✙Resurgam✙

Туареги трощать «вагнерівців» та вже завдали удару по стратегічних інтересах Кремля 💬 Останні два дні в московському інформаційному сегменті доволі мало, а якщо є, то сухі повідомлення про Малі. Після оголошеного московитами кілька днів тому «контрнаступу» на туарегів Кремлівський африканський корпус організовує ще два жести доброї волі й покинув/готується покинути власні бази в стратегічних містах Агельхок, Тессаліт, а перед цим у Кидалі, бо опинився в оточенні. Про це повідомляє Le Monde.Тож кремлівська пропаганда вирішила перед 9 травня просто забути про 2500 московських військових, які реалізували «три жести доброї волі» в Малі. Тим часом кремлівські війська й війська малійської хунти відступають до центральної частини країни, не в змозі втримати ключові міста півночі (на кремлівських мапах це добре видно).За результатами повстання туарегів та взяття під контроль Агельхока (практично вже) та Тессаліта дозволило перерізати сухопутне сполучення між Малі та Алжиром. ➡️ І це стратегічно важливо, бо послаблює Кремль не тільки в Малі, а й у всій Африці. У тому числі блокує вивіз цінностей.Після того як Кремль втратив здатність використовувати порти Сирії для перекидання зброї та вивезення ресурсів, це місце посів Алжир та його аеропорти. Журналісти зафіксували щонайменше 167 вантажних рейсів у період з березня 2025 року по квітень 2026 року. Саме з цим пов’язані доволі часті візити кремлівських делегацій у цю країну.Алжир обслуговував ввіз зброї для підтримки промосковських Африканських хунт та вивіз ресурсів. Саме для цього у 2024–25 році кремлівські ПВК проводили в Малі додаткову військову кампанію, щоб взяти під контроль дорогу між містами від Агельхока до Тессаліта та вийти на алжирський кордон. Інший результат вже у джихадистів на сході Малі, які вибили московитів та війська хунти з міста Тессіт і тим самим перерізали наземне сполучення з іншою військовою промосковською хунтою в Нігері.Шанс на державність туарегівТуареги фактично зайняли область Кідаль. Якщо силам туарегів вдасться втримати темп наступу і розвинути його на область Тімбукту (найбільша область) і взяти історичну столицю туарегів Тімбукту під контроль, то для даного народу відкриється шлях для отримання реальної, визнаної державності, але за наступних умов⤵️▶️ Фактичний контроль над 2/3 території Малі, але тільки в межах розселення туарегів.▶️ Відсутність насильства над цивільними та втримання межі й віддаленості від джихадистських рухів.▶️ Факт того, що саме малійська хунта порушила Алжирську мирну угоду 2015 року, у січні 2024 року в односторонньому порядку вийшовши з неї, буде грати на міжнародну підтримку туарегів. До речі, це найцікавіше, бо малійська хунта вийшла з угоди для проведення наступу на територію туарегів в інтересах Кремля створити логістичний коридор до Алжиру (це ось той коридор Анефіс—Кідаль—Агельхок—Тессаліт). Тобто, виконуючи волю Кремля, хунта тепер ризикує втратою 2/3 території країни. Вирішальну роль у демонтажі невизнаної держави Азавад у 2014-16 рр. зіграли Франція та ECOWAS, отримавши мандат на миротворчу місію і підтримуючи на той момент профранцузький уряд в Малі. Зараз же у Парижа є власні рахунки з хунтою та Кремлем.▶️ Звернутись до міжнародних організацій, як це зробив Південний Судан, для проведення референдуму та надати відкритий доступ для «місій спостереження». ▶️ Позиціонувати себе як силу, що бореться з військовими хунтами і є корисною для ECOWAS. Оскільки зараз для країн ECOWAS більшою загрозою є діяльність Кремля і військовий союз «Альянс держав Сахелю», куди входять промосковські хунти Малі, Нігеру та Буркіно-Фасо, ніж туареги.Якщо туареги вчинять розумно і підуть шляхом, схожим на Південний Судан, то зможуть отримати державність. Головне — правильно обрати методи отримання. І тут для туарегів потрібна вже не військова, а політично-консультативна допомога від сил, які претендують на політичне лідерство в Європі (Франція, для прикладу) чи моральне лідерство (є одна прекрасна країна, яка неофіційно може надати поради).🛑Тelegram🛑Сайт🛑Instagram🛑Facebook 🛑Мерч 🛑 Підтримати

🇺🇸 🇻🇦 Паломництво Рубіо у Ватикан: чому треба розуміти, що Трамп слабкий💬 Три тижні тому Трамп вчинив скандал щодо першого американського Папи на престолі. Скандал, який не завершився публічними вибаченнями з боку американської адміністрації, а продовжився генерацією ШІ-картинок Трампа у вигляді Ісуса, які, за словами Трампа, неправильно трактували, бо «це був образ лікаря», але пізніше таки видалив їх із соціальних мереж.Папа Лев не піддався погрозам та шантажу американського президента, а відповів на випади Трампа. Конфлікт став замороженим, де католики всього світу переважно були шоковані. Папа непохитний, а Трамп просто перемкнувся на іншу ціль критики —  Мелоні та Мерца.➡️ Але, ймовірно, усвідомлюючи негативні наслідки від вистави Трампа, Білий дім відправляє у паломництво святими місцями Рубіо. Католика, який має відвідати Ватикан. Цікаво, що у Ватикані Папа поки особисто не збирається приймати американського високопосадовця. Рубіо прийматиме державний секретар Ватикану. І наче це рівень за протоколом, але зазвичай Папи приймають таких гостей особисто. Наприклад, попередній Папа приймав особисто віцепрезидента Венса.Ціль візиту Рубіо, за повідомленнями ЗМІ, — спробувати «розтопити відносини» між Білим домом та Ватиканом.Паралельно Рубіо зустрінеться з офісом прем’єрки Італії Мелоні, причому поки невідомо, чи особисто прийме його Мелоні. Зустрічі у Рубіо поки заплановані з міністрами МЗС та МО Італії.Давня подруга Трампа нещодавно стала теж об’єктом атак американського президента, який назвав її «неправильною» та її позицію поганою. На тлі того, що уряд Мелоні переживає не найкращі часи політичної стабільності, подібні інтервенції Трампа в оцінці Мелоні ставали ще більш чутливими. Попри критику Трампа, Мелоні не змінила власної позиції, заявивши, що вона буде діяти та висловлюватись виходячи з національних інтересів Італії.Тобто ніхто не піддався погрозам Трампа і відбувається що.... (барабанний дріб) — США з «хрестом каяття» на чолі з Рубіо їдуть «гасити конфлікт». Звісно, Трамп не визнає помилки, бо для цього є Рубіо та інші. Поїздка держсекретаря особливо публічно зараз не висвітлюється, щоб менше людей у США сприймали це як «Білий дім дав задню».А ситуація для Білого дому чутлива:📌 1. Напередодні виборів ситуація тригернула католиків.📌 2. Після поразки основного американського троянського коня в Європі Орбана — зіпсувати відносини з другою за значущістю та впливом США союзницею — Мелоні.📌 3. Отримавши першого американського Папу, не будувати з ним відносини заради політико-релігійного впливу, а зруйнувати їх.Сама ситуація є свідченням, що, попри свою риторику, Білий дім і Трамп є уразливими, і якщо вистоювати грізний потік свідомості американського президента в соціальних мережах — це так звані «кавалерійські наскоки», то потім відбувається спроба «ремісії». Поступово це проглядається вже в українській дипломатії щодо Трампа, яка все частіше сприймає його як фоновий шум — не заважає, і добре.Не давати США реалізовувати тактику дитини та дорослого в кімнатіЩоб не бути слабкими, Білий дім намагається не визнавати власні помилки, а реалізовувати тактику «дитини» та «дорослого» в кімнаті. Це коли після дитини, яка доводить справу до дна, — приходить дорослий, який відкачує (частково) і справляється враження успіху, що є лише замилюванням очей.Так було на Мюнхенській конференції, де Венс (дитина) виступом відправив американо-європейські відносини в круте піке, а потім Рубіо (дорослий) ніби справив враження успішного вирішення проблеми, хоча ті тези, що просував Венс, нікуди не ділись.Так само з Папою і Мелоні. Трамп (дитина), що вередливо вчинила конфлікт і Рубіо (дорослий), який буде просувати рамку, що це випадковість і «дитячі вибрики».Так ось, цю стратегію Білого дому треба тримати в голові та не давати реалізовувати.🛑Тelegram🛑Сайт🛑Instagram🛑Facebook 🛑Мерч 🛑 Підтримати

🇸🇰 Фіцо. Вишеград та Україна: гроші стимулюють💬 В Єревані на полях саміту Європейської політичної спільноти Зеленський зустрівся з прем’єром Словаччини Фіцо, хоча за два дні до цього між ними вже була телефонна розмова, у якій словацький прем’єр підтвердив підтримку євроінтеграційного вступу України. І хоч ця заява не нова, оскільки Словаччина навіть за прем’єрства Фіцо і до того підтримувала вступ України до ЄС, але є особливості.І ця особливість — це візит Фіцо у Москву. Рішення Європейського парламенту та пошук нових союзів з боку Фіцо після поразки Орбана.Ще місяць тому Фіцо на критику його бажання відвідати парад у Кремлі казав, що його «нічого не зупинить відвідати парад», але зрештою три тижні тому Фіцо заявив, що відвідає Москву, але проігнорує парад:«Я покладу квіти на могилу Невідомого солдата Червоної армії (чомусь це для Фіцо важливо зробити саме в Москві), щоб від імені словацького народу подякувати за звільнення. Ось і все. На військовий парад я НЕ поїду». Але вчергове підкреслена риторика Фіцо «я не їду на парад» є індикатором того, що словацький прем’єр хоче, щоб це почули та відмітили, як і його інтенсифікацію відносин з Україною.Цікаво, що кремлівські посадові особи будуть вимагати від Фіцо таки бути присутнім на параді, про що свідчать вже їх заяви про те, що словацький прем’єр відвідає саме парад, а не просто Москву.❓Що криється за пом’якшеннями Фіцо?Така пом’якшена риторика Фіцо, з одного боку, може пояснюватись відновленими постачаннями нафтопроводом «Дружбою», але прям така швидкість виходу з прямого політичного конфлікту останніх місяців радше пояснюється іншим процесом.➡️ Європейський парламент 418 голосами проти 207 проголосував за прийняття резолюції, яка зобов’язує Європейську комісію розпочати процедуру перевірки Словаччини на дотримання верховенства права. Цей крок, який відкриває для європейських інституцій можливість у майбутньому заморозити дотації для Словаччини за тим же принципом як під час правління Орбана в Угорщині.«Вишеград чекає на тебе (Мадяр)»: як Фіцо шукає «політичний дах»💬 Водночас цікавим є пост на сторінці Фіцо, де на фото він, прем’єр Туск та Бабіш, з підписом «Три мушкетери чекають на четвертого та відродження Вишеградської четвірки» І якщо суто присутність Фіцо і Бабіша могла б створити уявлення про побудову «колективного Орбана», то партнерський до України Туск явно не дозволяє трактувати це фото як «відродження» саме загрози для України.Вишергад як форма партнерства та взаємопредставлення інтересів цих країн в ЄС був мертвий в останні роки через деструктивну поведінку Орбана та відповідну позицію Туска, та чеського прем'єра Фіали.Фіцо, який чужий для всіх:➡️В Брюсселі та Україні він створив собі образ «молодшого партнера Орбана».➡️В Кремлі від Фіцо очікують підданства та поведінки рівня Орбана, але словацький прем’єр не має того політичного капіталу та можливостей бути другим Орбаном.➡️В США на Фіцо байдуже. Попри те, що Фіцо виступав на консервативних CPAC, але це представлення Фіцо відбувалось через посередництво Орбана. А останні відвідини Фіцо США взагалі завершились політичними інсайдами, що в кулуарах словацький прем’єр розповідав, що шокований психічним станом Трампа.➡️І залишається форма взаємозахисту — це Вишеградська четвірка, яка традиційно прикривала одна одну (до останніх років) і яка може дати Фіцо «політичний дах» після поразки Орбана на виборах.Тож висновки⤵️Фіцо дезорганізований через поразку Орбана і, схоже, навіть десь готовий підписати мирову з Україною (потенційно). При цьому Кремль спробує змусити/мотивувати Фіцо залишитись в тій орбіті поведінки, яка йому потрібна. Розуміючи, що, можливо, обіцянок «русские своих не бросают» буде замало для блокування процесів, що крокують Брюсселем щодо Фіцо, той плекає надію повноцінно відновити формат Вишеграду для політичного захисту, але оскільки там Туск, і «чистий лист» Мадяр, то, щоб досягти цілей та функціональності групи, Фіцо буде вимушений зменшувати промосковський гонор.Цікаво як Кремль спробує перепрошити Фіцо 9 травня.Resurgam➰Приєднуйся

🇷🇴 Голосування недовіри в Румунії: залаштункові ігрища та сценарії після вотумуРумунія була на межі того, щоб правопопулістські сили на кшталт AUR Сіміона здобули перемогу на президентських виборах або закріпили політичну владу за підсумками парламентських. Але тоді через низку причин і подій не відбувся.Зараз же силами соціал-демократичної партії (далі PSD) відбувається ерозія чинного уряду, в рамках якої вже завтра (5 травня) це призведе до голосування вотуму недовіри до чинного уряду.Контекст⤵️Два тижні тому PSD відкликали підтримку чинному уряду на чолі з Ільє Бложаном від Націонал-ліберальної партії (далі PNL), що призвело до остаточного розвалу уряду та винесення у зал питання вотуму недовіри.Офіційна причина руйнації проєвропейської коаліції з боку PSD «антисоціальна політика уряду» та «неефективне управління». Справжня ж причина широко обговорюється в румунському інформаційному полі — прагнення перерозподілити мандати та отримати посаду прем’єра, чого не вдалося PSD досягти під час формування коаліції, до речі, так само шантажем після сенсаційного провалу Чолаку та PSD.➡️ Чинний прем’єр Ільє Бложан на тлі економічної кризи розпочав консолідаційні заходи (скорочення видатків) — необхідний процес для гармонізації бюджету. Це викликає соціальне обурення, яке вдало підхоплює правопопулістський AUR, забезпечуючи зростання власної підтримки. Зростання, до якого ревнують соціал-демократи не маючи власного прем’єра, але й при цьому не маючи можливості перебувати в спекулятивній позиції опозиції.PSD, що входили в коаліцію після нокаутуючих останніх виборів, вирішили зрештою зіграти на тому ж, що і AUR. Тобто, на критиці «антисоціального Бложана». Ціль проста — наростити власну підтримку і шантажем здобути посаду прем’єра, бо для більшості проєвропейських сил гірше за шантаж PSD і Чолаку — це лише прихід до влади Сіміона з AUR.PSD та  AUR — вороги на публіці, змовники на практиціРумунське видання digi24 повідомляє, що керівництво партії PSD не повідомляло членів партії про те, що план повалення уряду узгоджено з  AUR (Сіміоном). У керівництві знали лише три людини про скоординованість дій з AUR: Сорін Гріндяну, президент партії, Клаудіу Манда, генеральний секретар, і Маріан Неачу.Коли генеральний секретар Маріан Неачу у понеділок зробив спільну заяву з Петрішором Пейу, лідером сенаторів AUR, це застало зненацька багатьох соціал-демократів, у тому числі деяких впливових лідерів.Раніше, у 2025 році, румунська преса на рівні чуток повідомляла, що попри публічну неприязнь PSD (Чолаку) вели перемовини з AUR (Сіміоном) щодо розподілу влади, але тоді всі карти змішали сенсаційні результати. Керівництво PSD заперечувало ці контакти та називало це «чорним піаром». Але тепер видно, що традиція «змов» є. Сценарії розвиткуЗавтра має відбутись голосування недовіри до уряду: чинний прем’єр Бложан та PNL (одні з проукраїнських сил) розраховують, що голосів у PSD та AUR не вистачить, з урахуванням того, що це буде таємне голосування та того, як таємно маніпулювали власною партією в PSD, приховуючи змову з AUR.Наразі документ про відставку уряду підписали 254 парламентарії, що перевищує поріг у 233 голоси, необхідний для звільнення уряду. Але таємне голосування може показати інше.Паралельно чинний уряд веде перемовини з партіями та групами S.O.S., POT, șPACE, Перший віцепрезидент PNL Сіпріан Чуку заявив у неділю ввечері на Antena 3 CNN, що лібералам все одно знадобиться «5-10 голосів», щоб пропозиція не була прийнята.▶️ Тож перший сценарій — для повалення уряду не вистачить голосів.▶️ Другий сценарій — переформатування уряду. Тобто, дострокові вибори не будуть оголошені, а буде переформатовано уряд, як того бажають соціал-демократи. Більшість румунських експертів схиляються до цього варіанту.▶️ Третій сценарій — це дострокові вибори, якщо вотум недовіри набере достатньо голосів, а дві пропозиції про форматування уряду зазнають невдачі впродовж 60 днів.Тоді є вірогідність перемоги правопопулістської AUR на чолі з Сіміоном, але й там є цікавий нюанс, про який напишу в коментарях 👇Resurgam➰Приєднуйся

🇮🇷 🛢🇺🇸 Злість та помста визначатимуть ситуацію довкола Ормузької протоки➡️ Іран надіслав проєкт попередньої угоди до США, в рамках якої готовий розблокувати Ормузьку протоку.У 14-пунктовій пропозиції, яка передбачає місячний дедлайн для досягнення угоди про відкриття Ормузької протоки, припинення морської блокади США та завершення бойових дій в Ірані й Лівані, питання ядерної зброї пропонується відкласти для обговорення після досягнення розблокування протоки та стабілізації.🇮🇷 Мотиви Ірану проявляти ініціативуБлокада американцями Ормузької протоки вдається взнаки доходам Ірану. У квітні експорт нафти Іраном, за даними Vortexa, впав на 80%, через що вже на середину квітня, за даними Kpler, з 86 млн барелів нафти, яку Тегеран міг розмістити у сховищах — 50 млн барелів вже були заповнені.Видобуток нафти Іраном близько 3,5 млн барелів на добу, де лише 1/5 частини вдавалось би експортувати. Тобто через неможливість експортувати весь об’єм Тегеран вимушений щоденно в районі 2,8–3 млн барелів направляти у сховища, яких з таким темпом вистачить до двох тижнів. Дані Kpler про зберігання були на 14-16 квітня, тобто якраз ми в періоді цих двох тижнів. 💬 І якраз з’явилися перші повідомлення ЗМІ на початку травня, що Іран почав скорочувати видобуток через неможливість «експортувати всю нафту». Частину тепер вже зайвої нафти Іран відправляє на зберігання в Китай, але це дорого і теж упирається в потужності зберігання.І це все на тлі перерозподілу влади та гіперінфляції, де щоб стати мільярдером в іранських ріалах тобі тепер достатньо мати трохи більше 550$.Тому більш поступлива пропозиція Ірану продиктована скрутним становищем самого Тегерана через блокаду Ормузу.🇺🇸 Мотиви США щодо нової ініціативиМотиви США впираються в мотиви однієї людини — Трампа. Трамп вже відреагував на пропозицію Ірану, що розгляне її, але натякнув, що «Іран ще недостатньо страждав». Паралельно Трамп допустив нові удари в регіоні та проігнорував необхідність звернення до Конгресу для отримання дозволу на військові дії після 60-денного періоду.Мотивами Трампа зараз керує злість та прагнення помсти, оскільки сукупність внутрішніх та світових реакцій створили довкола Трампа сприйняття прорахунку та його поразки. Інформаційний образ поразки, посилений мотивами та, відповідно, ізраїльським лобі у США якнайдовше утримувати американців в активному конфлікті в регіоні, — все це ставатиме психологічними бар’єрами для Трампа.Плюс готовність Ірану поступатися продукує апетити помсти Трампа. Вихід ОАЕ продиктований як тривалим конфліктом в ОПЕК, так і прискорений ситуацією в регіоні, яка стимулює процеси, які цікаві американцям, і не тільки це.І, звісно ж, головна помилка Ірану — вони посміли створити ШІ-мультики про Трампа, які його висміювали та стали популярними в Азії та у самих США. Це, звісно, більшою мірою жарт, але з долею правди, бо Трамп часто відстежує це. Він неодноразово акцентував на незграбних спробах Мадуро його пародіювати (танець), і в ЗМІ з’являлись цілі версії, що це були останні краплі терпіння Трампа для надання погодження щодо операції. Не секрет, що Трамп не любить читати, але Трамп любить дивитися, особливо те, як він виглядає в медіа.Але при цьому ріст цін на пальне, закінчення ефекту після вивільнення нафтових резервів, критика та мідтерми — тиснуть на адміністрацію Білого дому.Ситуація довкола Ірану все менше залишається бути справою міждержавних відносин і результатів війни та все більше стає спробою задовільнити злість та жагу помсти конкретної людини, що, своєю чергою, важко піддається оцінці.При цьому, як не парадоксально, завершення ситуації потребує більшість ключових акторів: власне Іран, США, країни регіону. Усі, окрім московії, для якої це золота мрія, та Ізраїлю, який у цих подіях розглядає історичний шанс реалізувати більшість того, що за звичайних умов йому не дозволила б функціонуюча міжнародна система (навіть попри те, що це вже залишки системи).Тож зрештою, чим завершиться цей процес, упирається в гнів та відчуття помсти однієї конкретної людини.Resurgam➰Приєднуйся

Вплив та суспільна аскета: 500 тис студентів, що мають підкорити Африку в інтересах Кремля💬 Наприкінці другої половини минулого сторіччя в США активно підіймалася аналітичними колами / і підіймається зараз дискусія: а чи треба Америці бути лідером? Лідерство — це ж не тільки можливості, але й відповідальність, витрати, те, що сучасним сленгом можна сказати «напряг». Необов’язково, якщо ти впливовий, потрібно бути неодмінно лідером у міжнародній політиці. Впливовість породжує лідерство, але лідерство можна не приймати. Українському суспільству в майбутньому необхідно буде теж визначитись з межами власної проактивності у світі, що несе не тільки можливості, пафосні образи, але й ризики, які інколи переважають можливості. Чи інший шлях. Однією з ознак країни, яка будує проактивність зовнішньої політики та власного впливу, є те, що всі державні інституції — від МЗС чи РНБО до українських вишів — спрямовані на загальну мету створення інституційних можливостей для реалізації проактивності на зовнішній арені.Досвід ворога теж треба вчитиПрикладом роботи в довгу є створення закордонних мереж впливу через вищу освіту, використовуючи «освітній перекіс». 500 тис. студентів — спосіб підкорити Африку з боку Кремля🔗 Згідно з президентським наказом путіна, до 2030 року кількість іноземних абітурієнтів у вишах московії має бути доведена з 300 тис до 500 тис. Це означає, що в планах Кремля, щоб кожен шостий студент був іноземцем, переважно орієнтир на Африку.Робить Кремль це не з доброї волі дати вищу освіту країнам Африки. Це старий радянський підхід через освіту будувати мережу в цільовій країні, відкриваючи освітні програми для талановитих іноземців із слабкою системою вищої освіти, часто навіть фінансуючи їх з власного бюджету, замість того щоб вкладати у власних абітурієнтів. Але це боротьба за вплив.До московії прибувають з умовної якоїсь країни Африки:• або абітурієнти, які можуть сплатити навчання — зазвичай це представники середніх або заможних за мірками африканської країни родин, які можуть бути вже впливовими і тому цікавими;• або це талановиті студенти, які в майбутньому з великою ймовірністю проб’ють собі шлях, повернувшись на батьківщину, і тому вигідно Кремлю вкласти кошти в їхні освітні програми. Частина студентів залишається на московії і стає містками між країнами — будь-який варіант підходить для Кремля.Здобувши освіту на московії Кремль підтримує цю людину (моніторить, тримає в орбіті, особливо якщо після повернення вона стає цінною в місцевому суспільстві). Через 5–10–15 років така стратегія дає результат. Тобто диспропорція в рівнях освіти та доступність освіти використовується як стратегічний інструмент проникнення в цільову країну.Це стратегія, яка поєднує час (бо треба чекати) та інвестиції, бо ці місця/студенти не всі стають перспективними.➡️ Українська вища освіта має достатні характеристики, щоб використовувати такий же перекіс у національних інтересах, але поки використання вищої освіти є лише «комерційним». Тобто залучення іноземних студентів «для бюджетів вишів». Більшість вишів позбавлена стратегії фіксації іноземних студентів у рамках державницької логіки побудови мереж впливу. Як і державні інституції, і дипломатія явно недооцінюють можливості проникності через освіту, бо в електоральному 5-річному циклі ти це не просто тоді реалізовуєш не для себе, тебе ще й з’їдять опоненти за якусь профінансовану програму для іноземних студентів.А це питання суспільної дискусії: чи готові до проактивності і, якщо «так», то чи готові усвідомлювати, що забезпечення проактивності часто постає із самообмеження певних ресурсів у бік стратегічної потреби. Вищеописане — це лише крапля. Якщо суспільство забажає світової проактивності, то в рамках наших економічних реалій це означає прийняття і певного суспільного аскетизму (непопулярні рішення) як методу накопичення ресурсів для державної проактивності на міжнародній арені. Чи готове суспільство приймати це — ось це питання…Resurgam➰Приєднуйся

🇮🇱 🌾 🇺🇦 Чому ситуація з краденим українським зерном в Ізраїлі стала настільки політично принциповою?Багато політичних, дипломатичних та військових дій зазвичай спрямовані не тільки на реалізацію поточних цілей «тут і зараз», але й на ефект після (ефект впливу).💬 Для прикладу, атаки на тіньовий флот московії, остання з яких відбулась 29 квітня у Чорному морі на підсанкційний танкер MARQUISE під прапором Камеруну, не стільки мають на меті позбавити Кремль фізично суден через власне виведення їх з ладу, скільки створити психологічні бар’єри та підвищити фінансові витрати на фрахт, страхування та й інше.Щодо ізраїльського кейсу з краденим зерном ⤵️Досвід скупки краденого Кремлем українського зерна не є унікальним з боку Ізраїлю. Це робить Єгипет, Алжир, Сирія та, власне, Ізраїль.❓Але чому щодо Ізраїлю було принципово і надважливо для Києва продемонструвати позицію?▶️ По-перше, небезпечні прецеденти. На відміну від Єгипту, Алжиру чи Сирії, Ізраїль асоціюється як країна «західного світу», яка має бути, взагалі-то, на боці ПРОТИ Кремля. Порушення Єгипту чи Ізраїлю є ідентичними за формою, але різними за значенням. Умовно, від Єгипту — це очікувано, а від Ізраїлю — це стимулювання недотримання санкційного режиму приватними компаніями в інших країнах. Тобто, скупка Єгиптом зерна є негативним кейсом, але він не настільки унормовує цю практику, як скупка краденого зерна Ізраїлем.▶️ По-друге, рівень політичної реакції. До керівництва Ізраїлю було офіційне звернення ще щодо попереднього випадку з краденим українським зерном: 15 квітня та суховантажем ABINSK. На це звернення Ізраїль не відповідав декілька днів, допоки судно не покинуло порт.Навіть президент Єгипту, з яким на початку квітня розмовляв Зеленський, пообіцяв втрутитись та блокувати купівлю компаніями краденого українського зерна. Не факт, що Абдель Фаттах ас-Сісі виконає обіцянку, але є факт, як мінімум, адекватної реакції від країни, яка не входить у західну орбіту і заява якого є індикатором, нехай не виконання, але стимулювання до виконання санкційного режиму для комерційного середовища.Те саме — Сирія, яка наразі є теж хабом скупки краденого зерна (бо воно дешеве, а новій владі треба стабілізувати ціни на продукти), але де політичне керівництво країни готове поглиблювати відносини з Україною, у тому числі з агро, і де є тренд до розвʼязання проблеми зі скупкою краденого зерна. Хоча і сьогодні туди так само прямує крадене зерно.Але уразливість і потреби Сирії та Ізраїлю неспівставні, як і політичні наслідки від характеру скупки зерна. Перші роблять це не від гарної долі, але готові до діалогу, другі це роблять, бо хочуть робити, та паралельно ігнорують спроби діалогу, які, нагадаю, були офіційними та з початку квітня.▶️ По-третє, це внутрішні мотиви української влади. Продемонструвати баланс, що, наприклад, просування дискусійного «Закону про боротьбу з антисемітизмом» може цілком поєднуватись із відстоюванням українського інтересу перед Ізраїлем щодо краденого зерна.❓Чим вирішилась ситуація?Керівництво Ізраїлю як на медійні, так і на офіційні звернення продовжує зверхню поведінку та фактично ігнорує запити. Натомість ізраїльська компанія-імпортер зерна «Цанціпер» відмовилася розвантажувати судно «Panormitis», звісно, не через прохання України, а через страх потрапити під санкції.💬 Вчора стало попередньо відомо, що в наступний пакет санкцій ЄС Брюссель був готовий внести кілька ізраїльських компаній, що скуповують крадене зерно. І вже наступного дня після повідомлень ізраїльська приватна компанія відреагувала на звернення Києва та відмовилась розвантажити судно.Тож небезпека Ізраїлю та краденого українського зерна в тому, що санкційний режим порушує країна саме західного блоку, яка б мала дотримуватись цього режиму, і це небезпечний прецедент, на який мали, і правильно, що відреагували. Це не виправдання для Єгипту чи Сирії — це пояснення «чому це стало настільки принципово». Ну і, звісно, накопичена втома від зверхньої дипломатії Ізраїлю теж є фактором міждержавних і міжособистісних відносин.Resurgam➰Приєднуйся

🇪🇺 З 25 квітня ЄС блокує спотові постачання московського газу💬 Після широкомасштабного вторгнення частка московського газу в Європі знизилась з 45% до 13%. Переважна більшість із залишку постачань припадає на LNG (СПГ), лідерами закупівель якого є Іспанія, Франція та Бельгія.🗒 Так, звіт правозахисної організації Urgewald зафіксував, що минулого року до терміналів ЄС доправили понад 15 мільйонів тонн СПГ (це близько 20 млрд кубометрів газу) з московського комплексу «Ямал». Ці постачання забезпечили Кремлю приблизно 7,2 мільярда євро доходів у 2025 році.Загалом же ЄС все ще закуповує близько 35 млрд кубометрів московського газу, з яких 20 млрд приходиться на СПГ, а решта — на трубопровідний в рамках останнього маршруту Турецьким потоком.У 2021 році об’єм імпорту московського газу був 135–150 млрд кубометрів. Але попри проблеми через події довкола Ірану з постачанням енергоресурсів з альтернативних маршрутів, як Катар, ЄС продовжує план відмови від московських енергоресурсів в рамках програми RePowerEU.Після того як 17 березня 2026 року набуло чинності рішення ЄС, яке забороняє укладати нові контракти на купівлю московського газу, то з 25 квітня 2026 року в силу вступає наступний етап.➡️ З 25 квітня в рамках повної відмови від московських енергоресурсів — європейським компаніям заборонено укладати короткострокові (спотові) контракти на придбання московського газу, а чинні мають бути завершені чи розірвані з посиланням на форс-мажор, чим є рішення ЄС.У разі порушення рішення, що набуло чинності 25 квітня, для компаній та фізичних осіб передбачені штрафи в рамках всієї юрисдикції ЄС за кожний відповідний випадок порушення. Країни ЄС встановлять штрафи для забезпечення дотримання заборони газу, включаючи гармонізацію максимальних розмірів штрафів.🔗 Для юридичних осіб: щонайменше 3,5% від загального світового річного обороту підприємства, або принаймні щонайменше €40 мільйонів, або не менше 300% розрахункового обороту транзакцій.🔗 Для фізичних осіб максимальний штраф буде не нижче €2,5 мільйона. Рішення, що набрало чинності в суботу, за оцінками Wood Mackenzie Lt і Energy Aspects Lt, заблокує 2,8–3,5 млн тонн московського СПГ (4,5–5 млрд кубометрів), які Кремль продавав в Європу на спотовому ринку.🔄 Це майже 15% від всіх постачань московського природного газу, тобто трубопроводом + СПГ. Втрати від вступу у силу наступного етапу відмови для Кремля можуть сягнути понад 2 млрд євро, але головне — це політичний ефект: зменшення можливості Кремля через комерційні відносини Газпрому чи Новатеку формувати власне політичне, медійне та експертне лобі в Європі. Чим займались ці компанії десятиліття: від укладання «стимулюючих контрактів на постачання», фінансування заходів та політиків до фінансування європейських футбольних клубів.➡️ Щодо СПГ, то наступний етап відмови відбудеться 1 січня 2027 року, де європейські компанії будуть зобов’язані завершити чи розірвати вже довгострокові контракти або опинитись під штрафами Європейської Комісії.Тоді такі енергетичні (приватні) гіганти як французька TotalEnergies, іспанська Naturgy Energy Group та німецька Securing Energy for Europe будуть зобов’язані розірвати решту контрактів, чим завершиться історія московського СПГ і, скоріш за все, і загалом газу (мова про трубопровідний також) у ЄС.Пригадується 2022 рік і пафосні ролики Газпрому про «заморозимо Європу», але, схоже, Міллеру та Міхельсону прийдеться рахувати черговий рік з рекордними збитками та думати, щоб їх компанії «не замерзли».А пташка на хвості з Китаю принесла, що Сила Сибіру 2 не буде завершена як проєкт в найближче десятиліття (про що й писав раніше), а Газпром і Новатек в попередні роки вже використали до 3/4 всіх збережень для покриття минулих збитків.🛑Тelegram🛑Сайт🛑Instagram🛑Twitter🛑Мерч 🛑 Підтримати

🇺🇸 Республіканські сенатори проти Гегсета: спроба врятувати залишки професійності Пентагона💬 На тлі того, що міністр війни Гегсет продовжує кадрові чистки в Пентагоні, все більше провідних діячів відомств зі статусом, досвідом і впливом стають жертвами дуету Гегсета-Колбі.➡️ У 2025 році Гегсет звільнив 9 високопосадових радників з питань безпеки та політики, що викликало критику такого рішення. За неофіційними повідомленнями, ці посадовці критикували Гегсета та його роботу у відомстві, особливо після відомого скандалу з витоками інформації з Пентагона та Signalgate.Також, були звільнені консультанти, які підтримували зв’язок Пентагона з Конгресом, а роль головного комунікатора із законодавцями перебрав на себе заступник міністра оборони з питань політики Елбрідж Колбі.Але 2026 рік ознаменував собою ще більш радикальні відставки в командуванні⤵️➡️На початку квітня Гегсет звільнив популярного серед республіканців начальника штабу Ренді Джорджа з вимогою «негайно покинути посаду». Проти чого виступили в Сенаті США.➡️Останні тижні повідомляється про загострення конфлікту між Гегсетом та міністром армії Деном Дрісколлом (це людина, яка замінила, ніби, Келлога в перемовинах свого часу). За повідомленнями, Гегсет стверджує, що Дрісколл очолює «рух опору проти нього в Пентагоні». Також Гегсет намагається переконати Трампа, що Дрісколл виступає проти й американського президента.⏩ Ціль Гегсета — щоб Дрісколл повторив долю міністра військово-морських сил Джона Фелана, звільненого тиждень тому Гегсетом за підтримки Трампа. Неофіційна причина звільнення Фелана це те, що той виступав проти ідеї будувати «громіздкі, дорогі та неефективні лінкори Трампа». Пік кризи між Гегсетом та Дрісколлом наступив тоді, коли міністр оборони Гегсет змусив міністра армії США Дрісколла звільнити свого головного радника Девіда Батлера, популярного полковника, який мав отримати першу генеральську зірку в цьому році.  Причина звільнення Батлера це те, що той працював раніше прес-секретарем у Марка Міллі.За трохи більше ніж рік роботи Гегсет звільнив понад 30 високопоставлених військових діячів, серед яких голова Об’єднаного комітету начальників штабів генерал Браун, начальник військово-морських операцій адмірал Ліза Франчетті, директор Розвідувального управління Міністерства оборони США генерал-лейтенант Джеффрі Круз і начальник штабу ВПС генерал Джеймс Слайф. Ці люди переважно мали професійне реноме і були популярні по обидва боки Сенату.Того Сенату, де сам Гегсет лише завдяки голосу віцепрезидента Венса став головою Пентагона. Більшість цих звільнень — це звільнення компетентних та авторитетних людей, які висловлювали заперечення та інколи критику у бік Гегсета та його дій.Як наслідок такої політики The Hill передає настрої республіканських сенаторів, які воліють відставки Гегсета «поки він не розвалив Пентагон». Сенатор Тілліс, який свого часу після багатогодинних переконань з боку Білого дому таки віддав вирішальний голос за призначення Гегсета, повідомив виданню:«Він усунув деяких із найвидатніших генералів, які коли-небудь служили у нас. Я не зовсім розумію, що там відбувається». Переломним моментом критики Гегсета з боку республіканців стала відставка генерала Джорджа, яку сенаторка Джоні Ернст (республіканка, Айова), голова підкомітету Сенату з питань збройних сил щодо нових загроз і можливостей, прокоментувала так 🗣:«Я найбільше захоплююся та поважаю генерала Ренді Джорджа. Він, мабуть, один із найкращих офіцерів, яких коли-небудь випускала армія Сполучених Штатів. Було помилкою для міністра Гегсета звільнити його». На питання причин відставки сенаторка відповіла🗣:«Що стосується причини його звільнення, я навіть уявити собі не можу, у чому вона полягала». Гегсет піддається все більшій критиці, як за власну неефективність, так і за кадрову політику, де головним індикатором стає «політична вірність», а не «ефективність». Все більша кадрова деградація Пентагона спровокує вже й республіканських сенаторів вимагати відставки Гегсета.Resurgam➰Приєднуйся

🇺🇸 Запитання до замаху на Трампа: вчитель, що «прорвав» два кордони безпеки, просто пробігши їх?💬 На річній вечері з журналістами на Трампа ніби мав статись замах учителем із Каліфорнії на ім'я Коул Аллен. Це третя спроба замаху на Трампа за останній час, і до неї багато питань, щодо місця, часу та наслідків.🔗 Перша дивність — характер замаху. Як вчитель, озброєний пістолетом, дробовиком та ножами, зміг пробігти два кордони не просто поліцейських, а працівників Секретної служби, щоб у повідомленнях преси створити: «стрілець був за метр від дверей до зали заходу» — це питання. Враховуючи, що агенти були озброєні далеко не пістолетами, з правом стрільби на ураження (без попередження). При цьому «куди пішли десять пострілів», щоб злочинець неушкоджено біг далі, судячи з відео, у вузькому коридорі до зали. Та й в принципі як озброєного злочинця вогнепальною та холодною зброєю «просто скрутили», якщо той вже відкрив вогонь, поранив правоохоронця в бронежилет і був в «метрі від зали з президентом».Ну і друге питання — навіть якби злочинець увірвався у залу, вона широко відома і достатньо широка, щоб прицільно «влучити у президента», який у кінці переповненої зали. 🔗 Друга дивність — місце заходу. Щорічна вечеря з журналістами. Немає кращого місця, ніж створити інформаційний привід замаху перед сотнею інших журналістів присутніх на заході.Більш того, участь безпосередньо Трампа в заході була підтверджена за кілька годин напередодні заходу.🔗 Третя дивність — передумови. За декілька годин до заходу стало відомо, що іран, не дочекавшись делегації США у складі Віткоффа та Кушнера, просто покинув Ісламабад. Після чого Трамп відкликав і власних переговірників. Виступ Трампа і пресконференція, що мали б відбутися після заходу, давали змогу передбачити характер і тональність запитань, особливо на заході, де Білий дім не здатен «відфільтрувати всіх журналістів».Ще один момент, що напередодні Суд блокував плани Трампа щодо будівництва Бальної зали та нівечення Білого дому без аргументів безпеки для уряду та президента.🔄 І останній основний момент — критичне падіння рейтингів Республіканської партії напередодні мідтермів. 🔗 Четверта дивність — це наслідки:➡️1. Вечерю з журналістами перенесли на наступний місяць, хоч пресслужба Трампа заявила, що «президент наполягав на продовженні зараз, але з метою безпеки...»➡️2. Трамп одразу виступив із заявою, що «Бальна зала потрібна через питання безпеки».➡️3. На зручні запитання про причини замаху Трамп вже дав коментарі про великого себе, як Лінкольна чи Кеннеді, «якого тут недалеко вбили». Зрештою, все це відбувається на тлі загрозливого зниження рейтингів республіканців та фіксування соціологією рівня довіри до чинного Конгресу на межі рекордно низьких значень, у межах 10%.Важко ствердно сказати, чи є замах спланованим, чи просто виконання та час доведені до абсурду.🛑Тelegram🛑Сайт🛑Instagram🛑Twitter🛑Мерч 🛑 Підтримати