Саакян 🇺🇦

Святкова зірка сходить над усіма нами. Над тими, хто захищає – і тими, хто чекає. Цього року багато хто з нас знову зустрічає Різдво на відстані від близьких, але ми залишаємося разом. У кожному дзвінку з дому, в кожному повідомленні «Як ти?», щоразу дивлячись на зоряне небо й знаючи, що твої близькі дивляться на нього з тією ж надією. Ми залишаємося сьогодні на війні, щоб завтра мати змогу святкувати з тими, кого любимо й кого захищаємо, зі своїми сім'ями, з тими, хто чекає на нас і на диво.Різдвяна зірка – це знак нашого повернення до тих, хто чекає на нас, аби почати святкувати. Ми зробимо все, аби повернутися до близьких, і повернути додому всіх, хто сьогодні змушений святкувати Різдво на відстані від своїх родин. Це наша найпотаємніша мрія, і всі ми працюємо, щоб вона здійснилася.У відео лунає колядка, в записі якої взяли участь бійці «Азову». Почути її можна буде вже завтра — слідкуйте за оновленнями.Вітаємо зі святом!Офіційний сайт | Соціальні мережі | Актуальні збори | Струм підписка

А ось і документальний фільм Ірини Сампан «10 втрачених років» про який говорили в ефірі. Тепер у відкритому доступі на YouTubeСтрічка розповідає про пʼятирічну спецоперацію ГУР з повернення українських жінок та дітей із сирійських таборів. У 2014 році українки поїхали за своїми чоловіками в Сирію і потрапили в пастку «Ісламської держави», вони та їхні діти були свідками жорстоких страт терористів, пережили голод під час блокади, а згодом пройшли випробування таборами для вдів.Ризикуючи своїм життям, розвідники під прикриттям та силою перемовин, вивезли з Сирії 89 українських громадян — жінок та дітей. Операція тривала 5 років. Україна — чи не єдина держава, яка репатріювала з таборів Аль-Хол і Родж усіх своїх громадянок, що виявили бажання повернутися додому. Ми з операторкою Євгенією Таранченко поїхали в сирійську пустелю, аби побачити все на власні очі та висвітлити історії жінок. Попри нестабільну ситуацію в Сирії, загрозу нападу ІД, наявність російської агентури нам вдалося потрапити в закритий табір для вдів терористів «Ісламської держави» Родж. І тепер ми готові презентувати це вам. Приємного перегляду!

Продовження👇...На додачу до всього ми вдалися до магічного мислення. Росія, мовляв, напевно виявиться розсудливою і погодиться на компроміс – «справедливий і тривалий мир». Насправді ж ми забезпечили, щоб будь-яке припинення вогню не було ні справедливим, ні тривалим.А що далі? Якщо ми не були готові воювати з Росією тоді, коли мали вас – великого, згуртованого, стійкого й спроможного союзника – на своєму боці, то чому ми мали б воювати, щоб захистити вас, коли ви знекровлені, травмовані й принижені? Якщо ми викрутимо вам руки, нав’язавши перемир’я, і підтримаємо його символічними силами «коаліції бажаючих», ми пожертвуємо не тільки вашою справою, але й нашим стримуючим фактором.Ми не можемо виправдовуватися лише боягузтвом. У нас є інші, кращі виправдання. Одне з них – егоїзм. Ми не дуже хотіли йти на економічні жертви. Через це ми виключили з порядку денного санкції такого рівня, які паралізували б воєнну машину Кремля. Дехто з нас – зокрема довірливі американці – бачать у повоєнній Росії привабливу бізнес-можливість. Цинічні люди вважають, що добре зароблять на мирі. Виявляється, жадібність – це добре.Але справжнє пояснення ще ганебніше. Ми втомилися. Колись ви були такими модними – з веселими синьо-жовтими прапорами, фотогенічними людьми та дотепними мемами. Нам було приємно почуватися шляхетними й сміливими, приймаючи ваших біженців і везучи гуманітарні конвої через Європу (Україна, як з’ясувалося, дивовижно близько).Але тепер це виглядає так по-2023-му. А як же Газа? Судан? Нашої уваги просто не вистачило надовго. Як поганий бойфренд, що намагається викрутитися з відносин, ми робимо все це про себе, а не про вас. Ми хочемо залишитися друзями. Ми сподіваємося, що ви будете добрими сусідами й «гідним переможеним»: жодних актів помсти, будь ласка. Правда ж у тому, що ви пішли далі. Ви вже за межами почуттів розчарування чи зради. Хоча нині ви активно (і цілком слушно) не довіряєте адміністрації Трампа, політичних лідерів Західної Європи ви вважаєте неважливими. Ваш пріоритет тепер – виживання і самодостатність; альтернатива – зникнення.А ми? Егоцентричні до самого кінця. Перепрошуємо за це.

«Слуга народу»: казка для дорослих, що стала інструкцією до помилок[Знову актуалізувалася тема виборів і, на тлі цього, іноземний журналіст нагадав мені, що виходу серіалу "Слуга народу" днями виповнилося 10 років. У зв'язку з чим, запитав в чому його феномен. Не вдаючись в глибокий аналіз, зафіксував для нього декілька думок, якими ділюся і з вами]1. Чому «Слуга народу» вистрілив свого часу?Головний успіх серіалу - у надзвичайно простому, майже інстинктивному наративі: потрібна людина не з політики. Такий собі всенародний улюбленець, який самим фактом появи покарає "старих політиків" і поверне людям відчуття справедливості. Це була суміш помсти й надії - двох найефективніших політичних емоцій.Корупцію в серіалі піднесли до рівня абсолюту: вона пояснювала все, виправдовувала все і розв'язувала все. Виборець отримав дуже комфортну картину світу, в якій є одна велика проблема - і один «простий хлопець», який її розчавить.2. Чому серіал сьогодні виглядає вирваним із контексту?Минуло лише десять років, але здається, що ми дивимося на уламки іншої епохи.Уже сам факт, що серіал російськомовний, сьогодні ріже слух - як експонат з музею політичної наївності. Там немає російської загрози, немає війни, немає АТО. Ідея, що Україна існує у вакуумі, де головний ворог - побутова та інституційна корупція, сьогодні виглядає наївною як фреска з довоєнних ілюзій.Насправді серіал і на момент виходу був казкою для дорослих. Він свідомо ігнорував майже всі реальні виклики країни - крім корупції. Її розкрутили до рівня вселенської змови, такого собі "української місцевої глобальної змови", де олігархи - остаточне зло, а перемога нпд ними - ключ до ідеальної держави.Такий собі політичний ескапізм у стилі "було б добре, якби все було так просто". Фільм критично доклався до інфантилізації дискурсу і виборця.3. Що серіал все-таки передбачив?Не варто перебільшувати роль серіалу в приході Зеленського до влади - реальність завжди складніша. Але він таки став самосправдженим пророцтвом, щось на кшталт інструкції "як створити політичний феномен із телевізійного героя".У серіалі люди голосують за "простого хлопця", бо вірять у чарівне рішення системних проблем.У реальності - значна частина виборців сподівалася, що "нове обличчя" саме по собі принесе швидкі зміни.У серіалі Голобородько не може провести реформи через недружній парламент.У реальності Зеленський заходить у владу й отримує першу монобільшість в історії незалежної України - інверсія сюжету, яка виглядала б надто фантастично навіть для сценаристів.Але далі реальність зробила крок, на який не наважився б жоден автор: вона зняла грим.Зеленський перестав бути вчителем Голобородьком і став собою - людиною, вихованою в культурі криворізьких дев'яностих, шоуменом, що опинився перед відповідальністю керувати воюючою країною, лідером, якого творить виклик, а не сценарій. Це вже не пострадянський "Барбіленд" з легкими конфліктами та простими розв'язками. Це реальна історія, яка не про казку, а про втрати, втому, рішення і ціну кожної помилки.І, як завжди, життя виявилося кращим сценаристом. І жорсткішим. Головне тепер засвоїти ці уроки, щоб все, що було - не стало марним.

Крим2.0Здача Донеччини, яку так вимагає Трамп в рамках пакту Віткоффа-Ушакова - це вигідний для росії воєнний плацдарм йти далі та інструмент деморалізації України та Європи.План рімейк американського "не провокуйте росіян у Криму, а то буде кров", що відкрило шлях для російської операції на сході України в 2014 році і коштувало ще більшої крові, але вже не потенційної. Проходили, дякую, вдруге не хочемо таких "порад, поки хоч якісь кури цілі".Без реальних гарантій безпеки та припинення вогню, як передумов переговорів, Україні не можна погоджуватися на будь-які пункти - це пастка. Навіть якщо путін обіцятиме нам Кубань та українську державною в росії навічно.Штати потім скажуть: "ну ми спробували, але не вдалося... так буває, спроба добитися миру того вартувала", а для нас - це ризик втрати державності та додаткові мільйони скалічених доль, сотні тисяч втрачених життів.Спочатку, припинення вогню і гарантії, тоді є шанс хоча б на заморозку у стилі 2014-2022. Щоб не казали, як не шантажували би нас. Якщо цього немає, це шлях до ще кривавішої бійні, де ми будемо в значно уразливішому становищі ніж зараз.Найближчі місяці найскладніші дипломатично, можливо, за весь час війни. Треба визнати, росії вдалося хакнути Трампівські США, сподіваюся тимчасово. Отже, на зараз, - ми один проти двох, при активному співчутті і моральній підтримці Європи, яку США намагаються навіть недопускати до столу переговорів. Вистоїмо, але додаткова мудрість та витримка нам зараз ой як не завадить.

Для повноти залишу тут і транскріпт розмови Ушакова з Дмітрієвим. З нього чітко зрозуміло, що план з 28 пунктів писали росіяни і передали його Віткоффу, щоб він його від штатів подав... Все ж, Віткофф фєєрічний довбограйУшаков: АлеДмитриев: Юрий ВикторовичУшаков: Да, Кирилл Александрович, ну, я там все отправил. Завтра будем разговаривать там.Дмитриев: Ну здорово, здорово. да, да, да. Я в Саудовскую Аравию улетел, но мне кажется очень важно, да, потому что это очень хороший путь вперед.Ушаков: Ну, нам нужно по максимуму, думаешь, наверное, как считаешь? А так передавать-то чего?Дмитриев: Не, смотрите. Мне кажется, вот эту бумагу, просто мы сделаем как бы в нашей позиции и я просто неформально прямо передам, что все это неформально. А они пусть делают как свою. Но я думаю, что они не совсем нашу версию возьмут, но по крайней мере, максимально близко к ней.Ушаков: ну в том то и дело что они могут не взять, а скажут что это с нами согласовано. Вот что я боюсь.Дмитриев: Нет, не, не. Это точно я ну прямо вместе с вами, ну как вы скажете слово в слова, я скажу.Ушаков: Они могут потом переиначить и все. Ну есть такая опасность. Есть. Ну ладно, ничего. Посмотрим.Дмитриев: Да, мне кажется просто так так.. И потом вы тоже можете со Стивом поговорить по этой бумаге. То есть мы сделаем аккуратненько.Ушаков: неразборчивоДмитриев: Спасибо вам громадное, Юрий Викторович. Спасибо вам громадное. Спасибо. До свидания.

Винесу з коментарів, бо це вже відверто задовбало: знецінення в нас давно стало національним видом спорту. Навіть «срач» може посунутися з п’єдесталу.1. «Сумісність 2–3 типів літаків — це жах для техніків»Так, справді, «зоопарк» техніки — це складно. Але:подивіться на грецьку армію — все працює, і нічого не розвалилося 😉йдеться про платформи країн НАТО, де бортові системи, «свій-чужий», озброєння та стандарти дозволяють інтеграцію (Греція знову не дасть збрехати);ми просто не маємо розкоші крутити носом. Бо інакше не мали би зоопарку танків, САУ, артилерії, БТРів тощо. Жили би на одних «Арчерах», «Богданах» та «Леопардах» — а реальність інша.2. «А де ж Гріпени? Це ж замість одного нічого — інше, яке приїде ніколи»Нам потрібно +-500 літаків, щоб закрити потреби. Жоден виробник фізично не може дати такі обсяги миттєво. Це 2–3 виробники і горизонт у 10 років.По Гріпенах — близько 130 одиниць домовлено.Рафалів — ще 100.Ф-16 (різних блоків) буде приблизно 100+ протягом років.І навіть це — мінімальний поріг.3. «За які гроші? В нас на інше немає грошей, а це просто піар»Так, це десятки мільярдів. І так, в нас цих грошей немає і не буде найближчі роки — це факт.Але контракти підписують не тому, що їх оплатить Україна. Їх оплатять:- російськими замороженими коштами;- спільним європейським фінансуванням.Франція хоче, щоб європейські гроші пішли на французький ВПК, бо танки будуть німецькі, артилерія — змішана, а літаки в ЄС повністю виробляють тільки Франція і майже повністю Швеція.Тому умовні бельгійські чи австрійські гроші, вкладені у спільний фонд, підуть не в США, а в європейський ВПК. І щоб це сталося — контракт має бути вже.Тільки у Франції, якщо не помиляюся, заарештовано російських грошей та активів на близько 19 млрд євро. І вони точно воліють, щоб ці мільярди пішли їхнім заводам, а не комусь іншому.А ми цим користуємося — бо інакше ці 19 млрд просто лежали би мертвим тягарем. А так французький ВПК буде щодня проїдати політикам мозок, аби отримати ці кошти й рухати виробництво.А ми отримаємо літаки, які критично потрібні.І останнє, вже не аналітика, а заклик.Колись я чув ті самі аргументи і про натівські танки, і про ATACMS, і про іншу зброю, яку «ніколи не дадуть» та «воно не треба».А тепер усе це вже на фронті.Уявіть, якби люди, які рік за роком вибивали рішення, попри спротив, скепсис і хейт, сказали собі:«Та хай воно все *** конем. Одні кажуть, що це зоопарк, інші — що ніколи не приїде, треті — що не потрібно. Піду займуся чимось іншим. Все одно ніхто не скаже “дякую”, а по дорозі тільки будуть знецінювати і для росіян стаєш пріоритетною ціллю ти і твоя родина..».Де би ми були зараз?Чи бачили ви хоча б одну публічну подяку конкретним людям, які це тягнули?Чи хоч раз хтось запитав: «А хто це зробив можливим?»Ні. Бо коли успіх стається, всі вважають, що так і мало бути. Вони роблять усе це тихо і під прицілом ворога і вони точно знають:подяки не буде, підтримки не буде, зате армія критиків — буде завжди. І своїх, і чужих. Зі звичним рефреном “А я ж казав/ла”.P.S. Я не хотів би бачити публічно прізвища всіх цих людей - це подарунок росіянам. Вони й так знають про багатьох із них. Але я й не бачу принаймні розуміння, що ці люди є. Майте на увазі це, коли писатимете чергове "знецінення"

Друзі, дякую вам за підтримку і довіру, але йти у владу найближчим часом не планую, бо це не питання поганих замінити хорошими. В коментарях пишуть про те, кого варто було би підтримувати й що підтримують мене. Мені приємно, але це не про мене.Якби, наприклад, я пішов у владу зараз чи раніше, то мав би 3 варіанти - скурвитись, стати міським божевільним (маргіналом) або бути героїчно похованим революціонером. Бо зараз, як і вчора, умов для зміни системи ще немає. Але вони з'являться в горизонті наступних 4-8 років. Ось тоді, чи то мені, чи то іншим, ваша допомога і підтримка дуже знадобиться. Головне не люди (хоча роль особистості важлива) але ідеї. Вони ключове, а ті, хто може їх втілити - це дуже важливий, але інструмент.Я двічі відмовлявся від гарантованого депутатства. Мав змогу стати наймолодшим нардепом в історії України (а може й не тільки 😅), але це був би максимум чим запам'ятався би - наймолодший, бо умови ще не склалися тоді. Це було би ганебно для мене.Не суть поміняти одних на інших. Пробували, не працює. Важливо не інших, а інакших. З іншими підходами.

Радію, що в суспільстві гостро проявляється відраза до популізму. Засмучуюсь і хочу помилятися, та думаю, що це тільки в ФБ-бульбашці так. А там, - не у пласкому світі, а за вікном, де значна частина населення живе в рижимі виживання, все може бути інакше. Це обурення у нашій ехо-камері, а що в інших-сусідніх ми дізнаємося згодом, коли рішення почнуть імплементовувати і проявиться, що навіть квитки в УЗ можуть бути приводом для срачу не між владою та суспільством, а всередині самого суспільства.Популізм тим і поганий, що підходить до вирішення питань з позиції "арифметичної більшості", а не спільного блага, рівноваги, безпеки, інклюзивності рішень... Протиставляє велику суспільну стінку на противагу і за рахунок іншої - маленької. За правом більшості.Тому обурення в фб - це не загроза таким рішенням, а їх підкріплення і легітимація. Що з цим робити - взламувати порядок денний і робити альтернативи, інклюзивніші та поглинаючі ці штучні водорозділи на "математиків та пасажирів".Пропоную ідею - можливість задонатити ці 3000 км для військових. Хочу мати альтернативу - відмовитись від них і перерахувати еквівалент цих грошей Фонду чи підрозділу, якому довіряю.Кому необхідно - скористаються, а кому ні - перерахують на потреби сил оборони. І важливе доповнення: так зможемо дізнатися грошовий еквівалент цієї ініціативи, на який вже хтось точно поклав око😉

Вчора на стрімі запитали , чому я вважаю провальним візит Дмитрієва до СШАОсь підбірка цитат і оцінок із американських медіа про "кремлівський PR", що "обернувся проти Москви"Дмитрієв намагався продати у Вашингтоні картинку «стійкої російської економіки». Насправді ж поїздка стала демонстрацією слабкості Кремля.“U.S. officials publicly dismissed Dmitriev’s tour as a desperate PR mission, saying the Kremlin is scrambling as oil sanctions wipe billions off Russia’s energy giants.” — BloombergМіністр фінансів США Скотт Бессент публічно назвав Дмитрієва «російським пропагандистом», який приїхав не домовлятися, а виправдовуватись.“Russia will feel the pain immediately.” — Treasury Secretary Scott BessentУ Reuters прямо пишуть: Дмитрієв прибув просити послаблень санкцій, лобіюючи «бізнес-дил» для Кремля, але натомість отримав холодну реакцію. У NPR цю поїздку описали як «індикатор страху Москви» після удару по російській нафті.“They’ve sent their special envoy to meet with Trump’s team — that shows the degree of concern in Moscow.” — NPR RadioАмериканські медіа називають цю поїздку «PR-місією, що провалилася». Кремль спробував виглядати впевненим, але виглядав переляканим.“The Kremlin dispatched Dmitriev on a PR mission across the U.S. in a bid to ease tensions, but the effort backfired as U.S. officials mocked his talking points.” — The Washington PostДля США це був не дипломатичний діалог, а спроба Москви «продати» стабільність, якої не існує. Результат — публічне приниження і підтвердження, що санкційний тиск працює.Дмитрієв приїхав у Вашингтон демонструвати силу — і показав слабкість. Ідея поганого поліцейського Лаврова і хорошого Дмитрієва - не вразила. Америка побачила панікера і пропагандиста, який повернувся в росію ні з чим.