійці та інші нацменшинами в очах увірувавшого – одномоментно перетворюються на індусів. Всі фейки сприймаються, як доказ, а заяви офіційних джерел, як брехня, що тільки підтверджує кризу. ..На цю тему фільм гарний є: «Полювання» з Мадсом Міккельсеном. Показує, що наша людська недалекоглядність – велика небезпека.
Перші три заняття спортом можете навіть не рахувати – вони на емоціях, насправді важливими є тільки подальші повторювання.Взагалі, у будь-якій справі для результату не обійтись без системності. Починати й згасати вміємо, а от планомірно йти до мети – задача складніша, хоча помилки, які заважають, насправді доволі прості. Намагатись після офісу монетизувати хобі на силі волі – це не системний підхід. Якою б воля не була – руки з часом опустяться. Система – це те що передбачає довгострокову повторюваність, дозволяє її, робить можливою. Наприклад, в даному випадку можна перейти на віддалену роботу, змішаний графік, або ж навіть менш оплачувану посаду, але з більшою кількістю вільного часу. Щоб десь додати, десь треба відняти, звільнити простір для нового. Починати правильно харчуватись з дорогих екопродуктів, які не зможеш собі дозволити впродож навіть пари місяців – це емоції після перегляду тіктоку. Відмовитись від шкідливих продуктів, додати більше овочів, фруктів, пити воду і т.д. – це системний підхід, те, що можна повторювати роками. Для досягнення результату треба вміти толерувати нудьгу і будувати систему, в якій її (нудьгу) легше буде переносити. Медитувати цілий рік по 10 хв через день – краще, ніж 20 днів поспіль по дві години.
Тато хотів хлопчика, а народилася дівчинка. Проблема, з якою зіштовхуються дівчата і яка заганяє їхню аніму, жіночу частину, в темницю психіки. Діти не можуть усвідомити, що щось не так з татом, хочеш нащадка – то де ж твій трон?! тому сприймають його відстороненість та холодність, як наслідок несправностей/недоліків у собі. Тато свідомо, або несвідомо дає зрозуміти причину свого незадоволення і дівчинка намагається адаптуватись: коротка стрижка, пацанський одяг, конкуренція з однокласниками тощо. В дорослому віці вага цієї травми змушує товаришувати тільки з чоловіками (жінки здаються виключно підступними), не приймати свою сексуальність (сором за груди, губи тощо), знаходити холодних, відсторонених партнерів, які дадуть змогу прожити неприємні, але знайомі емоції (ретравматизація). Універсальна ознака – безрезультатні спроби заслужити любов.Психосоматичні прояви неприйняття своєї жіночої частини: піджаті вперед плечі (маскування грудей), акне (сором та відраза), цистити, кісти, порушення циклу тощо. Це цікавий випадок для терапії і звільнення полягає в усвідомленні, що любов не потрібно заслуговувати; робота з тілом і дискомфортні кроки для прийняття своєї жіночності; деконструкція непрацюючих переконань. Ну і на завершення скажу, що люди, які незадоволені статтю своєї дитини це прям лютий крінж.
Уявіть, що ваш чоловік обіцяє повернутися з роботи додому о 18:00, а натомість приповзає о 5-й ранку пʼяний і з розбитою мордою. І це повторюється з разу в раз. Будете йому довіряти? Запитання риторичне, а наведений приклад є шляхом до розуміння питання довіри. Якщо кажете собі, що станете фотографом, купуєте камеру і навчальний курс, а через тиждень вирішуєте йти в айті, що ще через два тижні перетворюється в ідею стати йога-тренером – доволі закономірно заплутаєтесь, будете тривожитись і про довіру собі мови тут не буде.Віра – здатність обпертись на невидиме й отримати бажане. Невидимим тут є вольове рішення, а шлях отримання бажаного проявляється у планомірному виконанні поставлений задач. Звісно людина сумніватиметься у власних рішеннях і згоратиме від тривоги, якщо не доводить задуманого до кінця, капітулюючи при найпершій перепоні, відступаючи за найменших вагань.Впевненість загартовується в крокуванні через сумніви, сміливість – у здатності діяти боячись, а довіряти собі починаєш, коли дотримується власних рішень.
Вчора записав відео «Як подорослішати?». Постарався – дав практичні вправи, установки, тези, що запамʼятовуються. Але, коли закінчив, зрозумів, що сказав не все, що хотів, а останній слайд взагалі пропустив. Думаю: «Блін, 40 хв – можна перезаписати, але наче і непогано..🤔». Тоді згадав, як на мою думку звичайне відео про конфлікти неочікувано набрало 30 тисяч переглядів! Вирішив, що «достатньо добре» є причиною для публікації і, як бачу зараз – відео про дорослішання заходить. Висновки наступні: • «Достатньо добре» – стійка причина ділитися своїми стараннями з людьми• Вирішувати замість інших, сподобається, чи ні – це по суті бути егоїстомДо речі, в іншу сторону це теж працює. На каналі є розбір фільму «Мій король», який мені прям подобається так він доволі радикальний ну але шо вже🤭 і є прививкою від поганих відносин, але уваги відео привернуло небагато. Додам ще третій висновок: • роби те, що вважаєш за потрібне, а буде те, що має бутиЯкщо серед вас є «самозванці», тоді сприймайте цей допис, як знак діяти😉
Набрав учасників на двомісячні групові заняття. Зверху отримав ще кілька додаткових заявок – записав у шортліст на наступний (у травні). Приємно усвідомлювати, що є такий запит саме на групову роботу, а її динаміка справді відрізняється від індивідуальної і мені подобається усе більше та більше. Одразу кидається в очі такий феномен: будь-яка відвертість від одного учасника запрошує до чесності й інших. При цьому, коли люди помічають, що інші реагують нормально – через ототожнення з ними, приймається вже своя нормальність: «Так, я маю страхи, але це не значить, що я боягуз – в інших вони теж є, тепер треба подумати, як боятись і все одно діяти».Я реально, правда дуже тішуся від того, що роблю!) Хочу для мотивації навести пряму цитату одного з учасників, це буквально скопійована частина його повідомлення зі спільного чату: «Слухати своє нутро і памʼятати про цілі. Наступні 10 років я зроблю все щоб працювати в напрямку який по відчуттям важливий, а не стрибати від справи до справи по настрою. І менше самокопання, просто переводжу негативні моменти у досвід і йду далі». В планах ще зробити змішану групу хлопці/дівчата. Тож залишайтеся на звʼязку. А поки всім гарної пʼятниці, побільше сонця, завтра вихідні і все таке🤩
«Теплиця для помідорів», декілька абзаців з есе про жінок:«Жінки все розуміють. Їм не потрібні аргументи, спостереження чи зважування. Вони відчувають серцем, вловлюють невловне для нас. Маючи дар приносити в цей світ нові душі, вони і є життям. Прекрасним, величним, мудрим. Жінки не люблять пустих балачок. Мама навіть казала, щоб я менше патякав, а більше робив, бо саме справи промовляють красномовніше за будь-які слова! Мені здається, що жінки знають абсолютно все, але не знають, як нам іще це пояснити. Жінок потрібно дуже уважно слухати й чути. Життя ніколи не говорить дурниць.Жінки невпинно опановують хаос. Вони можуть сміятися з дрібниць і плакати через дрібниці. Вони вміють любити, пробачати, хвилюватися та підтримувати. Вони вміщають у собі стільки різноманітних полюсів, що інколи самим робиться страшно, але вони невпинно впорядковують цей хаос, живуть із ним. Якби не жінки, то світ давно потонув би у власній ентропії. Тільки вони можуть її стримувати і множити. Жінки — не загадки, радше вони ті, хто постійно змушений їх відгадувати. Вони вгадують настрій, думки, вчинки, налаштування, потреби, бажання. Лише перед жінками хаос схиляє голову, а знак питання перетворюється на крапку.Жінки вродливі.Вони небесні, милі, сильні, відважні, приймаючі, люблячі, добрі, сердиті.Жінки безмежні.І ще дуже багато які.»Дівчата, зі святом вас🌸🌸🌸
Коли мова з клієнтами заходить про втрату енергії та хаос, який наповнює життя, я щоразу повертаюся до Ансельма Ґрюна. Ґрюн - автор 386 книг, монах (доктор богослов'я), духовний наставник, а ще він скарбник абатства і дуже крутий 81-річний чоловік. Загалом, дуже продуктивна та успішна людина. Колись читав його книгу "Віднайти радість життя" і в ній автор пише, що коли до нього звертаються по наставництво, він погоджується лише за умови, якщо спершу людина впродовж двох місяців дотримуватиметься двох речей: лягати і прокидатися по розкладу та писати план на день. Лише після цього він готовий говорити про переконання, цілі і так далі.Якщо зі сном по розкладу усе зрозуміло (сподіваюсь), то про план на день трохи розжую. Перш за все, писати його слід з сьогодні на завтра. Завтрашньому собі ми бажаємо добра, бачимо його потенціал, а сьогоднішньому собі ми готові попускати. План складається з 2-3 простих задач, де остання задача незмінна – "Написати план на завтра". Таски мають прописуватись такі, що ви здатні будете їх виконати за найгірших умов (не виспались, нема настрою і т.д.). Наприклад, хочете почати читати і пишете, що завтра слід прочитати 10 сторінок, то одразу ділите на два і прописуєте лише 5. Хочете - читайте більше, але п'ять сторінок маєте подолати не зважаючи ні на що, як Отче Наш.Ще задачі мають бути такі, що без плану ви їх робити не станете. Тобто, ви не пишете туди "Сходити на роботу", якщо й так туди щодня ходите.Ось приклад плану: - зробити 20 хв йогу віньясу - виставити на продаж мінімум три старі речі- написати план на завтра.Сон та заплановані задачі дають структуру, визначеність і є незмінними інструментами для людей, які самостійно керують власним життям.
У нейронок можна повчитися спілкуванню. Ось два спостереження, які варто застосовувати в реальному житті. 1. Коли ви забиваєте промпт, чат зазвичай проговорює його іншими словами, підкреслюючи важливість питання. Це приємно сприймається, адже нас розуміють, нас почули.Даний прийом особливо гарно працює, як запобіжник в конфліктній ситуації. Ви дублюєте сказане, чим виказуєте уважність, а це, по суті, пауза, яка дає змогу вам подумати, а співрозмовнику охолонути. 2. Чат поглиблює сказане вами. Це називається уважним, активним слуханням. Коли ви не просто дослуховуєте, щоб сказати своє, а уточнюєте, дивуєтесь гостроті, киваєте і проявляєте емоції. Погодьтеся – відчувати свою розповідь важливою – приємно. ШІ заохочує запитаннями. Так, там свої утилітарні цілі, але завжди радісно, коли вам не просто кажуть «ясно», а ще ставлять якесь запитання, або ж пропонують додаткове бачення до вже сказаного.**Дайте людині розуміння, що її чують і транслюйте зацікавленість – вона, у свою чергу, дасть вам ключик до свого світобачення.
TGLIST.COM.UA
