Готуючись до участі у III KONGRES POLSKIEGO TOWARZYSTWA STUDIÓW MIĘDZYNARODOWYCH, я вирішив трохи модернізувати свою концепцію "нового прометеїзму":1). Трансляція українського досвіду протидії Росії у регіоні Балтики та Чорного моря, спільні заходи у цьому напрямі2). Формування спільних антиімперських наративів Балто-Чорноморського регіону.3). Наступальні дії у країнах глобального Півдня, зокрема, у сфері продовольчої безпеки.4). Предметна модернізація оборонної промисловості регіону, перетворення Балто-Чорноморського Міжмор’я на сталевого їжака.5). Зміцнення внутрішньої стійкості суспільств регіону шляхом протидії фейкам та дезінформації.6). Посилення енергетичної безпеки регіону.7). Розбудова інфраструктурних проєктів.8). Максимальна дерусифікація освітніх програм через використання національних мов.9). Поширення польського досвіду європейської та євроатлантичної інтеграції на пострадянський простір.10). Створення умов для завершення формування політичної нації в Білорусі, Молдові, Україні.Польською нижчеPrzygotowując się do udziału w III Kongresie Polskiego Towarzystwa Studiów Międzynarodowych, postanowiłem nieco zmodernizować moją koncepcję „nowego prometeizmu”:Transmisja ukraińskiego doświadczenia w zakresie przeciwdziałania Rosji w regionie Morza Bałtyckiego i Czarnego oraz wspólne działania w tym kierunku.Kształtowanie wspólnych antyimperialnych narracji w regionie bałtycko-czarnomorskim.Działania ofensywne w krajach Globalnego Południa, zwłaszcza w obszarze bezpieczeństwa żywnościowego.Rzeczowa modernizacja przemysłu obronnego regionu – przekształcenie przestrzeni bałtycko-czarnomorskiego Międzymorza w „stalowego jeża”.Wzmacnianie wewnętrznej odporności społeczeństw regionu poprzez przeciwdziałanie fałszywym informacjom i dezinformacji.Wzmacnianie bezpieczeństwa energetycznego regionu.Rozwój projektów infrastrukturalnych.Maksymalna derusyfikacja programów edukacyjnych poprzez wykorzystanie języków narodowych.Upowszechnianie polskiego doświadczenia integracji europejskiej i euroatlantyckiej na obszarze postsowieckim.Tworzenie warunków do zakończenia procesu formowania się narodów politycznych w Białorusi, Mołdawii i Ukrainie.
🧠 Кожна п’ята відповідь ШІ іноземцям про Україну — зі слідами роспропаганди, а найбільш ненадійний — ChatGPTДослідники з з Інституту стратегічного діалогу (ISD).поставили чотирьом популярним чатботам (ChatGPT, Gemini, Grok і Deepseek) близько 300 запитань п’ятьма мовами — про війну, НАТО, мобілізацію та українських біженців. Частина запитів мала нейтральний тон, частина — з навмисним проросійським підтекстом.У 18% відповідей моделі посилалися на російські джерела: державні ЗМІ, підсанкційні ресурси та сайти з екосистеми російських інформаційних операцій.- Серед чатботів саме ChatGPT найчастіше цитував російські джерела і був найбільш чутливим до упереджених формулювань у запиті. - Grok часто посилався на акаунти, пов’язані з росією, але не формально з державою, підсилюючи прокремлівські наративи. - В окремих відповідях DeepSeek генерував значні обсяги контенту, що корелював із державними наративами. - Натомість Gemini частіше показував попередження про безпеку для подібних запитів.👉 Читайте більше у дослідженні.✅ Підписатись на Spravdi у Telegram
Путин назначил человека Кириенко главой нового ключевого управления Кремля, отвечающего за внешнее влияние и пропагандуВ пятницу вечером, пока всем не до того, ТАСС сообщил, что Владимир Путин назначил выходца из структур "Росатома" Вадима Титова начальником управления президента по стратегическому партнерству и сотрудничеству.Это управление подчиняется первому замглавы администрации президента Сергею Кириенко, который на сегодня является, пожалуй, самым публично влиятельным человеком после самого Путина, хотя, конечно, административно есть немало фигур как минимум не слабее его, плюс еще те, кто влияет неформально, типа союзных в целом Кириенко братьев Ковальчуков. Новое управление создано на руинах сразу двух кремлевских управлений, которые подчинялись Дмитрию Козаку. Он уволен из Кремля без предложения новой работы (его окружение говорит, что предложения были, но он предпочел пенсию и Путин его отпустил, хоть и говорят, что из нынешней мафиозной системы выхода нет). Ну а вместе с его увольнением расформировали и два его управления, в прошлом отвечавшие за Донбасс (управление по приграничному сотрудничеству) и за оккупированные чужие территории вне Украины (Абхазия, Приднестровье, Южная Осетия) а также влияние на постсоветском пространстве (управление по межрегиональному и культурному сотрудничеству с зарубежными странами). Последнее управление теснейшим образом было связано со Службой внешней разведки, а "приграничным сотрудничеством" занимались, по большей части, выходцы из военной разведки - бывшего ГРУ. Глава нового управления Титов в Росатоме одно время руководил офисом в Центральной Европе и отвечал, в частности, за российское влияние в Чехии. Затем он был главой сети "Русатом" - пропагандистской сети Росатома, отвечающей за продвижение интересов компании, да и России по всему миру.
Міністерство оборони США — тепер “Міністерство війни”.Дональд Трамп ще 5 вересня 2025 року офіційно підписав указ, яким запускає повернення старої назви Department of War. Білий дім уже активно вживає її публічно, на брифінгах і у внутрішніх документах.Водночас Конгрес ще не проголосував за остаточну зміну, тож юридично це поки не завершений факт. Іронічно, але це вже не перший подібний випадок у стилі Трампа — раніше він “перейменував” Мексиканську затоку на “Затоку Америки”. Звісно, не на карті світу, а виключно у власній уяві та в текстах федерального законодавства США, які решта планети просто проігнорувала. Трохи історії:Назва Department of War не нова для Сполучених Штатів. Міністерство війни існувало з 1789 року аж до 1947-го. Лише після Другої світової США вирішили змінити її на “Міністерство оборони”, щоб звучати не як імперія, а як гарант миру й безпеки у світі. Це був політичний жест, покликаний заспокоїти союзників і легітимізувати глобальну присутність Америки.Як там у Орвела:У романі «1984» Джорджа Орвела Міністерство Миру займалося війною. Це класична інверсія сенсів, прикрашена назва, зміст — жорсткий. Іронія в тому, що зараз США роблять зворотне — знімають маску й чесно кажуть: “Ми — міністерство війни”.А чи насправді Department of War:За Трампа допомога не зникла повністю — але стала тоншою, повільнішою й більш умовною. Обіцянок більше, ніж реальних поставок. На жальні далекобійних ракет, ні масштабної військової підтримки. Тому по факту це не міністерство війни — це міністерство капітуляції. Принаймні так виглядає зовнішня картинка. Міністр війни США Піт Гегсет на нещодавній зустрічі з Зеленським — у краватці в кольорах російського прапора. Символи мають значення. Особливо в такі часи. Хоча формально — це ті ж самі кольори, що й на прапорі США. Але історія має гіркий присмак: Америка не раз рятувала Росію та СРСР, коли ті стояли на межі катастрофи — і так само не раз закривала очі на долю поневолених народів радянської імперії.1918–1922 — американська продовольча допомога врятувала мільйони під час голоду в більшовицькій Росії.1941–1945 — програма ленд-лізу фактично врятувала сталінський режим, поставивши понад 400 тис. вантажівок, десятки тисяч танків, літаків, паровозів, продовольство й паливо.А після війни — холодна війна не заважала Вашингтону зберігати баланс, не розбиваючи імперію, а стримуючи її. Вашингтон визнавав незалежність країн Балтії де-юре, але де-факто сприймав радянську сферу впливу як даність. І далі допомагав «ножками Буша»І замість висновка:Ми всі пам’ятаємо фразу Арестовича про “два-три тижні”, яка на початку великої війни будувала паралельну реальність. Тепер цей самий Арестович роздає українські землі на словах. І ось ми опинилися в нових “двох-трьох тижнях” — уже трампівських.Питання не чи, а коли Дональд Трамп почне реально роздавати українські землі на геополітичних торгах. Відповідь, схоже, ми побачимо після Будапешту 2:0.
⚡️Майже половина російських нафтопереробних заводів зазнала ударів, втрати галузі стають критичними, – The EconomistУкраїна продовжує системно завдавати ударів по енергетичній інфраструктурі росії, і темпи цих атак зростають. Майже половина російських нафтопереробних заводів (НПЗ) уже постраждала від ударів безпілотників і ракет. Приблизно 40% потужностей галузі були виведені з ладу, а одночасне скорочення виробництва досягло близько 20%.За даними Argus Media, українські сили вразили 16 із 38 НПЗ на території рф. Хоча відновлення можливе, повторні атаки роблять пошкодження довготривалими. Деякі заводи зазнавали ударів кілька разів.⚠️Особливо серйозною проблемою є знищення крекингових установок, які переробляють сиру нафту на бензин, дизель і авіапальне. Через санкції росії вкрай складно замінити ці дорогі компоненти.Масштаби території рф, розосередженість об’єктів і виснаження протиповітряної оборони після понад трьох років війни роблять російську енергетичну інфраструктуру дедалі вразливішою.💙💛 Omelyan News
Як відомо, я цікавлюся білорусько-українськими відносинами, які сьогодні швидше жевріють, ніж реально підтримуються.Одне з ключових питань - товарообіг, який у 2021 році перевищував 5 мільярдів доларів, а у 2024му скоротився до кількох десятків мільйонів доларів. Цифра все одно цікава, адже кордон Білорусі та України нагадує лінію фронту, щоправда, бойових дій після вигнання російських окупантів навесні 2022 року з Київщини, Чернігівщини та Житомирщини немає.Завдяки публікації журналіста Євгена Плінського я зрозумів, звідки взялася ця цифра. Українська компанія "Мономах", яка займається чаєм та кавою, доволі активно як для воєнного часу веде бізнес з Білоруссю, де її інтереси представляє компанія "Натур Текнолоджис". Специфіка бізнесу в Білорусі є такою, що вести його без "кришування" силовиками практично неможливо, отже, білоруський КГБ цілком в курсі "чайних справ".Проте це, за великим рахунком, не головне, адже між Білоруссю та Україною навіть зберігаються дипломатичні відносини. Проблема в іншому: Білорусь добрих десять років виступає посередником для транзиту до Росії підсанкційних товарів (хороший чай і справді на вагу золота). Для Росії чай - практично національний напій, після горілки, ясна річ. От тільки як тоді діяти, якщо чайна продукція, яку розфасував "Мономах" та постачає Силам оборони України, опиниться у пайках окупантів? Дуже дивний "чай на трьох" виходить, без ста грамів не розібратися. А якщо серйозно - то санкції, які накладає українська влада на тих, хто торгує з рф, мають бути і потужними, і показовими, щоб лише на чай з бутербродом грошей вистачало
Минулого тижня журнал NV опублікував рейтинг діячів культури. У списку 100 людей культури від NV стався "інцест виконавця" (надто високий відсуток присутності серед лауреатів експертів, які формували цю сотню). Проте не менш важлива подія сталася на межі культури та політики.У Вашингтоні приступила до виконання обов'язків посла України в США Ольга Стефанішина, вона вже вручила копії вірчих грамот у Державному департаменті і поступово входить у курс справ. Цікаво, що чиновниця поїхала за океан, не дочекавшись цікавої події - прем'єри документального фільму, де вона фігурує у головній ролі.Документальний фільм Українка (The EUkrainian) буде представлений 24 вересня в програмі Одеського кінофестивалю. Його режисер - Віктор Норденхьольд, відомий шведський кінодокументаліст, який ще з 90-х років ХХ століття цікавиться Україною. Залишилося дочекатися прем'єри фільму, щоб зрозуміти, чи будуть у ньому кадри з Ольгою Стефанішиною на заставках телефонів співробітників Мінюсту та чи будуть згадки про кримінальні справи, фігуранткою яких вона є.Втім, віддамо належне дипломатці - своєю появою на широкому екрані вона опосередковано кидає виклик Володимиру Зеленському, що ставить під сумнів тривалість її кар'єри у Вашингтоні. Від того ще більш кумедно читати дописи про зміну позиції Трампа під впливом Стефанішиної...https://new.oiff.com.ua/post/українка-the-eukrainian
Наприкінці серпня Володимир Зеленський призначив Ольгу Стефанішину послом України у США. Вона менше місяця пробула спеціальною представницею Президента України по зв'язках зі США, очевидно, призначення на цю посаду прискорило надання агреману. На жаль, кадрова заміна за океаном (ще ніколи жінку-посла в новітній українській історії не змінювала інша жінка) матиме хіба що піар-ефект. Банковій категорично бракує розуміння функціонування дипломатичних механізмів. Мені невідомо, у чию голову прийшла ідея "впіймати" Трампа на привабливу та амбітну білявку, адже посли більшості країн не спілкуються з президентом США у щоденному режимі. Даруйте, це ж не фільм "Один вдома", герой якого зіткнувся з Трампом у центрі величезного універмагу.Є ще один аспект: Ольга Стефанішина понад 5 років відповідала за європейську (та євроатлантичну) інтеграцію, де зміст роботи полягав в узгодженні позицій низки акторів. У США все інакше, керівниця посольства України повинна запропонувати низку ініціатив, про які у Вашингтоні будуть говорити всі. Це я до того, що приліт до Штатів Ольги Стефанішиної повинен бути підготовленим. І, до речі, варто публічно розібратися з кримінальними провадженнями, в яких вона фігурує, інакше дипломатка може перетворитися на об'єкт уваги американських медіа. А це - випробування не з легких.
Наша пісня гарна й нова. Зрозумійте мене правильно: я за те щоб війна припинилася якнайшвидше. Але це не привід сумніватися, ставити питання і випробовувати ідеї та заяви на міцність. Тож зараз маємо чергову віху на горизонті - можливий саміт трьох. США, Україна та росія. Впевнений, це ідея Трампа. В американській традиції проводити такі зустрічі, бажано в резиденції Кемп-Девід. У 1978 році Картер мирив там Єгипет та Ізраїль. У 2000 Клінтон посадив за один стіл Арафата та Барака. Ось як про можливи зустріч пише сьогодні NYT.Зустріч із Трампом означала б певну перемогу для Путіна. З моменту вторгнення в Україну він був ізольований лідерами країн НАТО, які відмовлялися мати з ним спілкуватися напряму, доки Трамп, після повернення на посаду, не розпочав вести телефонні розмови з російським лідером. Перспектива цієї зустрічі відображає глибоку впевненність Трампа в тому, що його сила переконання, особливо під час особистої зустрічі, – це єдиний спосіб досягти угоди.
Можливо, так і є. Але існує вірогідність і, думаю, дуже висока, що путін знову використає це для затягування часу, "забиття баків" пустими обіцянками і ідіотськими псевдоісторичними фантазіями. А Трамп може знову повестися на це, розгледівши в цій мішурі якісь сенс. Якщо коротко, я не вірю в щирість намірів путіна. Але вірю в силу зброї, санкцій та Сил оборони України. Перше й друге у великій мірі залежить від США.А предмет перемовин, фактично, звівся до 2 з половиною питань. Території, нерозширення НАТО (як на мене таке вже анахронічне питання) та зняття санкцій. Штука в тому, що це питання на користь рф. Але що отримаємо ми?
Україна — в епіцентрі війни майбутнього. Але Європа до неї не готоваКомандувач Сил безпілотних систем ЗСУ Роберт Бровді («Мадяр») під час нещодавнього виступу на симпозіумі LANDEURO 2025 у Вісбадені окреслив три ключові виклики, з якими Україна стикається щодня на фронті і які вже завтра можуть стати проблемами всієї Європи та світу.1. Перевага живої сили РФ«Путін направляє на війну більше піхоти, ніж ми можемо щомісяця знищити», – констатує Мадяр. Це не лише цифри – це стратегія: росія використовує принципову недемократичність своєї системи для нескінченного «мобілізаційного пресу». Україна ж обмежена власним людським ресурсом: «усі, хто хотів воювати, вже воюють». Це означає, що ставка має робитися на технології, мобільність та якість рішень.2. Дрони-терористи – «Шахеди»«Путін знайшов дешеву й ефективну зброю для залякування цивільного населення та руйнування інфраструктури». Ці «дрони-бюджетники» стали головним символом постмодерної війни – і водночас викликом, до якого НАТО, схоже, не має готових відповідей. Мадяр прямо говорить: «Я не знаю, яка з країн-членів НАТО здатна захистити якесь своє місто, якщо на нього тиждень поспіль летітимуть по 200–300 дронів».3. Дефіцит мобілізаційного ресурсуПитання не лише у кількості – а в якості мотивації. Українські дрони керуються людьми, що «просто прийшли на війну» – айтішниками, тренерами, юристами. Вони створюють нову армію, засновану на відповідальності, інноваціях і довірі. Але їх менше, ніж потрібно. І тому будь-яке зволікання партнерів – це відкладена катастрофа.Мадяр не просто озвучив виклики та застрахав наших партнерів. Він пропонує своє бачення та необхідні кроки.По-перше, Україна вже працює над створення «кілзони» – 20 км мертвого простору для ворожої армії.По-друге, Україна будує «повітряну стіну», здатну зупиняти дрони на підльоті.По-третє, ми вже активно тестуємо наземні роботизовані комплекси, що можуть частково замінити піхоту.І це не відірваний від реалій футуризм. Це вже реальність. Українська реальність.І найголовніше: Україна вже сьогодні пише нову доктрину безпеки, яка згодом ляже в основу нових систем захисту НАТО. Але щоб цей досвід був не лише трагічним, а й трансформативним — його потрібно почути, вивчити і впровадити.Бо в майбутньому питання «Чому ви не були готові?» вже не буде риторичним.
TGLIST.COM.UA
