Рідна Віра

Купальська ніч духовно єднає людину з природою, возвеличує побут, освячує почуття молодих сердець. Всю ніч біля вогнища проводяться ігрища, співаються пісні, розповідають усмішки, пригоди.Ще вдосвіта люди йдуть вмитися джерелицею і набрати цілющої води у криницях чи джерелах, яка освячується волхвом. Після дійств біля криниці всі підіймаються на пагорб, щоб зустріти Сонце, вогнище вже більше не підтримують, воно само поступово гасне. На пагорбі проголошуються славні Сонцю, подяки Дажбогу за життя і молитви за добрий урожай.У Купальську ніч польові та лісові трави набирають виняткових чарівних властивостей, великої лікувальної сили. Здебільшого збиранням зілля займаються літні люди, бо у них є найбільша потреба в допомозі лікарських рослин. Збирати траву виходять дуже рано. До рослин при збиранні промовляють молитви. Найпростіша з них: "Батьку-Небо, Земле-Мати, благословіть траву збирати" [5, 3-5].Купалбог з цього часу вступає в свої повні права, наділяючи нас добрим врожаєм. Недарма його ще називають Раєм [3, 123], бо літня пора – це дійсно Рай на нашій Богом даній землі.Література:1. Волхвиня Зореслава, Проповідник Світлояр. Купайло – Бог земних радощів // Сварог, вип. 6. – К., 1997.2. Жуйкова М. Номінація смерті та архаїчне мислення // Студії з інтегральної культурології. – Вип. І: Thonatos. – Львів, 1996. – С. 28 – 62.3. Килимник С. Український рік у народних звичаях в історичному освітленні: У 2 кн. – Кн.1. – К.: Обереги, 1994. – 400 с.4. Килимник С. Український рік у народних звичаях в історичному освітленні: У 2 кн. – Кн.2. – К.: Обереги, 1994. – 528 с.5. Купало / уклав Пашник С.Д. – Запоріжжя: Руське Православне Коло, 7523 (2015). – 32 с.6. Творун С.О. Практична етнологія для ділових людей. Навчальний посібник. – Вінниця: Книга-Вега, 2005. – 216 с.Більше інформації на сайті:https://svit.in.uaНаші канали на Telegram і WhatsApp:https://t.me/ridna_virahttps://whatsapp.com/channel/0029VamNW5h7YSdAwrSciS1U Добродійний внесок на розвиток Рідної Духовності. Дякуємо за вашу підтримку!Картка ПриватБанк:4149 6090 4162 1329Картка Monobank:4441 1144 6569 7371#Купало #Марена #Рай #сонцестояння # #Календар #РіднаВіра #СвітовитПашник

🌿🔥 ЗАПРОШЕННЯ НА СВЯТО КУПАЙЛА 🔥🌿🔥☀️Тернопільська громада рідновірів «Велесія» щиро запрошує всіх охочих побратимів та посестер долучитися до святкування літнього Сонцестояння свята Купайла , вінчання Вогню та Води у просторі живої сили Природи!🔥У цю чарівну ніч, коли Сонце досягає своєї найбільшої сили, ми разом відродимо прадавні традиції наших Предків! 🔥🌀 📖Програма свята : - Зустріч 20 червня о 10:00( ТОВ "Білий Замок "). -Таборування на місці проведення( берег річки Рутка). -Початок священного обрядодійства на заході Сонця. -Запалення обрядового Вогнища . -Обрядові танці коловоди , етнічні давні пісні прославляння. - Гра на автентичних інструментах(бубни,дримби ,дуда-волинка) . - Споряджання обрядових ляльок Купайла і Марени . - Пускання вонненного Колеса. -Плетіння магічних віночків на Долю. - Очисний нічний обряд на Русальних Джерелах "Вогнецвіт". - Нічне вогненне дійство (фаєр-шоу). - Ярмарок магічних речей та оберегів. - Нічні купелі в місячному сяйві. - Жіночі обряди та ворожіння . - Ранковий обряд зустрічі Сонечка . - Спілкування та братчина в дружньому Колі однодумців , приємні бесіди про вічне і сакральне .🔥🌀Свято Купайла здавна символізує єднання людини з Природою, очищення через Вогонь і Воду та оновлення життєвої сили .☝️Візьміть із собою : - Вишиванки (обов'язково!) - Пожертви Богам (хліб, печиво, зерно,фрукти , квас чи узвар) -Братчину (їжу та воду чи соки які ви будете споживати.Харчові потреби у кожного різні , тому беріть те, що їсте саме ви.) - Зручний одяг та взуття , йдемо ґрунтовою стежкою . -Каримати ,спальники ,палатки (якщо немає то звертайтесь в приват , обсудимо). - Спреї від комах (кому потрібно). -Звісно ж гарний настрій та сонячні посмішки !🔥 Разом запалимо купальський Вогонь і нехай він очистить серця та об’єднає нас у спільному дружному Колі! 🌿Слава Богам і Предкам!☎️📞Контактні телефони :09699066130983870395З повагою Жриця ✨️ЗореКвіта 🪻 засновниця та очільницяТернопільської громади рідновірів «Велесія» ✋️☀️В ЄДНОСТІ РАЗОМ☀️🤚#купайло #зореквіта #ріднавіра # рідназемля #тернопіль #україна #святокупайла#вода#вогонь#предки#

Ой вам трясця – не дівка.Трясця вам, а не нам,Трясця нашим ворогам.Ой, у того Шума, Зеленая шуба...На сплетені руки ставлять босоноге дитя років п'яти або шести, хлопця або дівчину – "аби шустре було, щоб шкереберть не полетіло". Дитя ходить по живому "плоті чи містку", а хор співає:Шум ходить по діброві,А Шумиха рибу ловить;Що вловила, те й пропила,Сукні дочці не купила.Пожди, доню, до суботи,Куплю сукню і чоботи.Пожди, доню, понеділка,Зів'ю вінок із барвінка.Абож мені сукню крайте,Абож мене заміж дайте.В міру того, як "Шум" рухається вперед по руках хоровідниць, залишені позаду пари дівчат перебігають наперед і знову сплітають з своїх рук "місток". Таким чином "Шум" може йти і йти далі; так він звичайно рухається доти, доки не обійде навколо храму. [2, 308-310].Література:1. Войтович В.М. Сокіл-Род. Легенди та міфи стародавніх українців. – Рівне: Оріяна, 1997. – 332 с.2. Воропай О. Звичаї нашого народу. Етнографічний нарис. – Т.1. – К.: Оберіг, 1991. – 456 с.3. Губерначук С. Дажбог мене вислав... // Сварог. – 2001. – №11-12. – С. 34-38.4. Цьось А.В. Українські народні ігри та забави: Навчальний посібник. – Луцьк: Надстир'я, 1994. – 96 с.Більше інформації на сайті:https://svit.in.uaНаші канали на Telegram і WhatsApp:https://t.me/ridna_virahttps://whatsapp.com/channel/0029VamNW5h7YSdAwrSciS1U Добродійний внесок на розвиток Рідної Духовності. Дякуємо за вашу підтримку!Картка ПриватБанк:4149 6090 4162 1329Картка Monobank:4441 1144 6569 7371#Шум #Літо #Ліс #Змій #Календар #РіднаВіра #СвітовитПашник

Я б про цю гниль взагалі не писав.Чесно. Є речі, які краще просто обійти стороною, щоб не бруднити себе зайвий раз. Але коли ця секта починає лізти в рекламу Facebook і знову пхатися в український духовний простір — мовчати вже у мене не виходить.Мова про так зване Родове Вогнище Ведичного Православ’я і Куровського. (Колись було "Родове Вогнище Рідної Православної Віри" - й я там був... й ім'янаречення проходив ще о 2006 році...) але ті часи були золотими для Рідної Віри, тоді можна було... можна було багато чого зробити... але то все пройшло... Повернемося...Для мене це не українська традиція. І точно не те, що має право говорити від імені української Рідної Віри.Бо коли я бачу всі ці красиві слова — “Рід”, “Вогнище”, “Покон”, “Сварог”, “слов’янська єдність”, ???“ведичне православ’я”??? — я бачу не силу Предків, а якусь мутну суміш. Трохи Індії, трохи Росії, трохи псевдослов’янщини, трохи власних титулів і багато псевдодуховного туману.І це все намагаються продати українцям як “справжню традицію”.Ні. Не треба. Такого гів#а - точно не треба!У той час, коли Росія вбиває українців, руйнує наші міста, нищить нашу культуру, мову і землю, вся ця маячня про “єдність слов’ян” виглядає не духовністю, а смердючим імперським болотом із-за бугра... Таааак.... Це ж чудо-юдо спужалося )))) І втекло у Австрію... Ну може вже не там... байдуже.Я не вірю в “духовне братерство” з тими, хто прийшов нас знищувати.Я не вірю в “слов’янську єдність”, коли під цими словами роками ховали російський вплив.Я не вірю людям, які беруть українські святі слова, змішують їх із чужими вченнями, прикриваються титулами й потім лізуть до українців учити їх “правильній вірі”.Рідна Віра — це не секта.Не театр одного “верховного волхва”.Не СНД у вишиванці.Не російський панславізм, перефарбований під духовність.Рідна Віра — це земля.Це Рід.Це Предки.Це честь.Це український дух.І якщо хтось у час війни досі тягне в Україну цю мутну “слов’янсько-ведичну” кашу — я буду називати це своїми словами.Це не шлях Предків.Це духовна гниль.І таку гниль треба не толерувати, не “розуміти”, не обговорювати м’яко й ввічливо, а виносити з українського простору.Бо українська традиція не має бути притулком для імперських міфів.І українці мають бачити, хто є хто.

Водіння Тополі чи КустаМарина Гримич подає опис обряду "Водіння Тополі", що відбувався в Духів день (другий день Трійці). Дівчата обирали одну з-поміж себе, яка зображала Тополю. Вона піднімала руки вгору й з'єднувала їх над головою, а решта дівчат прикрашали їх намистами, стрічками, хустками так, що голови зовсім не було видно з-під прикрас. Груди й стан "тополі" також оздоблювали різнокольоровими плахтами. Щоб дівчина не втомлювалася тримати руки піднятими, до її тіла прикріплювали дві палиці, які зв'язували над головою.Прибравши Тополю, дівчата водили її селом – від хати до хати, і в кожній оселі господар мав почастувати учасниць. Обійшовши село, дівчата вирушали в поля. Замість дівчини-Тополі іноді використовували деревце або здійснювали дійство, що називалося "віха", "дуб", "явір", для чого могли використати хрест чи щоглу, прикрашену зіллям. Біля такої "віхи", встановленої на галявині в селі чи поблизу, влаштовували народні гуляння: танці, співи, ігри. [див. 1, 25]. Іноді на високу жердину насаджували колесо з воза, прикрашене зеленню, квітами та стрічками. [див. 5, 72].Світлана Творун повідомляє, що дівчата водили Тополю під супровід пісні:Стояла тополя край чистого поля.– Стій, тополенько, не розвивайся,Буйному вітроньку не піддавайся.На Поліссі на Зелені свята водили Куста. У неділю вранці вбирали дівчину в зелене віття і водили від хати до хати, вітаючи господарів, за що отримували гостинці:Ми водимо КустаОд хати до хати,Щоб були всі людиЩасливі, багаті. [5, 71-72].Галина Лозко пише, що це дійство подібне до колядницького обходу на Різдво:Ой ми були у великому лісі,Нарядили Куста із зеленого клену,Нарядили Куста із зеленого клену,Вийди, господарю, із нового покою,Вийди, господарю, із нового покою,Винеси Кусту хоч по золотому...Господарі зустрічали Куста перед порогом хати, перед яким стояв стіл з подарунками, або господиня виносила дари на рушнику: хліб, яйця, пироги, солодощі, гроші. Склавши дари в торбину, дівчата дякували і йшли до наступного двору. [3, 38-39].Завершувалося водіння дівчини-Куста на тому самому місці, де її вбирали в зеленину. Дівчину перевдягали у звичайний одяг і, знятими з неї вітами та вінками, обвішували криницю або несли зілля в жито, щоб родило.Література:1. Гримич М.В. Зелені свята // Родовід. – 1993. – № 5. – С.21-29.2. Килимник С. Український рік у народних звичаях в історичному освітленні: У 2 кн. – Кн.2. – К.: Обереги, 1994. – 528 с.3. Лозко Г.С. Русальна обрядовість у Рідній Вірі // Сварог. – № 24. – 2014. – С.35-41.4. Скуратівський В.Т. Святвечір: У 2 кн. – К.: Перлина, 1994. – Кн. 1.5. Творун С.О. Практична етнологія для ділових людей. Навчальний посібник. – Вінниця: Книга-Вега, 2005. – 216 с.Більше інформації на сайті:https://svit.in.uaНаші канали на Telegram і WhatsApp:https://t.me/ridna_virahttps://whatsapp.com/channel/0029VamNW5h7YSdAwrSciS1U Добродійний внесок на розвиток Рідної Духовності. Дякуємо за вашу підтримку!Картка ПриватБанк:4149 6090 4162 1329Картка Monobank:4441 1144 6569 7371#Трійця #Тополя #Кущ #ЗеленіСвята #Свято #Календар #РіднаВіра #СвітовитПашник

Пашник С.Д. Ярило Вишній*24 квітняhttps://svit.in.ua/pra/4p5.htmБог весняного Сонця Ярило, народившись на рівнодення, зростає й піднімається у небесну вишину. Він має потужну силу, щоб остаточно воскресити природу, дати ріст весняним сходам і цвітінню. Яриловою силою наснажуються люди – вона надихає їх на великі звершення в ім'я свого Роду.Подібно до інших сонячних свят переносимо дату вшанування Ярила на 24 квітня замість 23 квітня, яке в церковному календарі зазначено як день святого Юрія [див. 3, 310]. До реформи Юлія Цезаря місяць мав 29 днів, тому в цьому випадку сонячне свято зміщувалося на день назад. Натомість у сучасному календарі, в місяцях з 31 днем, дати зміщуються вперед – на 25 число, щоб до початку наступного місяця залишалося 8 днів. Слід зауважити, що дата вшанування Ярила запозичена з церковного календаря, як і більшість інших свят річного кола, бо інших витоків до нашого часу не збереглося.Переважна більшість дослідників вважає Юрія тотожним Ярилові. Наприклад, Федькович О.Ю. посилаючись на народну оповідь повідомляє, що у Прабога-Вседержителя було чотири сини і дочка. Другий син – Яр-Ярило – св. Юр. [див. 2, 123].У Велесовій Книзі згадується день Ярів, але без зазначення дати. Також у цій стародавній книзі маємо весняного Бога Яра (Яробога) і мітологічний образ отця русів Ора (Арій, Ірій, Єрей, Орій), який за своїми ознаками відповідає Ярилу. [див. 1, 166, 184].У Галичині побутує уявлення, коли навесні гримить грім, то св. Дмитро передає св. Юрію ключі, тобто, св. Дмитро володіє осінню, а св. Юрій – весною. [див. 3, 310]. Аналогічно до свята Дмитра (25 жовтня), свято Ярила зміщується на один місяць вперед від рівнодення. З чим це пов'язано, наразі складно сказати. Якщо ж брати повний сонячний цикл у 60 тижнів-років при шестиденному тижні, то на цей час молодому Сонцю має бути 20 років.Степан Килимник пише: "Сказання-апокриф про Юрія їздця-змієборця дуже стародавнє, безсумнівно ще з дохристиянського фольклору. Образ Юрія-переможця овіяний численними апокрифами, сказаннями, легендами, казками та прислів'ями..." [3, 308].Також професор Килимник намагається пояснити давнє значення свята, спираючись на народну традицію:"Росу на Юр'їв день вважають цілющою, чарівною. В день Юрія в дохристиянську добу проводились сакральні ходи в поле з хороводами та танцями. Основна мета цих "ходів" полягала в благанні багатого врожаю, в зачаруванні ниви від вогню, граду, бурі та буйних вітрів, як рівно ж – викликати потрібні дрібні та теплі дощі." [3, 306]."Святому Юрію народна творчість, як вияв віри й вірувань наших далеких пращурів, приділяє чимало опікунства, чимало дуже відповідальних дій і дільниць весняної пори. Він (Юрій) є сторожем поля, урожаю, бджільного медозбору; та він і поле заорює; він "відає" й опікується всіма тваринами, дикими й свійськими; Юрій опікун їздців, ловів, вояків і т.д." [3, 307]."... На свій день святий Юрій на коні їде, а де його кінь ступає, там земля си розтворяє, Господом си благословляє – кожна травиночка, кожна деревиночка..." [4, 138].Далі опишемо свято за Василем Скуратівським з незначною переробкою.На день Ярила урочисто виганяють на випас домашніх тварин на "Юрієву росу", яка вважається особливо корисною. Корів виганяють до сходу сонця зі свяченою вербовою галузкою – щоб Ярило оберігав худобу. Господині, виганяючи тварин на випас, обдаровують пастухів. На Ярилів день, зазвичай, ходять босоніж по росі і умиваються нею, бо вона вважається вельми цілющою.Зранку на пасовище виходить священник, щоб молитовно благословити тварин. У храмах до образів Ярила ставлять свічки.Після обіду священник іде освячувати поля. Він читає молитву на щедрий врожай та рясні дощі, виголошує проповідь, а потім обходить ниву, скроплюючи її водою. Люди всі разом моляться за плодючість землі. Дехто запрошує священника і на особистий посів. Після спільного обходу всі сідають обідати. Для удобрення землі в неї заривають залишки їжі. П'ючи напої, промовляють:– Роди, Боже, жито пшеницю і всяку пашницю!– Дай, Боже, нам урожаю! [див. 5].Література:

Пашник С.Д. Рахманський Великдень. Права Cереда* 15 квітняhttps://svit.in.ua/pra/4p3.htmДесь глибоко під землею, в підземному царстві, живуть блаженні люди – рахмани, які померли. Своє життя вони проводять у Раю. За іншим уявленням, рахмани живуть десь на острові у далекій південній або східній країні, начебто у Ирії, де завжди тепло. Ця земля лише для блаженних.У рахманів немає літочислення, адже живуть вони в позачасовому просторі. Щоб сповістити їх про настання Великодня, земні люди – їхні нащадки – у Велику суботу пускають у річку шкаралупи з яєць, використаних для приготування пасок, або з крашанок, з'їдених на Великдень. Пускаючи шкаралупи на воду, промовляють: "Плиньте, плиньте у рахманські краї, про Великдень сповістіть."Коли ці шкаралупи допливають до рахманів – а це, за віруванням, трапляється на Переполовення (Праву чи Переплавну середу) – тоді праведники і дізнаються, що настало Воскресіння.У Велесовій Книзі про Рай читаємо:"А Матир зве до Лук Твоїх, Свароже Великий. І рече йому Сварог: "Іди, сине мій до тієї краси вічної. А там зрітимеш твоїх дідів і бабів, а ті то на радощах і весіллях те зріючи плакали гірко до днесь. А зараз вони будуть возрадуватися о Животі твоєму Вічному до кінця кінців, і вокраще ся тамо не відомо є." [1, ВК,7є].Доки шкаралупи пливуть до рахманів, кожна перетворюється на яйце. Одного яйця, яке вони їдять протягом року, вистачає двадцятьом праведникам.На Рахманський Великдень годиться обливатися водою, щоб не пристали мерці, бо вони її бояться.Отже, рахмани – це пращури. Люди ті благочестиві, живуть відмінним від земного життя, що можуть слугувати зразком доброчесності. Звідси й прислів'я: "Постимо, як рахмани". А саме такими й уявляють нащадки своїх далеких пращурів. [див. 3, 221-223; 5, 308-310].Степан Килимник повідомляє: "Святкували Рахманський Великдень в Україні на четвертім тижні по Великодні, у середу. Цей день вважається святом, ніхто нічого не робить, не працюють селяни, лише обходять худобу. Але в звичаї було на Преполовеніє їздити на ярмарок. У деяких місцевостях на Рахманський Великдень печуть паски та красять яєчка." [3, 223].Рахманський Великдень – це середина між Великоднем і Трійцею: 7 шестиденних тижнів складає 42 дні, а половина – 21 день. На календарній схемі восьмикутної зірки, яка зорієнтована за сторонами світу, 15 квітня припаде на вершину (схід, середина весни), там народжується Сонце і знаходиться Рай слов'янський. У Триглаві (Тризубі) на свято вказує середній зуб, символ Прави. Це Свято стихії Вогню. Аналогічні свята річного циклу: 15 липня – Білобог, Вітрогон, 15 жовтня – Мати Сира Земля, Болотиха, 15 січня – Чорнобог, Отдання.У греко-ортодоксів дата цього свята змінна, як і Великдень. Розрахунок проводять так: 7 тижнів по 7 днів = 49 днів (від Великодня до Трійці), але ділять хитро 50 днів (П'ятидесятниця) і виходить 25 днів (Переполовення), що також припадає на середу [див. 2, 163-164], як і 15 квітня (за шестиденкою з прив'язкою до днів тижня).Цікаво, що Рахманський Великдень відповідно до жидівського календаря тотожний Песаху, що відзначають 15 нісана (15 квітня). [див. 4, 323]. Вважається, що перед Песахом Ісуса Христоса було розіп'ято. Песах не може бути тотожним Великодню, як твердять прихильники церковного календаря, бо Великдень за сонячним календарем припадає на 25 березня (Благовіщення).У світоглядному і схематичному тлумаченні дамо два пояснення розп'яття Ісуса на хресті як сонячному символі.1. Якщо це момент рівнодення (Великдень), коли хрест із горизонтальними раменами зорієнтований на схід, то Сонце сходить в центрі хреста.2. Якщо враховувати дату Рахманського Великодня – 15 квітня – у схемі восьмикутника (див. статтю про Шестиденку), то тут місце щогли-хреста в центрі човноподібного святилища (центр Зірки). На щоглі розпинають вітрила з образом Сонця, віддаючи в жертву тріпати вітрам. Замість щогли (древа) ставлять колоду-требу (усічену щоглу), куди кладеться жертва, яка через Стрибога (страва, страта) переноситься на небо.

Звертаюся до вас у дні, коли багато наших людей готують кошики, печуть паски і розмальовують писанки. Це все написав не для того, щоб засуджувати, а щоб нагадати про глибокі корені наших прадавніх звичаїв. Великдень, який сьогодні більшість українців як християнське свято, насправді зберігає в собі живу пам’ять про Великий День наших Предків! Це такий час коли "воскресає" Сонце, коли починається відродження Землі і перемоги світла над зимовою темрявою.Наші давні обряди не були "винайдені" вчора.... Вони народилися з спостереження за Коло Сварожим нашими предками, вічним рухом Сонця, зміною пір року і диханням Роду Всевищнього. Після весняного рівнодення, коли день перемагає ніч, наші пращури вітали Ярила- молодого бога весни і родючості, що воскресає після зимового сну. Земля прокидалася, соки піднімалися в деревах, а життя поверталося в новій силі. Саме тоді приносили дари Рідним Богам... хліб, яйця, молоко й багато чого ще, щоб подякувати за майбутній урожай і продовження Роду. Далі хочу про обряднисть та символи "хрестианства" Ну перше мені спадає на думку - писанка - один із найсильніших символів. Не «гріб Господній», ох Боги простіть, як іноді кажуть, а сонячне яйце, образ самого Сонця-Дажбога і вічного кола життя. Наші предки розписували яйця ще, мабуть, в трипільські часи - солярними символами, деревами життя, сваргами й свастям. Це був обряд, що ніс побажання здоров’я, плодючості й захисту. Яйце- це зародок нового життя, яке виходить із шкаралупи, як Сонце виходить із-за обрію. Християнство прийшло на наші землі і знайшло вже готові глибокі традиції. Воно не створило писанку -воно лише дало їй нове тлумачення, але сила символу лишилася нашою, рідною... Якось так... Далі... Паска, Сонячний куліч (Я прошу не надавайте цьму слову москальского забарвлення) тож... Паска, яку сьогодні печуть у багатьох домівках, теж має давні корені. Це не єврейська прісна пасХа, чи ота сирна пірамідка, а сонячний коровай - обрядовий хліб, що символізував родючість і достаток. У давнину жінки випікали ритуальне тісто з найкращого борошна, одягалися при цьому нарядно, прикрашали його візерунками, щоб пренести до Богів і забезпечити добрий врожай. Принесення їжі до Капища, Святилища чі на требеще... на священного місця в цілому - це давній звичай приношення Треби (Дарів). Наші предки несли Треби, дякуючи Лелі, Ярилу, Велесу й усім Богам Рідним. Сьогодні кошик "освячують" у церкві попами, але суть залишається завжди - вдячність за життя і плодючість... Тож навіть ті хто вбивав Волхвів - продовжують справу цю... але нажаль суть спаплюжена. А що по обрядам, любі мої? Ну так))) Наприклад гаївки - веснянки, які співають дівчата. Це заклики до весни, прославлення пробудженої природи, хвала Ладі й Лелі. Обливання водою на Поливальний понеділок це ж теж очищення і пробудження життєвої сили, давній обряд родючості. Вогні, що палять на пагорбах, і вартування Сонця - усе це говорить про те, що в серці українського народу досі живе пам’ять про Великий День як свято перемоги світла, а не лише про події далекої історії... Християнство, прийшовши до Русі-України і не змогло повністю витіснити наші звичаї. Воно наклалося на них, як шар фарби на стародавнє дерево. Під цим шаром б’ється живе серце Рідної Віри. Волхви завжди знали - обряди сильніші за назви. Коли людина щиро дякує Сонцю, Землі й Предкам- вона звертається до Роду, незалежно від того, як називає цей день... Ми, рідновіри, не закликаємо нікого відмовлятися від сімейних звичаїв чи образити близьких. Я прошуВас просто пам’ятати правду... ці обряди - наші. Вони народилися тут, на нашій землі, під нашим Сонцем. Вони про вічне коло життя, про єдність з Природою і з Рідними Богами.З повагою і правдою,Волхв Рідної Віри Яромир.

                        ‼️❗️Увага ‼️❗️               ♨️ВАЖЛИВА ІНФОРМАЦІЯ♨️ ☀️Побратими та посестри, повідомляю, що 7534 літа  розпочато проведення обрядів відречення від чужовір'я(очищення/розхрещення).Отже , якщо ви твердо і рішуче з свідомою відповідальністю за свої дії намірені раз і назавжди розпрощатись з чужинською вірою , тоді ця інформація для Вас.   ☝️ЧАС ПРОВЕДЕННЯ ОБРЯДУ. Обряд очищення проводиться виключно у фазі спадаючого місяця,в другій половині дня.🌘🌜Сприятливі дати квітня 20-30🌘🌜Сприятливі дати травня 18-30🌘🌜Сприятливі дати червня 16 -29🌘🌜Сприятливі дати липня 16-28🌘🌜Сприятливі дати серпня 17-27🌘🌜Сприятливі дати вересня 14-24☝️МІСЦЕ ПРОВЕДЕННЯ ОБЯДУ.Для повноцінного грамотного виконання потрібна пряма взаємодія з 4 Стихіями (Земля,Вогонь,Вода,Повітря),тому ми усамітнюємось на березі річки Серет , що знаходиться у передмісті Тернополя (с.Біла), де в гармонії й тиші на лоні Природи проводимо  обряд. Також можливий варіант виїзного обряду на вашу територію по домовленості. ☝️НЕОБХІДНІ РЕЧІ.Проведення обряду відбувається на Природі,тому в першу чергу потрібен зручний одяг та взуття, а також спреї від комах кому потрібно.,йдемо ґрунтовими стежками. Для обряду потрібно мати : білу сорочку чи футболку без малюнків та принтів, з натуральної тканини,обов'язково нову,куплену без торгу і не міряну! Старий одяг від якого б хотіли позбавитись ,та речі які приносять негатив на вашу думку.Якщо маєте натільні хрестики,ікони ,літературу християнської тематики ,та будь-яку атрибутику чужинських релігій яка більше не має знаходитись у вашому домі, то все потрібно взяти з собою для спалення жертовного.Випечений власноруч хліб,булочка,паляниця на ваш розсуд.Якщо не вмієте пекти,то не проблема, достатньо лиш змішати борошно з водою і яйцем та випекти,в процесі головне енергія ваша яка вкладається у випічку,а не зовнішній вигляд, тому вся саморобна випічка приймається. Також потрібно пачку будь-якої крупи в пожертву пташкам , напій квас,компот, узвар. Фрукти сезонні. З собою мати братчину ( перекус після обряду, на ваш смак), та питну воду.Донат на розвиток Рідної Віри та громади .  ☝️Щодо узгодження деталей та бронювання дат прошу звертатись в приват.  📞контакти: +380969906613 +380983870395          Відаюча - Жриця ЗореКвіта Велесова Біленька✨️🪻  🌟Всіх Благ та милості Богів!🌟#розхрещення #відреченнявідчужовір'я#очищення#обряд#ріднавіра#рідназемля#зореквіта#тернопіль#

Пашник С.Д. Благовісник. Волочильне*26 березняhttps://svit.in.ua/pra/3p9.htmМи об'єднали свята сонячного і місячно-сонячного (пасхального) календарів, тому розглядаємо Благовісник і Волочильне як тотожні. Попередньо встановлено, що Великдень і Благовіщення – це споріднені свята. Понеділок після Великодня називається Волочильне (Пасхалія), а Благовісник припадає відразу після Благовіщення (Сонячний календар). Хоча через відмінності змісту можна припустити й інше датування цих свят.За стародавнім віруванням, як пише Олекса Воропай, у день Благовісника грім і блискавка пробуджуються від зимового сну, і відтоді щодня можна сподіватися першого весняного грому. В різних місцевостях України збереглося багато казок і легенд про грім і блискавку. В усіх таких оповіданнях народ намагається дати своє пояснення цього грізного явища природи. На Київщині пояснюють так: "Грім і блискавка землю будять, щоб прокидалася, бо вже весна".У день Благовісника господарі приносили до храму хлібні зерна для посвячення на посів. Повернувшись додому, змішували посвячені зерна з іншим насінням. Від цього дня починають сіяти ранні ярі зернові – овес, ячмінь та пшеницю. Отже, Благовісника святкували перед першими яровими посівами. [див. 1, 285-286].За греко-ортодоксальною вірою цього дня вшановують архангела Гавриїла, який вважається Божим вісником та посланцем, що оголошує про важливі події на землі. Гавриїл передвістив народження Івана Хрестителя та Ісуса Христа. [див. 2].Наш відповідник імені – Гаврило, співзвучне зі словом "говорило" – той, хто говорить, сповіщає. Вважається, що він уособлює блискавку і грім, тобто своїми властивостями наближається до Перуна. Можливо, й священна гора Говерла в Карпатах має зв'язок до цього божественного образу – на ній могли звертатися до Бога, та спостерігали за рухом світил і провіщати "запліднення" (рівнодення) та народження (сонцестояння) мітологічних образів Сонця. Гуцули й називали гору "Говирля" від слова "говір", "говорити", "розмова".У біблійній традиції Гавриїл вважається вісником смерті чи Божим посланцем, що говорить важливі звістки і має владу забирати в людини можливість говорити. [див. 5].Дзвіниця (аналогічно мінарет) заміняє гору. Коли дзвонар (вартовий) спостерігав народження Сонця, то бив у дзвони (як і грім відганяє нечисту силу), сповіщаючи усе селище. [4, 25].Опис другої частини свята ґрунтується на етнографічних даних про понеділок після Великодня з назвою "Волочильне" чи "Обливальний понеділок". Василь Скуратівський зазначає, що понеділкові обряди поділяються на два дійства: відвідування знайомих ("нести калача"), що й дало назву "Волочильного понеділка", та обливання водою – "Поливальний (обливальний) понеділок".Обливання водою має очищувальне значення. Ще до сходу сонця дівчата йдуть вмиватися до криниць. Хлопці тим часом вже підстерігають юнок. Ще до сходу сонця дівчата йшли вмиватися до криниць, а хлопці підстерігали їх і раптово обливали джерельною водою. Таке обливання вважалося веселою і природною жартівливою витівкою. [див. 5].Обливальні обряди логічніше було б перенести на 5–6 квітня, за аналогією до Водосвяття 5–6 січня, проте питання ще не остаточно вирішене.Назву "Волочильне" можна пояснити не лише обрядово, а й польовими роботами, які в ці дні дійсно пов'язані з волочінням землі.За звичаєм люди в цей день провідують один одного, щоб привітати зі святом, обмінятися крашанками або писанками. Хлопці можуть збиратися у "волочебні" ватаги. Матері кладуть їм у миску чи хустину великодні калачі, крашанки чи писанки та інші свячені харчі. Невеликими гуртами вони вранці обходять дідусів та бабусь, хрещених батьків, знайомих. Заходячи в оселю, діти вітають:– З Великоднем! Будьте здорові зі святом! Тато й мама просили взяти калач...– З Великоднем! І ви будьте здорові! – Відповідають їм. – Спасибі татові й мамі і вам діточки! Поздоровляємо вас, ростіть великі та здорові! – приймають "волочебне", а натомість кладуть свої віддарунки – калачі, крашанки чи писанки, печиво, цукерки, інші ласощі.