📀"Грай, як випаде", Джоан Дідіон#прочитане #fictionМене привчили вірити що кинуті наступного разу кісточки випадуть краще, ніж минулого. більше я в це не вірю, але кажу як було. 😉Батько колись навчив Марію ставитися до життя, мов до гри. А зараз Марії тридцять один. Її акторська кар'єра зазнала краху, родина розвалюється, молодість та краса полишають її - у суспільстві, де вони були її основною валютою. Усе богемне Лос-Анджелеське життя, сповнене людей, вечірок та пігулок, обертається порожнечею, козирі втекли з рук. І Марія з дня у день безцільно ганяє автострадою, заніміла та загублена.... вона уявила, як сидить за кермом, сміливо перелаштовується зі смуги на смугу, вправно перемикає швидкість, з Голлівуду до Сан-Бернардіно й далі, повз Барстоу, повз Бейкер, прямуючи просто у тверду білу порожню сутність світу. Вона заснула без сновидінь. 😉Це історія про апатію та відчуження, про безконтрольний дрифт життям, про душевне спустошення, безсилля та безвладдя над власною долею. І який цей текст болючий і фантастично красивий у своїй відвертості.😉Це фіксація місця й моменту - Америки кінця 60-х, брудного гламуру кіноіндустрії, споживацтва, місцевої богеми як тераріуму самозакоханих отруйних змій, жіночого досвіду в епоху до легалізації абортів - але це й, на мій погляд, один із найкращих описів депресивного стану в літературі, універсальний і глибоко резонуючий (і колись я обов'язково зроблю такий список, бо я збираю ці тексти - ті, які відчуваються щирими і справжніми - наче скарби).😉Історія мов розбита на друзки - показана дрібними фрагментами з безліччю натяків та недомовок. Ми підглядаємо за Марією у найінтимніші моменти, проте між нами і нею завжди лишається дистанція, завжди якісь карти вона притримує близько до серця. Наприкінці тижня вона постійно думала про те, де закінчується її тіло й починається повітря, про точне місце в просторі та часі, що відрізняло Марію від інших. 😉Написано проникливо і пронизливо, прямо та дивовижно поетично - як гарно тут знов і знов зринають дороги і змії, символи-рефрени. Місцями мені занадто вистрибувала англійська структура речень, тож надалі Дідіон, мабуть, читатиму в оригіналі - хотіла б чути її голос без посередництва.😉Ця книга сповнює таким відчуттям туги і порожнечі - але, водночас, і магнетично тримає коло себе. Чи закінчена гра для Марії? Мені здається, що ні. Я хочу вірити у краще. І, попри загальну нігілістичну гнітючість, Дідіон дає саме достатньо натяків, аби це абстрактне "краще" було можливим - але не гарантованим.- У тобі все зникло, — сказав він. — Було, а тепер цього немає. 😉Я дуже вражена і неодмінно хочу прочитати більше Дідіон, - але "Грай, як випаде" містить важкі теми, тож радила б зважати на свій рівень чутливості, якщо вас цікавить цей текст. Тригер-ворнінги: суїцидальність, репродуктивне насильство (примушення до аборту), насильство над жінками, а також типова для часу гомофобія.Вона усвідомила, що очікує смерті, так само як боялася, що літак розіб'ється, якщо вона сяде в нього в поганому настрої, так само напевно, як вірила, що шлюб без кохання закінчується раком шийки матки, або що сумнівна подружня зрада фатально позначається на дітях. Марія не особливо вірила у винагороди, лише в покарання, швидкі й особисті.