"Сумнів", Малий театр, реж. Юрій Кулініч, за п'єсою Джона Патріка Шенлі#театральне⏺Америка, 60-ті. Після нещодавної десегрегації у католицькій школі, якою керує сестра Алоїзіус, з'являється перший темношкірий учень, Дональд Мюллер. Здається, все йде непогано - доки у директорки не зароджується підозра, а потім і впевненість у тому, що місцевий священик - отець Флінн - розбещує хлопця, і з цим необхідно щось вдіяти.⏺Що може зробити монахиня проти священика, жінка проти чоловіка, коли однозначних доказів злодіяння немає? Коли на її боці лише власна віра?⏺"Сумнів" - це напружена психологічна драма, майже трилер. Три неповні години пролетіли непомітно, хоч тут переважають діалоги, стримане оформлення та небагато дій чи динаміки. Але, боже, яке тут ефектне та ефективне використання світла та невеличкого простору - вистава вийшла стильною та візуально естетичною.⏺Малий - це (очевидно) камерний театр: трохи більше 50 місць, компактна зала. І ця камерність створила магію. Неймовірний ефект інтимності, практично присутності у вирі подій, коли актори знаходяться наче на долоні та бачиш кожен найменший порух, кожну зміну мімики.⏺Сестра Алоїзіус - сувора директорка, прихильниця жорсткої дисципліни, подібна у своїй незворушності до порцелянової ляльки. Світ для неї чітко поділений на чорне та біле. Її акторка - Марія Моторна - молодша від своєї героїні, але прекрасно передає її і владу, і напругу.⏺Сестра Джеймс - класна керівниця 8-Б, трохи наївна і м'якодушна. Їй важко бути з дітьми настільки відстороненою, наскільки вимагає директорка. Тож коли саме її спостереження породжує підозри, монахиня тяжко переживає. І яка ж у цій ролі Маруся Чуприненко, який у неї в очах блиск, і як у другій дії колір зникає з її обличчя (рівень уваги до дрібних деталей у виставі взагалі геніальний), як, з покритою головою, її напівпрофіль нагадує католицькі статуї Діви Марії!⏺Місіс Мюллер - мати хлопчика, яка у освіті бачить єдиний шанс свого сина на краще життя, і триматиметься за нього усіма правдами і неправдами. Слава Красовська без жодного блекфейсу дуже переконлива, і я не можу натішитися підбору акторів.⏺І останній герой на сцені, харизматичний отець Флінн (Сергій Радченко також чудово потрапляє в типаж). Хто він: оббріханий чоловік, нещасна жертва пліток, який лиш хотів підтримати хлопчика в скруті - чи хитрий хижак, маніпулятор, що вміло користується своїм становищем?⏺Вирішувати глядачу. Ці герої так просто не розкриють всіх своїх секретів. Я для себе знайшла відповідь, але вистава робить усе, аби лишити із почуттям непевності.⏺Єдине, що вибило з настрою - кілька парусекундних, абсолютно необов'язкових моментів з використанням ші-шки (дуже кривої) у проєкціях. Чисто шоб шо, коли секундами до того так просто і елегантно використовувалися малюнки крейдою на стіні, до яких розмовляли, що віриш: то не карлючки, то дійсно шкільний клас.⏺Вражаюча вистава, дуже сильна - з тих, від яких бере сиротами та про які хочеться думати ще довго. Але тематика морально непроста. В будь-якому разі, тішуся, що нарешті відкрила для себе Малий - цей візит точно буде не останній.