Саакян 🇺🇦

Минулого року США фактично відмахнулися від пропозиції України поділитися досвідом боротьби з іранськими дронами. У редакції є навіть презентація, яку Зеленский залишив Білому дому з пропозиціями відкриття хабів на Близькому Сході для відбиття потенційної атаки Ірану шахедами.Як пише Axios, українська сторона пропонувала Вашингтону технології та практичні рішення, які вже довели свою ефективність проти Shahed — зокрема дешеві системи перехоплення і тактику протидії масованим атакам. Йшлося навіть про презентацію для американських військових і можливість використання цього досвіду для захисту баз США на Близькому Сході.Але тоді інтересу майже не було.Парадокс у тому, що саме Україна сьогодні є головною лабораторією війни проти дешевих ударних дронів. І поки частина західних систем ППО збиває Shahed ракетами вартістю в сотні тисяч або мільйони доларів, українці змушені шукати рішення, які коштують у десятки або сотні разів дешевше.Тепер, коли іранські дрони атакують об’єкти США та їхніх союзників, до українського досвіду раптом починають придивлятися значно уважніше - пише Axios

Дванадцять років війни...На початку повномасштабного вторгнення ми були ще наївними — тепер стали значно більш розчарованими, але й тверезішими. Ми покладали великі надії на інших, сьогодні ж дедалі більше шукаємо опори в собі. Ми не до кінця знали собі ціну — і тепер головне не впасти в іншу крайність та не переоцінити себе.Як суспільство ми подорослішали на війнуУкраїна фактично стала каталізатором пробудження Європи, яка десятиліттями ігнорувала глобальні загрози. Ми раптом побачили, що дорослі держави можуть бути недалекоглядними. І водночас — що вчорашні "діти" здатні поводитися значно відповідальніше й зріліше. Ми опинилися у вирі глобальних трендів тоді, коли інші ще не до кінця їх усвідомлювали. І мали унікальну можливість спостерігати, як це усвідомлення повільно приходить до них — поки ми весь цей час тримали для них небо.Можливість — якої не хотіли і не просили.Цього року ми побачили, як через 19 років після мюнхенської промови Путіна Європа нарешті прийняла виклик і почала відповідати. Хтось скаже — аж 19 років. А хтось зізнається: ще недавно важко було повірити, що ми взагалі доживемо до цього моменту. На наших очах — ціною поту, крові, життів і надзусиль тисяч українців — Європа стає повноцінним геополітичним суб’єктом. І вже з Україною всередині. Це наслідок не лише російсько-української війни — це наслідок того, якою виявилася сама Україна.Ми отримали шанс не просто декларувати ефемерний "вектор інтеграції", а здобути конкретних друзів і партнерів. Сьогодні низка європейських держав стоїть з Україною пліч-о-пліч — у питаннях євроінтеграції, безпеки, спільної відповідальності за майбутнє континенту.Водночас досвід із НАТО, із поведінкою Сполучених Штатів щодо Гренландії та з іншими епізодами показав: іноді краще мати чесних і надійних партнерів, ніж формальних союзників, які можуть погрожувати або намагатися розміняти тебе в ширшій грі.Ми також тверезо подивилися на ворога. Він не такий слабкий і не такий дурний, як дехто хотів би вірити. Але саме тому те, що ми тримаємося й буквально вигризаємо своє майбутнє, ще більше підкреслює нашу силу. Одна річ — воювати з чмонями, інша — протистояти тим, кого бояться навіть ті, хто ще вчора здавався нам сильнішим. І, зрештою, ми дедалі чіткіше бачимо глибину ціннісної різниці з частиною Заходу. Коли звучить питання: "Навіщо вам гідність, якщо гине стільки людей?", — між нами й тими, хто так мислить, відкривається прірва глибша за Маріанську. Бо для нас гідність — не абстракція, а основа існування.Наше коло самоусвідомлення, здається, проходить усі 360 градусів: від формули "Україна — не Росія" до відповіді на складніше запитання — а чим є Україна насправді. Саме це сьогодні захищають український народ і армія. Саме для цього ми виборюємо час. І саме це, зрештою, стане фіналом війни: усвідомлена Україна в захищених кордонах, із гарантованою можливістю розвитку — як чітке й зрозуміле уявлення про себе і своє місце у світіЧаси, коли можна було відсидітися, минули — і вони дуже дорого коштували Україні.Сьогодні ми вже стали невід'ємною частиною глобальних процесів. Будь-які наші кроки й дії більше не відбуваються в умовному буфері між Росією та Європою, не десь на периферії Заходу. Вони відбуваються в самому серці Європи — і розходяться колами, впливаючи на інші країни та суспільства. Наша корупція здатна підірвати не лише віру у власні оборонні програми, а й спричинити політичну кризу в державі, яка допомагала Україні. Наш шлях євроінтеграції — його успіхи й провали — стає аргументом для цілої низки політичних сил і лідерів за кордоном. Слова, сказані в Україні владою, опозицією, відставними командувачами, миттєво розлітаються провідними світовими медіа.Ми більше не маленькі. Але чи здатні ми не повторити помилку нашого ворога — не плутати велике за розмірами з великим по суті — величним, залишається відкритим питанням. І це той іспит, який наше політичне покоління складатиме фактично весь свій шлях.

💬 «Це дурна війна за територію. Схоже, вони не хочуть воювати одне з одним», —Віткофф на Fox News про війну в Україні.Короткі цитати:💬 «Вони сперечаються через цю територію. Знаєте, усі розкидаються словом «гідність», але що дає вам гідність, коли відбувається стільки вбивств?» 💬 «Ми з Джаредом Кушнером сподіваємося, що представили обом сторонам кілька пропозицій, які дозволять їм зустрітися протягом наступних трьох тижнів і, можливо, навіть приведуть до саміту між Володимиром Зеленським та володимиром путіним».Стів Віткофф не виключив, що до цієї зустрічі може приєднатися і Трамп.💬 «Сподіваюся, найближчими тижнями ви почуєте хороші новини».Віткофф також сказав, що путін із ним завжди чесний.💬 «Мене критикували за те, що я 8 разів зустрічався з ним. Мені потрібно було зрозуміти, які його мотиви, його цілі тощо. І я справді вважаю, що багато з цих зустрічей зараз стають дуже актуальними» ▫️ Американські посередники не розуміють причин цієї війни, а також цілей, які ставить собі росія.▫️ Віткофф не бачить різниці між агресором і жертвою.▫️ Команда перемовників Трампа, відкидають концепцію суверенітету України, адже для українців в цьому контексті «гідність» дорівнює «суверенітет». ▫️ Американці «заходять» прості пояснення і прості рішення щодо країни, яка знаходиться за тисячі кілометрів від них, не заглиблюючись, на основі поверхневих вражень, тому успіх посередництва США при такому підході, малоймовірнийА чому так відбувається, писав і пояснював у блогу ще раніше

Ранок міг би бути добрим. Але поки одні комунальники герої, які щодня рятують міста після обстрілів, інші - демонструють, як виглядає управлінський абсурд у чистому вигляді.З 9 січня в будинку, де я живу відсутнє опалення. Спочатку це було прямим наслідком російського обстрілу. Але вже за кілька днів проблема стала рукотворною: воду з системи не злили, і в морози порвало труби. Хоча казали, що злили.Далі ситуація розвивалася за максимально поганим сценарієм.У мінус 15 управляюча компанія вирішила запустити систему. У під’їздах з третього по шостий це закінчилося водоспадами всередині, затопленими квартирами і навіть «гейзером» з третього поверху назовні. Особливість будинку, сталінка, — труби замуровані в зовнішні стіни — зробила наслідки ще гіршими.Наші перший і другий під’їзди тоді не запускали — було очевидно, що стояки замерзли. У квартирі з 9 числа температура трималася на рівні близько +7 за наявності електрики 3-5 годин на добу. І коливалася між -2 і +2, коли її не було. У найсильніші морози ми ще й три доби сиділи без світла, і нікому до того діла не було, хоча попереджали, що будинок просто промерзне.Після цього порвало вже й батареї в квартирах — по моєму стояку їх довелося зрізати на всіх поверхах.Здавалося б, у такій ситуації рішення очевидне:визнати масштаб проблеми, не імітувати запуск системи, дати людям прогноз і можливість організувати обігрів альтернативно, подати в список будинків без опалення, але ніт."Ми ремонтуємо, і в список "без опалення" не подамо" і продовжували говорити, що «опалення буде запущено», переносячи дедлайні технічно неможливого ремонту.Сьогодні зранку воду таки «запустили».Буквально пустил воду в хату — у квартири.Там, де було очевидно, що цього робити категорично не можна, - зі стелі просто почала литися вода.Тож цей текст я пишу, змінюючи тазики посеред кімнати. Матюкаючи і ЖЕК з управляючою кампанією, які бояться визнати свої помилки і чим далі роблять ще гірше, і КМДА, яка чудово знає про ситуацію у нас в будинку. Але абсурд і технічна безграмотність правлять бал. На останок, сантехнік ЖЕКу казав, що пускати воду не можна, але "з гори тиснуть", і ймовірно це не останній пуск, тож порадив закупити тазики побільше, бо попереду нові морози, а потім буде відлига і новий пуск опалення, бо тиснитумуть, що "треба знову спробувати".

⚡️ ЗБИТО/ПОДАВЛЕНО 38 РАКЕТ ТА 412 ВОРОЖИХ БПЛА➖➖➖➖➖➖➖➖➖➖У ніч на 03 лютого (з 18:00 02 лютого) противник здійснив комбінований удар по Україні із застосуванням ракет різних типів повітряного, наземного базування та ударних БпЛА. Усього радіотехнічними військами Повітряних Сил зафіксовано 521 засіб повітряного нападу:- 4 ракети “Циркон”/“Онікс” (район пуску ТОТ АР Крим);- 32 балістичні ракети Іскандер-М/С-300 (район пусків – Брянська обл. – рф., ТОТ Криму);- 7 крилатих ракет Х-22/Х-32 (із повітряного простору Брянської обл. – рф);- 28 крилатих ракет “Х-101/Іскандер-К” (акваторія Каспійського моря, Курської обл. – рф);- 450 ударних БпЛА типу Shahed, Гербера, Італмас і безпілотники інших типів із напрямків: Брянськ, Курськ, Орел, Шаталово, Міллерово, Приморсько-Ахтарськ – рф., близько 300 із них – "шахеди".❗️Основні напрямки удару – Київщина, Харківщина, Дніпропетровщина, Вінниччина, Одещина.Повітряний напад відбивали авіація, зенітні ракетні війська, підрозділи РЕБ та безпілотних систем, мобільні вогневі групи Сил оборони України.💥 За попередніми даними, станом на 09:30, протиповітряною обороною збито/подавлено 450 цілей – 38 ракет та 412 безпілотників різних типів:- 4 ракети “Циркон”/“Онікс”;- 11 балістичних ракет Іскандер-М/С-300;- 3 крилаті ракети Х-22/Х-32;- 20 крилатих ракет “Х-101/Іскандер-К”;- 412 ударних БпЛА різних типів.Зафіксовано влучання 27 ракет та 31 ударних БпЛА на 27 локаціях, а також падіння збитих (уламки) БпЛА на 17 локаціях.Інформація щодо 6 ворожих ракет уточнюється.Атака триває, в повітряному просторі декілька ворожих БпЛА. Дотримуйтесь правил безпеки!✊ Тримаймо небо!🇺🇦 Разом – до перемоги!

Згоден з оцінкою цілей і стратегій війни у 2026 році Валерія Пекаря:Стратегія росії полягає в тому, щоб, по-перше, поклавши неміряну кількість людей, поступово просуватися на фронті; по-друге, атаками на інфраструктуру примусити суспільство погодитися на будь-які умови угоди; по-третє, залякуючи Європу, примусити її припинити підтримку України, а якщо не вийде, то дочекатися приходу до влади євроскептичних антиукраїнських популістів; четверте, обіцянками фантастично вигідних бізнес-проєктів тримати Трампа подалі від інструментів тиску на росію.Стратегія України полягає в тому, щоб, по-перше, вбивати більше окупантів, ніж Москва здатна мобілізовувати; по-друге, дальніми та середніми ударами вибивати логістику, військове виробництво та коштовні невідновлювальні ресурси (літаки, ППО тощо); по-третє, дальніми ударами вибивати нафтопереробку та нафтоекспорт, заганяючи російську економіку в дефіцит; четверте, схилити Європу до активніших дій; п'яте, постійними дипломатичними танцями тримати Трампа подалі від інструментів тиску на Україну.Стратегія США полягає в тому, щоб, натиснувши на слабкого (в їхньому уявленні це Україна), швидко примусити його до угоди на умовах сильного, забезпечивши собі лаври миротворця, можливість зосередитися на інших питаннях та гарантію, що росія не колапсує й не потрапить в руки Китаю. Окрім того, треба розбити європейську єдність, щоб Європа не стала центром сили.Стратегія Європи полягає в тому, щоб виграти час на переозброєння та розгортання збройних сил, на внутрішньополітичну та європейську консолідацію, на те, щоб пересидіти Трампа.Стратегія Китаю полягає в тому, щоб дочекатися послаблення всіх сторін, остаточного розриву США з Європою, остаточного послаблення росії, та отримати необхідні ресурси, ринки збуту та майданчики розвитку без силових дій.Стратегія всіх інших полягає в тому, щоб половити рибу у каламутній воді.В цій системі координат ми житимемо 2026 рік.

А тут вже: як гренландці можуть «зчитувати» дії Трампа: архетипи, тригери, інтерпретаціїАрхетипи/стереотипи-«лінзи»А) “Нас продають/купують” (об’єктивація)У культурі, де земля/море — не товар, а відносини й відповідальність, риторика “купити/забрати/анексувати” автоматично читається як приниження суб’єктності. Саме тому політичні меседжі “Greenland is not for sale” виникають так природно — це не просто гасло, це світоглядна межа.B) “Тупілак-ефект” (агресія, що повертається)Якщо зовнішній актор запускає шантаж/погрозу/силову гру, спрацьовує інтуїція: це «нечиста» тактика, яка зрештою вдарить по всіх — і по тому, хто її застосував. (Не буквально віра в магію, а культурний сценарій наслідків.)C) “Морська Мати” (ресурс як відповідь на повагу)Доступ до ресурсів (бази, мінерали, логістика) зчитується не лише контрактом, а якістю стосунків: повага → відкритість; зневага → закриття/опір.D) “Суд громади” (легітимність через публічність)Усе, що робиться “за спиною” або виглядає як змова великих держав, буде токсичним. Публічні консультації й місцева згода — критично.Сценарії дій Трампа і найбільш імовірні реакції в Гренландії1) Риторика «анексії/взяти під контроль/купити»Ймовірна реакція: масова відраза + мобілізація ідентичності + консолідація з Данією ситуативно, навіть якщо в довгій перспективі курс на незалежність. Це вже видно в протестах і загальному політичному тоні.2) Посилення військової присутності США без “мови власності”Якщо подано як безпекова співпраця на основі існуючих угод, з повагою до Nuuk і прозорими вигодами — сприйняття може бути прагматичним (не обов’язково теплим, але робочим).Якщо подано як “ми тут головні” — реакція швидко стане оборонною.(Довідково: США вже мають ключову базу в Гренландії, і в дискусіях це часто фон.)3) “Гроші та інвестиції” (інфраструктура/робочі місця/мінерали)Працює лише за умов:повага до місцевих процесів,екологічні запобіжники,відчутний локальний бенефіт,і головне: не як «ви нам — територію, ми вам — кеш», а як партнерство.Контекст: видобуток і консультації в громадах — реально чутлива тема. 4) Публічна підтримка права Гренландії на самовизначення (без “приватизації”)Це єдиний сценарій, де США можуть отримати симпатію як контрколоніальний союзник, але Трамп-стиль (“угода, я виграв”) може звести це нанівець.З практики: гренландські лідери підкреслювали, що майбутнє вирішують гренландці.5) Тарифи/шантаж Данії/“або так, або буде погано”Для Nuuk це читатиметься як повернення колоніальної логіки іншими руками: вас не питають, вами торгуються. Результат — зростання антиамериканського настрою та пошук інших партнерств.Практичний висновок: що в Гренландії “працює”, а що “ламає контакт”Працює (дає шанс на нейтрально-прагматичне прийняття):мова партнерства, а не володіння;чітка публічна повага до Nuuk як суб’єкта;прозорість і «легітимність через громаду» (консультації, місцеві вигоди);безпекові аргументи без приниження (“разом захищаємо Арктику”, а не “ми забираємо Арктику”).Ламає контакт (вмикає архетипи загрози):“купівля/анексія/тотальний доступ” риторикою;угоди “через Данію, але не з Гренландією”;зневага до екологічної/соціальної чутливості (особливо щодо видобутку);непередбачуваність + погрози (бо невизначеність в Арктиці = страх виживання).Важлива ремарка про межі узагальненняГренландці не є монолітом: є різні партії, різні регіони, різні погляди на інвестиції/видобуток/темп незалежності. Але “червона лінія” — не бути об’єктом торгу — виглядає надзвичайно стабільною, що підтверджують і соціологія, і політичні реакції.

Канада має те, чого хоче світ. Ми — енергетична наддержава. Ми володіємо величезними запасами критично важливих мінералів. У нас найосвіченіше населення у світі. Наші пенсійні фонди є одними з найбільших і найдосвідченіших інвесторів у світі. У нас є капітал, таланти та уряд з величезним фіскальним потенціалом для рішучих дій.І у нас є цінності, до яких прагнуть багато інших.Канада — це плюралістичне суспільство, яке працює. Наш публічний простір — гучний, різноманітний і вільний. Канадці залишаються відданими принципам сталого розвитку.Ми є стабільним, надійним партнером — у світі, який є яким завгодно, тільки не стабільним — партнером, який будує та цінує відносини в довгостроковій перспективі.Канада має ще дещо: усвідомлення того, що відбувається, і рішучість діяти відповідно.Ми розуміємо, що цей розрив вимагає більшого, ніж просто адаптація. Він вимагає чесності щодо світу, яким він є.Ми знімаємо плакат із вікна.Старий порядок не повернеться. Ми не повинні за ним оплакувати. Ностальгія — це не стратегія.Але на уламках розриву ми можемо побудувати щось краще, сильніше і справедливіше.Це завдання середніх держав, яким є що втрачати у світі фортець і які можуть найбільше виграти у світі справжнього співробітництва.Могутні мають свою силу. Але ми теж щось маємо — здатність перестати прикидатися, назвати реальність своїм ім'ям, розбудувати власну силу вдома і діяти разом.Це шлях Канади. Ми обираємо його відкрито та впевнено.І цей шлях широко відкритий для будь-якої країни, яка готова пройти його разом з нами».

Цей гастрономічний, а не політичний, день настав👨🏻‍🍳😅Нижче інгридієнти та пропорції рецепту страви, яку готуватимемо сьогодні на стрімі - грецький сочевичний суп "Φακές"Інгредієнти які знадобляться:250 г зеленої сочевиці2 ст. л. оливкової олії1 середня цибулина2 моркви2 стебла селери2 зубчики часнику2-3 лаврові листки1 ч. л. кумину (зіри)1 дрібка гострого перцю чи паприки400 г подрібнених томатів (томат консервований 1консерва)1 кубик овочевого бульйону або овочевий бульйон1,5 л води1 ч. л. соліДля подачі:- Дрібка орегано- Винний/бальзамічний/лимонний оцет- ОреганоРецепт приготування:Підготовка овочів:Нагрійте оливкову олію в великій каструлі на середньому вогні. Додайте цибулю та смажте 3–5 хвилин, поки вона стане м’якою та прозорою.Додайте решту овочів:Додайте моркву, селеру та часник, перемішайте та готуйте ще 3–5 хвилин. Спеції:Додайте кмин, гострий перець (паприку/чілі) та лаврові листки, перемішайте.Додайте сочевицю та рідину:Додайте сочевицю, подрібнені томати, кубик овочевого бульйону і влити 1,5 л води. Доведіть до кипіння.Варіння:Зменшіть вогонь до помірного та варіть під кришкою приблизно 30–40 хвилин, поки сочевиця й овочі стануть м’якими. Періодично перевіряйте та, за потреби, додавайте воду.Фінальний смак:Додайте сіль, поперчіть за смаком. І ще 5 хвилин під кришкоюДля подачі, вже вєу тарілку додати 1 ч.л. винного/бальзамічного оцту, 1.5 ч.л. оливкової олії, дрібку орегано👨🏻‍🍳

Замість висновку про переговориТрамп і далі готовий ставити себе на місце путіна, а Україну — поруч із собою. Він із задоволенням звинуватив би Україну у зриві переговорів, але не може. Він може й має можливість будь-якої миті звинуватити РФ, але не хоче. Тому й надалі імітуватиме власні «перемоги» та те, що «росія хоче успіху України».Зеленському та Україні вдається маневрувати: погоджуватися на другорядні поступки, поступки з умовами та залишати запобіжники (референдум, вибори, голосування гарантій у Конгресі), з розумінням, що це радше імітація переговорного процесу. Фактично Україні вдалося виграти тіло з 20 пунктів. Вони для нас погані, але неприйнятні для РФ у тій редакції, яка була запропонована. Підмінити, відкотити назад тощо росіянам так і не вдалося.путіну ж вдається й далі тягнути час і «жити» в голові у Трампа. Він отримав запуск робочих груп. Він виграв загальну логіку (філософію) документу на старті, але програв конкретні пункти. Натомість тепер отримав шанс нав’язувати свою інтерпретацію.Але нагадаю свою незмінну позицію: усе це — буря в трилітровій банці, яка має мало спільного з реальністю. Все ключове відбувається не в переговорах, а поза ними, у реальному світі. І по периметру залишиться те, що визначатиме порядок денний, коли «ложечки знайдуться» (тобто переговори проваляться).Тож скажу парадоксальну річ: те, що «путін грає Трампом», у довгу перспективу може бути цілком робочою ситуацією для нас.По-перше, це той самий «чарівний підсрачник», який отримала Європа, щоб нарешті почати реально рухатися і робити те, що давно потрібно.По-друге, це стає вразливістю самого Путіна. Таку «іграшку» втрачати не можна, бо це вже про його персональну велич, про ризик підміни інструменту й цілі. Майже як Крим, який для РФ і вразливість, і валіза без ручки в умовах війни. Тож і «Трамп без ручки» цілком не фантастика.По-третє, увесь позитивний ефект для РФ від його активності несталий і хиткий, як і все, що робить Трамп. Він тримається виключно на відкладеному негативі, на ефекті «стиснутої пружини», адже всі інші ключові суб’єкти виступають проти цих дій.